Підполковник у відставці Олександр Самарський: у 72-ій бригаді відбуваються вкрай неприємні процеси, офіцери йдуть

Олександр Самарський – підполковник, колишній заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення  в/ч  А 2167 72-ої бригади.  Нині військовий пенсіонер, віддав службі у ЗСУ 18 років. При Самарському змінилось три командири 72-ОМБР бригади. За керівництва останнього – Руслана Татуся – офіцер пішов. «Моя Київщина» розпитала, чому так сталося. Тим паче, що раніше лунали звинувачення на адресу Татуся у тому, що його «совкові порядки» стали причиною масового звільнення військовослужбовців 72-ї бригади.

- Олександр Олександрович, ви вже рік як вийшли на пенсію,  покинувши славетну 72-гу ОМБР. Ваша вислуга у лавах ЗСУ понад 18 років і чималу частину служби ви проходили саме у 72-ій бригаді ім. Чорних Запорожців. Тому хотілося б поговорити про ситуацію, яка останнім часом склалася із кадрами.  Чи правда те, що велика кількість особового складу звільнилося з військової частини через керівництво?

- Проблематика є і звільнення існують, але, на жаль, це відбувається не тільки в 72 бригаді. Якщо говорити конкретно про наш підрозділ, то тут зіграло роль дуже багато факторів. На мою думку, приблизно 60% особового складу звільнилось саме через кадрові призначення керівництва бригади, а саме з приходом командира Руслана Татуся.

Олександр Самарський

Справа в тому, що ми звикли до того, що коли були бойові дії, то ми воювали. До того ж було інше відношення до особового складу:  спілкування відбувалося напрямку із командирами батальйону, заступниками командира чи командиром.  Але це почало змінюватись ще напередодні мого звільнення. Коли мене комбриг Руслан Татусь запитував: «чого бійці в своїх питаннях підходять до мене?», то для мене це було нонсенсом. А що тут такого, коли ви йдете по вулиці і до вас звернувся ваш військовослужбовець?  Тобто ці моменти і зміни були для мене дикі.

- А що ж  стало початком усіх непорозумінь?

- Саму головну помилку Руслан Вадимович зробив з самого початку свого приходу. Він обізвав бригаду трактористами, заявивши, що ми ніде не воювали, нічого не вміємо і  тільки піаримося. Цього було достатньо, щоб образити тих людей, які віддано воювали і втратили на фронті своїх побратимів. Тому що якщо, наприклад, згадати лютий 2017 і Авдіївку, то лише за 5 днів було 11 «двохсотих», більше 80 чоловік було «трьохсотих», плюс у близько 40 людей були обморожені люди, але вони не залишили позиції при 30-градусному морозі. Тому сказавши це, він вперше зробив помилку, за що і потрапив в немилість бійців.  Другою помилкою стала наступне рішення: з кімнати для відвідувачів на КПП він наказав прибрати невеличкий меморіал – фото загиблих бійців.  Тоді це також обурило багатьох людей…

- А особисто Ви, які мали стосунки з командиром?

- Звичайні робочі стосунки. Але не зрослося, через що власне я і пішов. Мені пропонували і інші посади – посаду у сухопутних військах та командира окремої частини, але я відмовився. Чому? Бо завдяки таким призначенням розчарувався в збройних силах.  Я розумію, що в нас кадровий голод по всій країні, але такі призначення… Вибачте, але не той час щоб пробувати чи експериментувати.

- А скільки на вашій пам’яті звільнених офіцерів?

До 100 чоловік перевелись або звільнились при комбригу Татусі. Це дуже багато. Одним із факторів чому бригада непогано воювала? починаючи з 2014 року – це 75% кадрових офіцерів у  бригаді. На усіх ключових посадах стояли кадрові офіцери, які з лейтенанта приходили, навчалися, проходили вишкіл та відповідно росли по посадах. Взагалі третина командирів військових частин у ЗСУ – це вихідці із 72 ОМБР.

- Але ж як командир і як людина комбриг певно має позитивні риси та якісь переваги у службі? 

-  Є в нього позитивне те, що він дійсно, «буквоїд», фахівець в паперах та документах,  і от цього в нього не відняти. Я не хочу нічого наговорювати на  людину, але ж ви розумієте, не всім дано бути командирами. Коли розповідають, що можна привити лідерські якості – то це не можливо зробити поки в тебе не має задатків. Їх можна розвивати, але якщо апріорі в тебе їх немає, то їх не  прив’єш.  Тому  дійсно,  Татусю, який розбирається в паперах, може планувати, розробляти. Рівних тут не має.  Чув про те, що він в 128 бригаді займався плануванням, то так, це його. А люди – це не його. Я не знаю, як зараз сприймає його особовий склад, але принаймні коли я йшов на пенсію, були непорозуміння.

- Поговорімо про інші проблеми які є в 72 бригаді…

- Перша і сама головна проблема – те що ми за весь час майже не змогли викоренити «совковість» у збройних силах. Я нікому не відкрию секрет, якщо скажу, що дуже багато людей, які боялися йти в бій в 2014 році, або десь дуже сильно «прокололись», залишилися у ЗСУ, а зараз вони всі повипливали. Тобто систему ми не зламали, вона працює і надалі.  Так в 2014-2015 році ми щиро раділи через те, що закінчилась паперова волокіта і її майже не було. Але починаючи з 2016 році в мене на бригаду приходило більше тисячі телеграм на місяць. Порахуйте скільки часу треба, аби їх відпрацювати. 

Також проблема є в тому, що ми не дійшли до того рівня, коли треба щось спочатку змінювати в собі та своїх людях, щоб було присутнє те спілкування, про яке я казав вище. Хоча в багатьох бригадах люди за своїм командиром як за горою, і готові робити для нього що завгодно.

Якщо говорити про ще одну проблему – забезпечення житлом. Зрозуміло що це дуже великі кошти. Черги на квартири є, але трохи почали зсуватися хіба що в 2015-2016 роках, потім все знову зупинилося.

- А якщо говорити про корупцію в ЗСУ, тим більше у зв’язку з останніми подіями в «Укроборонпромі»?

- Це правда. Про «Укроборонпром» це чиста правда. Ті, хто трохи довше служать, всі ці історії знають. Наприклад, у військовій частині зникає блок наведення вогню до БМП. Зрозуміло, що це специфічна річ, яка крім як заводу більше нікому не потрібна.  Її взяли у якійсь військовій частині, зробили вигляд ніби її виготовили чи купили, і знову поставили на місце. Ця схема працювала ще в мирний час. Немає контролю… 

І ось ми нарешті дійшли до найбільшої проблеми в збройних силах  – це відсутність цивільного контролю за коштами.  Інше діло, коли буде 3-4 організації непідконтрольних ані міністру, ані НГШ, а просто громадська організація, з якою не зможуть домовитися. Корупція є і буде, можливо, допоки не буде змін, а на вищі посади призначено людей, які дійсно  воювали. На мою думку, такі не дадуть вкрасти, хоча можливо я помиляюсь.

- Якщо брати до уваги  реформу, які позитивні моменти можете відмітити?

- Є багато позитиву. Продовольство змінилось і їжа вже не приїдається. Ви ж розумієте, якщо півроку їсти одну тушонку, то від цього вже починає вивертати. Зробили класно, дуже добре готують і все смачне. По речовому забезпеченню, а це розгрузка, каски, бронежилети, наколінники, форма, флісові кофти, шарфи-труби, окуляри – все це є.  Зміни непогані, інше діло це якість, але це вже питання до виробників. Стосовно зброї, то при мені щось нове та модернізоване не отримували. Хіба що нові КРАЗи. Воювали ж ми на БМП-1 та 2,. Також пішло забезпечення безпілотними літальними апаратами. Стосовно озброєння то дуже позитивним є те, що зараз видали нові протитанкові керовані ракети. Якщо б такі були у 2014, то набагато більше у сєпарів згоріло б їхньої броні.

- Поговорімо про бойовий шлях бригади та її героїв, кого б ви хотіли відзначити?

- Всі вони – герої, бо не побоялися в 2014 році виступити проти москальської агресії. Вони не втекли додому, не сховались до жінок під спідницю, не відкупались від військомату.  Це вже герої, бо більшість населення країни чогось туди не пішла. Відзначилось дуже багато людей, всіх не перерахуєш. Наприклад із тих, хто вже не з нами, це – Андрій Кизило (Орел), Леонід Дергач (Академік), Руслан Григор, Віхтюк (Ягода), Дядя Ваня Войтенко, Женя Сарнавський, Андрій Жук (Мауглі), Максим Сломчинський (Рижий)…

Ті герої, кому пощастило вижити це - Олександр Удовиченко (Слов’ян), Охріменко О.П. (Карамель), Скатерний (Скат), Тарасюк Василь, Левша Андрій, Довгалюк Олег, Стрюк Віктор,Владислав Наляжний, Мідний, Звір, Арчі,

Зараз багато хто з них вже призначені на вищі посади, а це говорить про те що кузня кадрів тоді працювала. 

- Які є перспективи у 72 бригаді, які вони, чи все ж таки зміниться ситуація із новим керівництвом?

- Повірте, зміни будуть тільки в тому випадку, якщо в бригаду призначать ту людину, яка воювала в цій бригаді, яку знають котра користується авторитетом. Більше того всі волонтери знову повернуться до нашої бригади. З волонтерами ми вже стали однією сім’єю, адже ці люди там жили з нами, допомагали, переймались нашими проблемами. Тоді почнуться повертатися і службовці…

- Наскільки політика впливає на армію, тим паче на порозі президентських виборів.

- Політика дуже впливає на армію. Коли розповідають що армія поза політикою – це брехня, так не буває. Ми ще є тією країною, де всі структури залежать від вибору керманича нашою державою. Зазвичай в нас приходить нова мітла та відповідно починає мести по-новому.

Тому я бажаю нашій країні, щоб ми прийшли до того, коли неважливо хто буде керманичем.  Коли ми вже почнемо стратегічно планувати на 50-100 років,. Поки, на жаль, до цього ми трохи не доросли.

Надія Савчук, «Моя Київщина»