Пам'яті Миколи Корпанюка: узірцева постать, а для друзів – дорога й незабутня людина
Із великою скорботою згадуємо, що 25 липня на 73-му році життя помер видатний учений, літературознавець, академік Академії вищої освіти України, доктор філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання, директор науково-навчального Центру Сковородинознавства Унівеситету Григорія Сковороди у Переяславі, почесний житель Переяславської громади Микола Павлович Корпанюк
Біографія цього непересічного українця розпочалася 5 березня 1950 року: у селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області в родині Параски та Павла Корпанюків народився хлопчик Миколка.
Шлях у науку допитливий та працелюбний
юнак обрав не з легких: у 1981 році закінчив українське відділення
філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка. Незабаром, у 1988 році захистив кандидатську дисертацію "М.О. Максимович –
дослідник давньої української літератури", а в 1997 році – докторську за темою "Розвиток українського
крайового (монастирсько-церковного) літописання XVI –XVIII ст.: тематика,
проблематика, стилі". До речі, обидві дирертації – в Інституті літератури ім.
Т.Г. Шевченка НАН України. Варто зауважити, що Микола Корпанюк – представник
медієвістичної школи професора, члена-кореспондента НАНУ Олекси Мишанича.
Обраній професії Микола Павлович не зрадив: у системі вищої освіти працював із 1984 року, пройшовши шлях від лаборанта до професора. Викладав у Миколаївському педінституті ім. В. Бєлінського до 1988 року, у Переяслав-Хмельницькому педуніверситеті з 1988 року, а також викладав історію давньої національної літератури в Університеті "Україна", Національному педуніверситеті ім. М.П. Драгоманова.
Із 2006 року очолював науково-навчальний Центр Сковородинознавства педуніверситету. Саме з його легкої руки та під керівництвом Миколи були започатковані та проводилися сковородинівські читання в університеті, дослідження з історії національного літописання XV-XVIII ст., максимовичо-і сковородинознавства, українсько-польського та українсько-російського літературного порубіжжя. У своїх студіях, монографіях висвітлював взаємозв’язки давнього книжного письменства з усною народною творчістю.
Микола Павлович був членом і головою
Переяслав-Хмельницької міськрайонної організації "Просвіта" ім. Т. Шевченка у
1989-1999 рр., Народного Руху України в 1997-2007 рр. Мав беззаперечний
авторитет у співгромадян, а тому неодноразово обирався депутатом міської ради.
Під його безпосереднім керівництвом
здійснено написання курсових, дипломних, магістерських досліджень у
межах проблемної теми: "Поетика давньої та романтичної національної
літератури". Чимало аспірантів і докторантів підготовлено за його участі.
Маючи неабияке професійне та громадське навантаження, встигав працювати у редколегії наукових збірників Миколаївського, Переяслав-Хмельницького педагогічних університетів, спеціалізованих радах із захисту кандидатських і докторських дисертацій НПУ ім. М.П. Драгоманова, Черкаського НУ ім. Б. Хмельницького.
Професор Корпанюк став автором понад 150 наукових і 40 публіцистичних робіт, співавтором, а саме, автором 2-х томів
12-томної академічної "Історії української літератури", отримав численні
відомчі та державні відзнаки та нагороди:
- Медаль "За воїнську доблесть";
- Нагрудний знак "Гвардія";
- Відмінник народної освіти України;
- Грамоту Президії Верховної Ради України;
- Медалі ім.Г.Сковороди, ім. М. Сікорського, 30 років університету Переяслава-Хмельницького ДПУ ім.Г. Сковороди;
- Почесний Хрест "За заслуги перед українським народом" Народного Руху України 2 ступеня;
- Медаль "10 років Незалежності України";
- Грамоти МОНу, університету, міськради, облради, облдержадміністрації.
Серед усіх згаданих досягнень, звершень та нагород найбільш почесними і заслуженими є добре ім’я, незаплямована репутація та світла і щира згадка друзів, колег, студентів та керівництва. Ганна Леонідівна Токмань, професор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук:
Для мене Микола Корпанюк – колега, однодумець, соратник. Ми працювали на одній кафедрі, обоє – активні члени Народного руху України і "Просвіти", обоє в кінці 1980-х брали участь у створенні цих патріотичних організацій. Пам’ятаю Миколу Павловича на київських Майданах: під час Помаранчевої революції ночами чергував біля Адміністрації Президента, під час Революції Гідності приєднувався до Коломийської сотні (Прикарпаття – його батьківщина). Полум’яним було слово професора на переяславському Майдані: він сміливо виходив до мікрофона на центральній площі і закликав переяславців брати участь у протестних акціях. Його виступи на мітингах, присвячених вшануванню жертв Голодомору і політичних репресій, а також присвячених Дню народження Тараса Шевченка, незабутні: вони містили вражаючі факти і їх наукове осмислення, висновок завжди був націо- і державотворчим. Моральним гаслом, із яким професор Корпанюк звертався до переяславців, був заклик до самоповаги – національної й особистісної. Він зневажав міщухів, був сильною, дієвою, інтелектуальною, цілеспрямованою особистістю. Великий вплив на його формування, про що він згадував, мали розповіді упівців, які поверталися з ГУЛАГу і подовгу бесідували з його батьком, а він слухав і проймався як захопленням силою духу й відданості України героїв УПА, так і ненавистю до ворогів, до росії. Послідовно стояв на позиціях мілітаризації України, досліджував саме мілітарні мотиви у національній літературі, бо знав, що попереду війна. Жаль, що не дожив до Перемоги, яка, безсумнівно, буде. Був дуже сердечною, теплою душею людиною, співчував у біді, підтримував недужих, вірно товаришував. Умів згуртовувати людей навколо себе заради якоїсь світлої ідеї, яка обов’язково була спрямована на розвиток України. Такою була його діяльність як директора Центру сковородинознавства: він об’єднав широке товариство сковородинознавців і залучив багатьох до вивчення спадщини філософа. Постать Миколи Корпанюка – узірцева, а для друзів – дорога і незабутня.
Коцур Віталій Вікторович – доктор історичних наук, професор, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі:
Це непоправна втрата для університету, його учнів, для колективу, для України. Микола Павлович завжди був викладачем від Бога, світлою людиною, завше був толерантним, намагався всім допомогти, він завжди усміхався і кожного ранку запитував: "Як справи?". Він будував плани, кожного дня працював, тому ми маємо зберегти світлу пам’ять про цю гідну людину, продовжуючи справу його життя, адже він своїм життям показав нам приклад. Вічна пам’ять душі Миколи Павловича!
Колектив інформаційної агенції "Моя Київщина" сумує з приводу смерті видатного земляка Миколи Павловича Корпанюка та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
