Ректор Білоцерківського НАУ Анатолій Даниленко: Кожна закрита школа наближає населений пункт до вимирання

Журналісти порталу "Моя Київщина" поспілкувалися з ректором Білоцерківського національного аграрного університету, а за сумісництвом депутатом Київської обласної ради від "Радикальної партії Олега Ляшка" Анатолієм Даниленком. Він розповів про власне бачення реформування освітньої галузі, які переваги і недоліки має "нова українська школа", про конфлікт голови департаменту освіти КОДА Віри Рогової та директора Київського обласного інституту післядипломної освіти Івана Осадчого, а також про те, як йому вдається залагодити усі скандали навколо своєї персони

- У Київській обласній раді Ви очолюєте освітню комісію. Яка підтримка освіти від обласної ради? Чи є якісь пріоритетні навчальні заклади/напрями, на яких Ви зосереджуєте увагу?

- Так, я очолюю комісію з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. Ці три напрямки, на мою думку, потребують особливої уваги, оскільки є вирішальними у розбудові держави, яка піклується про соціальний стан і добробут своїх громадян. І робота за цими трьома векторами, принаймні, з 2016 року і вже з урахуванням тих програм, які затверджені щодо підтримки освітньої галузі на 2018 рік, проводиться на достатньо високому рівні.  Піклуючись зараз про освітньо-науковий потенціал і питання релігії, ми закладаємо фундамент на майбутнє, життя людини в якому буде перспективним, якісним і безпечним. Бо ж саме освіта й досягнення науки найближчим часом зможуть повести нашу країну принципово новим шляхом розвитку і розбудови.

- Як Ви оцінюєте роботу керівництва КОДА, яке опікується питаннями освіти?

- Київська область досить довго виступала ініціатором і безпосередньо займалася створенням нової школи, яка стане простором для унікальних можливостей підростаючого покоління. В цьому контексті вибудовується чітка система співпраці між сучасною школою і державою, учнем, учителем і батьками, завдяки яким буде забезпечена свобода розвитку і творчості, орієнтація на потреби учня. І як наслідок – знання, таланти, креативні ідеї та інноваційні проекти випускника української школи буде потребувати сучасний світ.  А молодь, натомість, уже зі шкільної парти буде займатися формуванням себе у цьому світі й знаходженні свого достойного місця у ньому. І тут вкрай важливо зробити усе можливе, аби цей потенціал залишився в нашій державі – країні великих можливостей, привабливих реалій і гарних перспектив.

Тож нині, коли ми впевнено входимо в світову освітньо-наукову спільноту, спостерігається інтенсивний перехід на нові програми, у центрі яких стоїть дитина, її комфорт і повноцінне, насичене усіма радощами життя. А завдання держави, школи і батьків при цьому – показати їй перспективу, сприяти розвитку, убезпечити від стресів і ризиків. Крім того, потрібно, аби в такі нові школи прийшли працювати  активні й вмотивовані вчителі, як будуть зацікавлені в результатах своєї діяльності, по достоїнству оцінених державою. Цей великий організм злагоджено запрацює, якщо на усіх позиціях і процесах працюватиме чесна і відповідальна людина-патріот.

Ми живемо в надзвичайно швидкому темпі, коли розвиток життя і суспільства стрімко змінюється: впроваджуються новітні технології,  робляться унікальні відкриття, все досконаліше вивчається світ і людина у ньому. Змінюються підходи, бачення і виклики. Змінюється сама людина і стратегії її мислення і діяльності. Тому ми маємо працювати на випередження: готувати наших дітей до життя в сучасному світі з орієнтацією на прогресивне майбутнє, в якому кожен зможе знайти себе, незалежно від віку, статі, соціального стану чи фізичних або ментальних особливостей.

У цьому контексті Департамент освіти і науки на чолі з Вірою Роговою дуже професійно попрацював над вкрай важливим питанням – створенням центрів інклюзивної освіти. Наш регіон є лідером зі створення таких закладів, що надають усі умови для комфортного й ефективного навчання дітей із особливими потребами. Для цього потрібно забезпечити виконання чіткого алгоритму програми, наповнити ці центри компетентними і фаховими спеціалістами, створити усі умови для навчання особливих дітей. Все це, безперечно, потребує залучення коштів. Тож принагідно хочу подякувати керівникам районних адміністрацій, і, насамперед, керівникам районних рад, депутатам, які прийняли рішення про підтримку фінансування.

Тож якщо порівнювати той стан освітньої ланки держави, яким він був ще декілька років тому, попри багато проблемних питань, обласна рада фінансово й організаційно досить добре підтримала науково-освітню галузь. Я дякую за підтримку і співпрацю без винятку всім своїм колегам і Адміністрації і Департаменту освіти і науки. Звичайно, попереду ще багато завдань, які потребують вирішення, та я обіцяю, що командна злагоджена робота, зосереджена на отриманні якісного результату, буде забезпечена у повній мірі. Ми докладаємо усіх зусиль, є поступовими у кроках і рішеннях, спільно шукаємо способи стимулювання і підтримки освіти й науки. Тож потрібно не сповільнювати теми й іти у ногу з часом.

- Яка ваша думка щодо "Нової української школи"?

- Будь-які зміни й нововведення завжди супроводжуються рядом питань, роздумів, а також тривог. Попри усі труднощі, ми маємо обрати правильний вектор роботи, удосконалювати механізми вирішення усіх супровідних проблем і наближатися до мети. А мета – нова сучасна школа, прогресивний учень, мотивований учитель і успішна розвинена держава.

І готовими до цього мають бути усі суб’єкти цього кола, яким циркулюють нові ідеї, знання, думки та дії.

Система освіти України має показати учневі перспективи й провести його шляхом здобування якісної освіти, на якісній матеріально-технічній базі, з урахуванням запитів сучасного ринку праці, де далі молодь буде себе успішно реалізовувати.

Ми маємо орієнтуватися на європейський і світовий досвід, аналізувати процеси, переймати лише найкраще і дуже зважено робити усі кроки. Мені доводиться досить часто бувати за кордоном у закладах освіти, де наочно бачу, як працюють нові технології, колективи педагогів, науковців і дослідників у тандемах із учнями і студентами. Їхнє досконале партнерство забезпечує якісний освітньо-науковий продукт на виході. Але будь-який успіх – це сам шлях до його досягнення. Тому нам потрібно орієнтуватися на досвід інших, але іти власним шляхом, прибирати власне каміння під ногами й знаходити серед нього дорогоцінні зразки. Адже сучасне – це удосконалення того, що ми уже маємо. І так багато того, що напрацьоване роками, ми часто просто відкидаємо, хоча варто було б просто відшліфувати його. Я переконаний, що нам вдасться побудувати нову українську школу й створити подібні цікаві проекти, якщо ми будемо раціональними, поміркованими та усвідомлюватимемо те, що на нас сьогодні покладена відповідальність за наших дітей завтра.

- Чи на часі ця реформа і, можливо, вже можна виявити в ній якісь очевидні мінуси?

- Зрозуміло, кожна реформа має як переваги, так і недоліки. Я б навіть сказав, не недоліки, а ті недопрацювання, які, в силу певних обставин і умов, не вдалося перетворити в переваги. Будь-яка реформа ніколи безболісно не проходила: вона завжди має своїх прихильників і тих, хто відкидає будь-які інновації й нововведення. Тому потрібно від початку налагоджувати процес реформації таким чином, щоб орієнтуватися на корисний комплексний результат, в якому зацікавлені і педагогічні колективи, і батьки, і діти. І якщо ми ставимо за мету проведення, впорядкування та вдосконалення того чи іншого напрямку, то, насамперед, ми маємо бачити, чого ми досягнемо на виході, роблячи ті чи інші кроки. Ось саме тут і виникає багато питань. Вже не прив’язуючись до реформи, дуже багато точиться розмов і дискусій про те, що нині школи незаповнені, є висока собівартість утримання одного учнівського місця в школі та звісно ж досі актуальним є питання забезпечення належної якості освіти. А звідси ще більш тяжкі і часто невідворотні процеси – відсутність фахових педагогічних працівників, які готові працювати в державних навчальних закладах, неповні класи, збіднілі матеріально-технічні бази шкіл і, як наслідок, їхнє повне закриття. Але із свого життєвого досвіду я можу стверджувати напевно: кожна закрита школа наближує населений пункт до вимирання. І по Україні це, на жаль, дедалі стає тенденцією. Тож потрібно робити усе для того, аби кожен регіон і населений пункт України мав достатньо розвинену інфраструктуру, слід розбудовувати опорні школи та інклюзивні центри.

Насправді, у всіх без винятку районах гарні педагогічні колективи, які вболівають за роботу шкіл, є багато небайдужих місцевих підприємців та спонсорів, які охоче беруть участь у обласних і районних програмах із забезпечення навчальних закладів усім необхідним для функціонування. За впровадженням подібних реформ і програм стоять депутати, керівники, люди, які допомагають здійснювати певні надходження до бюджетних ресурсів. Хочу подякувати також представникам бізнесу, які чесно і відкрито працюють, створюють робочі місця, сплачують податки і наповнюють бюджет.

Я маю чітке переконання - діти мають бути забезпечені якісною дошкільною і шкільною українською освітою в сучасних умовах. І про це має піклуватися кожен свідомий українець.

- Чи можна назвати ефективною співпрацю Департаменту освіти і облради та, зокрема, вашою комісією. Якщо так, то в чому це виражається?

- Ефективність визначається результатами. Є розуміння і підтримка з боку адміністрації, обласної ради, нашого куратора, заступника голови обласної ради Миколи Стариченка і більшості депутатів. Є підтримка на місцях, безпосередньо в районах. Хоча є багато проблем, наприклад, з тими ж педагогічними коледжами, таким як Богуславський, Ржищівський, Білоцерківський. Але добре те, що там небайдужі і відповідальні керівники, з якими можна вирішувати дуже багато питань щодо профтехосвіти. На жаль, останніми роками цей освітній щабель був неправомірно відсунутий на задній план. І це велика помилка на рівні уряду. Але давайте подивимося, як сьогодні формується позиція з формування робітничих професій: слюсар, сантехнік, зварювальних, плиточник тощо. Спробуйте їх знайти! А раніше це була системна робота. Тож як я уже зазначав, варто не лише запозичувати чуже, а й не губити свого. Поступ тієї чи іншої галузі державного розвитку має здійснюватися комплексно й з урахуванням досвіду й  попередніх напрацювань.

- Розкажіть, що Ви думаєте стосовно конфлікту Віри Рогової та Івана Осадчого? Хто, на Вашу думку правий у цій історії, чи може тут є інтереси якоїсь третьої сторони?

- Тут немає абсолютно ніякого конфлікту. Я як голова комісії дуже глибоко вивчав цю справу, і це питання не одного року. Є досить досвідчені люди, випускники Інституту післядипломного навчання, які залишились "за бортом" у суспільстві, яких я запросив до університету. Коли була пропозиція, ми хотіли зробити підготовку бакалаврів, надання освітніх послуг, провели та затвердили статут Академії через обласну раду, а по суті за ті два роки нічого не зроблено. Це порушення і статуту, і фінансової дисципліни, і ще багатьох аспектів.

Інститут післядипломної освіти має бути центром новітніх технологій. На жаль, такої співпраці немає. І конфлікту там також немає. Віра Рогова до кадрової політики абсолютно ніякого відношення немає. Проблема надумана і ніякого відношення до зазначеного Віра Борисівна не має. Нехай ті, хто озвучують цю проблему, подивляться і проаналізують, що насправді відбувається. А далі, в терміновому порядку треба робити конкурс, адже Іван Осадчий вже звільнений. Не знаю, чому обласна рада не проводить конкурс, я найближчим часом буду робити з цього приводу звернення. Я поза межами конфлікту, як і Рогова. Нам потрібна гарна, виважена, високопрофесійна робота. На жаль, за останній рік, а то й більше, зі сторони такого потужного колективу, який був раніше, ми цієї роботи не бачимо. Потрібно негайно все впорядковувати, адже ми вже відстаємо за багатьма позиціями. Невдовзі 1 вересня, а є дуже багато заходів і кроків, які треба зробити, і ось цей інститут має бути центром і модератором по впровадженню новітніх досягнень.

- Як ви ставитеся до того, що навколо вашої персони дуже часто виникають скандали? І як вам вдається постійно виходити з цих скандалів, як то кажуть, "сухим із води"?

- Дуже стисло скажу і, певно, повторюсь - ще не народилась та людина, яка б усім догодила, тому орієнтуватись потрібно не на чиюсь суб’єктивну думку, а на результат своїх дій. Є заповідь матері Терези «А ти роби добрі справи». І мені є тут що сказати, адже я все життя серед людей і для людей. Я знаю, якими проблемами живе українець в будень і в свято, знаю ціну людської праці і часом надлюдських зусиль простого селянина. І я точно знаю, що Україна не там, де за трибунами горе-патріоти б’ють себе в груди. Україна там, де люди, де будуються школи, лікарні, створюються робочі місця. Доля України вершиться тут і зараз. Україна там, де зараз іде війна. І регулярно відвідуючи з допомогою ці гарячі точки, я чогось там не бачу тих голослівних, які не слідкують за співмірністю власних слів і дій, а лише провокують конфлікти, замість того, щоб робити корисні справи.

Я маю можливість бути близьким до молоді. Вона зараз зовсім інакша в хорошому сенсі: чітко знає чого хоче і йде до мети, захищає дисертації і захищає країну на передовій. На них, нашу надію, потрібно спрямовувати усі ресурси й всіляко допомагати їм. Для прикладу, сьогодні в мене був хлопчина, якого треба відправити в Іспанію, щоб вилікувати ногу, поранення якої отримав на фронті. Він обійшов Білу Церкву з проханням про підтримку, а майже ніхто не протягнув молодій людині в скрутній ситуації руку допомоги. Ось вам і відповідь. Гідність людська – вона не в словах, а у вчинках. І саме вони визначають мене і кожного з нас, як людину. Потрібно слухати себе, слухати людей, які з тобою день при дні, а не зважати на відголоски якихось колотнеч і штучно створених конфліктів. Ви приїдьте в моє рідне село Карапиші. Озирніться навкруги, поспілкуйтеся з місцевим населенням – і  вам все стане зрозуміло. Вся тамтешня інфраструктура відповідає європейським стандартам, а люди живуть у достатку й працюють охоче і добросовісно. Вони вам більше скажуть, оскільки тут життя, як на долоні. Тому треба не бити себе в груди, а працювати на благо собі і тим, хто поряд з тобою. За нагальними й відповідальними справами, повірте мені, не лишається часу і сил для колотнеч та боротьби з недостойними й негідними людьми.

- І на останок, додайте щось від себе.

- По-перше, дякую колективу редакції "Моя Київщина" за виваженість, послідовність і за те, що ви доносите правдиву інформацію до жителів Київської області. А всім бажаю здоров’я і миру, спокою і Божої ласки. Шукаймо одне в одному те, що нас об’єднує. Виховуйте в собі те, що робить нас кращими. Наповнюйте свої дні добрими справами і оточуйте себе достойними людьми. Цінуйте життя. Це мій принцип, за яким я жив і далі житиму.

Розмову вела Надія Савчук, «Моя Київщина»