Виставити інвестора дурнем або Як у селі під Києвом 10 років "забувають" віддати борг

Раніше сільським радам нерідко бракувало коштів на забезпечення нормального розвитку села. Тоді на допомогу приходили місцеві бізнесмени. Схема діяла досить проста: підприємець надавав необхідну підтримку, а в обмін отримував земельну ділянку. Утім, іноді це призводило до вкрай неприємних наслідків для інвестора - він робив обіцяне, але залишався без нічого. "Моя Київщина" вирішила розповісти про вкрай неприємну ситуацію, яка сталася у Васильківському районі

Подібною схемою взаємозаліку з інвесторами свого часу користувалася Крушинська сільська рада, до якої сьогодні входить шість населених пунктів – села Крушинка, Борисів, Залізне, Дерев’янки, Мала Бугаївка та селище Зелений Бір. Група тамтешніх бізнесменів не раз допомагала селу в обмін на землю – то машину для вивозу сміття придбає, то дорогу за свій кошт поремонтує. У 2006 році до них надійшла пропозиція побудувати сучасний фельдшерсько-акушерський пункт – за це громада в особі сільського голови мала надати підприємцям у довгострокове користування 10 га землі, і підприємці радо погодилися. Сесія проголосувала за відповідне рішення – і договір був підписаний.

За 2 млн грн (на той час близько 400 тис. дол. – Ред.) ФАП був побудований та в 2008 році введений в експлуатацію. Відкриття було гучним – на подію завітало близько 500 осіб. На цьому потужно пропіарилась і тодішня голова Київської ОДА Віра Ульянченко, адже тоді це був пілотний проект побудови сільського ФАПу в режимі співпраці бізнесу та сільської громади. Що ж, він дійсно був вдалим – адже приміщенням громада користується і досі. Проте є один нюанс… Минуло 10 років, а обіцяну ділянку підприємці так і отримали.

Спочатку в сільській раді посилались на те, що межі села не узгоджені, тому поки нічого виділяти не можна. А потім сільський голова Микола Должок помер, і на його місце прийшов новий – Василь Бобраніцький. Посадовець довго вивчав ситуацію, і вирішив – сільська рада не буде виконувати договірні умови, підписані попереднім головою.

Звісно, підприємці лишатися з носом не збиралися, адже в їхніх планах не було займатися такого роду благодійністю. Потім були місяці листування, позов до суду та судовий процес. Після більше ніж 30 засідань суд постановив – стягнути з Крушинської сільської ради заборгованість на користь позивачів за договором підряду.

Та рішення суду вперто ігнорується попри те, що виконавчий лист офіційно зареєстрований в Державному казначействі. Але голова цього відомства Тетяна Слюз знаходила шляхи для того, щоб не робити нічого. Можливо, там бояться створювати прецедент, чи зіграли роль інші аспекти, але списання грошей не проводиться. Управління казначейства знаходить різні перепони, аби постанову не виконувати, і, варто зазначити, робить це доволі успішно. Зокрема, все пояснюється тим, що на рахунках Ради кошти відсутні, а органи Казначейства не є суб'єктами примусового виконання рішень та позбавлені повноважень на застосування до боржника заходів впливу.

Сільська рада, у свою чергу, навіть попри всі програні судові процеси відмовляється виділяти кошти, необхідні для виконання судових рішень. Чому ж їй все сходить з рук? Підприємці вже не перший рік ходять по колу, намагаючись відродити справедливість. Та, схоже, для Крушинської ради навіть суд не є досить авторитетним. Невже в нашій країні немає органу, який зміг би найти управу на затятого боржника?

І поки ці питання залишаються відкритими, до кореспондентів "Моєї Київщини" надійшов ще один цікавий факт. Подейкують, що по округу, до якого входить шість сіл Крушинської сільської ради, планує балотуватися чинний нардеп, заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко, який пообіцяв сільському голові прикриття "зверху" в обмін на підтримку на виборах. Можливо, це і є відповідь на всі запитання?..

Євгенія Любомирська, "Моя Київщина"