Перший заступник голови Київської облради Володимир Майбоженко: Політики у нас на Київщині – велика дружна родина

Про президентські вибори, основні проблеми на Київщині, взаємовідносини між Київською облрадою та ОДА в інтерв’ю нашому виданню розповів перший заступник голови Київської обласної ради, колишній очільник цього органу Володимир Майбоженко.

- Розкажіть про нинішню діяльність Київської облради загалом.

- Всі політичні дії кожного депутата відповідають партійним програмам, статутним нормам політичних партій, а також господарській діяльності  на теренах Київської області. Так само всі депутати працюють над округами, аби туди надійшло більше грошей на дороги, школи, дитячі садочки.  Це стосується і капітального будівництва – ремонту доріг та соціальної сфери – дитячих садків, шкіл, лікарень, ФАПів тощо. Ці питання  для кожного депутата на сьогоднішній день являються головними.

Також хочу відмітити що кожен депутат виділяє кошти на матеріальну допомогу хворим людям у себе на округах. Це реальна допомога кожній людині, яка надає довідки із закладів охорони здоров’я. Для цих цілей наразі є фонд кожного депутата, який складає 500 тисяч гривень на рік. Але в цьому році ми хочемо збільшити цю суму до 1 мільйону гривень. Це питання буде розглядатися вже на наступній сесії. 

- Поговорімо про боротьбу облради з КОДА. Чому та в чому саме відбувається протистояння?

- Уже три роки йде розмова про міфічну боротьбу обласної ради з КОДА. Ми не боремося з КОДА, а вона в свою чергу не бореться з нами. Це більше боротьба депутатського корпусу всередині: кому більше грошей треба на округ, кому більше грошей треба на якусь програму, об’єднання в якісь міжфракційні групи тощо. Але ж все одно це направлено на потреби Київської області.

У нас немає таких проблем із ОДА. Їхні питання – підготувати документи, направити їх на обласну раду, яка розглядає їх на профільних комісіях. Потім формується порядок денний сесії, і тільки потім приймається рішення. В  ідеалі так повинно бути. Зрозуміло, що кожен депутат хоче об’єднатися в ту групу, яка може вибити на ту чи іншу програму трошки більше грошей.  Але це не боротьба КОДА і обласної ради, це всередині обласної ради йде певне перетягування канату тієї чи іншої фракції, але тут ми завжди знаходимо порозуміння.

Єдине що трохи із запізненням подаються певні документи. Наприклад, тільки на минулому тижні надійшов звіт програми соціально-економічного розвиту Київщини за 2018 рік, та звіт про бюджет-2018. Не дійшла до нас і програма соціально-економічного розвитку на 2019 рік. А ми не можемо голосувати допоки не проголосуємо звіти. От в цьому дійсно є проблема.

А загалом в нас – співпраця і порозуміння. З головою КОДА Олександром Терещуком ми працюємо тільки декілька місяців і в нас до нього як до губернатора немає жодних питань. Зрозуміло що йдуть вибори і він –представник одного кандидата, а в обласній раді майже в кожній фракції свій кандидат, але це не позначиться на роботі у обласній раді та КОДА.

- Щодо Вашої політичної кар’єри. Вам приписують клонування Батьківщини на місцевих виборах у 2010 року. Чому ви взяли участь у тій історії?

- Думаю що все вже від коментовано ще у 2010 – 2011 році, тому я б зупинився на тому що є. Зараз ми пішли набагато вперед, тому на сьогоднішній день повертатися до того, що вже було, сенсу немає…

- А що скажете про публічну підтримку Юлії Тимошенко? Як відомо у Бучі Ви вийшли у кофтинці на її підтримку…

- Так, було таке. Я підтримую Юлію Тимошенко як більш реального, фахового та підготовленого кандидата на посаду президента України.

- Але все ж таки кого будете підтримувати на виборах президента України – Олександра Шевченка чи Володимира Зеленського?

- Це таємниця, я визначусь і проголосую в кабінці.  Мене дуже турбує майбутнє нашої держави і тому я буду голосувати за ту людину,  яка здатна у фаховому плані відбудувати нашу державу, яка фахово розуміє всю проблематику і може з першого дня обрання включитися в цю роботу.

- До речі, а що можете сказати про останні рейтинги кандидатів у президенти, зокрема про те що лідирує Зеленський. Чи дійсно можна довіряти таким соцопитуванням?

- Соцопитуванням довіряти достатньо важко, тому що це більше як механізм того чи іншого штабу для вирішення своїх питань задля своїх кандидатів. Володимир Зеленський, на мою думку, це та людина, яка об’єднує весь протестний електорат, який не довіряє тим політикам, що є на сьогодні. Всі розуміють, що Зеленський – нова людина, але наскільки він фахово підготовлений і готовий сам приймати рішення, коли стане президентом, у багатьох виникає питання. Тому я думаю, що люди які в соцопитуваннях кажуть, що будуть голосувати за нього, прийдуть до урни і можливо у деякого відсотка бачення буде змінено.

Рейтинги у Зеленського високі тому що він об’єднує велику кількість молоді. На превеликий жаль молодь активізувати і вивести на вибори достатньо важко. Адже це найпасивніша складова нашого суспільства, яка або не хоче або не може голосувати. Зокрема, через те, що молодь у великій кількості не проживає за місцем прописки. Тому, думаю, що Зеленський – така собі велика загадка, коли всі очікують реального рейтингу і реальних голосів на виборах. Але разом з тим одні соціологи кажуть, що він не зайде в другий тур, інші ж кажуть, що він навпаки активізує свій електорат.

- Повертаючись до політики на обласному рівні, цікаво які у Вас відносини з іншими політиками Київщини?

- Відносини – прекрасні. У нас – велика дружна родина. Скажімо так, в сім’ї бувають скандали, але вона залишається сім’єю. Майже з усіма, хто на сьогоднішній день або очолює фракцію, або політичну структуру на теренах області, ми починали знайомитися і працювати ще у 2006 році, коли я був обраний головою обласної ради.

- Тобто Вам нині комфортно в облраді на посаді першого заступника. То ж чи є у вас амбіції піти у ВР?

- Мені дійсно комфортно на території області, тому що я знаю її проблематику, знаю достатню кількість мерів, голів районних рад та людей, які працюють на керівних посадах. Це одна когорта, яка працює на теренах Київської області, хоче зробити добрі справи і побільше. Іти у Верховну раду я поки що не планую, адже хочу залишитись на території області продовжувати свою політичну кар’єру. 

- Які б Ви виділили найбільші проблеми на Київщині?

- Я не буду говорити про ті проблеми, які турбують все населення, на кшталт ціни на газ тощо. Насамперед треба виділити ситуацію з екологією, зокрема, зі сміттєзвалищами. Це достатньо серйозна проблема. Також є проблема із транспортом. Достатньо велика кількість людей у нас працює в Києві, тому зранку приїхати до столиці, а ввечері виїхати – важко. Треба робити більш комфортніші умови, щоб люди не витрачали 2-3 години на добу для того аби дістатися на роботу чи навпаки. Також багато проблем є у охороні здоров’я. Зокрема тому що основні обласні клініки знаходяться саме в Києві. Якщо, наприклад, на «швидкій допомозі» з Тетієва можна доїхати до міста за 40 хвилин, то по Києву доведеться їхати  годину. Це також є проблемою.

Проте варто відмітити ще одну нагальну проблему, яка торкається Київської області, а саме об’єднання громад.  Адже наша область на сьогоднішній день одна із останніх по об’єднанню. Відтак ми недобираємо гроші  з державного бюджету, які не йдуть на розвиток інфраструктурних об’єктів. Якщо ми не об’єднаємось добровільно, а судячи з усього так і буде, то до 2020 року громади будуть об’єднувати за постановою Кабміну, розпорядженням обласної адміністрації.

- Чи згодні Ви з політиками, які говорять, що сільські та селищні голови не зацікавлені в об’єднанні та хочуть залишитися «царьками»?

- Це питання стоїть скрізь, не тільки у Київській області… Тут, на мою думку, проблема більш серйозна. На превеликий жаль, законодавець від початку до кінця не врегулював питання об’єднання громад. На сьогоднішній день немає змін до Конституції, адже в Основному законі не існує поняття  «об’єднана громада». Разом з тим, присутні обласні та районні адміністрації та районні ради. Якщо не буде змін до Конституції, то доведеться обирати районну раду, об’єднану громаду, та ще й буде голова адміністрації.

Так само багато питань не врегульовано із податками, шкільними закладами та закладами охорони здоров’я. А якщо ці питання не відпрацьовані, то не ,elt яскравих прикладів того, що громада об’єдналась і зробила прорив. Тому люди ставляться до цього процесу з пересторогою. От, наприклад, в законі прописано, як створюються громада і як можна увійти в неї по процедурі. Але в тому ж законі немає можливості вийти з громади. А для нашого українця це сигнал: якщо є вхід, але немає виходу, то вже йде недовіра…

- З огляду на всі згадані Вами проблеми, чи зміниться, на Вашу думку, ця ситуація із обранням нового президента?

- Ми прекрасно розуміємо що ці проблеми – комплексні і народжувались вони протягом всіх 26 років незалежності України. Ці проблеми буде вирішено тоді, коли буде правильно змонтована модель управлінь в нашій державі. Тобто коли буде зрозуміло, за що буде відповідати держава, за що буде відповідати місцеве самоврядування, яка буде відповідальність у політиків.

Звичайно, достатньо велика вага залежить від того, кого ми оберемо президентом. Але у президента офіційно важелів достатньо мало. Це неофіційно звичайно багато – СБУ, прокуратура і фракції в ВР. Тим паче нам потрібно буде ще пережити вибори до ВР і формування Кабміну. Тому все залежить від того, наскільки фаховими будуть Верховна Рада та новий Кабінет міністрів, і тільки після цього можна буде говорити, що ми щось зрушимо. Якщо не буде фахівців, ми ходитимемо по колу.

Наразі в нас немає реальної стратегії розвитку держави. Так само в кожній області немає реального розвитку стратегії розбудови своєї власної території. На сьогоднішній день в державі немає єдиної команди від президента до Верховної Ради та Кабміну, яка може розробити та реалізувати стратегію розвитку держави. У кращому варіанті на це піде років 10,  не менше…

Спілкувалася Надія Савчук, «Моя Київщина»