Темними шляхами до прозорих тарифів: як маршрутники розраховують ціну на проїзд

Вічна боротьба між перевізниками та населенням, здається, вже не має ні початку, ні кінця. Це протистояння підсилене тим, що у вільному доступі немає жодного документу, який би прозоро показував шляхи та підстави розрахування цін на проїзд. Тому, аби знайти причини регулярного підняття тарифів, що спустошують гаманці жителів Київщини, доводиться самостійно вивчати закон про розрахування тарифів на проїзд та досліджувати інформацію в Інтернеті. "Моя Київщина" вирішила розібратися з механізмом ціноутворення вартості проїзду в області. Що з цього вийшло, читайте в цьому матеріалі.

На прикладі однієї з приміських маршруток, яка курсує між Києвом та Вишневим, спробуємо дізнатися, чи рентабельною є ціна на проїзд. Нагадаємо, що ще на початку цього року вартість проїзду становила 15 грн. Зараз тариф підіймають до 18 грн.

Відповідно до пункту 1.6, ІІ розділу Наказу про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, однією із причин підняття цін на проїзд у громадському транспорті, може стати збільшення тарифу на паливо більше ніж на 10%. Беручи до уваги те, що від початку року і дотепер ціни зросли приблизно на 18%, таке пояснення перевізників, щодо збільшення тарифів на проїзд, є досить реальним та обґрунтованим.

Як відомо, автобус "Богдан", який найчастіше використовується для пасажирських перевезень - українського виробництва, проте виготовляється на базі японської автомобілебудівної компанії Isuzu. Тобто всі запчастини іноземного виробництва імпортуються в іноземній валюті. Всі знають про нестійкий курс долара в Україні і це також можна вважати вагомою підставою для підвищення тарифів.

Усіх турбує питання того, чому наприклад, коли пасажир заходить до громадського транспорту на зупинці, яка знаходиться у місті Вишневе і їде до Києва, він сплачує 18 гривень, а інший пасажир, який заходить на наступній зупинці, яка вже розташована у межах Києва, сплачує 8 грн. Це дивно, враховуючи, що відстань між зупинками може становити якихось 200 м. Відповідь на цей дивний момент можна знайти у Наказі про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту. Якщо тарифи на міських маршрутах розраховуються за допомогою планового пасажиропотоку на рік, то на приміських, міжміських з урахуванням пасажиро-кілометра, який встановлює Міністерство Інфраструктури України.

Але постає логічне питання: як вираховують пасажиропотік на маршруті? А ніяк... У жодному громадському транспорті немає обладнання, яке б обраховувало кількість пасажирів. Хоча при розрахунку тарифів на проїзд, це є важливим фактором. З якої "стелі" перевізники беруть потрібні їм цифри - невідомо. Звідси беруться розмови про безпідставні ціни, і про те як і скільки держава відшкодовує за перевезення пільгових категорій.

Тема пільгового проїзду є надзвичайно актуальною. Відповідно до статті 37 Закону України “Про автомобільний транспорт”, перевізник зобов'язується перевозити пільгових пасажирів і не має права відмовити людям цієї категорії у проїзді, крім випадків, які передбачені законом. Якщо водій безпідставно відмовляється  від  пільгового перевезення, це  тягне  за собою відповідальність згідно із законом. Тобто це загрожує перевізнику штрафом у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів.

Йдучи далі в цьому ж законі ми бачимо нюанс, щодо обсягів таких перевезень. Згідно з цією ж статтею, види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Тобто при підписанні договору на перевезення власники маршруток можуть обмежити кількість пільгових перевезень, але в будь-якому випадку держава повинна все це компенсувати. 

Проте є ще одна дрібниця, яка є дуже вагомою. Коли перевізник заключає договір з місцевою владою на пасажирські перевезення, він автоматично зобов'язується виконувати пільгові перевезення, але для того, щоб держава компенсувала збитки такого роду, потрібно заключити ще один договір. І стає зрозуміло, що половина перевізників не отримує відшкодування, а якщо і отримує, то все це проводиться під корупційними схемами з органами влади. На прикладі маршрутки Київ-Вишневе - якщо водій щодня перевозитиме 5 пільгових пасажирів на маршруті, то за рік сума відшкодування становитиме приблизно 30 000 грн.

Раніше перевізник з Білої Церкви повідомив нам про те, яка різниця у процедурі затвердження тарифів на перевезення між його містом та столицею. Справа в тому, що КОДА всі повноваження на регулювання цін на проїзд передала перевізникам, цим самим зняла з себе відповідальність перед населенням. Проте перед тим як ці тарифи стають діючими, органи влади зобов'язуються перевірити всі розрахунки. Тобто органи місцевого самоврядування також повинні відповідати за підвищення цін. Ні для кого не секрет, як проходять такі підвищення і чим вони "підживлені".

Нагадаємо, що останні перерахунки тарифів на Київщині вирішувалися Департаментом транспортної інфраструктури за зачиненими дверима, тобто ніхто не бачив, як формувався механізм цього підвищення.

За словами депутата Київської обласної ради Наталії Музиченко: "Від своїх інформаторів я дізналася, що водії з кожної машини на маршруті щоденно здають власнику від 1200 до 1500 грн готівкою, приблизно стільки ж залишається у водія на руках". Якщо припустити, що на нашому маршруті, який є приміський і де тариф вдвічі більше, власник щодня отримує близько 3000, то в рік виходить близько 1 млн гривень, з яких 50% йде на підтримання техстану автотранспорту. Також нагадаємо про те, що всі власники маршруток зобов'язують оновлювати свій автопарк. Тобто, якщо врахувати всі нюанси дохід вже не здається таким захмарним.

Хотілося б ще торкнутися і теми безпеки. Згідно зі ст. 37 закону "Про автомобільний транспорт" на приміських та міських маршрутах  дозволяється  перевозити  стоячих  пасажирів  автобусами,  які  за  своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів у кількості,  передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У "Богдані" максимальні місткість становить 43 особи, але всі ж знають і розуміють реальну картину. І якщо кожного дня їздити, наприклад, на роботу з Вишневого до Києва і платити 32 грн. в день, то умови мусять бути кращими.

Уже довгий час білети та кондуктори у маршрутках стали рідкістю. Проте згідно зі ст.12 закону, при придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов'язкового страхування та про страховика. Тобто пасажир зобов'язаний вимагати квиток, аби захистити себе у разі непередбачуваних обставин у громадському транспорті.

Виходячи з усього переліченого, зрозуміло, що сформувати прозору ціну допоможе лише система валідації. Для цього кожен транспортний засіб має бути обладнаний валідатором. Це дасть можливість більш грунтовно підходити до формування ціни на проїзд і не брати цифри з неба. Але враховуючи те, що значна частина маршрутників працює "в тіні" і їхні розрахунки залишаються для народу загадкою, стає зрозуміло, що на такий крок вони не підуть.

Антон Болбочан, "Моя Київщина"