"Шкільний вулик": діти з села Заворичі розповіли, чим живе їхній проєкт

Фото з місця події

Пасіка і діти, здавалось, – поняття несумісні. Однак учні Заворицького НВК вирішили зламати цей стереотип. Разом із командою ГО «Наші кроки» вони реалізують проєкт зі створення соціального шкільного підприємства «Шкільний вулик»

«Шкільний вулик» – це пасіка з шести вуликів у Калитянській ОТГ. Проєкт реалізують при навчальному закладі завдяки коштам гранту, які ГО «Наші кроки» виборола в конкурсі від Фонду Східна Європа.

Про цю ініціативу ми вже писали на сторінках нашого порталу ще на початку квітня. Але з того часу пройшов майже місяць. Тож нині редакція Моєї Київщини вирішила дізнатись, які зміни відбулись за цей час у юних пасічників та які їхні подальші плани. 

Спочатку за інформацією ми звернулися до координатора проєкту «Шкільний вулик» Павла Дубового. І хоча він як ніхто інший знає всі деталі життя учасників проєкту, адже спілкується з ними ледь не щодня, але для експерименту активіст запропонував нам поспілкуватись із самими дітьми. Почути, так би мовити, з перших вуст їхні перші враження від незвичного для себе заняття у ролі бізнесменів в школі. 

В якості нашого співрозмовника виступила директорка соціального шкільного підприємства «Шкільний вулик» – учениця сьомого класу Анастасія Бобошко. 

За її словами, сама ідея створення пасіки у школі спочатку багатьом здалась незвичною і, навіть, дивною. Та коли спільно з командою ГО «Наші кроки» школярі почали працювати над підготовкою заявки на участь у проєкті, самі того не очікуючи, учні зрозуміли, наскільки це захоплююче, хоча й непросто.

Скажу відверто, раніше я ніколи не чула самого поняття «соціальне шкільне підприємництво». Зараз на практиці розумію, настільки це крутий формат, з кожним етапом реалізації якого тебе охоплює азарт. І це не говорячи уже про нові знання, ідеї та знайомства, які отримуєш не виїжджаючи з наших рідних Заворич.

Зі слів дівчини, впродовж останніх двох тижнів їм проводили низку майстер-класів: з питань фінансового планування, соціального підприємництва, маркетингу і, звичайно ж, основ пасічникування. До речі, про останнє дітям розповідав Петро Дяченко, який працював пасічником у експрезидента Віктора Ющенка та нащадка відомих українських меценатів Мішеля Терещенко. 

У підсумку, завдяки допомозі тренерів, ми змогли остаточно сформувати основу команди проєкту з 15 школярів, найменші учасники якої – учні четвертого класу, а найстарші – сьомого. Всі вони і вирішили, що наше підприємство повинно мати директора, тож обрали більшістю голосів на відповідну посаду мене, – трохи соромлячись розповідає Анастасія. 

Також, за словами директорки, з числа самих членів команди «Шкільного вулика» учні призначили тих, хто контролюватиме фінанси, техніку безпеки, слідкуватиме за дбайливим ставленням до інвентарю, веденням сторінок підприємства в соціальних мережах, рекламою і реалізацію самої продукції.

В момент нашого спілкування з Анастасією звіддаля чуємо ще один голос .«Тепер я пасічник, я пасічник...», – з широкою посмішкою та веселим поглядом пробігає повз дівчину ще один учасник проєкту Богдан. Він спільно з іншими школярами якраз приміряють захисні маски та розглядають щойно привезене обладнання для «Шкільного вулика».

За інформацією Анастасії, наразі спільними зусиллями дітей і активістів ГО «Наші кроки» розпочато облаштування огорожі і самої території пасіки.

Після 20 травня якраз почнемо встановлювати захисну сітку-паркан, яку уже привезли до школи. Також чекаємо на прибуття відеокамер. Уже маємо частину необхідного захисного інвентарю у вигляді масок, костюмів тощо. Що ж до самих вуликів і бджолосімей, то вони мають приїхати в кінці травня. Тож саме до цього часу й плануємо завершити всі підготовчі роботи для зустрічі наших «маленьких робітників», або жужиків, як ми лагідно між собою їх називаємо, – розповідає Анастасія.

Її доповнюють ще двоє дівчат, які щойно долучились до розмови, – Валерія та Катя. Вони рекомендують нам заходити на сторінки «Шкільного вулика» у Facebook чи Instagram і читати всі новини саме там. А останніх, судячи з розмов дітвори про розробку логотипу, банеру, а також запуску можливої краудфандингової кампанії для придбання апібудиночка, більш ніж достатньо.

До речі апібудиночок, запевняють школярі, дозволить їхній пасіці не просто реалізовувати мед, але й практикувати апітерапію – альтернативний метод профілактики та лікування недуг за допомогою вібрацій бджіл. Спосіб дуже підходить для літніх людей. 

Проте поки – це лише «наполеонівські плани» юних заворицьких бджолярів, які вони, переконують, обов’язково втілять в життя. Але – згодом. Нині ж вони в очікуванні своїх «жужиків», їхніх нових будиночків-вуликів, а також повноцінного початку робити свого соціального шкільного підприємства «Шкільний вулик». Адже теорію вони пізнали більш, ніж достатньо, і уже з нетерпінням чекають можливості застосувати її на практиці.

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Шкільний вулик» за підтримки проєкту «Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва, що виконується Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V. і фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини.