Самоврядування Київщини 2010-2015: топ-5 найгучніших корупційних скандалів

Фото з мережі Інтернет

Напередодні виборів місцевих депутатів та очільників сільських, селищних та міських рад інформаційний портал «Моя Київщина» вирішив зосередити увагу на найгучніших корупційних скандалах, у яких замішані мери та сільські голови населених пунктів столичного регіону

«Хіт-парад» корупційних скандалів відкриває міський голова міста Вишгород Олексій Момот, який у 2016 потрапив у гучну справу. Тоді про безпрецедентне затримання вишгородського мера «на гарячому» повідомив особисто голова СБУ України Василь Грицак. За його словами, двічі судимий мер вимагав хабар у розмірі 1 млн євро від представника будівельної компанії «Вишгородміськреконструкція-1» за нерозірвання договору на оренду земельної ділянки та усунення перешкод під час забудови мікрорайону.

Зауважимо, що земля у Вишгороді, який розташований всього за кілька хвилин їзди від столиці, справді має неабияку цінність. Сам же провулок Прожекторний, навколо якого й виникла історія із хабарем, розташований у самісінькому центрі міста. Таким чином, інформація про те, що Олексій Момот вимагав за продовження оренди 2,4 га «ласого» шматка землі такі шалені кошти, має право на існування.

Однак розбіжні дані, які надавали представники силових структур протягом розслідування справи, трохи «затемнили» ситуацію. Так, голова СБУ Василь Грицак за пів години після затримання Момота повідомив, що той нібито вимагав 1 млн євро. Проте на брифінгу прозвучала інша сума. За версією силовиків, Олексій Момот через посередників отримав лише 200 тис євро, а мільйон – нібито загальна сума, яку хотів мер.

Не забарилася й третя цифра. Її оголосив прокурор Київської області Євген Бондаренко. Сума хабаря, яку вимагав вишгородський міський голова, за його даними, насправді начебто становила вже 300 тис євро. За словами Бондаренка, гроші з представників будівельної компанії мер вимагав разом зі своїми «друзями», яких також затримали.

Згодом виявилося, що самих грошей у кабінеті Олексія Момота не було, а горезвісний мільйон ( чи то 200 тис євро), виявили не у мера, а у посередників, яких схопили в одному з київських банків.

Що цікаво, друг Момота, юрист Владислав Дулапчий заявив, що ця справа взагалі абсурдна, адже прокуратурою було озвучено, що мер вимагав гроші за погодження документів на зведення багатоповерхівки. Утім, насправді компанія-забудовник вже має право будуватися. Вона отримала відповідний документ не в міській раді, а в столичній Державній архітектурно-будівельній інспекції, де їй надали дозвіл так званої п’ятої категорії. За словами чоловіка, маючи таке рішення, забудовник міг будувати на тому місці навіть хмарочоси.

Дружина Момота заявила, що мер знав про підставу із хабарем. Тоді один із позафракційних народних депутатів висловив припущення, що в затриманні Момота зацікавлені самі силові структури. Цим можна пояснити той факт, що відповідно до чинного законодавства, справа про мера-хабарника справді є підслідною НАБУ, однак досудове розслідування чомусь здійснювала прокуратура.

Згодом Печерський райсуд виніс рішення – утримання мера під вартою або застава в 5 млн грн. Зауважимо, що вказані кошти за звільнення з-під варти міського голови внесла дружина славнозвісного Ярослава Москаленка. Іншу суму розміром в 1,4 млн грн дав Юрій Дерев’янко.

Згодом справа проти Момота в суді відверто провалилася, адже стало відомо, що головний свідок відмовився від показів, паспорт заявника був фальшивкою, а сам заявник – раніше судимий аферист, якого високопоставлені чиновники спецпідрозділу «К» СБУ в Києві та Київській області використали в якості «наживки» для Момота. Тоді фігурант справи пов’язував затримання із боротьбою проти незаконної забудови.

Наступним претендентом на звання «найзажерливіший» хабарник є очільник Мартусівської сільської ради Бориспільського району Василь Косовець. За інформацією силовиків, у 2017 році столична прокуратура спільно з СБУ затримала Косовця, який вимагав 250 тис євро, «на гарячому».

Про затримання Василя Косовця 20 березня 2017 року особисто повідомив тодішній Генеральний прокурор Юрій Луценко. За його словами, хабарника затримали після отримання всієї суми хабаря, яку той нібито вимагав за передачу в оренду 4 га землі.

Уже в червні того ж року прокуратура Київської області завершила досудове розслідування та направила обвинувальний акт до суду. Тоді Голосіївський районний суд столиці обрав Косовцю запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у 5 млн грн.

Однак згодом виявилося, що справа про отримання такої «космічної» суми має багато «підводних каменів» та й узагалі може бути сфабрикована. За словами мешканців селища, вимагати хабар у розмірі 250 тис євро у сільського голови не було жодних підстав, адже за 10 років на посаді очільника села Василь Косовець зарекомендував себе як чесний та совісний чоловік.

Тоді у мешканців Мартусівки була своя версія подій. Вони переконані, що «міфічний» хабар – справа рук київського забудовника, який на території Мартусівської сільради мав свою логістичну фірму. Згодом вона збанкрутіла, а майно «пустили з молотка». Так, спритні ділки хотіли «захватити» собі не тільки склади на території селища, а й саму землю.

На думку мешканців Мартусівки саме ці «рейдери» й підставили Василя Косовця. За словами жителя Віталія Семенюка, давати сільському голові хабаря у розмірі 250 тис євро за землю, оціночна вартість якої 2 млн грн, не зовсім логічно. Ба більше сам процес був звичайною інсценізацією.

Представник логістичної компанії і справді не раз приходив до сільського голови, щоб вирішити питання щодо орендованої землі. За словами Віталія Семенюка, після зустрічі представник фірми вийшов із приміщення сільради, однак згодом покликав очільника Мартусівки начебто для телефонної розмови. Тоді власне Василь Косовець ніби то взяв хабар. За дивним «збігом обставин» саме у цей час до сільради забігли з десяток озброєних молодиків, які й затримали голову.

Цю ж історію затримання підтвердила й секретарка сільради Людмила Семенюк. Виявляється, працівники СБУ привезли із собою чотирьох понятих, які не мешкають у селі, що порушує закон України. Секретарка сільради вважає, що Василь Косовець комусь заважав, бо був дуже чесною і принциповою людиною. Ще однією причиною «підстави» могла бути й децентралізація, адже відомо, що Мартусівку хотіли приєднати до Борисполя, що абсолютно суперечило інтересам мешканців села.

Однак думки щодо «святості» сільського голови розділилися. Наприклад, мешканці села згадують, що Василь Косовець обіцяв облаштувати стадіон для місцевих дітей і дорослих, проте на тому місці замість стадіону з’явилися крутий генделик «Шашлична» та мотель. Тож цілком імовірно, що за ті «злачні місця» сільський голова отримав «подяку».

Мешканці селища також наголошують на тому, що Василь Косовець відверто жив «на широку ногу», адже на зарплату близько 6 – 8 тис гривень умудрявся три-чотири рази на рік разом із сім’єю їздити відпочивати до моря.

Очевидно, що справа проти сільського голови провалилася у суді, адже Василь Косовець і досі очолює Мартусівську сільську раду, а в його біографії йдеться про відсутність судимості.

Ще одним «ласим вождем» є очільник селища Мироцьке Києво-Святошинського району Олександр Деревінський, якого 24 травня 2018 року затримали на отриманні 90 тис доларів хабаря.

Пізніше виявилося, що «заробити на безбідну старість» разом із Деревінським хотів також його посередник Андрій Гриневич.

За даними слідства, голова Мироцької сільської ради за попередньою змовою із Андрієм Гриневичем вимагав та отримав хабар від члена виконавчого комітету сільради Сергія Потоцького, який також є власником 30 га землі на території Мироцької сільської ради.

Разом з іншими власниками сусідніх земельних ділянок, що загалом складають територію загальною площею біля 90 га, Сергій Потоцький мав намір збудувати в селі Мироцьке котеджне містечко «Азур» з дитячим садочком, початковою школою, медпунктом, аптекою, штучними водоймами тощо. Таке будівництво уможливлювала лише розробка та затвердження необхідної містобудівної документації, зокрема детального плану території садибної житлової забудови площею 90 га. 

Так, Олександр Деревінський не розгубився та запропонував забудовникам свої «скромні» послуги – сільський голова пообіцяв посприяти затвердженню відповідної документації. Спершу Олександр Деревінський зажадав від Потоцького усього лише право власності на 1 га забудованої землі. Проте згодом «апетити» посадовця виросли аж до 9 га. Зауважимо, що цей «ласий шматок» землі під Києвом на той час вартував аж 90 тис доларів.

Нові умови винагороди для голови Мироцької сільської ради змусили Сергія Потоцького звернутися за допомогою до НАБУ.

Відтак, під час чергових «торгів» Олександр Потоцький та Андрій Гриневич охоче погодилися на «транш» у розмірі 90 тис доларів, за що були затримані «на гарячому».

Пізніше відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва на майно Деревінського та його дружини був накладений арешт.

Згодом виявилося, що окрім посади голови Мироцької сільради, Олександр Деревінський непогано «всівся» у кріслі члена виконкому Бучанської міської ради. Що цікаво, він був відомою особою у Мироцькому навіть до того, як став його головою, оскільки активно лобіював процес приєднання села Мироцьке до Бучі.

У квітні 2013 року Олександр Деревінський був одним із організаторів зборів жителів села, на яких виступав та агітував за об’єднану громаду славнозвісний мер Бучі Анатолій Федорук.  

Окрім того, Олександр Деревінський надавав Анатолію Федоруку всебічну допомогу та підтримку на виборах до Верховної Ради, що проходили восени 2014 року.

У відповідь мер Бучі Анатолій Федорук восени 2015 року, під час офіційної зустрічі кандидатів на місцевих виборах, що проходила у сільському клубі, агітував населення Мироцького обрати головою Мироцької сільради саме Олександра Деревінського. Отож у чоловіків складалася цікава взаємно вигідна дружба.

Однак, посівши пост голови Мироцької сільської ради, Олександр Деревінський «кинув» Федорука та почав активно налагоджувати взаємовідносини з головами сусідніх населених пунктів Бородянського району, зокрема селами Козинці та Микуличі, а також селищем Немішаєве.

Нові дружні відносини між сусідами народили ідею створення ОТГ з центром в селищі Немішаєве. Досить хороший «розклад» подій для Деревінського, адже увесь його сімейний бізнес процвітав саме у Немішаєвому. Окрім цього, так голова Мироцького міг забезпечити собі прохідне місце депутата Немішаївської селищної ради за мажоритарним виборчим округом від села Мироцьке.

Очевидно, що «новий курс» Деревінського пішов у розріз із інтересами вчорашнього політичного партнера. Такі наміри голови Мироцького могли невдовзі прийти до логічного завершення на користь об’єднання із Немішаєвим, однак тоді Олександра Деревінського «спалили» на хабарі.

Що цікаво, після затримання підтримати очільника Мироцького вирішили кілька десятків громадян з числа жителів Мироцького, Немішаєва, Козинець та Бабинець. Натомість «вчорашній друг» Федорук і слова не зронив щодо цієї справи.

Ще одним фігурантом «хіт-параду» є очільник Іванковичківської сільської ради, який у 2015 році потрапив у серйозний скандал разом із головою садівничого товариства. За інформацією прокуратури, очільник Іванковичів Руслан Єременко та його друг Юрій Хмелівський вимагали 24 тис доларів США за вирішення питання щодо оформлення земельної ділянки.

Зауважимо, що під час отримання першого «траншу» у розмірі 250 тис грн, був затриманий нібито посередник очільника Іванковичів Юрій Хмелівський. Тоді правоохоронці кваліфікували дії чиновників за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто як одержання службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі, поєднане з її вимаганням. Санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років

За словами депутата Верховної Ради України VIII скликання від ВО «Батьківщина» Вадима Івченка, обшуки у будинку та автомобілі Руслана Єременка нічого не дали, проте голову Іванковичківської сільради все ж взяли під варту.

Як відомо, тоді Руслан Єременко звернувся про допомогу до Вадима Івченка, який на той час був представником Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад у Верховній Раді України. За словами самого Івченка, справу про отримання хабаря могли легко підлаштувати з метою усунення з посади чинного керівника села та призначити на його місце більш «поступливу» людину. Тоді за сприяння нардепа Руслана Єременка було звільнено з під арешту під заставу.

Очевидно, чоловіку вдалося уникнути відповідальності, адже він і досі очолює Іваничківську сільську раду. Ба більше, «вчорашній хабарник» також вирішив поборотися за крісло голови Феодосіївської ОТГ Обухівського району на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.  

Наступний учасник корупційного рейтингу – «темна конячка» Валерій Велієв, який нібито нічого не має за душею. Азейбаржанець за походженням Велієв вже 10 років очолює найбільш депресивне місто Київщини – Таращу.

На виборах у 2015 році за нього проголосували трохи більше 500 виборців, однак цього вистачило, щоб він зміг вдруге зайняти крісло мера, заручившись підтримкою менше 5% населення.

Цікаво, що відповідно до декларації у мера немає ні кола, ні двора. Тому цілком ймовірно, що саме ця «чорна біднота» змусила Велієва взяти хабар. Відомо, що посадовець вимагав 1 тис доларів за сприяння у позитивному вирішенні звернень громадян. Останнім потрібно було здійснювати «добровільні внески», аби заяви розглянули на їх користь.

Так, Велієва затримали «на гарячому» у березні цього року. Правоохоронці спіймали міського голову під час одержання другої частини хабаря – 500 доларів США. На підтвердження виконання своїх обіцянок посадовець передав громадянинові відповідне рішення сесії. Факт одержання Велієвим першого "траншу" було задокументовано раніше.

Таким чином, міського голову затримано за статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України. Пізніше прокуратура області повідомила йому про підозру. Тоді меру загрожувало позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Однак, схоже, Валерій Велієв не тільки вийшов сухим із води, а й продовжив «мутити схеми». Так повідомлялося, що мер-хабарник разом зі своїми спільниками поцупив більше ніж 4,4 га землі. За словами активістів земельну аферу Велієв провернув разом із двома дочками, зятем, заступником начальника поліції, слідчим, начальником управління кадрів міської ради, начальником управління кадрів районної ради та іншими чиновники.

Що цікаво, хабарик Велієв також вирішив балотуватися на посаду голови Таращанської ОТГ на виборах, що відбудуться 25 жовтня. Відтак, мешканцям району варто зважено обдумати за кого голосувати й обрати того, хто хоч спробує витягнути район із затяжного депресивного стану. Адже посадити Велієва ще й у крісло голови ОТГ після усіх його оборудок буде вкрай нерозумно.