ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини у 2020 році

Підбиваючи підсумки 2020 року, інформаційний портал «Моя Київщина» підготував рейтинг найбільш впливових та авторитетних людей столичного регіону, до якого ввійшли відомі політики, бізнесмени, спортсмени, громадські та культурні діячі

Рік коронавірусу, затяжного карантину та, як наслідок, економічного колапсу – саме таким для більшості українців запам’ятався 2020. Київська область опинилася серед найбільш постраждалих регіонів країни. І це стосується не лише падіння добробуту місцевих жителів.

На жаль, пандемія продемонструвала повну розруху в медичній галузі. Дехто з експертів оптимістично сподівався, що «корона» дасть поштовх покращенню вітчизняної системи охорони здоров’я. Навіть проводили паралелі з кардинальними змінами в Збройних силах після агресії Росії в 2014 році. Мовляв, тепер влада змушена оперативно взятися за вирішення цієї проблеми. Утім, усе закінчилося провалом. Замість омріяного реформування були лише постійні скандали, пов’язані з відсутністю стратегічного бачення впровадження змін, і численні корупційні схеми навколо держзакупівель у медичній сфері.

2020 рік мав кардинально змінити ситуацію в місцевих елітах, проте на виході громадяни отримали когнітивний дисонанс. Так, за результатами місцевих виборів в Київській облраді оновилося дві третини депутатського складу. При цьому якісних змін фактично не відбулося: народні обранці, як і раніше орієнтуються лише на своїх патронів – гравців, які вже більше десяти років заправляють у столичному регіоні, а цьогоріч отримали чудову можливість вводити диктатуру у фракціях. Імперативний мандат де-факто вбив незалежність депутатів, а відповідно й усе самоврядування в регіонах. І Київщина – не виняток.

Ба більше, за результатами місцевих виборів Київська облрада стала «лідером» України з недопредставництва. Тут 35% виборців підтримали непрохідні партії (і це за умови рекордно низької явки!). Одразу чотири політичні сили набрали понад 4 відсотки голосів – «Наш край», «Голос», «Свобода» і УДАР. У експертів є серйозні підстави говорити про масштабні фальсифікації й те, що цих гравців свідомо не пустили в облраду їх конкуренти, яким було не вигідно «ділитися» депутатськими мандатами.

Але певні зміни у владній вертикалі все ж таки відбулися. Чи не вперше Київщиною керує єдина команда, що зуміла зайняти посади голів Київської облдержадміністрації та облради. Якщо, наприклад, за часів Януковича очільник КОДА Анатолій Присяжнюк та голова облради Олександр Качний, будучи «регіоналами», вели нескінченну апаратну боротьбу, то поява пари Володін-Скляров, схоже, є більш монолітною, оскільки обидва орієнтуються на Міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова.

Ключова проблема полягає в штучності створеної в облраді більшості. Складно зрозуміти, що об’єднує «слуг», ОПЗЖ і «Батьківщину». Авжеж, окрім цілком матеріальних зисків. Це ж стосується і союзу «Євросолідарності» та «За майбутнє», що мав намір поставити головою головного представницького органу Київщини Ярослава Москаленка. Абсолютна ситуативність, нерозуміння реальної стратегії та шалена політична корупція – усе це перетворює Київську облраду на рай для «договорняків» і розпилу бюджету.

Посилити цей управлінський хаос може децентралізація, що, як часто буває в українській політиці, замість продуманої реформи перетворилася на дуже спонтанну річ, небезпечну для української незалежності. Державні мужі замість того, щоб формувати систему стримування і противаг, ведуть усе до повної феодалізації країни за планами Кремля, любителі якого, на жаль, широко представлені серед чиновників Київщини. Ці процеси вже запущені,  плоди цього ми побачимо вже найближчим часом.

1. Олексій Чернишов

Міністр розвитку громад та територій України

Підвищення голови Київської облдержадміністрації до рівня міністра – не є типовим. Колишні міністри (наприклад, Володимир Шандра) справді ставали очільниками столичного регіону. Навпаки – ніколи. Утім, Олексій Чернишов прийшов у КОДА, як на трамплін: уже за 5 місяців він опинився в Кабміні, де зайняв посаду керівника одного з ключових міністерств – із розвитку громад і територій, що безпосередньо впливає на всю регіональну політику у країні.

Таке швидке зростання передусім пов’язане з ефективною роботою у статусі губернатора. За підсумками соціально-економічного розвитку регіонів наприкінці минулого року, Київська ОДА, яку на той час очолював Чернишов, посіла третє місце в Україні. Голову облдержадміністрації високо оцінили за роботу в напрямку децентралізації та відсутність публічних скандалів.

Як результат – Чернишов не лише отримав крісло міністра, але й залишив на Київщині свою команду: в.о. голови КОДА Василя Володіна та його першого заступника Олександра Склярова. Обидві креатури Чернишова довели свій професіоналізм та здатність керувати столичним регіоном та закріпилися в області. Володіна затвердили головою ОДА, Скляров зумів вибороти собі крісло очільника облради, а Чернишов закріпився в Кабміні, де за рік роботи продемонстрував вагомі результати: успішна реалізація програми Зеленського «Велике будівництво», реконструкція соціальних об’єктів і доріг місцевого значення.

Наразі перед Чернишовим стоять серйозні виклики. Продовження президентської програми «Велике будівництво» у 2021-му з новими пріоритетами та завершення децентралізації в Україні – створення ефективної системи на рівні громад, і, звичайно, дотримання балансу між місцевою владою та представниками держави.

Але чи не найголовніший із викликів – довести до кінця реформу Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ), що, як відомо, є надзвичайно ласим шматочком для низки забудовників та топ-чиновників, мета яких – узяти ДАБІ під власний контроль. Про це свідчать влаштовані ними акції протестів під Міністерством та вимоги відставки Чернишова. Зазначимо, що бояться сильних, тих, хто може протистояти корупційним схемам і подальшому незаконному збагаченню окремих ділків.

У грудні 2020 року Чернишов представив оновлену концепцію проєкту містобудування, що передбачає ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції. Замість неї буде створено новий орган – Державна інспекція архітектури та містобудування. Чи варто говорити, що таке намагання ліквідувати корупційні схеми та внести кардинальні зміни в роботу дозвільної системи в будівництві призведе до чергових протестів та публічного протистояння.

Будівельна галузь – питання глобальне. Що ж до стратегічних напрямів, які стоять перед Чернишовим на Київщині, то йдеться про створення столичної агломерації. Цю тему політик почав просувати разом із мером Києва Віталієм Кличком, ще коли був головою Київської ОДА, а продовжив уже як міністр. Під час круглих столів Чернишов неодноразово наголошував на необхідності такого використання міжнародного досвіду.

Звичайно, що на реалізацію ідеї створення агломерації може піти досить тривалий час. Передусім через деяких керівників новостворених громад, які точно будуть проти втрати влади й передачі її Києву. Тож слідкуватимемо за розвитком подій, які покажуть, чи переможе над окремими інтересами «удільних князьків» здоровий глузд та ідея економічного й соціального розвитку регіону.

2. Ігор Коломойський

Олігарх

Не є секретом, що улюблений метод просування своїх інтересів у колишнього власника «Приватбанку» – розсварити і конкурентів, і членів власної команди. Цим він зайнявся як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях.

На Київщині Коломойський, діючи за принципом «розділяй і володарюй», отримав цілком неоднозначний результат. Із одного боку, йому та афілійованим із ним персонажам, зокрема молодшому партнеру Ігорю Палиці, вдалося провести до Київської облради фракцію «За майбутнє», а ще один близький до олігарха нардеп Олександр Дубінський завів «слуг». Із іншого – через постійні сварки об’єднання двох «активів» Коломойського в облраді так і не відбулося. Партія «За майбутнє» на чолі з ще одним ситуативним союзником олігарха – екснардепом від «Партії регіонів» Ярославом Москаленком спробувала разом із «Євросолідарністю» без усяких «слуг» сформувати більшість та очолити облраду. Усе завершилося провалом.

Водночас Дубінський, ображений на Палицю за те, що той разом із Москаленком використовував проти нього брудні технології, із задоволенням пішов на створення іншої більшості – із «Батьківщиною» та ОПЗЖ. Де тут Коломойський? Так, він є. Ми фактично спостерігаємо, як чергові люди поступово «відбудовуються» від украй токсичного олігарха. І роблять це нишком, адже можуть наразитися на серйозні проблеми. Але цей процес таки триває. А тут ще й поведінка Коломойського, відомого своїм хамством та любов’ю до приниження тих, хто нижчий за його.

Борис Філатов і Геннадій Корбан, які врешті-решт «послали» Коломойського куди подалі, після чого спокійно перемогли на мерських виборах, не давши тому ж «За майбутнє» узагалі потрапити ані до міськради Дніпра, ані до Дніпропетровської облради – яскраве свідчення того, що сили олігарха часто дещо перебільшені.

До того ж після перемоги на президентських виборах у США Джо Байдена можуть виникнути дуже серйозні проблеми: президент-демократ небезпідставно вважає, що не без допомоги Коломойського кілька разів спливали різні компромати й відбувалися інформаційні атаки з України. Усе це може поховати впливового олігарха, адже американці вміють доводити справи до кінця. Власне, через це Коломойський почав товаришувати з ще одним потенційним ув’язненим у США – Дмитром Фірташем, який наразі чекає рішення про екстрадицію за океан, вимушено живучи в Австрії вже близько 7 років.

Незважаючи на потенційні проблеми, за президентства Володимира Зеленського олігарх таки залишається в топі, а його інтереси пов’язані з найбільшими фінансовими потоками у країні.

Один із ключових напрямків, які обрав Коломойський, не зумівши повернути «Приватбанк» через різкий спротив західних партнерів, – це енергетика. Якщо раніше все обмежувалося контролем над квазідержавною компанією «Укрнафта», то поява слідів одіозного підприємця в «Енергоатомі» та «Центренерго» продемонструвала його серйозні наміри «присмоктатися» до величезних державних ресурсів.

Для цього Коломойський почав просувати на посаду Міністра енергетики близького до нього Юрія Вітренка. А як тут не згадати історію, коли весною 2020 року керівництво «Центренерго», підконтрольне скандальному олігарху, таємно переїхало в санаторій під Києвом? Усе це демонструє, що неодноразові заяви Зеленського щодо незалежності від Коломойського не відповідають дійсності.

Не дивно, що одіозний бізнесмен зацікавлений у збереженні контролю над одним із ключових об’єктів «Центренерго» – Трипільською ТЕС, яка є найпотужнішою електростанцією в межах столичного регіону та найбільшим постачальником електроенергії в Київську, Черкаську та Житомирську області.

Головна перевага та водночас проблема Коломойського полягає в тому, що він не має власного реального бізнесу, а «сосе» з бюджету. Це, хоч і максимально вигідно, але, як тільки відтягнути олігарха від «сиськи», він почне швидко «хиріти». Чи варто говорити, що його опоненти та конкуренти це чудово розуміють…

3. Андрій Єрмак

Голова Офісу Президента

Після звільнення в листопаді 2020 року «кварталівця» Сергія Трофімова, який відповідав за регіональну політику, можна констатувати про серйозне посилення впливу очільника Офісу Зеленського на політичні процеси в регіонах. Так, інтерес до Київщини – однієї з ключових областей України для будь-якої центральної влади – Єрмак проявляє буквально відразу після появи на Банковій.

У 2019-2020 році він зробив карколомну кар’єру – від бізнесмена середньої руки до спочатку помічника президента, а потім і голови його Офісу. Не обійшлося без кулуарної боротьби: Єрмак успішно підсидів Андрія Богдана, який зробив чимало помилок під час роботи на чолі ОП. Також останній не чекав небезпеки від свого активного помічника, який всіляко демонстрував Зеленському здатність забезпечувати «теплу ванну».

Після того, як Богдана виперли, єдиним конкурентом для Єрмака, який був готовий щосили захищати своє крісло від зазіхань, залишився його перший заступник Трофімов, який відповідав за регіональну політику. Коли останнього звільнили, цим напрямком на Банковій формально почав опікуватися ще один заступник голови ОП Кирило Тимошенко, який у команді Зеленського займається здебільшого інформаційною політикою, а також супроводжує інфраструктурні проєкти, зокрема «Велике будівництво». Давно помітно, що він відверто не «вивозить» регіональну політику.

Нинішня ситуація у столичному регіоні обнадійлива для Банкової: Зе!команда, узявши під контроль посаду голови облради, отримала шанс на одноосібне управління регіоном. Тут варто зазначити, що трійця Чернишов-Володін-Скляров, хоч і була сформована фактично без участі Єрмака (тоді Київщиною щільно займався Трофімов), зараз орієнтується саме на голову ОП.

Цікаво, що Єрмак намагався поставити головою обласного осередку президентської партії нардепа-«слугу» Артема Культенка, але останній поступився Дубінському, ставши його заступником.

Важливий момент: Єрмак давно та плідно займається політикою і бізнесом у Києві. Варто нагадати, що у 2010 році він був довіреною особою кандидата в президенти Арсенія Яценюка на 216 окрузі (Дарниця, ДВРЗ і Харківський масив Києва). У 2011 – голова КМДА Олександр Попов почав боротьбу з МАФами, яких при Леонідові Черновецькому «розплодилося» понад 12 тис. Схему розміщення МАФів де-факто регулював заступник голови Департаменту архітектури і містобудування КМДА Андрій Вавриш (згодом – друг Андрія Богдана), який почав «доїти» підприємців. Спротив ішов через ГО «Асоціація власників малого бізнесу і малих архітектурних форм», очолювану Єрмаком. Не дивно, що з тих часів в останнього та Вавриша (а через нього – і Богдана) збереглися досить напружені стосунки.

Зараз Єрмак разом із мером Віталієм Кличком фактично поділили Київ. У структурі Київської міської державної адміністрації на посадах заступників голови сидять люди очільника Офісу Президента. Із десяти голів районних державних адміністрацій у столиці п’ять – представники команди Єрмака.

Активно посилюється Єрмак і в будівельній галузі, співпрацюючи з одним із найбільш одіозних представників «молодої команди» Черновецького – Денисом Комарницьким. Попри скандали та обшуки, голова Офісу вперто залишає цього «зашквареного» персонажа у своїй команді.  

Зазначимо, що Єрмак уже сприймає себе ледь не «напівмером» Києва. А що завжди хоче будь-який великий гравець? Авжеж, розширити кордони. У випадку з Києвом – створити агломерацію. Безумовно, голова Офісу Зеленського екстраполює свої інтереси на Київську область. Ураховуючи вміння Єрмака досягати цілей не публічними методами, а за допомогою кулуарних домовленостей, цілком імовірно, що питання створення столичної агломерації вигулькне в завершальній стадії в останній момент. 

4. Арсен Аваков

Міністр внутрішніх справ України

Протягом останніх років тіньовий вплив очільника МВС України Арсена Авакова на процеси в державі прямо пропорційний збільшенню його антирейтингу. Міністра внутрішніх справ українці, м’яко кажучи, не люблять. Згідно з даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, опублікованого 16 грудня 2020 року, Арсену Борисовичу не довіряє 75% населення. Гірший результат тільки в «радикала» Олега Ляшка, кума Путіна Віктора Медведчука та «вічної» опозиціонерки Юлії Тимошенко.

Відтак, це не заважає очільнику МВС зберігати фантастичний вплив на процеси в Україні. І при цьому володіти здатністю абсолютно ігнорувати події, що відбуваються в державі та Київській області зокрема.

За 2020 рік у столичному регіоні відбулася низка подій, за які будь-який інший міністр міг би вилетіти зі своєї посади. Ідеться про стрілянину у Броварах, яку влаштували «тітушки» у травні, зґвалтування місцевої дівчини співробітниками МВС у Кагарлику, а також масове побоїще в Українці, де місцеві бандити не поділили владу. Щоправда, в останньому випадку звільнили заступника обласної Нацполіції Сергія Рекуна, якого пов’язували з одним із угрупувань. Утім, замість судів його… перевели на аналогічну посаду в іншу область.

Загалом подібні перестановки – не дивина. До того ж для Авакова Київщина є кузнею кадрів. Так, радником міністра є виходець із Білої Церкви Сергій Князєв, який спершу працював у різних підрозділах МВС України та Київщини зокрема, а до 2019 року був головою Нацполіції. Також суттєво виріс колишній заступник очільника Нацполіції Київської області Василь Тетеря, адже став заступником із матеріально-технічного забезпечення керівника Нацполіції України. Ще один ексзаступник очільника поліції столичного регіону Олександр Шляховський – тепер уже начальник Закарпатської поліції. На підвищення пішов і голова Нацполіції Київщини Вадим Троян: із 2016 року він займає керівні посади в Міністерстві внутрішніх справ і Нацполіції України. А поліцією Кіровоградщини декілька років керує ексзаступник поліції Київщини Роман Козьяков.

Утім, позиції нинішнього голови Нацполіції Київщини Андрія Нєбитова поки що є досить сильними. Попри те, що міністр Аваков не дуже хотів бачити його на цій посаді, пошук заміни Нєбитову залишається безрезультатним, адже останній демонструє дуже серйозні показники ефективності роботи та уникає публічних скандалів, чим не міг похвалитися його попередник.

Зазначимо, що перевага Авакова над більшістю українських політиків полягає в тому, що він намагається зберегти монолітність у своїй команді. А також уміє, попри всі зміни влад, продемонструвати свою необхідність. Зараз, після того, як у 2019 році на Банковій подумували його зняти, Аваков почувається в Кабміні дуже впевнено. І бере під контроль нові й нові владні вертикалі. Наприклад, після смерті мера Харкова Геннадія Кернеса команді Арсена Борисовича вдалося вирішити питання в регіоні.

У Київські області Аваков теж має серйозні зв’язки в політичних колах на найвищому рівні. Чи варто говорити, що деякі речі, які влаштовують великі підприємці та високопосадовці, поліція могла б інтерпретувати як порушення. Утім, ніхто їх не чіпає.

Також останнім часом почала курсувати інформація про великий лісовий масив у Рокитнянському районі, елітне мисливське господарство на території якого взяли під контроль структури Авакова.

Досить інертно поводилася поліція й під час місцевих виборів: попри значну кількість порушень (про що заявляли представники партій «Голос» і «Наш край»), правоохоронці закрили на все очі. Чому? Про кулуарні домовленості на найвищому рівні, які супроводжували виборчий процес на Київщині та й в Україні загалом, можна лише здогадуватися.

В обласній владі інтереси «вічного» міністра представляє заступник голови ОДА Назаренко, який нещодавно був підвищений до першого заступника. Саме такою серйозною задачею як відстоювати позиції одного з ключових високопосадовців кабміну пояснюється те, що Назаренко працює вже при п’ятому голові облдержадміністрації, адже за цей час змінилися абсолютно всі 15 заступників, крім нього.

5. Василь Володін

Голова Київської обласної державної адміністрації, заслужений юрист України

Попри пандемію коронавірусу та непопулярні карантинні заходи, що були введені в Україні, чинному очільнику ОДА протягом 2020 року вдалося підвищити авторитет обладміністрації, а також не потрапити в жоден скандал. Призначення головою облради його першого заступника Олександра Склярова стало демонстрацією посилення президентської вертикалі на Київщині.

Попри досить молодий вік, уродженець Черкащини Василь Володін уже подолав чимало щаблів у державній службі. Почав у березні 2004 року з посади головного спеціаліста відділу з питань оподаткування управління з питань оподаткування та зовнішньоекономічної діяльності Департаменту фінансового законодавства Міністерства юстиції України, а у 2006 році опинився у Державному агентстві України з інвестицій та інновацій. За 4 роки роботи там він пройшов шлях від заступника начальника юридичного управління – начальника відділу фінансового законодавства та розвитку ринків капіталу – до директора юридичного департаменту Державного агентства.

У 2010 році Володін став заступником гендиректора ДП «Державна інвестиційна компанія», а вже у 2011 – заступником голови наглядової ради ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку». Із 2012 по 2019 роки займав посаду директора Департаменту правового забезпечення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Зарекомендував себе як фахівець із інноваційних питань.

Згодом Володін виконував обов’язки гендиректора державного підприємства «Електронмаш», після чого 20 грудня 2019 року був призначений заступником голови Київської ОДА. Зазначимо, що на новій посаді займався питаннями агропромислового комплексу, соціального розвитку села, розвитку переробної промисловості в АПК, а також ветеринарної медицини. Крім цього, Володін опікувався проблемами інфраструктури, культури, національностей і релігій, охорони пам'яток історії.

Показово, що саме Володін очолив нову міжвідомчу робочу групу з ліквідації нелегального обороту та роздрібної торгівлі пальним на території Київської області. Як результат – було закрито кілька десятків незаконних АЗС. Він був і головою комітету з відбору перевізників на пасажирські маршрути в межах столичного регіону на основі конкурсу.

У березні 2020 року Володін тимчасово виконував обов’язки голови Київської облдержадміністрації, а вже 17 червня був призначений на цю посаду.

Цікаво, що досить неоднозначні результати партії Зеленського «Слуга народу» на Київщині ніяк не вплинули на майбутнє Володіна. Очільник ОДА не ніс реальної відповідальності за «слуг». Хоч провладна політсила зайняла в облраді друге місце (а мала всі шанси бути першою!), команда Володіна змогла отримати більшість у головному представницькому органі Київщини. Це фактично дає можливість президентській вертикалі чи не вперше за останні роки отримати повноцінну владу у столичному регіоні. А враховуючи те, що відбувається процес децентралізації та поступово ліквідовують районні адміністрації, очільник Київської ОДА стає ключовою фігурою в області.

6. Костянтин Бондарєв

Народний депутат України, голова Київського обласного осередку партії «Батьківщина»

Багаторічний очільник київського обласного осередку «Батьківщини» Костянтин Бондарєв, попри падіння рейтингів його політсили, продовжує вдало торгуватися. У минулому скликанні це дало йому змогу, будучи в опозиції, посадити свою креатуру Ганну Старикову у крісло голови облради. Щоправда, після того, як команда Петра Порошенка все ж таки зуміла змінити Старикову на «радикала» Миколу Стариченка, для «Батьківщини» настали складні часи. Фракцію почало лихоманити. Ледь не дійшло до розколу. Але в березні 2020 року Бондарєв «зачистив» «Батьківщину» від 8 депутатів, застосувавши щодо них імперативний мандат, та продовжив монопольно правити в партії. До слова, хоч політсила поступово втрачає підтримку на Київщині, вона ще здатна долати 5-відсотковий бар’єр.

За результатами місцевих виборів 2020 року «Батьківщина» фактично отримала «золоту акцію». Окрім узяття під контроль кількох «смачних» комісій, «біло-сердешні» вибили собі посаду першого заступника голови облради. Крісло в президії отримала Марина Сапожко – дружина скандального мера Броварів Ігоря Сапожка, який давно пов'язаний із «Батьківщиною».

Це не єдине підсилення. Так, у партію Юлії Тимошенко на Київщині ввійшло кілька дуже авторитетних і ресурсних постатей. Ідеться про київського бізнесмена Ігоря Левітаса, який має серйозні зв’язки в Борисполі. Також вдалося домовитися з вкрай впливовою родиною Засух: Андрій Засуха балотувався він цієї політсили. До цього Бондарєву вдалося нейтралізувати активність ексгубернатора області Присяжнюка, який завдяки домовленостями між друзями по газовому бізнесу Юлією Тимошенко та Юрієм Бойком мав очолити список «Батьківщини» до облради.

І тут важливий момент: «Батьківщина» цілком могла опинитися в іншій більшості. Виборам передували перемовини із партією «За майбутнє» та Ярославом Москаленком. Але досягти консенсусу не вдалося, і після провалу Москаленка під час голосування за голову облради було сформовано тріо політсил «Слуга народу» – «Батьківщина» – ОПЗЖ.

Загалом можна говорити про те, що завдяки спритності Бондарєва «Батьківщина» отримала вельми непоганий результат: зайняла четверте місце на виборах та отримала в облраді 14 депутатів.

Подейкували, що як додатковий бонус представниці «білосердечних» Ганні Стариковій дадуть посаду заступника Міністра розвитку громад Олексія Чернишова, адже фактично саме він є головним бенефіціаром ситуації, що склалася. Утім, цілком можливо, що ця чутка про домовленості з Бондарєвим, поширена опонентами, які зараз поступово готуватимуться до реваншу. І будуть усіляко намагатися дискредитувати і більшість, і тих політичних гравців, що за нею стоять. До того ж шукати компромат, наприклад, на Бондарєва – дуже просто.

Варто лише глянути на декларацію народного обранця, щоб виникло чимало питань. Він володіє 12 автомобілями таких марок: Mercedes, Bentley, Renault, Volkswagen. Щоправда, є в депутата й не зовсім звичні авто, наприклад УАЗ 31519 та вантажівка DAF 2011 року випуску. Бондарєв задекларував 2 катери та водний скутер, а також 3 мотоцикли та вантажні причепи.

І це притому, що колишній банкір давно залишився без власного банку «Велес». 10 грудня 2015 року НБУ відкликав ліцензію цієї фінансової установи через ризикову діяльність та систематичні порушення законодавства у сфері фінмоніторингу, що становили майже 97% усіх операцій. І хоча Верховний Суд скасував рішення Національного банку про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку «Велес», Нацбанк зазначив, що законодавством не передбачено повернення ліцензії банку. Чи зможе Бондарєв дотиснути НБУ? Є підозра, що це можливо лише завдяки подальшій лояльності до чинної влади.

7. Олександр Качний

Народний депутат України

Куратор найменшої фракції в Київській облраді, колишній голова Київської облради Олександр Качний, який на позачергових парламентських виборах 2019 року став народним обранцем (№36 у передвиборчому списку ОПЗЖ), за рік депутатства досяг низки важливих для себе цілей.

По-перше, він став одним із найбільш балакливих спікерів у команді ОПЗЖ. Качного цінують у політсилі за те, що той регулярно з’являється у прямих ефірах телеканалів і виголошує відверто проросійські наративи, зокрема весною 2020 року брав участь в інформаційній провокації про появу в Україні 15 американських біологічних лабораторій. Ці публічні виступи підтверджують, що він повністю поділяє проросійську риторику Бойка і Медведчука. До слова, Качного та його брата Ігоря звинувачували в підвозі «тітушок» під час подій на Майдані.

По-друге, Олександру Сталіноленовичу вдається залишатися ключовим гравцем на Київщині. Разом із Костянтином Бондарєвим та Ярославом Москаленком він є одним зі старожилів політичного Олімпу столичного регіону. Раніше з ними в команді був Микола Стариченко, але вищезазначена трійця «викинула» його з обласних розкладів.

Те, що ОПЗЖ зайшло в Київську облраду – заслуга саме Качного. Варто зауважити, що він – чи не єдиний політик в області, у якого є своя команда. До неї входить Валерій Ксьонзенко, який у минулому скликанні очолив бюджетну комісію, а в новому став заступником голови головного представницького органу Київщини. Також слід згадати про депутата облради Юрія Чередніченка, який із 2017 по 2019 рік очолював Управління інфраструктури КОДА, а до того був керівником ДП «Украерорух» (із 2002 по 2014 рік). До складу команди Качного належить і перша жінка-генерал МВС Тетяна Подашевська, яка раніше була помічницею ексголови Київської ОДА часів Януковича Анатолія Присяжнюка, але кілька років тому переметнулася до його ворога.

Власне, третім здобутком Качного є те, що йому вдалося «збити» Присяжнюка та його «Наш край» на місцевих виборах. Під час підрахунку голосів у Фастівському районі (де, до речі, починав свій політичний шлях Качний) «недорахували» пів тисячі голосів «Нашому краю», і саме їх не вистачило цій політсилі, аби подолати 5-відсотковий бар’єр.

Не обійшлося без серйозних розбірок. Так, подейкують, що Качний увійшов у смак, і як результат – у тому ж Фастівському районі «зникли» голоси в «білосердечних». Відтак, очільнику Київського обласного осередку «Батьківщини» Костянтину Бондарєву довелося йти жалітися до співголови фракції ОПЗЖ у Верховній Раді – Юрія Бойка, який і заспокоїв його як старший товариш (і де-факто – куратор) Качного. Таким чином, ситуацію з голосами відіграли.

Утім, Бойко не став виручати Присяжнюка, який також є наближеною до нього фігурою, схоже, вирішивши, що хай переможе сильніший. Лідер ОПЗЖ прекрасно знає, що Качний перебуває в жорсткій «зарубі» із Присяжнюком ще з часів президентства Януковича. Тоді голова Київської ОДА жорстко «заспокоїв» тодішнього очільника облради Качного, який завжди намагався грати свою гру. І подейкують, що зробив це кулаком. Ось той і образився…

Качний – рішучий прихильник ухвалення закону про цензуру, щоб «пересаджати усіх цих балакливих розумників», як він висловлюється у вузькому колі про журналістів, які не поділяють його промосковських поглядів.

Авжеж, участь ОПЗЖ у більшості – це перемога Качного. Проте не варто забувати, що він має чимало чорних плям у біографії, які йому завжди можуть пригадати. Так, Качний причетний до кількох земельних махінацій, зокрема незаконних передач Сухолуччя Януковичу, мисливських угідь площею майже 5 тис га на Білоцерківщині та 30 тис га землі під Києвом мисливському клубу «Ярик». Утім, нинішній союз ОПЗЖ зі «слугами» та «Батьківщиною» в облраді роблять нардепа недоторканним. Чи довго проіснує ця більшість, сказати складно, адже «підкопи» проти неї вже йдуть повним ходом.

8. Олександр Дубінський

Народний депутат України

Місцеві вибори дали змогу представнику команди олігарха Ігоря Коломойського, колишньому телеведучому та автору програми «Гроші» на каналі «1+1» непогано піднятися. І не лише політично. Те, що Олександру Дубінському вдалося очолити Київський обласний осередок «Слуги народу», посунувши свою колегу, доньку Володимира Коваля – Ольгу та загалом усю впливову групу «митників» Іллі Павлюка, дало депутату змогу в подальшому фактично в ручному режимі формувати виборчі списки партії в ради всіх рівнів. Подейкують, що без візиту до кума Дубінського – Олександра Горбачова – потрапити до списку «слуг» було проблематично.

Утім, попри те, що Дубінського як очільника обласного партійного осередку неодноразово звинувачували в політичній корупції, жодних доказів цьому так і немає. Хоча цинізм його кадрових рішень вражає: так, незважаючи на скандали та спротив громадськості, Дубінський проштовхнув в очільники Білоцерківського міського штабу «слуг» одіозного Дмитра «Звезду» Киришуна. Дубінському вдалося домовитися з мерами низки міст – Анатолієм Федоруком із Бучі, Олександром Левченком із Обухова. Власне, на цих старих кадрах і була побудована ледь не вся виборча кампанія. Інша справа, що партія чинного президента через не надто якісні виборчі списки втратила перше місце під час виборів до облради.  Але, схоже, нардепу-«слузі», який очолював список і намагався потрапити на всі білборди області, на Банковій це пробачили. Ба більше, зараз народний обранець регулярно буває в Офісі Президента, що свідчить про його лояльність до верхівки команди Зеленського…

Із початку депутатської каденції Дубінського стало зрозуміло, що «слуга» рухається за схемою, яку йому виписують у столичному бізнес-центрі «Міленіум», де знаходиться головний офіс колишнього власника «Приватбанку» Ігоря Коломойського. Власне, саме в цьому приміщенні знаходиться громадська приймальня нардепа, який у 2019 році пройшов до Верховної Ради від 94 виборчого округу з центром в Обухові.

Якщо говорити про діяльність Дубінського в парламенті, то треба звернути увагу на те, що він є заступником голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики – ключового для Коломойського комітету, адже бажання олігарха повернути собі «Приватбанк» нікуди не поділося. За «дивним» збігом обставин Дубінський також увійшов до конкурсної комісії з відбору незалежних членів наглядових рад державних банків. Не стало несподіванкою те, що задля блокування «антиколомойського» законопроєкту щодо заборони повернення колишнім власникам банків Дубінський написав близько тисячі поправок до законопроєкту про боротьбу із «законодавчим спамом».

Варто зазначити, що в межах столичного регіону народний обранець часто веде самостійну гру, що не надто вигідна Коломойському. Зараз він – куратор фракції «Слуги народу» в облраді,  що зумів встановити жорсткий контроль над депутатами.

Одразу після виборів Дубінський зіграв нестандартно: попри логічність об’єднання з партією «За майбутнє», що теж афілійована з Коломойським, пішов на союз із чинним головою КОДА Василем Володіним і новобраним очільником обласної ради Скляровим. Нардеп повів себе зовсім по-іншому не в останню чергу через не надто приязні стосунки з куратором «За майбутнє» –ексрегіоналом Ярославом Москаленком.

Цікаво, що Дубінський зараз присутній майже на кожному засіданні облради та контролює всі голосування. Утім, однією з головних проблем для нардепа є недостатній досвід роботи у столичному регіоні – Бондарєв разом із Качним уже не одного такого «політичного апельсина» використали у своїх схемах. Що може призвести до «кидків» та непорозуміння у клаптиковій команді «слуг».

9. Ярослав Москаленко

Депутат Київської обласної ради

Після програшу на парламентських виборах «слузі» з оточення Коломойського Ользі Василевській-Смаглюк Ярослав Москаленко як досвідчений «ексрегіонал» зрозумів: заради повернення у велику політику пора комусь «здатися в полон». Спочатку були спроби зайти в «Євросолідарність», але там, оцінивши токсичність цього персонажа, відмовилися публічно підтримувати його. Авжеж, у партії Петра Порошенка добре пам’ятали про досить близькі стосунки Москаленком і БПП раніше. Але ризикувати рейтингами, розуміючи, що колишній нардеп відправить їх на дно, у «Європейській солідарності» не схотіли.

Відтак, довелося домовлятися з учорашнім опонентом – Ігорем Коломойським. Урешті-решт Москаленку дозволили очолити близький до олігарха політичний проєкт «За майбутнє» на Київщині. Уродженцю села Лютіж вдалося об’єднати навколо себе кількох авторитетних політиків, які й забезпечили йому позитивний результат: партія отримала 14 мандатів у Київоблраді, а її представники очолили 6 територіальних громад.

Тут варто зазначити, що весною 2020 року Москаленко намагався вибити для себе пост голови Київської ОДА. Він навіть їздив на Банкову, аби йому дали омріяну посаду. Але там відмовили – надто вже одіозний персонаж. Зрештою політик ішов на вибори з єдиною метою – очолити обласну раду, адже інакше потоки й контроль над схемами в області отримати не просто. А згодом зробити все для повернення в парламент.

Задумане здійснити не вдалося: у ключовий момент Москаленку не вистачило одного голосу. Цікаво, що під час голосування за нього були відсутні відразу два депутати від «ЄС» – Георгій Цагареішвілі та Олег Іваненко. Таким чином,  «За майбутнє» та «Євросолідарність», які хотіли зробити коаліцію на двох, опинилися в глухій опозиції. Москаленко подав судовий позов, вимагаючи скасувати обрання Олександра Склярова головою Київської облради, але шанси – примарні, а явне – майже фанатичне – бажання прийти до влади – усе більш очевидне…

Із чим пов’язана невдача Москаленка? Хоча б із тим, що він має вкрай заплямоване реноме. Зокрема, йому досі згадують голосування обома руками за диктаторські закони 16 січня 2014 року.  Та й про його будівельні схеми теж знають: мільярди, що йдуть на компанії, пов’язані з «ексрегіоналом», безумовно, викликають чимало підозр у брудних діях пана Москаленка.

До речі, причиною фіаско став і егоїзм нардепа. Москаленку пропонували делегувати на голову його соратника Ярослава Добрянського, проте він зробив ставку на себе. Хоча штаби партій «За майбутнє» та «Слуга народу» комунікували між собою перед виборами, адже формально обидві партії входять в орбіту Коломойського, досягти компромісу в раді не вдалося. А потім відбулася спроба «кидка». Відповідь не забарилася. І тепер у Москаленка намагатимуться відіграти ситуацію – послабити Склярова й розвалити нинішню більшість.

Зауважимо, що в народного обранця є невеликий шанс змінити статус-кво в облраді: якщо він прикладе зусилля, щоб протягнути туди «Наш край». Тому існуюча більшість не матиме відповідної кількості голосів. Але подібний сценарій – малоймовірний.

Попри всі невдачі, Москаленко залишається впливовою фігурою в північній частині області, адже частково контролює Бородянку та Вишгород. Хоч депутат утратив посаду голови Київської обласної асоціації футболу, він і досі почесний президент і спонсор клубу «Діназ».

10. Вікторія Сюмар

Народна депутатка, політтехнологеса

Наближена до колишнього секретаря РНБО Олександра Турчинова нардепка Вікторія Сюмар вважає себе неабиякою політтехнологесою, а до Київської області ніколи не мала жодного стосунку. Але партія сказала – треба… Річ у тім, що напередодні старту виборчої кампанії лідер «Європейської солідарності», колишній президент Петро Порошенко обрав начальником штабу партії Турчинова. Цілком логічно, що люди, пов’язані з останнім, почали отримувати «точки входу» на виборчі процеси. Які, як відомо, для декого перетворюються на суцільні затрати, а комусь стають джерелом доходів.

Справедливо буде зазначити, що наша героїня все ж таки має певний бекграунд на Київщині: її чоловік – Дмитро Христюк – колишній заступник голови Київської ОДА Володимира Шандри та експерший заступник мера Ірпеня Володимира Карплюка. Також у 2018 році Сюмар фігурувала в чималому скандалі через дороговартісний будинок у Михайлівці-Рубежівці. І хоч потім вона намагалася пояснити, звідки взялися кошти, неприємний осад все ж таки лишився.

Утім, минуле Христюка викликає значно більше питань – чого лише варта та ж кримінальна справа «мертвих душ», коли чоловік пані Сюмар підписав скандальну угоду про передачу землі з Віталієм Дасюком, який уже кілька років як упокоїв свою душу на одному із кладовищ Київщини, а гроші на його карту бадьоро перераховували новоявлені остапо-бендери.

Зазначимо, що Христюк пішов із посади ще у 2018 році, а багаж кримінальних справ лишився. Проте його балотування в мери Ірпеня було цілком можливим. Тим паче, що Сюмар дуже хотіла продемонструвати на Київщині свої політтехнологічні здібності. Варто нагадати, що в 2015 році на місцевих виборах вона була заступником керівника штабу для партії Петра Порошенка та вела політично-технологічну та інформаційну частину роботи. Як розповідали учасники процесу, особливими успіхами пані Сюмар не відзначилася, до того ж її емоційність часто заважала.

Христюк усе ж не балотувався в мери, а залишився куратором Приірпіння, що призвело до багатьох скандалів щодо відвертих «зливів» виборчих списків та «мутних» схем політичної корупції. Щодо Сюмар, то вона в статусі «смотрящого» таки дала поштовх «Європейській солідарності», що почала остаточно втрачати динаміку просто посеред кампанії. Поява нової фігури, яка поступово посувала старих лідерів усерйоз зачепила обласне керівництво. Широкі кулуарні дискусії отримала поява у прохідний частині списку дивних парашутистів – людей із інших областей і столиці, які нічого не зробили для перемоги, але депутатами стали.

Авжеж, були й примітивні передвиборчі ходи, які не додають честі Сюмар. Наприклад, вона зазначала: «Я вам обіцяю, що якщо ми отримаємо підтримку більшості, то складу мандат депутата Верховної Ради та буду готова поборотися за посаду голови обласної ради». Перше загальнокомандне місце в головному представницькому органі столичного регіону «Європейська солідарність» отримала, але Сюмар навіть і не думала боротися за те, щоб отримати посаду очільниці облради.

Це не заважає народній обраниці активно коментувати події на Київщині. Зокрема, її критику викликала коаліція заради створення більшості «Слуги народу» та ОПЗЖ. Справді – не надто «кошерне» об’єднання. Утім, варто нагадати, що «Євросолідарність», безпосередньо пов’язана зі Сюмар, була готова на союз із «За майбутнє» на чолі з колишнім регіоналом Ярославом Москаленком. Усе завершилося фіаско… Але де-факто обидва союзи («Євросолідарність» – «За майбутнє» та «Слуга народу» – ОПЗЖ) видаються абсолютно неприродніми та високопрагматичними.

Чи посилюватиме Сюмар позиції на Київщині? Безумовно, намагатиметься. По-перше, вона спробує просувати свого чоловіка. По-друге, із дозволу головного керівництва зможе взяти обласну партійну організацію «Європейської солідарності» під одноосібний контроль.

11. Андрій Нєбитов

Начальник Головного управління Національної поліції в Київській області

Попри низку скандалів – стрілянина у Броварах, події в Кагарлику – позиції очільника поліції Київської області Андрія Нєбитова за 2020 рік тільки посилилися. Показово, що ці інциденти не призвели навіть до кулуарних розмов про можливе звільнення керівника з посади.

Однією з причин такої міцної позиції Нєбитова, можливо, є те, що в цілому Нацполіція продемонструвала досить ефективну роботу у всіх напрямках. Упродовж року поліцейські підрозділи області сконцентрували сили на попередженні та протидії злочинності. За рік було розслідувано та направлено до суду 27 кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених організованими групами та організаціями. Зокрема, було затримано осіб, які займалися розбійними нападами на господарів приватних будинків, викрадачів, наркоторговців, злочинців, які займалися незаконним переміщенням через державний кордон, торгівців людьми, збувачів вогнепальної зброї та боєприпасів.

Правоохоронцями реалізовано «Білоцерківський проєкт», яким повністю змінено систему управління групами реагування патрульної поліції: суттєво скорочено керівні посади  як результат – збільшилася кількість поліцейських на вулицях сіл і міст, скоротився час прибуття груп реагування після повідомлення на лінію «102». 

Завдяки співпраці з Київською ОДА та Київською облрадою триває розбудова системи відеоспостереження «Безпечна Київщина». Станом на кінець 2020 року кількість відеокамер у межах області становить понад 430, що дозволяє оперативно розкривати злочини.

Ще одним здобутком 2020 року став пілотний проєкт «Поліцейський офіцер громади». У листопаді жителі Баришівської, Зазимської, Медвинської, Миронівської, Пісківської, Студениківської та Узинської громад отримали своїх «шерифів». Вони служать громаді та підзвітні у своїй діяльності. Головний критерій оцінки діяльності правоохоронця –  довіра громади!

Попри всі навантаження, пов’язані з карантинними заходами, поліція забезпечила публічний порядок під час проведення двох етапів виборів до місцевих рад, а найголовніше – не втручалася у виборчий процес.

12. Віталій Кличко

Мер Києва, голова Асоціації міст України

Переконлива перемога Віталія Кличка на виборах в Києві дає йому змогу розраховувати на подальше політичне зростання як у форматі столичної діяльності, так і можливого походу в президенти. Власне, імовірність участі очільника столиці в наступних президентських виборах, на думку багатьох експертів, висока, оскільки Кличко є всесвітньо відомим і має значну кількість впливових друзів серед політичної та бізнесової еліти Європи та США.

Мер Києва вже починає їздити регіонами, активно демонструючи свою турботу про бюджетників. Так, бюджет столиці на 2021 рік називають соціально орієнтованим, адже половину коштів планується виділити на освіту та медицину.

Утім, є й інший вектор, який дуже цікавить Кличка. Ідеться про створення повноцінної Київської агломерації. Реалізацію цієї ідеї гальмує відмова йти «під» Київ очільників багатих ОТГ, які знаходяться навколо столиці.

Союзниками Кличка в цьому питанні виступають представники команди Міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, які зараз очолюють усі ключові обласні органи влади – КОДА (Василь Володін) і Київську обласну раду (Олександр Скляров). Є й деякі голови громад, які теж підтримують ідею створення агломерації. Зокрема, Анатолій Федорук, який керує Київським обласним осередком Асоціації міст України та має певний вплив на своїх колег.

Таким чином, цілком можливо, що вже найближчим часом спроби створити агломерацію, яка охопить майже третину Київської області, буде максимально інтенсифіковано.

13. Олександр Скляров

Голова Київської облради, колишній перший заступник голови Київської ОДА

Стрімка політична кар’єра Склярова на Київщині майже не має аналогів. Менше ніж за рік роботи у столичному регіоні він зумів зрости з абсолютно нової для цього краю фігури до очільника обласної ради, збивши на своєму шляху місцевих політичних мастодонтів, які вважали, що легко зможуть залишитися при владі. Відтак, до останнього моменту вони сподівалися, що головою облради стане Ярослав Москаленко, але йому для перемоги не вистачило одного голосу. Не в останню чергу завдяки ефективній роботі команди Склярова.

Чинний голова Київської облради – один із найбільш досвідчених державних діячів, які представляють Зе!команду на Київщині. Він багато років пропрацював у банківській системі, а також у різних державних структурах. Зокрема, із 2005 по 2007 рік був членом Національної комісії з питань регулювання зв'язку. У 2010-2013 роках очолював провідну фондову біржу країни – ПФТС. Після цього, із 2014 по 2020 рік знову став членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

У січні 2020 року Склярова запросили на посаду першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації. Він зберіг своє місце й після переходу Чернишова до Кабміну. 

Під час перемовин щодо вибору президії, місцеві феодали на чолі з Москаленком сподівалися всіх «красиво обійти», сформувавши більшість у складі партій «За майбутнє» та «Європейська солідарність» і маючи кількох своїх депутатів-перебіжчиків. Але перемогу святкувало об’єднання трьох політсил – «Слуга народу», «Батьківщина» та ОПЗЖ, яке й обрало головою Київської облради Склярова.

14. Ігор та Марина САПОЖКИ

Міський голова Броварів та перша заступниця голови Київської облради

Багаторічний мер Броварів Ігор Сапожко серйозно посилив свої позиції. На місцевих виборах 2020 року він був лідером перегонів (здобув прихильність 45%), проте через суд результати голосування були визнані недійсними. Утім, на довиборах чинному міському голові вдалося більш ніж переконливо – в один тур – знову стати мером міста. Завадити не змогли ані представник «Слуги народу» Дмитро Ратніков, ані член «Європейської солідарності» Олег Іваненко. Зазначимо, що адмінресурс і велика підтримка місцевого населення, попри численні скандали, грали на користь Сапожка. Ба більше, ресурсів у його конкурентів фактично не було.

Сапожко перебуває на посаді міського голови більше 10 років. Упродовж цього часу йому закидали розтрату коштів місцевого бюджету, земельні махінації, лобізм різних комерційних структур, зокрема проросійського бізнесмена Поліщука, який пов'язаний із керівництвом РФ, і навіть знищення унікального радіопередавального центру «Борей», але реальних кримінальних справ поки вдалося уникнути. Зауважимо, що він уміє знаходити спільну мову із представниками будь-якої влади, часто граючи на декілька фронтів.

Цього року громаді вдалося відстояти формування укрупненого Броварського району, хоча була ймовірність включення міста у склад Бориспільського. Це питання мало політичний підтекст, тому багато моментів вирішувалося кулуарно. Одним із лобістів утворення Броварського району був мер Сапожко. До слова, на початку пандемії коронавірусу він щоденно надавав публічний звіт про кількість хворих, що суттєво зменшувало градус напруги серед населення.

Давні зв’язки Сапожка з «Батьківщиною», що тягнуться з середини 2000-х, зіграли свою роль під час просування його дружини Марини на посаду в президії Київської облради. Уперше вона проявила себе в публічній політиці, хоча до цього займалася бізнесом. На початку вересня жінка очолила штаб партії «Батьківщина» у Броварському районі. На виборах її підтримало понад 2 тис жителів округу, тому вона стала депутаткою обласної ради. «Батьківщина» увійшла в коаліцію, а Марина Сапожко отримала посаду першої заступниці облради.

Наприкінці грудня будинок сім’ї Сапожка пограбували, а мера по-звірячому побили. Він заявив, що вважає це елементом політичного залякування. Подейкують, що це йому вигідно як елемент передвиборчого піару.

15. Валерій Ксьонзенко

Заступник голови Київської обласної ради

У 2020 році Валерію Ксьонзенку вдалося дещо зміцнити свої позиції на Київщині та розширити повноваження. Якщо раніше він очолював комісію з питань бюджету і фінансів, то цьогоріч отримав посаду заступника голови Київської обласної ради. У новообраний її склад на місцевих виборах Ксьонзенко пройшов від партії «ОПЗЖ».

Народний обранець – політамбітна особистість. Наразі це вже його друга каденція в облраді – у 2015 році переміг на «мажоритарці» від «Опозиційного блоку». До цього встиг побувати депутатом і секретарем Бориспільської міської ради. Неодноразово намагався пройти й у парламент. На позачергових виборах 2019 року Ксьонзенко втретє спробував свої сили як кандидат у нардепи, але знову зазнав фіаско. Балотувався в 98 виборчому окрузі від ОПЗЖ, але перемогу там здобув його колега по облраді, «слуга» Сергій Бунін.

Відомо, що Ксьонзенко належить до команди нардепів Олександра Качного та Юрія Бойка на Київщині. Депутат облради був довіреною особою останнього та під час президентських виборів 2019 року представляв в окрузі №98 його інтереси.

За час роботи в облраді Ксьонзенко відзначився конфліктом із ексголовою Київської ОДА Михайлом Бно-Айріяном щодо Бориспільської районної лікарні. Депутат наполягав на виділенні коштів для ремонту та будівництва нових корпусів медзакладу, натомість, голова КОДА підтримував лише реконструкцію відділень. Також Ксьонзенко виступав проти купівлі авто преміум-класу для керівництва Київської ОДА та оргтехніки за кошти спецфонду.

Депутат відомий тим, що підтримує ветеранські організації, активно сприяє розвитку футболу й боксу, зокрема був спонсором міжнародних турнірів зі спортивної гімнастики.  У своєму окрузі Ксьонзенко лобіював виділення коштів із обласного та міського бюджетів на об’єкти спортивної інфраструктури – створення двох футбольних полів у Борисполі. Народний обранець є постійним учасником спортивних заходів, захоплюється великим тенісом, дайвінгом та гольфом.

16. Андрій Засуха

Депутат Київської облради, голова Київської обласної асоціації футболу

Родина Засух залишається досить впливовою в політичних і бізнесових колах столичного регіону. Анатолій Засуха – рекордсмен серед голів Київської ОДА по тривалості перебування на посаді – із  1996 по 2005 рік. Його дружина Тетяна Засуха тричі була народною депутаткою, має звання «Герой України». Після відходу від публічної політичної діяльності Анатолій та Тетяна Засухи займаються бізнесом і благодійністю.

У 2020 році представник впливової сім’ї Андрій Засуха вперше спробував свої сили в політиці та був обраний депутатом Київської обласної ради. Родинний авторитет і ресурси серйозно посилили б позиції будь-якої партії, але Андрій Анатолійович прийняв пропозицію балотуватися саме від «Батьківщини».

Зауважимо, що Засуху розглядали як одного із претендентів на голову облради, але, за інформацією джерел, він вирішив сконцентруватися на розвитку сімейного бізнесу та футбольного клубу «Колос». У Київоблраді став членом комісії з питань бюджету.

Варто зауважити, що інтереси родини Засух в облраді будуть відстоювати ще два депутати, які є співробітниками ПСП «Агрофірма «Світанок»: начальник відділу постачання Григорій Піцик, який балотувався від «Батьківщини», а також директор Олег Цаплієнко – представник ОПЗЖ.

Агрофірма «Світанок» багато років входить у ТОП-10 найбільших платників податків агросектору в Україні. Із початку епідемії підприємство родини Засух виділило понад 1 млн доларів благодійної допомоги для боротьби з коронавірусною інфекцією на території Київщини. Відтак, було закуплено апарати ШВЛ для районних лікарень і засоби індивідуального захисту для медиків.

Про силу родини Засух свідчить те, що Ковалівська громада цього року вдруге встановила рекорд України: представниками ради ОТГ знову стали депутати від однієї партії. У 2018 році селяни дружно голосували за «Солідарність», а зараз стовідсотково підтримали «Батьківщину».

У 2020 році в Ковалівці завершилося будівництво футбольного стадіону, загальна вартість якого становить близько 160 млн доларів. Зауважимо, що це перший у Європі сільський стадіон, який може приймати матчі єврокубків.

Загалом 2020 став роком прориву для ФК «Колос», який уперше в історії пробився в кваліфікаційний раунд Ліги Європи, зупинившись за крок до групового етапу. В УПЛ до зимового міжсезоння клуб зберіг позиції у верхній частині турнірної таблиці, тому знову боротиметься за потрапляння в міжнародний турнір. 

17. Юрій Бойко

Народний депутат України, співголова фракції «Опозиційна платформа – За Життя»

На місцевих виборах Юрій Бойко мав можливість серйозно посилити позиції на Київщині, але, схоже, переграв сам себе. Він курував у столичному регіоні відразу два політичні проєкти– ОПЗЖ і «Наш край». Лідером «платформи» в Київській області став Валерій Ксьонзенко. Останній орієнтується на нардепа Олександра Качного, який за президентства Януковича був головою Київоблради.

Несподівано для багатьох «Наш край» до облради повів ексголова Київської ОДА часів Януковича Анатолій Присяжнюк, який перебуває в багаторічному конфлікті з Качним. Саме через внутрішнє протистояння дві команди, які орієнтувалися на одну людину, йшли окремо, а представники ОПЗЖ у Фастові банально «поховали» Присяжнюка разом із «Нашим краєм», організувавши «зникнення» частини голосів.

Несподівано (і здебільшого – штучно) високий рівень підтримки проросійської ОПЗЖ на Київщині дав змогу завести в облраду дев’ять депутатів, увійти до коаліції та отримати представництво у ключових комісіях. Відтак, заступником голови Київоблради став Ксьонзенко, який у минулому скликанні був головою бюджетної комісії.

У Бойка є й бізнес-інтереси у столичному регіоні. Так, із ним пов’язують концесійне підприємство «Білоцерківвода», яке контролює водоканал у найбільшому місті області. Також політик зберігає вплив на «Київоблгаз» – монополіста, що постачає блакитне паливо для майже мільйона абонентів Київщини.

Водночас політик втрачає позиції на загальноукраїнському рівні: він разом із ексголовою Адміністрації президента Януковича Сергієм Львочкіним перебуває у стані перманентної боротьби з групою Медведчука в ОПЗЖ, який, імовірно, готується самостійно йти на президентські вибори. У такому разі Бойко або залишиться за бортом, втративши своє й так досить умовне лідерство в політсилі, або піде на розкол проросійського електорату. 

18. Дмитро Дронов

Голова правління ПАТ «Київоблгаз»

Дмитро Дронов уже понад 4 роки керує «Київоблгазом», що входить у холдинг «Регіональна газова компанія» олігарха Дмитра Фірташа. У володінні останнього й 20 газорозподільних компаній, які обслуговують понад 8 млн абонентів, а на Київщині – понад 850 тис. Також Дронов узгоджує свої рішення зі співголовою фракції «Опозиційна платформа – За життя» Юрієм Бойком, який зберігає інтереси в газовій сфері столичного регіону. Ба більше, молодий топ-менеджер уже зараз демонструє політичні амбіції. У Дронова та його впливових старших друзів є плани щодо реалізації в українському політикумі. Зокрема, його називали претендентом на одну з ключових посад у Кабміні. Переговори ведуться навіть щодо посади прем’єр-міністра, тим більше, що, ураховуючи досвід останніх років, прем’єрство Гончарука та Шмигаля виглядає не так і фантастично. Поки що Дронов залишається аполітичним, але спокійно вибудовує комунікацію зі всіма партіями на Київщині. За інформацією джерел в оточенні вищезгаданого олігарха, цілком імовірно, що на наступних виборах до Верховної Ради глава «Київоблгазу» балотуватиметься від опозиційної політичної сили.

Попри критику в ЗМІ, за роки керівництва Дронова рівень матеріально-технічного забезпечення товариства зріс на 40%. Із 2016 року в Київській області було відкрито 7 сучасних центрів обслуговування клієнтів, що серйозно покращило сервіс. Загалом у компанії працює 5 тис співробітників, а підприємство залишається одним із найбільших платників податків столичного регіону. За конфлікт із Броварським алюмінієвим заводом, що триває вже три роки в мережі Інтернет Дронова охрестили одіозною особистістю. Ідеться про боротьбу за спірні 47 млн грн, у якій сторони конфлікту використовують свої методи впливу.

Проблеми не обійшли стороною компанію. «Київоблгаз» заявляє про свою збитковість у зв’язку з тим, що споживачі заборгували компанії понад 116 млн грн за доставку газу. Ці кошти мали бути скеровані на обстеження та ремонти газорозподільної системи, заміну зношених ділянок газопроводів.

Хоч в Україні з 2015 року на папері існує ринок газу, на практиці своїм правом обирати постачальника послуг користуються одиниці. Та й їх фактично не було. Основним конкурентом «Київоблгазу» у столичному регіоні може стати ДТЕК Ріната Ахметова, тому облгаз змушений покращувати рівень надання послуг, інакше може втратити клієнтів.

Наразі жителі області скаржаться на жахливу якість блакитного палива, незаконні відключення від газопостачання, а також непоодинокі маніпуляції з даними лічильників. Утім, Дронов залишається на посаді, а отже, своєю роботою цілком задовольняє акціонерів компанії. Тут варто додати ще один позитивний момент: Дронов не потрапляє до серйозних скандалів, а також має серйозну політичну підтримку. Зокрема, політична сила ОПЗЖ, на яку він орієнтується, увійшла в коаліцію в Київській облраді, тому його позиції посилюються.

19. Леонід Глиняний

Депутат Київської обласної ради, бізнесмен

Після того, як у 2015 році виборці Сквирського району довірили Леоніду Глиняному представляти їх інтереси в Київській обласній раді, де він входив до фракції партії «Європейська Солідарність», цілком закономірно, що від цієї ж політсили на місцевих виборах-2020 його знову обрали депутатом облради. Глиняний і надалі зберігає статус одного із найбільш відомих, впливових і багатих бізнесменів.

Основні активи нардепа знаходяться в Білій Церкві та Сквирському районі. Під його керівництвом працюють такі великі підприємства Київщини: ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» і ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Окрім цього, станом на кінець 2019 року, бізнесмен був головою наглядової ради АТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», а у квітні 2020 року – членом наглядової ради підприємства.  Також відомо, що Глиняний займав посаду заступника директора шинного заводу «Росава» – виробника шин №1 в Україні.  

На Сквирщині та Білоцерківщині народний обранець відомий широкому загалу як меценат, який постійно підтримує проєкти в галузях освіти, охорони здоров’я та культури. Так, підприємець є засновником і керівником благодійного фонду, що носить його ім’я.

А от із потраплянням до Верховної Ради Глиняному не поталанило. У 2014 році видалася безуспішною спроба балотування в народні депутати України по мажоритарному округу №92. На парламентських виборах-2019 Глиняний знову висувався, але якщо у 2014 році він зайняв почесне третє місце, то цього разу просто зняв свою кандидатуру із виборчих перегонів.

Подейкують, що Глиняний має близькі стосунки з багатьма політиками та олігархами, а також серйозні зв’язки серед високопоставлених правоохоронців. Зокрема, ідеться про одіозного мільярдера-втікача Костянтина Жеваго, у ліквідованому банку якого перебувала Білоцерківська ТЕЦ зі сфери впливу Глиняного, а народ досі обговорює історію про квартиру у столиці, яку вніс у декларацію як орендовану тодішній голова Нацполіції України Князєв, а згодом вона виявилася оформленою на громадянку Німеччини та за дивним збігом обставин дружину Глиняного.

Щодо участі в політичному процесі регіону, то ні для кого не є секретом, що Глиняний був одним із ініціаторів переформатування більшості напередодні президентських виборів, а у 2020 році під час місцевих виборів суттєво вплинув на результати голосування в Узині, Сквирі та Білій Церкві, і не тільки по лінії партії «Солідарність».

20. Олег Корбан

Депутат Київської облради, почесний президент Всеукраїнської федерації гольфу

До подій Революції Гідності Корбан активно займався як бізнесом, так і політичною діяльністю у столиці, зокрема неодноразово був обраний районним депутатом, працював заступником та головою Голосіївської райради Києва. У 2014 році став заступником очільника Київської ОДА, коли нею керував Володимир Шандра. Після звільнення останнього в 2016 році та призначення губернатором Максима Мельничука Корбан також втратив посаду. Завдяки зв’язкам йому вдалося очолити обласний осередок «Аграрної партії», а згодом стати заступником голови політсили.

Після поразки на парламентських виборах минулого року політичний проєкт «Аграрна партія» фактично перестав існувати. Попри непогані результати на місцевих виборах, акумулювати зусилля для успішного проходження у Верховну Раду партійцям не вдалося. Зауважимо, що розвалу доволі вдалого проєкту передували серйозні внутрішньопартійні конфлікти.

Після виходу з «аграрки» Корбан не залишився поза політичним процесом області. Перед місцевими виборами 2020 року отримував пропозиції долучитися до різних партій, адже має хорошу впізнаваність та авторитет в області, але зупинив свій вибір на ОПЗЖ. Політик був відповідальний за результати політсили в Обухівському та Білоцерківському районах, де партія отримала середній по області результат.

ОПЗЖ стала однією з трьох політичних сил, що сформувала коаліцію в облраді. Лідер партійного списку Валерій Ксьонзенко став заступником голови облради, а Корбан – головою постійної комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій. Також він буде відповідати за роботу всіх комунальних підприємств області та інвестиційні проєкти.

Окрім того, Корбан залишається активним членом Всеукраїнської федерації гольфу. На останніх звітно-виборчих конференціях його обрали почесним президентом федерації з пожиттєвим статусом. 

21. Геннадій Дикий

Міський голова Білої Церкви

Упродовж попередніх п’яти років Геннадій Дикий очолював найбільше місто Київщини, а на місцевих виборах-2020 був переобраний на посаду в першому турі з дуже переконливим результатом – 58%.

Варто нагадати, що у 2015 році йому вдалося стати керманичем Білої Церкви від рейтингової на той час партії «Самопоміч». Цьогоріч Дикий, ідучи на вибори, заручився підтримкою відносно свіжого політичного бренду «За майбутнє», що пов’язаний із олігархом Коломойським, його молодшим компаньйоном Ігорем Палицею, а також і представником ЗМ на Київщині Ярославом Москаленком.   

Попри статус головної посадової особи виконавчої влади в Білій Церкві, Дикий так до кінця і не позбувся серед містян слави одного із найбільших бізнесменів. Як засновника підприємства «Будмаркет», що постійно постачає будматеріали для благоустрою Білої Церкви та із 2015 року переписане на дружину, мера систематично звинувачують у корупції. Утім, поки що, незважаючи на неодноразові допити та обшуки в Дикого, кримінальні справи проти нього перебувають у стані анабіозу.

Спершу здавалося, що фінал першої каденції мера Білої Церкви буде більш трагічним: яскраво простежувалася втрата контролю Дикого над міськрадою. Як наслідок – депутатська більшість сформувала вертикаль влади зі своїм секретарем та людьми у виконкомі. Почали «спливати» основні конкуренти очільника міста в особі того ж нардепа Миколи Бабенка, на яких робили ставки представники найбільших фінансово-промислових об’єднань. Утім, улітку 2020 року Дикому вдалося домовитися з місцевими елітами, зокрема з групою ТЕЦ, і зробити останній ривок, який дав змогу змістити з політичної карти Білої Церкви олігарха Василя Хмельницького, що сподівався протягнути в мерське крісло Бабенка.

Коли головна інтрига в питанні – хто ж очолить Білу Церкву – позаду, Дикому варто зосередитися на більш складних викликах, що диктує становлення успішної територіальної громади. Але поки складається враження, що чинний мер знову втрачає контроль над процесом, адже ставить відверто кримінальні елементи на ключові посади в міськраді. 

22. Ярослав Добрянський

Депутат Київської обласної ради

У попередньому скликанні Київоблради Ярослав Добрянський був головою фракції «Наш край» і понад півтора року займав посаду заступника голови КОР, що стало можливим після переформатування більшості у травні 2019 року.

Добрянський – один із членів аукціонної комісії із продажу об’єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст столичного регіону. Зазначимо, що нардепи минулого скликання облради розпочали продавати пустуючі приміщення в Києві та області, а згодом цим процесом зацікавилися журналісти.

Перед місцевими виборами 2020 року політик долучився до партії «За майбутнє», фронтменом якої на Київщині став його давній товариш Ярослав Москаленко. Добрянський балотувався та був обраний до облради по Бучанському району, де за нього проголосувало понад 1 500 виборців. Цікаво, що протягом 2016 року він працював заступником мера Бучі Анатолія Федорука, тому частина містян його точно пам’ятає.

Загалом фракція «За майбутнє» у Київоблраді отримала 14 депутатських мандатів, а її лідер екснардеп Москаленко був за крок від посади голови, проте йому не вистачило одного голосу. Добрянський не висував власну кандидатуру, хоча мав можливість повернутися в президію облради як заступник, а не очільник. Утім, Москаленко на це не погодився.

Варто зауважити, що Добрянський має чималий управлінський досвід: працював на багатьох керівних посадах у Міністерстві аграрної політики, очолював Згурівську, Києво-Святошинську, Бориспільську та Макарівську райдержадміністрації. Проти нього відкривали кримінальні провадження, але до суду справи не дійшли. Добрянський запевняє, що всі звинувачення – помста колишнього бізнес-партнера, утім, прізвище ворога – невідоме. 

23. Денис Січевий

Депутат Київської облради, голова бюджетної комісії

Маловідомий персонаж Денис Січевий став депутатом Київської обласної ради від партії «Слуга народу». Уродженець Білорусі отримав достатню кількість голосів, щоб пройти за рейтинговою системою, а не за списком політсили. Він здобув прихильність трохи більше 1200 жителів новоствореного Фастівського району.

Січевий є новим обличчям для регіональної політики. На парламентських виборах 2019 року він був технічним кандидатом Олександра Дубінського, із яким балотувався на 94 виборчому окрузі. Тоді Дубінський отримав перемогу над принциповим опонентом Ігорем Кононенком, а за Січевого проголосувало всього-на-всього 30 виборців. Не дивно, що він фінішував останнім, адже на окрузі не проводив жодної агітації та на момент виборів був безробітним.

Те, що Січевий – абсолютно несамостійна фігура, стало зрозуміло, коли він став помічником-консультантом депутата Дубінського на платній основі. Саме завдяки зв’язкам із народним обранцем його було включено до виборчого списку «Слуги народу» під 27 номером. Цікаво, що саме на Січевого зробив ставку колишній журналіст-розслідувач із «1+1», адже його обрали головою постійної комісії з питань бюджету та фінансів – однієї з ключових у Київоблраді.

Також Січевий значиться керівником двох ГО: «Слуга народу: Київщина» та «Слуга народу: Херсонщина». Зауважимо, що остання наразі ліквідована. Як відомо, спочатку Дубінський мав керувати виборчим процесом партії «СН» саме на Херсонщині, але пізніше зумів «вибити» собі посаду у столичному регіоні.

Є й інший вартий уваги момент: свого часу Січевий був підписантом ТОВ «Авант трейдінг», що займається поставками природнього газу, і з 2016 року отримало замовлень на суму понад 162 млн грн. До діяльності цієї компанії виникало багато питань. Відтак, їй приписували незаконні операції з постачання газу за бюджетні гроші, а також перемоги на тендерах без ліцензії на поставку газу.

Наразі очевидно, що Січевий є креатурою народного обранця, який хоче контролювати фінансові потоки на Київщині. Призначення депутата головою бюджетної комісії означає, що розподілом коштів столичного регіону безпосередньо буде займатися Дубінський.

24. Володимир Карплюк

Лідер партії «Нові обличчя», ексмер Ірпеня

Остаточно відійшовши від безпосереднього управління містом, ексмер Ірпеня Володимир Карплюк у 2020 році зберігає контроль над ситуацією в Приірпінні. На місцевих виборах його партія «Нові обличчя» набрала найбільше голосів до Ірпінської міськради. Також у політсили є свої представники в Бучанській районній раді, Бучі, Гостомелі, Вишневому, Бородянці. Команда пішла й далі – має фракцію в міськраді Ізюму на Харківщині.

Цьогоріч опозиціонери прогнозували обмеження впливу політика на місто, проте мером Ірпеня було обрано одного з найближчих соратників Карплюка – Олександра Маркушина. Більшість партій відразу об’єдналася проти команди Карплюка, але, попри тиск, йому вдалося створити з політсил «Нові обличчя», «Слуга народу», «Батьківщина» та «Європейська солідарність» коаліцію.

Усі заступники міського голови, члени виконкому та старости – люди з команди Карплюка. Також останньому вдалося вибудувати співпрацю з президентською вертикаллю, зокрема з куратором «Слуги народу» на Київщині Олександром Дубінським. Наразі Карплюк виступає «арбітром» між фінансово-політичними елітами Ірпеня та Приірпіння.

Карплюк  зберігає контроль і над Коцюбинським, де переміг його однопартієць Сергій Даніш, представляючи «слуг». При цьому найбільше мандатів отримали «Нові обличчя», а членкиня цієї політсили стала секретаркою селищної ради. Мером Боярки залишився ще один товариш Карплюка по партії Олександр Зарубін, який цьогоріч балотувався від «За майбутнє».

Окрім того, політик не виключає своєї участі в позачергових виборах до парламенту, якщо вони будуть оголошені в 2021 році. Якщо їх не буде, він планує відновити роботу своїх підприємств, зокрема у сфері будівництва. Імовірно, щоб наростити потенціал для участі у виборах Київського міського голови, якщо все ж таки всі центральні гравці домовляться про створення столичної агломерації.

25. Лариса Ільєнко

Депутатка Обухівської міської ради, підприємиця

Ларису Ільєнко впевнено можна називати однією із найвпливовіших жінок на Київщині. Відомо, що народна обраниця має серйозні зв’язки у правоохоронних органах та різних політичних силах, адже її вже багато років злі язики називають «піщаною королевою», хоча вона спростовує свою причетність до напівкримінального бізнесу з незаконного видобутку піску.

До приходу в політику Ільєнко була генеральною директоркою столичного заводу «АТЕК».  Брала участь у позачергових парламентських виборах 2019 року в 94 виборчому окрузі, де представляла ВО «Батьківщина», але фінішувала третьою – після Олександра Дубінського та Ігоря Кононенка.

Попри поразку на виборах до Верховної Ради, Ільєнко залишилася при владі, щоправда, на місцевому рівні. Вона очолила Обухівську райраду. Із її приходом на цю посаду повністю змінився не лише склад апарату районної ради, а й частково – адміністрації, адже Ільєнко повністю тримала контроль над використанням бюджетних коштів району. Так, голова Обухівського району скасувала премії та надбавки керівництву райради, чим зекономила більше 3 млн бюджетних коштів, які залишилися в районі.

Серйозні проблеми в Ільєнко почалися із появою на окрузі Олександра Дубінського, за вказівкою якого чиновницю часто-густо показували на каналі «1+1» у негативному світлі. Згодом, знову ж таки з подачі Дубінського, у Васильківському та Обухівському районах з’явився скандальний журналіст каналу Коломойського – Володимир Тимофійчук, який буквально не давав спокою місцевим гравцям. Проти Ільєнко взагалі організували переслідування та були порушені справи, які депутатка називала замовними.

На місцевих виборах-2020 Ільєнко балотувалася на голову Обухівської ОТГ від ВО «Батьківщина», але перемогу на окрузі здобув кандидат від «Слуги народу» та чинний міський голова Олександр Левченко, який укотре перефарбувався під чергову центральну владу.

Варто нагадати, що напередодні місцевих виборів, після позову голови обласної організації партії «Слуги народу» Олександра Дубінського, Київський окружний адміністративний суд скасував реєстрацію списку «Батьківщини» в Обухівську міськраду за недотримання гендерної квоти. Утім, розглянувши скаргу «білосердечних», Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення адміністративного суду.

Якщо раніше Ільєнко впливала лише на процеси району, то сьогодні вона контролює прийняття рішень у міській, районній та навіть в обласній раді, де її позиції суттєво посилилися: старша донька народної обраниці – Вікторія – стала депутаткою Київської обласної ради від партії «Батьківщина».

26. Анатолій Федорук

Очільник Бучанської ОТГ, голова Київського регіонального відділення Асоціації міст України

Цьогоріч Анатолію Федоруку вшосте довірили керувати важливим передмістям української столиці. «Вічний» мер Бучі знову продемонстрував «всеїдність» та вміння використати політичну ситуацію на свою користь. Так, він балотувався від «Слуги народу», хоча рівень його підтримки дозволяв іти на вибори без партійного бренду. Усе не випадково: якщо попередня влада переслідувала, ставила палки в колеса, то нинішня – навпаки сприяє розвитку громади, а синергія думок і дій допомагає реалізовувати багато проєктів. Але, схоже, тут причина у звичці прикривати тили. Адже краще бути з владою. Власне, за свою понад 20-річну політичну кар’єру Федорук співпрацював із різними партіями, більшість із яких зараз уже навіть не існує.

Зауважимо, що тісна дружба Федорука зі «слугами» приносить свої результати. Цього року Київський апеляційний суд залишив чинним рішення Ірпінського міського суду, яким визнано, що 890 га землі Бучанської лісової дачі є частиною міста. Ідеться про ліс першої категорії, що, на думку слідства, був незаконно виведений із державної власності Бучанською селищною радою в 2002 році.

У 2014 році прокуратура Київської області через суд повернула державі землю, а проти Федорука було відкрито низку кримінальних проваджень, але ці справи продовжують розсипатися в судах.

Ще однією перемогою Федорука стало завершення адміністративно-територіальної реформи, відповідно до якої Бучанська ОТГ буде функціонувати у складі 14 населених пунктів. Завдяки тісній співпраці мера з командою «Слуги народу» місто Буча стало центром одного із семи укрупнених районів Київщини, хоча, згідно з методичними рекомендаціями Кабміну, новим райцентром мав бути Ірпінь.

Злі язики говорять, що народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк, яка була обрана до парламенту в 96 виборчому окрузі, куди входить Буча, приставлена до Федорука як кураторка від групи Коломойського.

Фахівці зазначають, що Буча стає інвестиційним магнітом на карті Київщини, адже тут зручно і безпечно вести бізнес. За останні роки в місті відкрито Бучанську українську гімназію, реалізовуються проєкти індустріального парку «Мироцьке» та кластера олімпійських видів спорту.

Варто зазначити, що Федорук вже тривалий час очолює регіональне представництво Асоціації міст України та координує від столичного регіону співпрацю з містом Києвом у питаннях розвитку агломерації.

27. Олександр Мостіпан

Бізнесмен, Герой України

Олександра Мостіпана вважають одним із найбільш впливових бізнесменів Київської області. За президентства Віктора Ющенка він був удостоєний звання Герой України.

Агарним сектором займається з часів незалежності України. Ще в 1996 році Мостіпан узяв в оренду 500 га землі в Переяслав-Хмельницькому районі та створив асоціацію «Нива Переяславщини». Наразі компанія винаймає 24 тис га землі та є другою в Україні компанією за обсягом поголів’я свиней. До того ж продовжує збільшувати виробничі потужності.

«Ниві Переяславщини» належить комбікормовий завод, забійний цех і м’ясокомбінат, який випускає продукцію під торговою маркою «П’ятачок». Мостіпан будує свинокомплекси за датськими технологіями – поголів’я та устаткування він закуповує в Данії. Його компанія першою в Україні почала будувати подібні сучасні підприємства. Зараз у структурі працює 11 комплексів та ще три планують побудувати.

Мостіпан має серйозний вплив на соціально-економічну та політичну сферу області. Якщо говорити про економіку, то сплачені його компаніями податки є одними з основних поповнень місцевих бюджетів в низці ОТГ на лівобережжі Київщини. Варто зазначити, що до Мостіпана дослуховуються всі політичні сили, які представлені в області.

У жовтні 2020 року «Нива Переяславщини» перемогла в щорічному всеукраїнському рейтингу «Сумлінні платники податків» у галузі сільського господарства. За попередній рік підприємство сплатило до бюджету держави більше 200 млн грн. Також під час пандемії коронавірусу компанія активно допомагала лікарням Київщини, зокрема забезпечувала працівників медзакладів міста Переяслава та Студениківської ОТГ засобами захисту.

Маючи досвід роботи в облраді, Мостіпан свого часу намагався потрапити до парламенту – у 2012 році він балотувався до Верховної Ради VII скликання. Поки що політичних амбіцій Мостіпан не має, займається лише бізнесом і благодійністю, а про складний 2020 рік говорить: «Ми вистояли та продовжуємо будівництво».

28. Владислав Байчас

Секретар Бориспільської міськради

Владислав Байчас дуже сподівався на те, що йому вдасться зайняти пост очільника Бориспільської ОТГ. Повторні вибори проводилися в січні 2021 року після смерті чинного мера Анатолія Федорчука, який учетверте перемагав із суттєвим відривом. Утім, Байчас, попри те, що балотувався як самовисуванець, заручившись підтримкою «Слуги народу», ОПЗЖ, «Батьківщини» і «Нашого краю», програв довибори представнику «Європейської солідарності» Володимиру Борисенку. Імовірною причиною цього стала одіозність Байчаса.

За результатами місцевих виборів 2020 року Байчас став депутатом Бориспільської міської ради, а потім і її секретарем. Показово, що на голосування висували лише його кандидатуру. Балотувався тоді він від партії «Слуга народу». До цього протягом трьох років був помічником нардепа від «Батьківщини» Сергія Міщенка, якого пов’язують із одіозним ексгенпрокурором Віктором Пшонкою. Пізніше Байчаса обрали до Бориспільської районної ради від «Партії регіонів». Свого часу Віктор Янукович навіть нагородив його орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Згодом депутат очолив райраду, але через події на Майдані в 2014 році подав у відставку. На чергових місцевих виборах у 2015 році знову отримав посаду голови райради, але вже як представник «БПП «Солідарність».

Окрім політики, Байчас займався і власним бізнесом. Певний час керував ТОВ «Найс», що спеціалізується на поставках бензину. Цю компанію називали великим гравцем із паливного забезпечення потреб аеропорту. Також Байчасу належать автомобільні стоянки біля нього. Із депутатом досі пов’язують цілу мережу заправок у районі. Також його родині належить компанія, що займається нерухомістю, немалий земельний фонд і ТОВ «Ржищівське мисливське господарство».

На виборах у мери Байчас намагався отримати владу за будь-що. Дійшло до того, що в останній тиждень перед голосуванням за нього почала агітувати співачка Ольга Полякова, яка закликала голосувати за Байчаса, бо в нього є «серйозний глибокий стержень». Утім, ця допомога не сильно йому допомогла, хоча вплив на Бориспільщині він зберігає і надалі.

29. Георгій Цагареішвілі

Депутат Київської облради, бізнесмен

Георгій Цагареішвілі знову став депутатом Київоблради від партії «Європейська солідарність», до якої приєднався в 2015 році. Зауважимо, що отриманих голосів йому було недостатньо, щоб пройти за рейтинговою системою, але врятувало те, що він був шостим у загальному списку партії.

Народний обранець займається будівельним бізнесом: його компанія ТОВ «Новий вік груп» надає повний спектр послуг у цьому напрямку. Із 2015 року Цагареішвілі є засновником благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Надійний тил», що передала до зони бойових дій понад 200 тонн гуманітарних вантажів. Від Міністерства оборони він отримав нагрудний «Знак пошани».

Із початку епідемії коронавірусу Цагареішвілі очолює Волонтерський штаб «Європейської Солідарності» в Київській області. Представники організації доставляють засоби індивідуального захисту, зокрема маски та захисні костюми, у різні населені пункти столичного регіону.

Також він став ініціатором та засновником ГО «Інститут третього віку» – безкоштовного навчального закладу в місті Українка для пенсіонерів, які отримали можливість відвідувати заняття з інформатики, агрономії, психології, іноземних мов, йоги та навіть бальних танців.

Щодо політичної майстерності домовлятися з усіма, то у 2019 році це яскраво проявилося у процесі збору голосів за зняття з посади голови Київоблради Ганни Старикової та формування нової більшості. Як результат активної роботи Цагареішвілі – головний представницький орган Київщини очолив Микола Стариченко, а членкиня «ЄС» Тетяна Семенова стала першим заступником, що дало їй у 2020 році можливість майже півроку виконувати обов’язки голови облради, коли Стариченко самоусунувся з посади.

Цагареішвілі, якого називають неформальним представником команди київського забудовника Лева Парцхаладзе (вони є родичами), на останніх місцевих виборах працював в команді народної депутатки від «Євросолідарності» та відомої політтехнологеси Вікторії Сюмар, яка координувала виборчу кампанію партії у столичному регіоні. Завдяки спільним зусиллям політсила отримала найбільший рівень довіри від виборців: представники «Євросолідарності» очолили 10 територіальних громад області та отримали 25 мандатів у Київоблраді.

Цагареішвілі, який керує обласним осередком «ЄС», у поточному скликанні облради знову очолив найбільшу фракцію, а наприкінці року пішов на підвищення по партійній лінії, ставши членом центральної ради партії Порошенка.

Ситуативний союз із «За майбутнє» не спрацював (не в останню чергу через Цагареішвілі, який був відсутній на обранні голови облради), тому наразі політична сила змушена перебувати в опозиції.

30. Олег Головаш

Начальник Головного управління СБУ в Києві та Київській області

Після гучного скандалу із «плівками Єрмака» відбулися серйозні кадрові ротації в управлінні СБУ в Києві та області. Ексначальника Сергія Болдира та його заступника Олександра Білоуса було звільнено з посад у травні 2020 року через те, що останній нібито скеровував підлеглих стежити за рідним братом на той час заступника, а нині чинного голови Офісу Президента Андрія Єрмака. За даними ЗМІ, відповідний наказ віддав Андрій Богдан – уже колишній голова ОП.

До призначення на Київщину Головаш очолював Житомирське управління Служби безпеки. Зауважимо, що він отримав посаду після вояжу на Житомирщину Володимира Зеленського, який провів різку зміну кадрів – доручив звільнити керівників поліції та Служби безпеки, обґрунтувавши це їхньою причетністю до схем із незаконного видобутку бурштину.

На початку серпня Головаш особисто відзначився при проведенні спецоперації, пов’язаної із замінуванням відділення банку у столичному бізнес-центрі «Леонардо». Завдяки чітким діям спецпризначенців громадянина Узбекистану було затримано, а ніхто з цивільних не постраждав.

Як відомо, за 2020 рік реально збільшилася кількість кримінальних проваджень, що розслідуються СБУ, щодо колишніх та нинішніх посадовців Київської області. Цей факт підтверджує зростання впливу структури, яку очолює Головаш, на ситуацію в регіоні.

Одне з найважливіших завдань, яке ставилося перед службою – «спокійне» проведення місцевих виборів, без втручання іноземних держав, зокрема Російської Федерації. Контррозвідка СБУ перед виборами провела серйозну роботу з виявлення прихильників «русского міра», які отримували фінансові ресурси з-за «порєбріка» для проведення агітації на Київщині.

31. Тетяна Семенова

Депутатка Київської обласної ради, перша заступниця голови Київської обласної ради VII скликання

Однією із ключових фігур у Київській облраді минулого скликання стала представниця «Європейської солідарності» Тетяна Семенова. Загалом ексочільниця Макарівської РДА має неабиякий досвід апаратної роботи.

Шлях Семенової в місцевому самоврядуванні розпочався у квітні 2006 року. Відтоді її двічі поспіль обирали на посаду голови Ясногородської сільської ради. Аби підвищити кваліфікацію держслужбовця, Семенова закінчила Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «державне управління» та отримала диплом магістра, а згодом здобула фах юриста в Міжрегіональній академії управління персоналом. До слова, вона є авторкою низки наукових статей в українських і закордонних ЗМІ, а наразі пише дисертаційне дослідження про управління місцевими фінансами в умовах децентралізації.

Тож не дивно, що саме її призначили першою заступницею очільника Київської облради. Після заяви Миколи Стариченка про відставку з 30 липня 2020 року Семенова де-факто керувала основним представницьким органом області. Попри те, що вона півроку була в.о. голови облради й проводила засідання, їй вдалося обійтися без скандалів.

Протягом усього часу Семенова зберігає тісний зв’язок із керівництвом Макарівщини, допомагає вирішувати проблеми району. Саме за її сприяння було направлено 6,7 млн грн із обласного бюджету на відбудову зруйнованого внаслідок вибуху житлового будинку в селі Новосілки.

На місцевих виборах 2020 року знову обрана депутатом Київської обласної ради від політсили «Європейська солідарність».

32. Олександр Горобець

Народний депутат України

Після отримання депутатського мандата «слуга» Олександр Горобець, який обійшов ексмера Ірпеня Володимира Карплюка в 95 окрузі, у Верховній Раді фактично мовчить. До слова, у парламенті Горобець є членом комітету із питань енергетики та житлово-комунальних послуг, де очолює підкомітет із питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій.

До потрапляння в Раду Горобець займав посаду директора будівельної компанії ТОВ «Сфера житлобуд» – генпідрядника ЖК «Софіївська сфера». Свого часу був заступником керівника ДП «Укрспирт», а також чотири роки працював начальником управління містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА.

Нардеп – співавтор закону №3499 «Про інтерпеляцію», що передбачає звільнення посадовця, якщо ухвалено постанову про незадовільність роботи останнього. До слова, за час каденції Горобець став автором і співавтором 36 законопроєктів і постанов, а також подав правки до 5 законопроєктів, 2 із яких уже прийняті Верховною Радою.

Цікаво, що серед 6 депутатських запитів Горобця є здійснення перевірки фактів грубого порушення в оновленні генплану Ірпеня, зокрема його прийняття в інтересах забудовників, що входять до оточення Карплюка, а також наявності корупційних складових у діях керівників ДП «Укрспирт».

Варто зазначити, що народний обранець відстояв для 95-го округу субвенцію в розмірі близько 10 млн грн на лікарні та дороги, посприяв добудові нового корпусу школи у Вишневому, допоміг із утепленням дитсадочка «Джерельце» в Боярці, а також урегулював питання сміттєзвалищ у селах Софіївська Борщагівка та Білгородка.

На відміну від багатьох нардепів-мажоритарників від Київщини, Горобець не втрачає зв'язок із округом: проводить зустрічі з виборцями, активно пише депутатські запити. Це може бути демонстрацією бажання поборотися за й мандат народного обранця й у наступному скликанні.

33. Юрій Косюк

Олігарх, голова правління агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт», Герой України

В умовах коронавірусної кризи найбільший виробник курятини в Україні не тільки зумів зберегти позиції, а й розпочав завойовувати нові ринки. Щоправда, зосередився він лише на бізнес-процесах. Так, поступово відбувається трансформація з сировинної компанії на кулінарну: відкриваються гастростудії «Секрети шефа», шаурменні «Doner Market» і магазини «М'ясомаркет».

У період пандемії компанія не звільняла своїх працівників і не скорочувала обсяги виробництва, а на боротьбу з Covid-19 перерахувала понад 84 млн грн. Було взято під опіку два регіони України, де зосереджені основні потужності холдингу, – Вінниччину та Черкащину.

Окрім того, «Миронівський хлібопродукт» планує зробити життя більш комфортним у сільських місцевостях. Експеримент стартує в 2020 році та розпочнеться з Канева, Ладижина та Миронівки. Косюк запевнив, що завдяки започаткованій програмі компанія спільно з місцевою владою буде створювати центри глобальної урбанізації.

У «МХП» заявляють, що через пандемію коронавірусу та пташиний грип в Україні отримав 109 млн доларів чистого збитку проти 276 млн доларів чистого прибутку за 9 місяців 2019 року. При цьому підприємства мільярдера Косюка – «Старинська птахофабрика» та «Мироніська птахофабрика» фігурує у кримінальних справах про «відмивання» 733 млн грн.

Зауважимо, що за останній рік олігарху вдалося налагодити контакт із центральною владою. У Верховній Раді три нардепи, що орієнтуються на Косюка, вийшли з депутатської групи «За майбутнє» і приєдналися до «Довіри». Остання систематично підтримує ініціативи влади.

Син наближеного до Косюка Олександра Жукотанського, який керує одним із його підприємств, - Дмитро, став депутатом Київоблради від «Європейської солідарності». Але загалом позиції на Київщині для олігарха все ж таки не настільки важливі, як у Черкаській та Вінницькій областях.

34.  Олександр і Галина ГЕРЕГИ

Народний депутат та екссекретер Київради, власники мережі гіпермаркетів, аграрні підприємці

Родина Герег володіє найбільшими в Україні мережами центрів із продажу будівельних матеріалів «Епіцентр» і «Нова лінія». У бізнес-імперію також входять агрокомпанії по всій країні. Земельний банк «Епіцентр К» уже становить близько 160 тис га, що дозволило йому впевнено увійти в десятку найбільших холдингів України.

Відтак, лише в Новосілках, що на Макарівщині, Гереги володіють 26 земельними ділянками, тобто фактично половиною села. У Ставищенському районі холдингу родини належить ТОВ «Інтерагроінвест». Підприємство займається вирощуванням зернових, бобових та олійних культур і здійснює свою діяльність на території площею більше 19 тис га. Наразі директором «Інтерагроінвесту» є колишній голова Ставищенської районної державної адміністрації Олександр Тертичний, який на останніх місцевих виборах із групою депутатів пройшов у Ставищенську громаду від партії «Наш край».

Також компанія «Епіцентр Агро» запустила у Ставищенському районі новий елеваторний комплекс на 105 тис тонн одноразового зберігання зерна.

Гереги розвивають в області й будівельний бізнес. Зокрема, вони відкрили в Боярці новий торговельний центр у так званому «малому форматі» – площею 4800 кв м, а також завод із виробництва керамічної плитки у смт Калинівка Васильківського району.

Під час пандемії коронавірусу бізнесмени надавали значну гуманітарну допомогу закладам охорони здоров’я Київщини. Однак у той же час гіпермаркети їхньої мережі потрапили в низку скандалів, адже порушували карантинні норми та продовжували працювати, попри заборони.

Безпосередньо під керівництвом сина Олександра та Галини Герег, який захоплюється  футболом, громадська організація «Епіцентр – дітям» і Фонд «Реал Мадрид» заснували соціально-спортивну школу в Ірпені та продовжують активну роботу з молоддю.

На позачергових парламентських виборах 2019 року в одному з округів Хмельницької області Олександр Герега був обраний нардепом як член політсили «За конкретні справи». У Верховній Раді він входить до депутатської групи партії «За майбутнє» та є членом комітету із питань фінансів, податкової та митної політики.

35. Георгій Біркадзе

Очільник Броварської РДА

Спробувати свої сили в політиці Георгій Біркадзе вирішив зовсім нещодавно. У вересні розпорядженням Президента Володимира Зеленського його призначено очільником Броварської районної державної адміністрації. До цього він був відомий на Київщині як бізнесмен і меценат.

Біркадзе впродовж кількох років очолював товариства, що входять до українського багатопрофільного холдингу «БРК Холдинг Груп». Їхніми основними видами діяльності були такі: будівництво, інженерно-монтажні та проєктні роботи у сфері електро-, газо-, тепло- та водопостачання, поводження з твердими побутовими відходами, санації тощо. Варто зауважити, що бізнесмен є засновником компанії із проєктування та спорудження мереж у Києві та Київській області «Строй-Гарант Інвест».

Головними проблемами Броварщини новоспечений голова вважає незаконний видобуток піску, аварійний стан каналізаційних мереж і очисних споруд, перебої в постачанні електроенергії та роботі водоканалів, а також труднощі з вивезенням та утилізацією сміття. Із цим він і збирається боротися передусім. На думку Біркадзе, ключ до вирішення питань – злагоджена робота всіх гілок влади, а також залучення інвестицій у район. Спільно з командою однодумців чиновник уже розробляє кілька інвестиційних проєктів, що передбачають створення більше п’яти тисяч робочих місць, а також регулярні надходження коштів у бюджет територіальних громад Броварського району. Чи вдасться йому таким чином підвищити їхню економічну спроможність, покаже час.

Зазначимо, що займається Біркадзе й благодійністю. Він уже багато років допомагає обласним і столичним дитячим будинкам, центрам розвитку та реабілітації, медичним закладам. У 2015 році займався волонтерством на Сході України. 

36. Руслан Голуб

Депутат Тетіївської міськради, бізнесмен, меценат

Руслан Голуб поступово посилює свої позиції на політичній арені Київщини. Колишній голова Тетіївської РДА та депутат Київоблради після п’ятирічної перерви був обраний до Тетіївської міської ради від партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна».

Голуб є засновником групи компаній «ТАК», що спеціалізується на обробітку земель сільськогосподарського призначення, вирощуванні та переробці зернових культур, а також експортно-імпортній торгівлі зерновими та насіннєвими продуктами, активно розвиває тваринництво. Співорганізатор найбільшої в Україні виставки-демонстрації в польових умовах «Битва агротитанів», що вже восьмий рік поспіль проходить на полях ГК «ТАК» у селі Степове на Тетіївщині, а кількість учасників виставки становить понад 4 тис осіб.

У поточному році Голуб почав освоювати нові напрямки в сільському господарстві. На Херсонщині він заснував СТОВ «Енограй» та ТОВ «Золотий мис», що спеціалізуються на вирощуванні та зберіганні фруктів, зокрема яблук, персиків, черешень, слив, вишень і груш.

Депутат залишається заступником голови Всеукраїнської аграрної ради, що є одним із ініціаторів активного об’єднання сільськогосподарських виробників, здійснює законодавчу підтримку АПК, лобіює інтереси аграріїв, інформує про зміни в політиці та на ринку, проводить профільні події-конгреси, форуми, конференції, семінари, а також зустрічі зацікавлених сторін по всій території України.

Бізнесмен є спонсором і віцепрезидентом Федерації біатлону України, а також головою її Київського обласного осередку.

Варто зазначити, що народний обранець заснував «Благодійний Фонд Руслана Голуба», за період існування якого було реалізовано десятки проєктів, спрямованих на розвиток спорту, освіти, культури, медицини, підтримки малозабезпечених сімей і проведення культурно-масових заходів.

37. Олексій Хоменко

Прокурор Київської області

Після того, як у прокуратурі столичного регіону понад два роки не було жодних змін, у середині листопада відбулися серйозні кадрові перестановки. Замість Максима Киричука, якого називали близьким до екснардепа Ярослава Москаленка, головну скрипку тепер гратиме Олексій Хоменко.

Уродженець Полтави до зайняття посади очільника Київської обласної прокуратури працював керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. До політичних інтриг і чвар Хоменко не звик, а на Київщину прийшов фактично без власної команди. Тому змушений поки вживатися з попередниками – Киричуком і Грабцем, які стали його заступниками.

Призначення Хоменка лобіював заступник генерального прокурора Максим Якубовський, який у 2014 році був одним із ініціаторів відновлення системи військових прокуратур, які були практично знищені режимом Януковича. Новий керівник обласної прокуратури має звання полковника, а колеги говорять про нього як хорошого спеціаліста. Складність нової посади для нього полягатиме в тому, що робота у військовій прокуратурі суттєво відрізняється від цивільної.

Журналісти «Bigus.info» повідомляли, що Хоменко все майно оформив на родичів, зокрема на сестру – двокімнатну квартиру в Голосіївському районі столиці, а на батька – два автомобілі вартістю понад 30 тис доларів. На дружину прокурора записано авто та приватний будинок у селі Осикове Макарівського району. Варто додати, що ні Хоменко, ні його родичі ніколи бізнесом не займалися.

За весь період роботи попередник Хоменка Киричук не дав жодної пресконференції чи розгорнутого інтерв’ю, де би детально розповів про діяльність обласної прокуратури. Також прокурор області прогнорував усі сесії облради, на які його кликали для звіту перед депутатами та громадськістю, хоча керівники поліції та ДСНС і навіть СБУ постійно брали участь у роботі облради та навіть виступали перед депутатами. Силовий орган за часів Киричука був найбільш закритим у столичному регіоні та звітував про свою діяльність лише через сухі пресрелізи. Зауважимо, що це сприяло збільшенню недовіри громадськості до прокуратури Київщини. Чи змінить таку практику Хоменко, стане зрозуміло згодом.

38. Ольга Василевська-Смаглюк

Народна депутатка України

Партійний бренд «Слуги народу» допоміг журналістці «плюсів» Ользі Василевській-Смаглюк стати депутаткою 96 округу. Це дало змогу позбавити недоторканості «ексрегіонала» Ярослава Москаленка та передати «привіт» фінансово-промисловій групі «Континіум», що реалізує пальне мережею АЗС «WOG» і конкурує із «Укрнафтою» Коломойського. Після цього Василевська-Смаглюк почала шукати собі союзників.

Одним із них став «вічний» мер Бучі Анатолій Федорук, який почав демонстративно підтримувати всі ініціативи нардепки. До слова, на місцевих виборах 2020 року він уже успішно представляв партію «слуг». Василевській-Смаглюк також довелося вислуховувати від місцевих активістів регулярні прокльони та звинувачення.  

Як і більшість представників команди олігарха Ігоря Коломойського у Верховній Раді депутатка є членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Там вона є головою підкомітету з питань функціонування платіжних та інформаційних систем і запобігання легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Василевська-Смаглюк є чемпіонкою серед мажоритарників Київщини за кількістю депутатських запитів до органів влади різного рівня – їх було 20 (усі розглянуті!). Також вона подала 64 законопроєкти (11 уже стали чинними).

Про абсолютну несамостійність нардепа-«слуги» свідчить те, що, аби заблокувати «антиколомойський» проєкт 2571-д про банки й банківську діяльність (унеможливлював повернення ПриватБанку колишнім власникам), подала близько 1500 правок. Утім, це не сильно допомогло.

Схоже, Василевську-Смаглюк не бентежить критика та звинувачення в роботі на одіозного олігарха. Цікаво, що вона виконує функцію «тілоохоронця» Коломойського: розмістила свою громадську приймальню в бізнес-центрі «Мілленіум». Василевська-Смаглюк вказала своїми приймальнями дев’ять офісів, а також дві частини холу на трьох різних поверхах БЦ. Народна обраниця користується цими приміщеннями на підставі безоплатного користування – позички. Навіщо це потрібно? Згідно з законодавством і внесеними змінами у кримінальний-процесуальний кодекс, проведення будь-яких слідчих дій, зокрема обшуків у приміщеннях приймальні, має одноосібно погоджувати генеральний прокурор України.

39. Олег Іваненко

Депутат Київської обласної ради, параолімпієць

Один із найбільш перспективних політиків на Київщині, Олег Іваненко ще в юності отримав травму, через яку змушений пересуватися на інвалідному візку, але це не завадило йому стати успішним. Іваненко був членом Національної параолімпійської збірної з плавання та отримав нагороду «Гордість країни» у номінації «Особисті досягнення».

Депутат встановив низку рекордів України, зокрема за 35 годин (без сну) проплив і проїхав три етапи тріатлону «Ironman» (у цілому 228 кілометрів), а також подолав протоку Босфор, використовуючи зусилля тільки одного біцепса. У 2019 році параолімпієць став рекордсменом світу, адже підкорив Ла-Манш – проплив 62 км, перебуваючи у відкритій воді 18 годин.

Броварчанин Іваненко, який на парламентських виборах 2019 року зайняв у 97 окрузі друге місце, балотувався до Київської обласної ради від «Європейської солідарності» та був обраний на другу каденцію поспіль.

Також він на довиборах мав намір стати міським головою Броварів. Зважаючи на активну роботу в межах округу, Іваненко – досить популярна постать в місті, але повноцінно поборотися з Ігорем Сапожком, який застосував адмінресурс, йому не вдалося.

Як депутат він лобіює інтереси соціально незахищених верств населення в органах влади. Із 2005 року й до тепер Іваненко є головою ГО «Всеукраїнська громадська організація людей із інвалідністю «Прагнення», результатом діяльності якої спільно з «Центром реабілітації інвалідів» стали реалізовані понад 20 проєктів («Безбар’єрна Україна», «Волейбол сидячи» та інші).

Варто зазначити, що Іваненко постійно підтримує захисників України як у зоні ООС, так і в тилу під час їх реабілітації. Наразі народний обранець працює приватним нотаріусом у рідному місті. До слова, у 2018 році Нотаріальна палата України визнала його кращим у своїй справі. 

40. Валерій Колюх

Народний депутат України

Серед мажоритарників, які представляють «слуг», є дві конкурентні групи: орієнтована на скандально відомого олігарха Ігоря Коломойського та пов’язана з одіозними «митниками» Павлюком-Тимошенком. До останньої належить Валерій Колюх, який до потрапляння в парламент був «скромним» викладачем Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Щоправда, слід пам’ятати, що свого часу Колюх – помічник депутата й соратника Віктора Януковича, куратора силового блоку й підозрюваного у вбивствах на Майдані, колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича.

Також чинний «слуга» працював на одіозних народних обранців, які наразі перебувають за кордоном, – підозрюваного у фінансуванні терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» Володимира Олійника та пов’язаного із газовими схемами, що нанесли мільярдні збитки державі, Олександра Онищенка.

У Верховній Раді Колюх став головою підкомітету з питань вищої освіти та розробив декілька профільних законопроєктів. Відкрив низку громадських приймалень у 92 окрузі, що на півдні Київщини.

Народний обранець зберіг впливовість шляхом делегування своїх кандидатів на посади голів об’єднаних територіальних громад новоствореного Білоцерківського району та депутатів усіх рівнів на місцевих виборах за квотою «Слуги народу». Це призвело до певного протистояння між Колюхом та Дубінським. Останній як очільник осередку роздав місця членів виборчих комісій в цьому районі «правильним» людям, не пов’язаним із місцевим нардепом та партією. Як результат – Колюх, розуміючи ключову потребу в отриманні контролю над комісіями, зумів похапцем змінити список прізвищ, буквально переписавши документ.  

41. Василь Хмельницький

Олігарх, засновник K.Fund, народний депутат України ІІІ, IV, V, VI, VII скликань

Знаний підприємець і власник чималої кількості компаній та активів в Україні Василь Хмельницький упродовж тривалого часу посилював свій вплив у Київській області, зокрема в Білій Церкві. У 2019 році завдяки досить продуманій інформаційній політиці Хмельницький зміг отримати дуже непоганий профіт. Попри майже повну монополізацію мажоритарних округів на Київщині після парламентських виборів «слугами», Хмельницькому вдалося втримати свою вотчину – Білу Церкву. Його ставленик Микола Бабенко, не без допомоги активної медіакампанії, впевнено переміг представника президентської  партії Юрія Нестерчука в 90 окрузі.

Здавалося б, Бабенко у статусі нардепа на місцевих виборах 2020 року мав усі шанси очолити Білоцерківську ОТГ. Але цього не сталося: він у першому турі програв Геннадію Дикому, якого, власне, переобрали на другий термін. Цікаво, що після цієї поразки Хмельницький вирішив попрощатися із київським політтехнологом Денисом Богушом, під якого було запущено цілий медіа-холдинг – газету «Тиждень» і телеканал «Крокус». Тепер позиції Хмельницького в Білій Церкві – під питанням.

У Києві серед активів Хмельницького – аеропорт «Київ», «Unit.City» і компанія «UPD», що реалізовувала проєкти «Новопечерські липки», «Паркове містечко» та «Ocean Plaza», а також сотні гектарів землі в межах столиці.

На Київщині ж за останні декілька років є тенденція до продажу акцій успішно розкручених Хмельницьким бізнес-проєктів. Приміром, у 2019 року частина компанії «Biofarma» в Білій Церкві стала власністю німецької фармакологічної групи «Stada». Також нещодавно, за інформацією Forbes, Хмельницький заявив про намір продати партнеру свою частку в девелоперському бізнесі «UDP» і зосередитися на розвитку в Україні інноваційних екосистем за принципом технопарку «Unit.City».

Фінансів у Хмельницького більш ніж достатньо. Основним видом діяльності олігарха є нерухомість та інновації, утім, це далеко не всі його прибуткові сфери. Нещодавно бізнесмен в інтерв’ю одному з видань заявив, що не займається трьома речами – зброєю, наркотиками й бізнесом у Донецьку. Хоча поінформовані джерела повідомляють, що низка його компаній працює в РФ та окупованому Криму.

Варто додати, що Василь Хмельницький є ініціатором Київського міжнародного економічного форуму, участь у якому беруть власники й топ-менеджери великих підприємств, відомі світові економісти тощо. Окрім цього, зовсім недавно він запустив на українському YouTube перше бізнес реаліті-шоу «WIN WIN Show», де виступає як автор і ведучий проєкту. 

42. Сергій Князєв

Радник Міністра внутрішніх справ, ексголова Національної поліції

Коли Сергій Князєв у 2019 році подав у відставку з посади голови Нацполіції, то дещо втратив позиції в силовому блоці. Утім, постав у новому статусі – як радник Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та член Колегії МВС України.

Зазначимо, що ексголова Нацполіції тісно пов’язаний із Київською областю, адже сам родом із Білої Церкви, де, власне, розпочинав свою кар’єру та пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника кримінальної міліції міста. Згодом Князєв очолив карний розшук області. У нього залишилося багато друзів не тільки в Білій Церкві, а й в усіх куточках Київщини , що є серйозним політичним капіталом навіть після переходу у статус радника міністра. Не варто забувати, що за два роки головування Нацполіцією Князєв розставив своїх людей на посади у всіх регіонах України.

За час перебування на керівній посаді він не фігурував у скандалах, а один такий розгорівся вже перед відставкою та був пов’язаний із його ексдружиною Вікторією. Як повідомляли ЗМІ, жінка намагалася нелегально вивезти в Польщу 650 тис євро. І хоч Князєв офіційно спростував цю інформацію, ДБР відкрило кримінальне провадження проти митників, які дозволили перетин кордону із недекларованою готівкою. Тоді у пресі писали, що звільнення голови Нацполіції готувалося й раніше, але, імовірно, скандал із ексдружиною став каталізатором цього процесу.

Варто нагадати, що на Князєва було покладено важливу місію – повернути довіру до поліції. І певні результативні спроби це зробити є. Приміром, саме за його ініціативи створено систему відеоспостереження, що дозволило знизити кількість злочинів та покращити їх розкриття. За час головування Князєва розпочали свою роботу нові департаменти та спеціальні силові підрозділи, зокрема КОРД.

Із огляду на специфіку професії Князєв особисто знає більшість політичних гравців та високопосадовців різних сфер Київської області. Відтак, навіть говорили, що ексголова Нацполіції може очолити новий політичний проєкт. Але, схоже, поки що Князєву комфортно у своєму середовищі: не в публічній площині, а за лаштунками на другому плані, звідки можна спокійно призначати потрібних людей. 

43. Олег та Богдан БАЛАГУРИ

Депутат Київської обласної ради та голова Тетіївської ОТГ

Олег Балагура – один із найбільших латифундистів півдня Київщини, який на рідній Тетіївщині понад два десятиліття очолює ДП «Дослідне господарство Шевченківське» та ФГ «Червона калина». Депутат Київської обласної ради декількох скликань. У 2015 році балотувався до КОР від «БПП «Солідарність». Від тієї ж партії пройшов в обласну раду в жовтні 2020 року.

На малій батьківщині фермер активно розвиває тваринництво та як меценат сприяє розвитку спорту, освіти та медицини. Відомо, що Олег Балагура координував волонтерський рух на Тетіївщині: займався відправкою гуманітарних вантажів на Схід України. Знають його і як борця за відродження села та відповідно противника трудової міграції. Авторитет старшого Балагури, безумовно, позначився і на синові Богдану, котрому вдалося у 26 років очолити Тетіївську ОТГ на місцевих виборах-2020. Наймолодший очільник громади отримав 34,04% голосів виборців.

Практичний досвід управління справами молодший Балагура здобував у сімейному бізнесі, а теоретичний – у столичному виші – Національному університеті біоресурсів та природокористування (спеціальність «агрономія»). Варто нагадати, що Богдан Балагура навіть устиг побувати депутатом міськради Тетієва з 2015 до 2017 року, куди пройшов за списком «Селянської партії України». До слова, на голову Тетіївської ОТГ він балотувався як самовисуванець.

Попри молодий вік, Богдан Балагура має чималий послужний список. Із 2018 року він є директором приватного сільськогосподарського товариства «Денихівка», що спеціалізується на вирощуванні зернових і бобових культур. Того ж 2018 року молодший Балагура став засновником низки підприємств і організацій, як-от: ГО «Центр політичного консалтингу «Лобіст», ГО «Громадський рух «Кріпак», «Ініціативна молодь Тетіївщини» тощо. У 2020 –керівником ТОВ «Торговий дім Денгофф», що займається оптовою торгівлею зерном, насінням і кормами для тварин. 

44. Костянтин Жеваго

Олігарх, народний депутат України ІІІ, IV, V, VI, VII, VIIІ скликань

Втрата мандата нардепа України серйозно підкосила позиції Костянтина Жеваго на всеукраїнському рівні та на Київщині зокрема. Насамперед це пов’язано з тим, що він уже тривалий час перебуває в Лондоні, переховуючись від українського правосуддя. У Державному бюро розслідувань Жеваго закидають виведення щонайменше 2,5 млрд грн із банку «Фінанси та Кредит». Улітку цього року Печерський районний суд удруге дозволив арештувати Жеваго, аби таки розпочати процедуру екстрадиції олігарха. Про погіршення матеріального становища Жеваго свідчить той факт, що ширяться чутки про продаж ФК «Ворскла» або навіть розпуск команди з Полтави.

Основні активи групи компаній «Ferrexpo», яка належить Жеваго, зосереджені на Полтавщині, а там їх намагається підім’яти під себе Ігор Коломойський. Також олігарх володіє шинним заводом «Росава» в Білій Церкві та контролює місцеву ТЕЦ. Після втечі за кордон активи Жеваго заблокували через суд, але адвокати домоглися скасування рішення.

У ЗМІ була інформація, що Жеваго перед місцевими виборами скупив осередки більшості рейтингових партій у місті Горішні Плавні, де знаходиться Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат групи компаній «Ferrexpo». Таким чином, він зможе контролювати роботу органів місцевої влади та лобіювати приватні інтереси в регіоні. Зауважимо, що в Білій Церкві люди олігарха з так званої групи ТЕЦ брали участь у виборах. Утім, варто говорити про те, що Леонід Глиняний та інші представники команди поступово все більше віддаляються від Жеваго.

Ситуація погіршується й у зв’язку з тиском із Києва. Так, «Росаву» минулого року визнано банкрутом. Щоправда, завод продовжує випускати продукцію та отримувати прибутки. Згадала про Жеваго й генпрокурорка Ірина Венедіктова, заявивши, що її Офіс у межах кримінального провадження щодо розтрати коштів банку «Фінанси та Кредит» передав до АРМА арештоване під час розслідування майно. Приблизно така ж ситуація з Білоцерківською ТЕЦ, що була в заставі банку «Фінанси та кредит» на момент його банкрутства, а зараз знаходиться під арештом. Але продовжує працювати й приносити прибутки власникам, яким наче вже й не належить. Старе керівництво змінити практично не реально, адже об’єкт стратегічний, а третина найбільшого міста області може залишитися без тепла. 

45. Євген Сігал

Бізнесмен, народний депутат України ІІІ, IV, V, VI, VII скликань

Відомий у столичному регіоні бізнесмен Євген Сігал поступово втрачає фінанси та вплив на ситуацію не лише на Київщині, а й у Бучанській громаді, куди відійшла його вотчина – Гаврилівка. За даними аналітичних компаній, статки родини за 2019 рік зменшилися на третину. Також відчутно знецінився бренд «Гаврилівські курчата», що реалізує курятину холдингу «Агромарс».

Упродовж останніх років птахофабрику «Курганський бройлер», що входить до складу «Комплекс Агромарс», перестали повноцінно обслуговувати, тому вона стала аварійною. Навесні цього року через порушення правил пожежної безпеки її знеструмили, а всі приміщення опломбували.

Зауважимо, що після скандалу 2018 року, коли через вимкнення світла на птахофермі загинуло близько 75 тис бройлерів, яких згодом не утилізували, а викинули поблизу села, Сігали обіцяли побудувати сучасний завод із переробки відходів. Кошти планували отримати від ЄБРР, проте з того часу ніякої інформації щодо реалізації проєкту не було. Жоден із фігурантів справи щодо нанесення екологічних збитків державі на суму понад 250 млн грн реального покарання не отримав, але бізнесмени втратили не лише фінанси, а й репутацію.

Попри всі труднощі, компанія продовжує функціонувати. Зауважимо, що «Агромарс» є другим за величиною виробником курятини в Україні після «МХП» Юрія Косюка. Подейкують, проблеми для компанії Сігала були штучно створені конкурентами.

Також Сігал заявляв, що птахівнича галузь здатна розвиватися без державних дотацій, натякаючи на те, що левову частину відшкодувань отримує підприємство Косюка. На його думку, ці кошти варто було би спрямувати на розвиток освіти та медицини, а не підтримувати й так прибутковий бізнес.

Сігал говорить, що його компанія готується повністю відмовитися від антибіотиків при вирощуванні птиці. Зараз такі препарати використовуються тільки після призначення ветеринара в лікувальних цілях.

46. Василь Цвик

Голова Згурівської ОТГ

На місцевих виборах 2020 року Василь Цвик майже вдвічі обігнав свого конкурента – чинного на той момент Згурівського селищного голову Павла Ткачука – та очолив Згурівську ОТГ. Також він отримав мандат депутата Київської обласної ради від партії «За майбутнє».

Уперше Цвик був обраний до облради у 2010 році від «Партії регіонів», а у 2015 – уже від «Нашого краю» (балотувався також і до районної ради). Він здобув вищу освіту в Білоцерківському аграрному університеті. У 2013 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «місцеве самоврядування», а у 2018 році –  Полтавський аграрний університет.

Був бригадиром тракторної бригади, агрономом, директором підприємства «Урожай». У 2011 році створив фермерське господарство «Тетяна-2011», яке назвав на честь єдиної доньки. Цвик працював у відомого аграрія, власника підприємства «Нива Переяславщини» Олександра Мостіпана та саме в нього навчився вести бізнес.

Знайомство та дружба з Ярославом  Добрянським за часів його головування у Згурівському районі також допомогли Цвику вирішити питання з орендою землі для фермерського господарства.

Господарство з 2011 року вирощувало традиційні сільськогосподарські культури. У 2015 році фермер вирішив займатися розведенням кіз. Для цього закупив у Франції породистих тварин і відправив на навчання трьох своїх працівників. Створена козина ферма виробляє кисломолочну продукцію відомої торгової марки «Zinka».

Крім того, Цвик  має власну точку в магазині українських брендів  «Всі. Свої» на Хрещатику. Велику роль у цьому зіграла реклама, якій керівник господарства надає вагомого значення.

Як меценат Цвик побудував уже три церкви та два ресторани у Згурівському районі,  допомагає  фінансами з освітленням, благоустроєм та асфальтуванням вулиць, закупляє школярам подарунки на свята, допомагає в організації сільських свят, надає матеріальну допомогу учасникам АТО, а працівники господарства «Тетяна 2011» мають змогу відпочивати в санаторіях за кошти підприємства.

47. Анна Скороход

Народна депутатка України

Для Анни Скороход депутатство стало трампліном для медійної публічності, щоправда дещо деструктивної. За кілька місяців після парламентських виборів її з гучним скандалом виключили із фракції «Слуга народу». Причиною цього, за словами очільника «зелених» Давида Арахамії, стало регулярне пропонування хабарів нардепам. До цього Скороход звинуватила владу в політичних репресіях щодо її цивільного чоловіка Олексія Алякіна та назвала це помстою Офісу Президента за її відмову голосувати разом із фракцією.

На 93 округ «варяжку» Скороход «занесло» саме завдяки зв’язкам Алякіна, який домовився з групою митників Павлюком-Тимошенком, що були одними із ключових кураторів штабу Зе!команди на Київщині. Чоловік депутатки – відомий російський банкір, якого підозрюють у виведенні 600 млн рублів із банку «Пушкіно». Коли Алякіна оголосили в міжнародний розшук, він утік до України та завдяки фіктивній довідці отримав громадянство. Відтак, навіть після затримання екстрадиція не відбулася.

Опозиція до «слуг» дещо послабила позиції народної обраниці, проте зараз вона опинилася в депутатській групі «За майбутнє», яку пов’язують із Коломойським. Також депутатка була авторкою документа, що заблокував підписання президентом законопроєкту про зниження «зелених» тарифів. Скороход виступала проти адміністративного поділу Київщини, заявивши про необхідність створення Переяславського району.

Напередодні місцевих виборів Скороход заявила, що в її чоловіка хотіли взяти в борг 20 тисяч доларів, аби балотуватися до ради однієї з ОТГ столичного регіону за квотою «Слуги народу». Очільник обласного осередку політсили Олександр Дубінський звернувся до начальника поліції Київщини Андрія Нєбитова, щоб той допитав Алякіна. На цьому історія була вичерпана…

Попри відсутність реальної діяльності на окрузі, Скороход публічно підтримала низку кандидатів, зокрема представника «білосердечних» Юрія Олешка, який балотувався на голову Богуславської ОТГ, але в підсумку зайняв лише третє місце. Цікаво, що Скороход зареєструвалася кандидаткою в мери Борисполя як самовисуванка.

48. Михайло Нетяжук

Міський голова Фастова

На місцевих виборах цього року представники «Партії національного егоїзму», яка раніше називалася «Україна без корупції», балотувалися до багатьох громад Київщини й навіть до Київради, проте найкращим був результат саме у Фастові. Олег Дунда, який отримав «франшизу» на цей політичний проєкт, зумів знайти спільну мову із Михайлом Нетяжуком. А останнього підтримали більше 6 тис жителів, що становить майже 40% виборців.

У квітні 2020 року ім’я Нетяжука потрапило на сторінки топових українських видань після того, як він рекомендував не штрафувати порушників карантину, а змусити їх копати могили. Цікаво, що міський голова довго тягнув і не говорив, чи буде йти на вибори. За його словами, після приєднання навколишніх сіл Фастів із фінансово спроможної громади перетвориться на дотаційну. Зауважимо, що затверджений бюджет громади на 2021 рік становить 560 млн грн, що майже дорівнює видаткам, тому для стабільного розвитку цього недостатньо. Утім, Нетяжук усе ж таки вирішив ще раз очолити громаду.

Цього року Фастів переміг у конкурсі від Українського культурного фонду «Мала культурна столиця України». Місто отримало 15 млн грн, що спрямовані на створення культурного простору «Фастів – місто єднання». Зокрема, ідеться про підготовку до представлення України в конкурсі «Європейська культурна столиця».

Завдяки міській владі Фастів отримав право на проведення міжнародного фестивалю сучасного мистецтва «FastFest GogolFest». За два дні мало відбутися близько сотні культурних заходів на декількох локаціях, проте через карантинні обмеження все перенесено на 2021 рік.

49. Олександр Зарубін

Очільник Боярської ОТГ

Олександр Зарубін став головою Боярської об’єднаної громади як представник політсили «За майбутнє», набравши 5957 голосів (40,67%).

Засвоювати ази політичного життя Зарубін почав у 2012 році, керуючи виборчою дільницею покійного ексректора Національного університету  державної податкової служби України Петра Мельника, який лобіював інтереси партії «Нові обличчя», та її чинного голови Володимира Карплюка.

Уперше Зарубін переміг на виборах міського голови Боярки у 2015 році, коли балотувався від партії Володимира Карплюка «Нові обличчя». До слова, раніше він виявляв прихильність до політсили «БПП «Солідарність» та навіть очолив її районний штаб під час президентських виборів у 2014 році.

Боярка – одне з небагатьох міст області, у якому проходили громадські слухання Генерального плану розвитку, розрахованого фактично на два десятиріччя вперед. Він передбачає будівництво сміттєсортувальної станції, бо саме утилізація та переробка побутових відходів є пріоритетним завданням влади. Генплан уже поданий на розгляд та затвердження до Київської облдержадміністрації.

Ці та інші позитивні зрушення стали можливими лише після звільнення голови Києво-Святошинської РДА Мирослави Смірнової, яка разом із Вадимом Гедульяновим через конфлікт із Зарубіним фактично блокувала всі грошові надходження до міста. Остання спроба Гедульянова зайти в Боярку була на місцевих виборах. Однак він набрав лише 3437 голосів (23,46%).

Із грудня 2019 року в Боярці працює Центр надання адміністративних послуг, де містяни можуть оформити закордонні біометричні паспорти та паспорти громадян України нового зразка (ID-картки).

Наразі головне завдання Зарубіна – почати інфраструктурно розвивати громаду, аби вона стала самодостатньою. Боярка сильно залежить від Києва, а могла би бути місцем для туризму вихідного дня столичних мешканців. Це ж стосується і сіл, які входять в ОТГ. 

50. Віктор Світовенко

Депутат Київської обласної ради

Давнього соратника Юлії Тимошенко Віктора Світовенка вважають одним із найбільш амбітних політиків півдня Київщини, якому ніяк не щастить здобути прихильність електорату. Він тричі балотувався у Верховну Раду в 92 окрузі, але жодного разу не зміг перемогти.

Натомість Світовенко – доволі успішний в агропромисловій галузі: очолює ТОВ «Вектор», є бенефіціаром ТОВ «Горошків-Агро» і «Тайниця-агро». Подейкують, що бізнес і нерухомість у Києві лише записані на нього, але мають більш серйозних власників. Зокрема, ідеться про лідерку «Батьківщини» – Тимошенко, яка, як відомо, офіційно нічого цінного не декларує.

Те, що на півдні Київщини Світовенко має серйозну підтримку, продемонстрували місцеві вибори 2020 року, коли він балотувався до Київської обласної ради від політсили ВО «Батьківщина» та став депутатом – за нього віддали голоси 6127 громадян. Як розповідають місцеві, не обійшлося без того, що Світовенко «золотив» ручку виборцям.

За депутатом тягнеться шлейф скандалів і судових справ, пов’язаних із такими махінаціями, як: незаконне захоплення нерухомості в центрі Києва загальною площею понад 3 тис кв м і вартістю близько 25 млн доларів; спекуляція на постачанні ліків для Міноборони; доведення до банкрутства великої роздрібної мережі з продажу побутової техніки. Варто зауважити, що в ЗМІ повідомляли також про ймовірне «кришування» цих справ колишнім віцепрем’єр-міністром Олександром Турчиновим та нардепом Сергієм Власенком.

Політична кар’єра Світовенка розпочалася у 2006 році з Тетіївської райради, до складу якої він був обраний. У 2015 та 2020 роках працював як депутат облради, і, безумовно, планує все ж таки потрапити до Верховної Ради.

51. Дмитро Назаренко

Перший заступник голови Київської ОДА

Беззаперечний старожил Київської ОДА Дмитро Назаренко не лише залишився на посаді після приходу на Київщину Зе!команди, а й пішов на підвищення. Він став першим заступником голови КОДА, коли Олександра Склярова обрали очільником Київоблради.

Зауважимо, що Назаренко на теренах столичного регіону з’явився в січні 2018 року за квотою Олександра Горгана-Ляльки – одного з найслабших голів ОДА, якого повністю контролював на той момент народний депутат Ярослав Москаленко. Після звільнення Горгана на посаду прийшов Олександр Терещук, який замінив усіх заступників, окрім Назаренка та Кучера. Також він залишив Арешкович, із якою раніше працював у Києві.

Така ж історія була при головах Київської ОДА Михайлу Бно-Айріяну, Олексію Чернишову та Василю Володіну, яким перший заступник переходив у «спадок». Загалом Назаренко йде на рекорд – перебуває на посаді в КОДА при двох президентах і п’ятьох губернаторах, а також «пересидів» абсолютно всіх 15 заступників за цей період.

До появи на Київщині Назаренко був депутатом райради та головою райдержадміністрації у Тростянці на Сумщині. За час перебування в РДА чиновник вляпався в неприємну історію: редактор місцевої газети «Новини Тростянеччини» звинуватив Назаренка в тиску на свободу слова та намаганні підім’яти видання під себе. Зауважимо, що співробітники інформаційного департаменту КОДА також скаржилися на надмірну цікавість Назаренка до їх діяльності, хоча за розподілом обов’язків він не мав таких повноважень. Інформовані джерела повідомляють, що сімейний бізнес на Сумщині, пов'язаний із газовиками з орбіти нардепа Деркача, дав йому можливість тривалий час спокійно працювати без потреби влазити в якісь схеми та ні з ким не сваритися за «потоки», на чому багато хто якраз і погорів на відповідних посадах.

Після призначення у 2018 році в кулуарах ради курсувала інформація, що Назаренку допомагав із кар’єрним зростанням тодішній керівник «Укренерго» Всеволод Ковальчук. Один із ексголів ОДА у приватній розмові повідомив, що Назаренко втерся до нього в довіру, виконуючи всі доручення, а потім розчарував своєю неперебірливістю та дріб’язковістю в питаннях, за які брався «неофіційно». А інший колишній безпосередній керівник Назаренка сказав, що його взагалі знайомили з майбутнім заступником в Офісі Президента – якраз після президентських перегонів однокурсник Дмитра Юрійовича зайняв там високий пост. Саме після цього неформального «підвищення» Назаренко розпочав активну «роботу» в області – чого тільки вартує тісна співпраця з одним із головних схемників Київщини – депутатом Добрянським.

Отже, за Назаренком стоять впливові люди, для яких він вирішує будівельні питання на Київщині. Також через нього перед виборами вирішувалося розміщення білбордів у межах столичного регіону. Варто зауважити, що до призначення на посаду першого заступника Назаренка розглядали як одного з претендентів на пост губернатора Сумщини. Тому вже зовсім скоро стане зрозуміло, у якій області цей молодий бюрократ посилить свої позиції.

52. Олександр Пироговський

Депутат Київської облради, підприємець

Один із найдосвідченіших депутатів облради – Олександр Пироговський – знову перефарбувався. Із 2010 по 2015 рік він був депутатом Київської облради від «Партії регіонів», потім опинився в «Нашому краї», але народним обранцем не став.

На місцевих виборах 2020 року Пироговський балотувався від політсили «За майбутнє» і пройшов по єдиномандатному виборчому округу, тобто за єдиним партійним списком, набравши 1102 голоси.

Як бачимо, у політичному плані Пироговський – людина неперебірлива та досить «вітряна». У вотчині його знають як власника й голову правління ТОВ «Переяслав-молпродукт».

Цікаво, що він має серйозний вплив на колишній райцентр. Зокрема, його син, директор ТОВ «Миза» Андрій Пироговський, який у минулому скликанні міськради був депутатом від «Нашого краю», у листопаді 2020 року став членом виконкому Переяславської ОТГ.

Логічним поясненням цьому є той факт, що новоспечений голова Переяслава В’ячеслав Саулко та Пироговський мають давні близькі стосунки та разом були в «Нашому краї». До слова, саме Пироговський-старший допомагав Саулко ресурсами, аби той переміг Тараса Костіна, що врешті-решт і сталося. Тепер час брати владу в місті, зважаючи на те, що в дуету Саулко-Пироговського більшість у раді громади сформована.

53. Микола Бабенко

Народний депутат України

Після перемоги на парламентських виборах 2019 року в 90 окрузі Миколи Бабенка команда олігарха Василя Хмельницького вирішила спробувати та взяти під контроль і найбільше місто Київщини. Для цього був потрібен нардеп, який протягом останніх років перебував у жорсткій опозиції до чинного мера Білої Церкви Геннадія Дикого.

Утім, попри фінансові та медійні ресурси, народний обранець Бабенко зазнав фіаско, отримавши 25% голосів виборців, тоді як його головний опонент Дикий набрав 58% і став переможцем у першому турі.

Не надто фантастичним видається і результат партії Бабенка «Біла Церква разом», якій вдалося отримати дев’ять депутатських мандатів у міськраді.

Річ у тім, що за Бабенком закріпилося негативне реноме, ще коли той перебував на посаді голови Київської обласної ради – надавав преференції та лобіював інтереси своїх однопартійців із «УДАРу», фірми яких отримали можливість змінювати газові котли на твердопаливні в межах усього столичного регіону.

До того ж Бабенку не вдалося повністю позбутися репутації  чужинця в Білій Церкві, адже мешкає він у столиці, а до найбільшого міста Київщини приїздить здебільшого тоді, коли там назрівають тарифні або ж медичні бунти проти місцевої влади.

Варто зазначити, що Бабенко розраховував на ефективність піар-кампанії, яку на парламентських виборах 2019 року йому провели підконтрольні олігарху Василю Хмельницькому ЗМІ – місцевий телеканал «Крокус» і газета «Тиждень». Тепер фактично цей холдинг Хмельницькому не потрібен, а отже політична зірка Бабенка сідає.

54. Анатолій Присяжнюк

Ексголова Київської ОДА, очільник обласної організації партії «Наш край»

Після того, як голова Київської ОДА часів Януковича Анатолій Присяжнюк балотувався в парламент від партії «Опозиційна платформа – За життя» у 2019, але зазнав фіаско, він спробував свої сили на місцевих виборах. Утім, похід в облраду теж завершився провалом. Спочатку було домовлено про місце Присяжнюка в політсилі Юлії Тимошенко, проте не склалося. Не останню роль у цьому зіграв голова обласного осередку «Батьківщини» Костянтин Бондарєв, який не хотів мати у своїх рядах конкурента.

Присяжнюк свого часу був заступником Міністра внутрішніх справ України та очільника Служби безпеки України. Також займав посаду голови правління ДАК «Чорноморнафтогаз».

За час губернаторства Присяжнюка Київщина стала однією із ключових для команди Януковича. Зокрема, були виділені величезні земельні ділянки для тодішнього керівництва країни: відбулася скандальна передача Межигір’я, створено мисливський клуб «Ярик» площею в сотні гектарів.

Водночас Київська ОДА за Присяжнюка займалася розвитком культурних осередків, зміцненням матеріально-технічної бази будинків культури, кінотеатрів, бібліотек. Спорудили понад сто спортивних майданчиків, десятки сучасних стадіонів, спортивно-тренувальні басейни, льодові арени в Білій Церкві та Богуславі.

Утім, попередні здобутки не допомогли Присяжнюку потрапити до облради: «Наш край» таки не подолав 5-відсотковий бар’єр. Цьому міг посприяти давній конфлікт із куратором ОПЗЖ в Київській області, нардепом Олександром Качним. ОПЗЖ поставило палиці  в колеса «Нашому краю» у Фастівському районі, де порушено низку кримінальних справ про фальсифікації результатів виборів. Як зазначають оглядачі, якщо чесно перерахувати голоси у Фастові, то цілком імовірно, що партія «Наш край» потрапить в облраду, що суттєво змінить розстановку сил в області, а сам Присяжнюк зможе отримати «золоту акцію».

Показово, що ексгубернатор Київщини планує і надалі впливати на політичні процеси у столичному регіоні. Хоч Присяжнюк не має своїх людей в облраді, йому вдалося завести чималу кількість депутатів по районах і ОТГ.

55. Роман Титикало

Депутат Київської обласної ради, адвокат

У минулому скликанні обласної ради Роман Титикало представляв партію «Самопоміч» і під кінець каденції був головою комісії з питань комунальної власності. Також він входив до складу комісії, що займалася приватизацією комунального майна області. Як результат – частина цих об’єктів перейшла у приватну власність.

На місцевих виборах Титикало вирішив балотуватися від політсили «Європейська солідарність», де йому було відведено 16 місце у списку. Також пішов і по округу, де за нього проголосував 1 571 виборець. Зрештою пройшов до ради за рейтинговою системою. Зазначимо, що Титикало зробив чимало для того, щоб у судах відстояти результати виборів партії «Європейська солідарність» у Борщагівській та Васильківській громадах.

Утім, інтереси депутата Київщиною не обмежуються. Адвокати Роман Титикало та Ілля Костін на сайті «Українська правда» опублікували матеріал «Стус без шансу на захист: ведмежа послуга Медведчука. Правовий аналіз судової справи дисидента 35 років потому». Вони оцінили правову діяльність адвоката Віктора Медведчука та дійшли висновку, що він не виконав свій професійний обов'язок, фактично відмовившись захищати Стуса в суді, чим грубо порушив право останнього на захист. Як відомо, видатний поет помер у вигнанні, а Медведчук отримав звання заслуженого юриста України в 1992 році. Зауважимо, що петиція на сайті президента щодо позбавлення Медведчука почесного звання набрала необхідну підтримку від громадян, а тому буде розглянута Зеленським.

Варто нагадати, що в 2019 році Титикало був одним із переможців конкурсу «Адвокат року» у номінації «Цивільне право». У 2020 році народний обранець став лідером юридичних практик у галузі будівництва та нерухомості щорічного національного рейтингу «Вибір клієнта. ТОП-100 найкращих юристів України».

56. Олександр Туренко

Голова Української ОТГ

Цьогоріч Олександру Туренку вдалося здійснити давню мрію – стати головою Української ОТГ. Він боровся за цю посаду в 2002 році, але тоді програв Павлу Козирєву, який потім керував містом упродовж 15 років.

Головний двобій за посаду мера Українки цього року був між Туренком, який балотувався від «Європейської солідарності», та Оксаною Кирилюк від «Слуги народу». Остання входить у команду вище згаданого Козирєва, який агітував за свою протеже разом із нардепом Олександром Дубінським. Цікаво, що 25 жовтня Туренко та Кирилюк набрали однакову кількість голосів, тому були призначені перевибори, де вже впевнено переміг представник «Європейської солідарності». До слова, одразу п’ять із дев’яти кандидатів публічно підтримали Туренка.

У політику новоспечений голова Української ОТГ повернувся після Революції Гідності, а до того займався бізнесом. Також був обраний депутатом Обухівської районної ради VI скликання, за часів Порошенка йому довірили пост очільника Обухівської РДА, а згодом перевели на аналогічну посаду в Бориспіль.

Зазначимо, що він не зумів знайти спільну мову з міськими головами, подекуди навіть відкрито конфліктував. В одному з останніх інтерв’ю Туренко розповів про свою участь у війні з Росією: «Воював і потрапив у полон в 2014 році під час бою під Червонопартизанськом, де знаходилися російські війська. У полоні я пробув десять днів. Там отримав травму, а коли повернувся у форму, то знову поїхав на Схід. А вже після цього пішов працювати в Обухівську РДА».

Родина Туренків живе заможно: володіє численними земельними ділянками та декларує понад 13 млн грн. Раніше Туренко значився директором ТОВ «Азбор», а дружина курувала туроператором ТОВ «Дербі Інтернешнл».

Українська ОТГ – одна з найпотужніших на Київщині: до міста приєдналися села Верем'я, Витачів, Жуківці, Плюти, Трипілля, Халеп'я та Щербанівка. Окрім того, прямий вихід до Дніпра дає можливість контролювати видобуток піску, що вважається доволі прибутковим тіньовим бізнесом. Кримінальні елементи, які десятки років займали цю нішу, підтримували на виборах Кирилюк, тому можуть створити реальні проблеми для Туренка.

57. Аліна Шух

Легкоатлетка

Українська багатоборка, чемпіонка світу 2018 року серед юніорів із метання списа, чемпіонка Європи з семиборств серед юніорів (2017р.) та юнаків (2016р.), багаторазова чемпіонка України в різних вікових групах Аліна Шух народилася 12 лютого 1999 року в родині легкоатлетів в Ізмаїлі , але її становлення як професійної спортсменки відбулося на Київщині.

У п’ятирічному віці Аліна почала займатися тенісом, а, коли в 2005 році сім'я Шух перебралася до Кагарлика, продовжила спортивний шлях у секції легкої атлетики в місцевій ДЮСШ. Із 6 років персональним тренером Аліни була її мама Майя.

Пізніше, у 2008 році, сім’я переїхала до Броварів, де Аліна спочатку навчалася в загальноосвітній школі, а з 2011 року – у Броварському вищому училищі фізичної культури. А вже в 2013 році до тренувань Аліни долучився її батько Анатолій.

Нещодавно стало відомо, що фото легкоатлетки потрапило на обкладинку випущеної в Іспанії книги «Людина, котра стоїть за спортсменом» авторства іспанського психолога Карлоса Бернабі.

Цьогоріч Аліна Шух перемогла чемпіонку світу 2013 року Ганну Касьянову та виборола почесне звання найсильнішої семиборки України.

58. Ігор Левітас

Депутат Київської облради, бізнесмен

В обласній політиці Ігор Левітас уперше, проте добре відомий жителям Борисполя, які тричі обирали його депутатом міської ради. У 2006 році він балотувався від «Блоку Литвина», у 2010 році представляв «Партію регіонів», а у 2015 – «БПП «Солідарність». В останньому скликанні Бориспільської міськради трохи більше року виконував функції секретаря, а згодом очолив регламентну комісію.

На минулих парламентських виборах балотувався в 98 окрузі від партії «УДАР», але не отримав достатню кількість голосів. Цьогоріч приєднався до «Батьківщини», де в загальному списку політсили отримав дев’яту позицію. Зауважимо, що Левітасу вдалося пройти за рейтинговою системою, адже його підтримало понад 1 300 виборців.

У Київській облраді «Батьківщина» увійшла до коаліції, а представниця партії Марина Сапожко стала заступницею голови. Левітас же очолив комісію з питань соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва, агропромислового комплексу, торгівлі, регуляторної, інноваційно-інвестиційної політики, зовнішньоекономічних зв’язків та фінансового забезпечення розвитку області.

У Борисполі депутат відомий ще з радянських часів – його головним активом у місті є ринок «Центральний», який він контролює вже понад 30 років. Окрім того, Левітас володіє декількома компаніями, що займаються роздрібною торгівлею пальним та здають нерухомість в оренду. За кошти підприємства, яке він очолює, у Борисполі було встановлено перший пам’ятник Героям Небесної Сотні. Із початку війни на Донбасі депутат активно займався волонтерською діяльністю, зокрема купував автомобілі для військових. Він залишається головою правління громадської організації «Захист», що надає підтримку військовим підрозділам, які захищають територіальну цілісність України.

59. Володимир Сабадаш

Депутат Київської обласної ради

Володимир Сабадаш дві каденції поспіль був міським головою Василькова. Тому для багатьох стало великою несподіванкою те, що він не виявив бажання балотуватися в мери на цьогорічних виборах. У той же час таким чином Сабадаш розчистив дорогу до крісла очільника ОТГ для Наталії Баласинович. Вона довгий час керувала райрадою та мала хорошу впізнаваність серед місцевих, але ексголову міської ради навряд чи обігнала. Перемога, дійсно, не далася їй легко. Як завжди, Васильків став гарячою точкою на передвиборчій карті Київщини. Окрім того, активісти подейкували, що «відступ» Сабадаша був джентельменською послугою впливовим латифундистам району, яким він нещодавно продав свій аграрний бізнес.

Головою Васильківської РДА Сабадаша свого часу призначив його колега по СБУ та ексгубернатор Київщини Анатолій Присяжнюк. Пізніше чиновник балотувався в мери Василькова від «Партії регіонів» і переміг. Під час Революції Гідності достроково склав свої повноваження, але на наступних виборах вдруге став мером  вже як самовисуванець.

Новообраний депутат завжди був у непоганих стосунках з усіма ключовими політиками, які мали свої інтереси у Василькові. Це теж багато в чому посприяло його успіху. Зокрема, на минулорічних парламентських виборах Сабадаш абсолютно не приховував, що підтримує Ігоря Кононенка, який балотувався до Верховної Ради. За це проти нього навіть порушили кримінальну справу, яка, власне, оперативно була закрита.

На посаді міського голови Сабадаш особливу увагу приділяв розвитку інфраструктури міста, культурі та безпеці містян. І його старання мають хороший результат. У цьогорічному рейтингу інституційної спроможності та сталого розвитку малих і середніх громад Київської області Васильків увійшов у п’ятірку.

60. Ігор Оверко

Директор будівельної групи «Синергія»

Ігор Оверко як керівник будівельної групи «Синергія» є активним членом Конфедерації будівельників України із 2018 року. Він також входить до Інвестиційної ради міста Ірпеня, яка працює над створенням сприятливого бізнес-клімату в регіоні. Зазначимо, що Оверко очолює громадську організацію «Спілка будівельників Приірпіння».

Оверко був депутатом Ірпінської міськради минулого скликання і запам’ятався рекордною кількістю задекларованих квартир – 586, частину з яких було продано без внесення інформації в офіційну декларацію. Враховуючи той факт, що керівництво Ірпеня знову залишилося за «Новими обличчями», проблем із будівництвом ЖК «Синергія-Сіті» не передбачається, хоча в мережі є суперечлива інформація щодо законності виділення землі.

Водночас Оверко всіляко підтримує соціальні проєкти в регіоні. За його ініціативи в 2017 році був побудований найсучасніший дитсадок «Колібрі», який «Синергія» передала на баланс міста Ірпінь. У 2019 році розпочато будівництво інноваційної школи на 1300 дітей. За ініціативи Оверка в 2017 був реалізований проєкт «Startup Irpin», у межах якого талановиті ветерани війни на Донбасі підготували бізнес-проєкти, а троє переможців отримало грошову винагороду.

Забудовник є співорганізатором спортивного фестивалю «IrpinDobroFest», що разом із благодійним фондом «Tabletochki» допомагає збирати кошти для онкохворих дітей. У 2020 році, враховуючи складну ситуацію з медичним забезпеченням, «Синергія» виділила 500 тис грн на ремонт Ірпінської лікарні, що приймає хворих на Covid-19. Гроші були спрямовані на реконструкцію фасаду інфекційного відділення та облаштування додаткових палат.

Варто зазначити, що Оверко запустив у своїй компанії програму підтримки українського виробника, тому при будівництві житлових комплексів «Синергія» надає перевагу вітчизняним товарам.

61. Василь Слободяник

Начальник Головного управління ДСНС України в Київській  області

Один із чиновників-старожилів Василь Слободяник із червня 2016 року очолює Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області. Із 1988 року він піднімався щаблями від помічника чергового коменданта до генерал-майора міліції. В Управлінні державної охорони України працював співробітником охорони, старшим офіцером безпеки, заступником начальника відділення комендатури охорони, начальником відділення охорони.

У 2007 році Слободяник став першим заступником начальника ГУБОЗ України, а потім очолив найвпливовішу та найбільш проінформовану Службу внутрішньої безпеки МВС. А отже, подейкують, що він має чимало компромату на чинних керівників Нацполіції.

Слободяник регулярно призначає наради в усіх районах області та особисто бере участь у різноманітних заходах – відкриває пожежні частини, нагороджує рятувальників тощо. Усі події та новини, що стосуються безпосередньо ДСНС, начальник головного управління активно публікує на своїй сторінці у Facebook. Утім, це лише надводна частина айсберга.

Незважаючи на нібито «ідеальне» керівництво, ДСНС досі залишається одним із органів, де найбільш процвітає хабарництво та кругова порука. Ідеться про керівний склад, бо звичайні пожежники – переважно справжні герої, які, ризикуючи життям, рятують людей із вогню.

Тим часом їх командири, «закриваючи» очі на явні порушення, отримують «відступні» –  конверти з купюрами чи квартири в новобудовах, створюючи цим, прецеденти для надзвичайних ситуацій та нівелюючи роботу, власне, усієї служби НС.

Чому Слободяник так «прикипів» до Київської області? Річ у тому, що ДСНС разом із Державною архітектурно-будівельною службою є головними контролерами капітальних будівельних об’єктів – від промислових будівель та освітніх, медичних закладів до будівництва житлової нерухомості.

Столичний регіон є лідером з будівництва серед всіх областей України. А отже, потік коштів (а також бартерних схем – приміщення замість актів на будівництво), який забудовники готові викласти керівництву ДСНС – як велика ріка, яку не може (а може, і не хоче) «загатити» жодна влада.

62. Віталій Шайда

Генеральний директор «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

Віталій Шайда працює у сфері енергетики більше 20 років. На посаду генерального директора «ДТЕК Київські регіональні електромережі» він був призначений лише в минулому році, до цього працював там операційним директором. За його очільництва компанія поповнила бюджет країни на 683 млн грн та ввійшла в ТОП-100 найбільших платників податків України.

Одним із основних завдань на новій посаді для Шайди стало скорочення тривалості ліквідації аварій і побудова простої системи приєднань. У 2020 році під його керівництвом була проведена реконструкція підстанцій «Ірпінь» та «Нові Петрівці», що забезпечило надійне електропостачання для Ірпінського та Вишгородського районів. У найпроблемнішому Бориспільському – енергетики оновили 18 розподільчих і встановили 34 нові розвантажувальні підстанції. Загалом в області «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відремонтувала близько 5 тис км повітряних ліній, завдяки чому досягла скорочення середнього часу ліквідації аварій удвічі. Варто зазначити, що в поточному році компанія інвестувала в модернізацію мереж понад 342 млн грн.

Особливу увагу Шайда приділяє й діджиталізації: у 2020 році 50% послуг компанії перевели в онлайн. Також було запущено сервіс планування точної дати візиту монтера та подачі заяви на приєднання до мереж через веб-сайт і мобільний додаток «Мережі онлайн». А в Ірпені відкривається перший сучасний центр обслуговування клієнтів. Турбуються «Київські регіональні електромережі» й про екологію. В області вже почали встановлювати екологічні світлодіодні лампи, якими мають намір обладнати усі районні підрозділи Київщини.

У планах гендиректора – реконструкція підстанції «Жуляни», що покращить електропостачання в Києво-Святошинському районі, а також будівництво ПС «Козин» в енергодефіцитному Обухівському. Вплив Віталія Шайди в регіоні беззаперечний, адже від його роботи залежить нормальне життя усіх жителів Київщини.

63. Олена Шуст

Депутатка Київської обласної ради, професорка

Професорка Білоцерківського національного аграрного університету Олена Шуст пішла по стопах свого немаловідомого батька, ректора БНАУ та депутата КОР минулих скликань Анатолія Даниленка. Будучи викладачкою кафедри економіки, а також керівницею міжнародного навчально-наукового інвестиційного центру при університеті, Шуст цьогоріч вирішила балотуватися до Київської обласної ради від «Слуги народу». До головного представницького органу столичного регіону її обрали виборці 8 округу, які віддали за неї 2 423 голосів.

Шуст має чималий послужний список: у 2001–2005 роках працювала заступницею директора Всеукраїнської асоціації землевпорядних підприємств та організацій, землекористувачів і землевпорядників «Земельна реформа». Із 2005 по 2008 – пройшла шлях від асистентки кафедри Національного аграрного університету до доцентки кафедри управління земельними ресурсами. Із 2009 по 2012 – працювала на посаді доцентки кафедри маркетингу та фінансово-комерційного управління, а згодом – на кафедрі фінансів та кредиту, де їй присвоїли вчене звання доцентки. У 2019 році вона стала професоркою кафедри економіки та економічної теорії.

У Київській обласній раді Шуст займає посаду голови постійної комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. Варто зазначити, що нещодавно вона очолила Білоцерківський НАУ. На виборах ректора університету її кандидатуру підтримала більшість, тож батько передав кермо доньці.

Шуст займається діяльністю з купівлі-продажу земельних ділянок і є засновницею компаній «Інститут «Центр розвитку земельної реформи», «Український інститут кадастру та землевпорядкування», «Український інститут кадастру, землевпорядкування та оцінки землі». За сумісництвом вона є консультанткою із питань економічної діяльності СТОВ «Агросвіт».

64. Олесь Кудрик

Голова Борщагівської ОТГ

Цього року місцеві вибори визначили голів територіальних громад Київської області, серед яких Борщагівську називають однією з найбагатших та найперспективніших. Зведений бюджет громади буде становити кількасот мільйонів гривень.

За посаду голови територіальної громади змагалися три головні претенденти – Олесь Кудрик, Олексій Кодебський та Роман Гах. Зауважимо, що брудні технології застосовувалися штабами всіх кандидатів, а зрештою переміг той, хто організував «виборчий туризм». За даними Державного реєстру виборців, у Борщагівській громаді різко зросла кількість громадян, які приїздили з різних регіонів України, аби проголосувати за свого «фаворита».

Олесь Кудрик очолив Софіївську Борщагівку в 2012 році після того, як його попередник Василь Перегінець помер прямо на робочому місці. Додамо, що Кудрик на позачергових виборах балотувався від «Партії регіонів», а в 2015 році – за підтримки політсили Порошенка. Зауважимо, що на виборах цього року Кудрик виявився послідовним і балотувався як кандидат від «Європейської солідарності», а захищати його перемогу приїздила особисто лідерка виборчого списку до Київоблради та народна депутатка Вікторія Сюмар.

Варто зазначити, що частина жителів громади – передусім із Софіївської Борщагівки – справді підтримує Кудрика попри те, що йому закидали незаконне виділення земельних ділянок, де згодом з’явилися численні багатоповерхівки. Відтак, у громади було вкрадено понад 100 га землі, що в перерахунку на гроші становить близько 150 млн грн. Щоправда, у сусідній Петропавлівській Борщагівці, де майже 40 років керував Олексій Кодебський, ситуація була не кращою.

Якщо ж говорити про Кудрика, то попри величезний бюджет Софіївської Борщагівки, за 8 років його перебування на посаді селищного голови він не спромігся побудувати жодного нового освітнього закладу, хоча їх катастрофічно не вистачає. Натомість перед виборами Кудрик пішов на безпрецедентний крок – викупив два приватні садочки за 140 млн грн, щоб влаштувати собі чудовий передвиборчий піар за бюджетні кошти. Як бачимо, спрацювало…

65. Микола Ляшенко

Голова Києво-Святошинської РДА

Колишній соціаліст та «укропівець» Микола Ляшенко у 2020 році став депутатом Київської обласної ради від партії «Слуга народу». Зазначимо, що в минулому скликанні він був членом комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій.

Ляшенко має три вищі освіти – закінчив Подільський аграрно-технічний університет, Національну академію внутрішніх справ та Національний університет податкової служби України.

Політична кар’єра Ляшенка розпочалася з 2006 року, коли його обрали депутатом міської ради Вишневого від «Соцпартії». У 2010 році став мером Вишневого як представник політсили «За Україну». А вже через рік був звільнений із посади. Неофіційна причина – «незговірливість» міського голови з тодішнім київським губернатором Анатолієм Присяжнюком. Офіційно ж мера Вишневого звільнили за корупцію.

Незважаючи на це, потім Ляшенко був радником голови адміністрації відділу забезпечення діяльності керівництва КОДА, заступником голови Києво-Святошинської РДА та головним спеціалістом відділу охорони здоров'я цієї РДА.

Із червня 2016 року Ляшенко виконує обов'язки генерального директора державного підприємства «Інноваційні-інжинірингові технології».

Варто зауважити, що Ляшенко очолював громадську організацію «За Вишневе!», а також був одним із засновників ГО «Спортклас» (дві футбольні та одна волейбольна команди). Крім цього, Ляшенко – співзасновник таких друкованих видань: «Народна правда України» і «Панорама плюс».

У 2019 він балотувався до Верховної Ради у 95 окрузі, але зазнав фіаско, набравши лише 1,72 % голосів виборців.

Наразі відбувається розформування Києво-Святошинського району, а враховуючи наявність серйозного майна на його балансі, Ляшенко стає однією із ключових фігур децентралізації і  процесу  передачі та списання майна. Фахівці вже прогнозують перший крупний скандал – від Ляшенка буде залежити, хто візьме будівлю у 4000 квадратних метрів на проспекті Перемоги у Києві, де зараз знаходиться РДА.

66. Віталій Гудзенко

Бізнесмен, депутат обласної ради

Більше року Віталій Гудзенко залишався «рядовим» агарним магнатом без депутатських регалій, але за результатами місцевих виборів знову повернувся у політику. Щоправда, уже не в парламент, а в Київську облраду.

У політичних колах регіону Гудзенко – відома особистість із досить неоднозначною репутацією. Починав він свою діяльність із Білоцерківської районної ради та «Соціалістичної партії України», після чого встиг змінити не одну політсилу. Найбільший злет кар’єри Гудзенка припав на 2014 рік, коли той отримав мандат народного депутата від Блоку Петра Порошенка.

Саме за час цієї каденції він здобув значний вплив на регіон, який закономірно зменшився після втрати недоторканості. Схоже, роботою депутата на окрузі були не дуже задоволені, адже на парламентських виборах 2019 року виборці надали перевагу зовсім невідомому представнику партії «Слуга народу» Валерію Колюху. Не допомогли зберегти статус і значні ресурси, які були вкладені в передвиборчу кампанію Гудзенка.

Після програшу він частково втратив позиції та на деякий час зник із політичних горизонтів. Утримувати впливовість йому вдавалося лише завдяки колишнім зв’язкам та бізнесу. Віталій Гудзенко є власником фермерського комплексу «Агро-Лідер-Україна», а також має землю й готелі в Закарпатській області.

Покладав екснардеп великі надії і на свого сина Євгенія, однак останній амбіціями батьку явно поступається. На попередніх місцевих виборах-2015 він балотувався до Київської обласної ради, але безуспішно. Натомість став депутатом Узинської ОТГ та очолив бюджетну комісію. Утім, не протримавшись до кінця каденції, достроково склав мандат.

А ось Гудзенко-старший явно був готовий за будь-яку ціну знову отримати депутатське крісло. І домовився з партією «За майбутнє», де «рулить» його давній колега Ярослав Москаленко. 

67. Юрій Прилипко

Очільник Гостомельської ОТГ

Цьогоріч Юрію Прилипку вдалося очолити Гостомельську ОТГ, але згодом розпочалися суди щодо незаконності результатів голосування. Якщо ситуація заморозиться, а громада таки піде на перевибори, Прилипку потрібно буде добряче постаратися, аби не втратити посаду.

«Почесний громадянин селища Гостомель» Прилипко – одіозний політик. Він був депутатом Ірпінської міської ради протягом трьох скликань, а в 2015 році вперше очолив громаду. За час каденції селищний голова фактично встановив у Гостомелі одноосібний контроль та закріпив своїх родичів на ключових посадах: владу узурпували «діамантовий» зять Прилипка Ростислав Скуратівський та його дружина Надія.

Відзначився Прилипко й за часів Януковича, коли був депутатом Ірпінської міськради від «Партії регіонів». Так, на склади народного обранця завезли VIP-автопарк хазяїна Межигір’я після його втечі у 2014 році.

Прилипко неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів. Йому інкримінували причетність до скоєння низки кримінальних злочинів, зокрема звинувачували у зловживанні владою, службовій підробці документів, а в 2018 році навіть відсторонили від посади на 60 днів.

У червні 2020 року Бородянський районний суд призначив Прилипку покарання – до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна за шахрайство в особливо великих розмірах. У залі суду голова Гостомельської селищної ради втратив свідомість, тож справу перенесли. Як результат – за ґрати згодом нікого й не відправили.

68. Андрій Анісімов

Голова Вишгородської районної ради

Після досить тривалої паузи на Вишгородщині активізувався колишній перший заступник голови Київської ОДА. На останніх місцевих виборах Андрій Анісімов балотувався до Київської обласної та Вишгородської районної рад від політичної партії «Слуга народу». Отримані 827 голосів «завели» його в депутатський корпус Вишгородщини, а народні обранці призначили головою. І хоча повноваження райрад після децентралізації суттєво обмежені, досвідчений апаратник цілком може спробувати перетягнути на себе ковдру в укрупненому районі.

Варто нагадати, що в Анісімова є давні зв’язки з екснардепом Ярославом Москаленком. Завдяки цьому, подейкують, у 2016 році його призначили очільником Поліської районної державної адміністрації, через рік – Бородянської, а ще за декілька місяців Анісімов отримав посаду першого заступника голови КОДА – скандального Олександра Горгана.

Коли у 2018 році до адміністрації прийшов новий очільник – Олександр Терещук, він звільнив більшість із команди свого попередника. Анісімову також довелося взяти тайм-аут у держслужбі. Декілька років він займався розвитком власної справи. Наразі на його дружину записано ТОВ «Зроблено в Україні», комерційним директором якого довгий час був сам чиновник. Зараз дружби з Москаленком уже немає, але в Анісімова є інші – досить серйозні – зв’язки у президентській політсилі.

Окрім того, Анісімов займається темою Донбасу. Так, він входив до складу експертної групи щодо вирішення економічних проблем цього регіону при Офісі Президента України. Адже до того, як прийти в політику Київщини, Анісімов працював чиновником у Донецькій області. Щоправда, із цим періодом його діяльності пов’язаний неабиякий скандал. Річ у тому, що в ЗМІ спливала інформація про причетність чинного голови Вишгородської райради до «ДНР». Ішлося про можливі родинні стосунки між Андрієм Анісімовим і Іваном Анісімовим – так званим заступником міністра паливно-енергетичного «міністерства ДНР». Обидва, до речі, мають однакове по батькові – Євгенович. Крім цього, були оприлюднені фотографії Андрія Анісімова на науковій конференції в Донецьку, який сидить поруч із Ігорем Захаровичем.

69. Олександр Маркушин

Міський голова Ірпеня

На місцевих виборах 2020 року посаду міського голови Ірпеня мали намір зайняти 12 кандидатів. Понад 45% громадян, що прийшли на вибори, віддали свій голос за Олександра Маркушина. Це пояснюється тим, що він представляв партію «Нові обличчя», засновником і лідером якої залишається ексмер Ірпеня Володимир Карплюк.

Варто зауважити, що про майбутнє балотування Маркушина на пост очільника міста стало зрозуміло задовго до виборів: коли він отримав посаду першого заступника. За час депутатства в міській раді кількох попередніх скликань чоловік продемонстрував уміння знаходити спільну мову з колегами по сесійній залі. Маркушин не бере активної участі в загальнополітичній дискусії, а більшість питань вирішує прямими переговорами.

Протягом кількох років Маркушин очолював комунальне підприємство «Ірпіньводоканал», де зарекомендував себе успішним господарником. Із 2015 по 2019 роки було побудовано та реконструйовано понад 3,5 км водопровідних мереж; введено в експлуатацію дев’ять нових і реконструйовано шість свердловин; побудовано чотири каналізаційних колектори, чотири напірних колектори, нову каналізаційну насосну станцію та водогін.

Для Маркушина ситуація в міській раді складається вдало, адже «Нові обличчя» сформували коаліцію, посади заступників та секретаря отримали люди з орбіти Карплюка, виконком сформовано, а старост призначено.

70. Галина Єрко

Депутатка Київської обласної ради

Стабільність – запорука успіху. У минулому скликанні Київської облради Галина Єрко представляла партію «БПП «Солідарність». Спочатку ввійшла до комісії із питань соціально-економічного розвитку, але згодом очолила комісію із питань свободи слова та ЗМІ в обласній раді. Як народна обраниця Єрко протягом усієї каденції вела активну діяльність на Бородянщині, була лобістом покращення інвестиційного клімату в регіоні.

Цього року Єрко знову стала депутаткою обласної ради, балотуючись від партії «Європейська солідарність». У партійному списку вона була на 14 позиції, проте стала би представницею колегіального органу навіть будучи на останньому місці, адже її підтримали виборці. До слова, за неї проголосувало майже 2 500 людей, що є одним із кращих результатів серед колег по ЄС.

Як відомо, родина Єрко – Галина та її батько Георгій, який тривалий час був головою Бородянської райради, – підтримує хороші стосунки з головою Київського обласного осередку партії «За майбутнє» Ярославом Москаленком. До слова, Єрко працювала помічницею-консультанткою Москаленка, коли той був народним депутатом, зокрема керувала роботою його приймальні в Бородянському районі.

Наразі вона фактично представляє впливову сім’ю на обласному рівні. Зауважимо, що її батька обрали депутатом селищної ради від партії «За майбутнє». Цікаво, що ця політична сила отримала найбільшу кількість голосів виборців у громаді.

71. Анатолій Марчук

Заслужений художник України

Уродженець Макарівського району Анатолій Марчук – заслужений художник України, член Національної спілки художників України, академік Української академії геральдики, дійсний член Українського наукового товариства геральдики та вексилології, науковий радник Української екологічної академії, лауреат міжнародних премій імені Г. Якутовича, О. Данченка, І. Сошенка,                       С. Гулака-Артемовського, В. Винниченка, переможець та дипломант багатьох конкурсів майстрів живопису. Працює у стилі аванреалізму.

Як  патріот своєї землі, Марчук є організатором щорічних пленерів у Козичанці Макарівського району, у яких беруть участь як молоді, так і визнані художники та скульптори України. Він – автор і куратор проєкту «Мистецтво Макарівщини», у межах якого у 2003 році видано каталог художників району та проведена виставка творів живопису до 80-річчя Макарівського району.

Марчук також є автором герба та прапора Макарівщини, символіки абсолютної більшості сіл району. У 2003 році заснував картинну галерею, основною частиною експонатів якої є живописні полотна з власної колекції.

За його проєктом створено пам’ятник Данилові Тупталу (Митрополиту Ростовському) та зведено в Макарові у 2007 році (автори монумента – скульптор Володимир Шолудько, архітектор Володимир Карпець).

Марчук –  учасник всеукраїнських та закордонних мистецьких виставок. Його полотна зберігаються в багатьох провідних художніх музеях України та Польщі, колекціях Міністерства культури, Дирекції виставок Національної спілки художників України та приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, США, Австралії та Канади.

Останнім часом художник організував та провів виїздні виставки «Земля із небом гомонить» у Києві в Національній академії мистецтв України та в понад десяти найбільших містах України.

72. Геннадій Слепцов

Депутат Київської облради

Геннадій Слепцов – не нова людина для політичних кіл області. Він розпочав свою кар’єру з парламенту, де з 2002 року був помічником народного обранця Віталія Хомутинніка – представника партії «За єдину Україну!». Зауважимо, що зв’язок із скандальним депутатом зберігся, адже син Слепцова разом із Хомутинніком заснували фірму.

За часів керівництва КОДА Вірою Ульянченко Слепцов працював начальником Управління земельних відносин та реалізації інвестиційних проєктів. Тоді ж був і радником першого заступника голови облдержадміністрації Віктора Вакараша.

На виборах 2010 року балотувався до Бориспільської районної ради за списком «Партії регіонів». На той момент Слепцов – радник голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка.

До 2015 року займав посаду начальника Управління розвитку агропромислового комплексу, розвитку сільських територій, водного і лісового господарств та удосконалення земельних відносин Секретаріату КМУ, куди потрапив завдяки Вакарашу.

Уже декілька років Слепцов – заступник директора підприємства «Гамма-Консалт». Крім цього, він є засновником декількох компаній і благодійного фонду «Велика родина», до складу якого входить ексголова КОДА Ульянченко.

На місцевих виборах 2020 року колишній «регіонал» був першим номером у списку партії «Слуга народу» в Бориспільському районі (округ №3). Зауважимо, що за Слєпцова проголосувало трохи менше 1 000 виборців, але цього виявилося достатньо, щоб пройти до ради за рейтинговою системою. Варто додати, що в загальному списку політсили він знаходиться на 42 місці.

У новому скликанні Київоблради Слепцов очолив одну з найважливіших комісій – із питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об’єктів.

73. Леонід Джужик

Голова Ставищенської ОТГ

На Київщині Леонід Джужик відомий як бізнесмен і меценат. На місцевих виборах 2020 року він балотувався на пост очільника Ставищенської ОТГ та отримав упевнену перемогу – за нього проголосували 42,99% виборців. Головним напрямком своєї діяльності вважає сприяння розвитку молоді.

Джужик – перший заступник голови Київської обласної асоціації футболу, керівник Комітету дитячо-юнацького футболу області та почесний президент футбольного клубу «Любомир». За його ініціативи була створена однойменна академія спорту, що успішно функціонує вже 16 років та є однією з найкращих у регіоні. Як депутат Київської обласної ради VII-го скликання він створив програму розвитку дитячого футболу, завдяки якій цей напрямок почали активно фінансувати з обласного бюджету. Це сприяло тому, що кількість футбольних команд на Київщині зросла в декілька разів.

За ініціативи Леоніда Джужика в період його депутатської каденції на умовах співфінансування з обласного та місцевого бюджету на Ставищенщині було реалізовано та заплановано десятки проєктів із благоустрою об’єктів інфраструктури. Зокрема, введено в експлуатацію сміттєвий полігон, що не могли добудувати протягом 14 років. Також одним із найбільш грандіозних задумів чиновника є реконструкція покинутого Ставищенського санаторію, частину споруд якого буде переобладнано на приміщення академії спорту ФК «Любомир». Зазначимо, що в селищі Ставище вже будується новий футбольний стадіон зі штучним покриттям.

Джужик дбає й про культурний напрямок. Районний конкурс юних талантів «Ранкова зірка» та Міжнародний літературний фестиваль «Біденко-фест» останні роки проводять саме завдяки його фінансовій підтримці.

Бізнесмен є власником ТОВ «Светкомплект», що спеціалізується на виготовленні та реалізації освітлювальних приладів і є лідером на вітчизняному ринку, а також ТОВ «VeroMetal Ukraine», що єдине в Україні займається металізацією поверхонь за унікальною технологією.

74. Ігор Подолянець

В.о. директора Київського обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського

Після тривалих протистоянь і кулуарної боротьби, згідно з розпорядженням Київської обласної ради від 22 травня 2020 року, виконувати обов’язки директора-художнього керівника музично-драматичного театру став заслужений працівник культури України Ігор Подолянець. На той момент він був заступником начальника відділу з питань діяльності комунальних підприємств Управління комунальної власності та ЖКГ виконавчого апарату Київської облради.

Адмініструванням питань культури на Київщині Подолянець займається вже 20 років.  Із 2000 по 2005 рік він працював на посаді начальника відділу мистецтв та культурно-дозвіллєвої діяльності Управління культури КОДА, а з 2005 по 2008 – викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв. Із 2008 по 2011 рік Подолянець – директор Київського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, а з 2012 по 2019 – начальник Управління культури, національностей та релігій КОДА.

Цікаво, що майже два роки точилася боротьба за крісло керівника театру. Спершу два претенденти – В’ячеслав Усков і Богдан Пущак – набрали однакову кількість голосів, тож було оголошено про повторне проведення конкурсу, за підсумками якого переміг Богдан Пушак. Крім несприйняття колективом нового очільника  та численних акцій протесту, робоча група під патронатом тодішнього губернатора області Олександра Терещука встановила факти порушення 6 пунктів під час виборів директора театру.

Відтак, було оголошено черговий конкурс. Варто зауважити, що саме Подолянець готував проведення жеребкування та представляв конкурсну комісію на зборах трудового колективу театру Саксаганського.  Є певні підстави вважати, що він також вказував, як голосувати «правильно».

Подолянець пояснив, що на його призначення вплинуло перенесення конкурсу на невизначений термін через карантин та бажання уникнути «маніпулювання з однієї чи іншої сторони». Але загалом, багато хто вважає, що в цій історії є всі ознаки підготовки до рейдерського захоплення театру та спроба корупціонувати його, змістивши «незручного» Ускова та  призначивши свого «кишенькового» керівника.

75. Сергій Бунін

Народний депутат України

Як і більшість нардепів-мажоритарників з Київщини, Сергій Бунін виявився абсолютно інертним персонажем. До слова, ідеться не лише про округ, де його фактично ніхто не бачив. За даними Комітету виборців України, що проаналізував статистику виступів народних обранців під час пленарних засідань Верховної Ради за дев’ять місяців, Бунін жодного разу не виступав у парламенті. За час своєї каденції він подав 6 депутатських запитів (усі розглянуті), 23 законопроєкти та 11 поправок до чинного законодавства.

До отримання депутатського мандату Бунін займався бізнесом, зокрема керував приватним підприємством «Грант», яке зараз перейшло до його брата В’ячеслава. На парламентських виборах 2019 року за підтримки партії «Слуга народу» Сергій Бунін у 98 виборчому окрузі обійшов нардепа чотирьох скликань Сергія Міщенка.

Також Бунін як депутат Київської обласної ради від політсили «Самопоміч» був головним лобістом обласних правоохоронців та «гаманцем» ексначальника поліції Київщини Дмитра Ценова. У стінах парламенту він належить не лише до орбіти впливу Авакова-Ценова, а й до групи «митників» Павлюка-Тимошенка. Останні відразу після перемоги Зеленського на президентських виборах курували Київщину через Володимира Коваля та його доньку Ольгу, яка очолювала обласний партійний осередок «Слуги народу». Утім, пізніше їх посунули представники Коломойського.

Дійшло до того, що на місцевих виборах Бунін не контролював діяльність «слуг», а просував разом зі своїми патронами партію «Перемога Пальчевського». Відтак, усе скінчилося повним провалом: ця проросійська політична сила провалила кампанію.

76. Alyona Alyona

Реп-співачка та авторка пісень

Альона Савраненко, відома під псевдонімом Alyona Alyona, трудову діяльність розпочала як вихователька дитсадка «Теремок» у селищі Баришівка на Київщині.

Згодом займала посаду завідувачки дошкільного навчального закладу в селі Дернівка, що неподалік від столиці. Загалом пропрацювала в садочках 4 роки, а тоді вирішила спробувати себе в музиці.

У квітні 2019 року випустила дебютний альбом «Пушка» і мініальбом «В хаті МА». Тоді американський глянець Vogue назвав її «найнесподіванішою зіркою репу». А вже в серпні 2019 року співачка виступила на міжнародному фестивалі «Sziget» у Будапешті. Варто зазначити, що 7 лютого 2020 року Alyona Alyona підписала контракт із польською компанією звукозапису «Def Jam Polska».

Також виконавиця стала володаркою німецької премії «Anchor», яку вручають «найбільш багатообіцяючим молодим музикантам», премії «Women in Arts» від «ООН-Жінки» та національної української музичної премії «Yuna».

Цікаво, що «Guardian» і «The New York Times» включили її в списки найперспективніших музикантів; «Forbes» – у список «30 before 30 Europe 2020» – у категорії «Відома особистість» із підзаголовком «Люди, які використовують свою славу, щоб змінити світ».

У жовтні 2020 року Alyona Alyona випустила кліп на трек «Район», записаний із популярним казахським блогером Zheka Fatbelly. Вона співпрацювала також із такими відомими особистостями як Джамала, Alina Pash, MONATIK, Kyivstoner. Наразі співачка є однією з найуспішніших не лише в межах Київщини, а й усієї країни.

77. Владислав Одинець

Депутат Київської обласної ради

Владислав Одинець утретє обраний депутатом Київської обласної ради. Він залишається членом «Європейської солідарності», а на останніх місцевих виборах очолив список політсили до облради по Фастівському району. Зауважимо, що за нього проголосувало понад 3300 виборців, що є одним із найкращих результатів серед однопартійців.

Одинець протягом п’яти років був головою Васильківської РДА, а за його керівництва відбулося чимало змін. У районі створені та працюють чотири базові опорні заклади, серед яких Путрівський НВК – пілотний проєкт, із якого почалося втілення нового освітнього простору в Україні. Також у Путрівці створено сучасний інклюзивно-ресурсний центр, що забезпечений відповідним технологічним обладнанням і спортивним майданчиком із елементами інклюзії для дітей із особливими потребами.

Серйозних змін зазнали медичні заклади Васильківщини, зокрема центральна районна лікарня, де відкрито сучасні терапевтичне та неврологічне відділення, упроваджено електронну чергу. У районі «з нуля» побудовано амбулаторії в селах Калинівка та Іванковичі, відремонтовані ФАПи в інших населених пунктах. За ініціативи Одинця в Калинівці з’явився скейт-парк і реалізували цікавий проєкт: стару котельню перебудували на сучасний комплекс, що відтепер приймає спортсменів із усієї України.

Одинець належить до орбіти родини Засух – найвпливовішої групи впливу на Васильківщині. Окрім депутатської роботи, чоловік знову займається бізнесом, зокрема його фірма зводить котеджні будинки в районі. Зауважимо, що це був основний вид діяльності Одинця до призначення головою РДА. 

78. Кирило Міненко

Начальник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Кирило Міненко очолив Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у грудні 2019 року. До цього 10 років працював у системі нотаріату: спочатку приватним нотаріусом, а потім керівником Управління нотаріату столичної юстиції.

За останній рік було пришвидшено процес реєстрації громадських організацій – наразі процедура займає не більше 20 хвилин. Також у всіх відділах ДРАЦС Київської області та онлайн тепер надають комплексну адмінпослугу для батьків новонароджених «єМалятко».

Під керівництвом Міненка державні виконавці столичного регіону домоглися виплати 288 працівникам майже 10 млн грн заборгованості по зарплаті. Загалом із початку року з батьків-неплатників аліментів було стягнуто більше 308 млн грн.

Варто зазначити, що за участю Міненка відбувалася неодноразова безоплатна передача конфіскованого майна, зокрема нереалізованих авто для потреб військових.

За останній рік налагоджено міжвідомче співробітництво між Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Київській області та філією ДП «СЕТАМ» у місті Києві та Київській області, що прискорило передачу арештованого майна на реалізацію в системі електронних аукціонів.

Для швидкого погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат підтримується зв’язок із Пенсійним фондом України, Державною податковою службою та Державним центром зайнятості.

Керівник відомства активно працює над покращенням комунікації з людьми. Зокрема, за його ініціативи розроблено чат-бот у Telegram, де кожен охочий може отримати швидку та компетентну відповідь від фахівця служби. Таким чином, Міненко намагається зробити державні сервіси зручними та максимально доступними для громадян.

79. Ігор Шалімов

Депутат Бориспільської міськради, будівельник

Після смерті «вічного» мера Борисполя Анатолія Федорчука на Бориспільщині першу скрипку починають грати інші політичні гравці. Зокрема, ідеться про Ігоря Шалімова – одного з найбільших будівельників лівобережної Київщини. На місцевих виборах 2020 року він балотувався до Бориспільської міськради від політичної партії «Слуга народу», хоча в минулому скликанні був головою фракції «Наш край». Після призначення перевиборів голови Бориспільської ОТГ ходили чутки, що Шалімов балотуватиметься в мери від «слуг», що виглядало досить перспективно, проте ця місія випала на Владислава Байчаса.

Шалімова в місті знають не тільки як депутата та мецената, який підтримує проведення спортивних та культурних заходів, а й як відомого забудовника. Це й не дивно, адже його батько Володимир Шалімов – теж знаний ще з радянських часів будівельник.

Шалімов-молодший започаткував бізнес 10 років тому після звільнення зі служби в СБУ на базі збиткового підприємства з кількома працівниками. Нині їх 500, а ПрАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» є одним із лідерів ринку виробництва будівельних матеріалів. Його потужність  становить близько 15 тисяч кубів бетону та залізобетону на місяць.

Компанія «БКБМ» брала участь у зведенні понад 100 великих об’єктів на території всієї країни, замовниками яких були такі відомі бренди як «Новус», «Екомаркет», «Фора». Також споруджувала завод кабельної продукції «Leoni» у Коломиї, найбільший в Україні автосалон BMW «АВТ Баварія Київ» у селі Гора Бориспільського району, ЖК та Академічний ліцей у Борисполі, салон «Jaguar Land Rover Київ Аеропорт», житлово-офісний комплекс «Park-Tower» у Вінниці. Останнім часом компанія Шалімова активізувалася на правобережжі Київщини: будує дитячі садки у Вишневій та Борщагівській ОТГ.

Зауважимо, що при зведенні 70% усіх будівельних об’єктів у Борисполі та районі за останні 5 років використовувалися матеріали, вироблені на «БКБМ». У 2020 році комбінат запустив дві виробничі лінії: екструдер та лінію з виробництва залізобетонних каркасів.

80. Влада Литовченко

Директорка Вишгородського історико-культурного заповідника

Влада Литовченко – ексзаступниця генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, із вересня 2016 року очільниця Вишгородського історико-культурного заповідника. Завдяки її діяльності вишгородці та гості міста змогли відвідати велику кількість виставок видатних митців України й Вишгородщини, зокрема Катерини Білокур і Марії Примаченко.

Сама Литовченко родом із Броварів. Працювала ведучою телеканалу «УТ-3» у 1990-х роках і викладала в музичній школі. Згодом стала професійною моделлю та брала участь у низці конкурсів краси, зокрема в «Міс Україна-1995», що, власне, зробив її широко відомою. Популярності також додали зйомки для знаменитого журналу «Playboy».

Свого часу була «обличчям» низки відомих українських торгових марок, а також знімалась у музичних кліпах. Стала співавтором першого в Україні підручника модельного бізнесу «Професія: модель», який вийшов друком у 2003 році. За версією журналу «Фокус» увійшла до Топ-100 найвпливовіших жінок України-2006. Була одружена з бізнесменом і засновником «Київстар» Ігорем Литовченком. 

У 2007-2012 роках Литовченко працювала радницею Міністра з питань сім'ї, молоді та спорту, потім була членкинею Громадської ради при Міністерстві культури України.

На місцевих виборах 2020 року вона балотувалася на посаду Вишгородського міського голови та в депутати Київської обласної ради від «білосердечних». Утім, у Вишгороді вона програла чинному міському голові Олексію Момоту та зайняла 11 місце. Щодо облради, то «Батьківщина» хоч і пройшла, але Литовченко народною обраницею не стала.

81. Олександр Киризлієв

Голова Чабанівської ОТГ

Цього року громада Чабанів удруге висловила довіру Олександру Киризлієву, який балотувався на посаду голови. За нього проголосувало понад 60% жителів селища, що прийшли на вибори. І це фантастичний результат, ураховуючи той факт, що щодо Киризлієва є низка кримінальних справ, пов’язаних із дерибаном землі. 

Киризлієв із 2015 року очолює населений пункт, який за його керування зазнав суттєвих змін. За кошти місцевого бюджету реалізовано багато проєктів, зокрема проведено ремонт доріг у Чабанах та Новосілках, установлено додаткові світлофори, облаштовано пішохідні переходи та сучасні зупинки громадського транспорту з інформаційними моніторами.

У Чабанах був відкритий один із найперших у регіоні ЦНАП, відділ містобудування та державної архітектурно-будівельної інспекції, що зараз надають 84 види адмінпослуг. Із весни 2020 року при ЦНАПі функціонує відділ МРЕВ.

Завдяки селищній владі в 2016 році розпочато будівництво загальноосвітньої середньої школи на 720 місць зі спортивним комплексом та басейном. Зауважимо, що роботи фінансуються з місцевого бюджету, адже проєкт не було включено в план будівництва Державного фонду регіонального розвитку України. Приведена в належний стан ділянка велотраси «Олімпійське кільце», розробляються проєкти з будівництва нових дитячих садочків, школи мистецтв та обласної лікарні, під яку зарезервовано 8 га землі.

Чабанівська громада межує з Києвом, тому недаремно вважається однією з найбільш перспективних у регіоні. Зараз у фактичному володінні Киризлієва опинилося близько 600 га землі, яку можна забудувати. І це, на жаль, буде зроблено.

Голові селища закидали співпрацю зі скандальним забудовником Андрієм Мартиновим, який почав зводити в Новосілках багатоповерхівку без відповідних документів. Зауважимо, що Киризлієв не особливо радий спілкуванню з журналістами, а його підопічні побили співробітників видання «Радіо Свобода», які розслідували незаконне виділення землі представникам Національної академії аграрних наук.

82. Микола Галушко

Народний депутат України

Один із представників так званої групи Павлюка-Тимошенка «слуга» Микола Галушко продемонстрував повну пасивність на рідному 97 виборчому окрузі, що дало змогу курувати конкурентам із команди Ігоря Коломойського. До слова, у парламенті депутат також входить і до орбіти впливу Авакова.

Народний обранець належить до тих «зелених», що взагалі не виступають у Верховній Раді. За час своєї каденції Галушко подав 6 депутатських запитів, 5 із яких стосуються перевірки законності видобутку піску з річки Десна на території Броварського району Київської області та були надіслані до різних інстанцій.

До обрання депутатом він керував охоронною фірмою «Галід», засновником якої був його батько, що свого часу дослужився до керівника управління по боротьбі з організованою злочинністю області. Варто зазначити, що в 2017 році Галушко став радником голови держпідприємства «Укрспирт».

За даними ЗМІ, у 2003 році в одному із розважальних закладів Броварів відбувся конфлікт, у ході якого чинний нардеп вистрелив в опонента, проте зумів уникнути відповідальності завдяки зв’язкам Галушка-старшого.

Місцеві вибори 2020 року призвели до внутрішніх конфліктів у «слуг». Як результат – у вересні цього року Галушко заявив про вихід із президентської політичної сили. Пояснив він це продажем місць у списках партії, а також «просто словами» замість боротьби зі старими елітами та корупцією. У парламентській фракції політик таки залишився. Але стосунки з Олександром Дубінським, схоже, остаточно зіпсував.

83. Олександр Левченко

Очільник Обухівської ОТГ

Олександр Левченко перемагає на місцевих виборах уже тричі поспіль. Уперше він став мером у 2012 році після загибелі в ДТП тодішнього очільника Обухова Володимира Мельника. Свою ж політичну діяльність розпочав ще раніше. Зокрема, у 2010 році був обраний депутатом Київської обласної ради як член «Партії регіонів». На вибори 2015 року йшов від «Нашого краю».

Остання каденція міського голови не була безхмарною. Активісти неодноразово закидали Левченку те, що він працює не на громаду, а на «відкати». Минулого року слідчі порушили кримінальну справу проти п’ятьох чиновників Обухівської міської ради, серед яких був і мер, за статтею про привласнення та розтрату майна. Зокрема, їх підозрювали в тому, що вони, нібито реалізовуючи державні соціальні програми щодо забезпечення житлом учасників бойових дій, вивели з власності громади один гектар землі та передали його під будівництво комерційного житла. Це призвело до того, що бюджет міста «збіднів» на суму понад 4 млн грн. Так, весною цього року суд навіть арештував майно міського голови. Певне обурення викликала й історія, коли Левченко вирішив розпочати реконструкцію центральної площі міста, а тендер на проведення робіт виграло підприємство, яке запропонувало найдорожчу вартість.

Та попри це, Левченку, який давно заробив у місті реноме господарника, усе пробачають. Він не лише зумів зберегти вплив, але й впевнено переміг на місцевих виборах і став очільником уже Обухівської ОТГ. Так, цього року Левченко балотувався від партії «Слуга народу» та набрав 51,5% голосів.

У своїй роботі особливу увагу голова громади приділяє розвитку освіти, спорту та облаштуванню благоустрою Обухова. Одним із найголовніших досягнень Левченко вважає те, що за час його керівництва всі дороги міста були відремонтовані. 

84. Марк Падун

Велосипедист

Марк Падун – уродженець Донбасу, але чимало кроків для самореалізації здійснив у Білій Церкві. Як розповідає сам велосипедист, він переїхав до найбільшого міста Київщини та тренувався під керівництвом старшого тренера збірної, олімпійського призера Сергія Матвєєва.

«Матвєєв готував мене дуже жорстко. За три дні тренувань ми накочували близько 650 кілометрів. Для порівняння, в Італії я цей кілометраж проїжджав за тиждень. Через декілька таких тренувань запросто міг стартувати гонку в 200, 300 кілометрів, і дистанція не злякала би (сміється). У житті ще так не тренувався, ні до, ні після», – зазначив Падун в одному з інтерв’ю .

Зараз він виступає за команду Світового туру «Bahrain–Merida Pro Cycling Team». І досяг чимало перемог. Зокрема, на гонках «Fleche du Sud» у 2017 році, «Tour of the Alps» (2018 р.) і «Adriatica Ionica Race» (2019 р.). Падун став першим на «королівському» гірському етапі «Lago do Misurina» довжиною 204,6 км. Для українского спортсмена ця перемога – друга у професійній кар’єрі на дорослому рівні.

У 2020 році він здобув друге місце на одному із трьох найпрестижніших гранд-турів Європи, наряду з Тур де Франц та Вуельта Іспанії – Джиро д’Італія та продовжив свій контракт з Bahrain McLaren.

Український велогонщик був близьким до історичної перемоги на багатоденці Джиро д'Італія. На передостанньому підйомі етапу Падун пішов у атаку разом із еквадорцем Джонатаном Нарварезом. Але за 20 кілометрів до фінішу у Марка пробило колесо. Він був змушений змінити велосипед і втратив близько 30 секунд. На фініші український велосипедист програв 1 хвилину 5 секунд. Зазначимо, що спортсмен планує здобути омріяну перемогу в майбутньому.

85. Павло Горбасенко

Голова Господарського суду Київської області

Призначений у часи Януковича суддею Господарського суду Київської області, Павло Горбасенко залишився на посаді й після Революції Гідності. Уже за президентства Порошенка в 2015 році Верховна Рада призначила його головою Госпсуду на безстроковий період. До призначення на Київщину він працював секретарем судової палати та помічником судді у Вищому господарському суді України.

Колишня дружина Горбасенка Анна Свириденко у двох останніх скликаннях Київради є депутаткою від партії «Батьківщина», а у 2019 році навіть була довіреною особою кандидатки у президенти Юлії Тимошенко. Офіційно Свириденко та Горбасенко розлучені, але Громадська рада доброчесності піддає сумніву цю інформацію, адже вони разом відпочивають і виховують сина.

Свириденко свого часу була юрисконсульткою та директоркою ТОВ «Юридична фірма «Добродії» Василя Кривобока, син якого – Юрій Кривобок – працює старшим слідчим департаменту спецрозслідувань ГПУ. Родина Кривобоків та Свириденко за дивних обставин отримали 16 га землі в Софіївській Борщагівці. При цьому Горбасенко, будучи суддею госпсуду, допоміг сільраді відбитися від попереднього небажаного претендента на землю. Згодом на цій ділянці фірма дружини екснардепа від «Радикальної партії» Сергія Скуратовського побудувала ЖК «Софія Київська», а частину квартир було продано МВС та МОУ на суму близько 180 млн грн.

Статки судді також викликають підозри, адже йому належать великі квартири в Києві, які в період суддівства були подаровані матір’ю-домогосподаркою. Горбасенко зазначав, що все майно зароблене його батьком. До слова, останній після анексії Криму перереєстрував бізнес за російським законодавством і сплачує податки окупанту.

Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що суддя Господарського суду Київської області Горбасенко не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Попри надані докази, ВККС визнала Горбасенка таким, що відповідає займаній посаді. А отже, причин для його звільнення немає.

86. Хвича Мепарішвілі

Депутат Київської обласної ради

Після поразки на парламентських виборах 2019 року екснардеп Хвича Мепарішвілі провів роботу над помилками. За результатами місцевих виборів йому вдалося стати депутатом Київської обласної ради від партії «Європейська солідарність». Попри те, що Мепарішвілі не місцевий для білоцерківців, за нього проголосувало понад 2 300 людей.

Зауважимо, що саме Білій Церкві політик приділяв велику увагу, коли був народним депутатом України. Як член бюджетного комітету Верховної Ради сприяв розподілу державних субвенцій на користь найбільшого міста Київщини. Завдяки його активній роботі вдалося завершити реконструкцію траси Київ – Одеса до Білої Церкви, а співпраця з місцевою владою дозволила провести капітальний ремонт «горбатого мосту» та стадіону «Трудові резерви».

Із листопада 2019 року Мепарішвілі працює заступником начальника Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра. Ця структура займається покращенням екологічної ситуації на водних об’єктах Київщини. Народний обранець був ініціатором обстеження річки Рось, після чого фахівці управління розпочали процес оздоровлення водної артерії.

Також Мепарішвілі є головою громадської організації «Грузинське земляцтво в місті Києві». Він планує побудувати для земляків грузинську церкву у столиці, де служба відбуватиметься рідною мовою. Варто зауважити, що депутат залишається одним із найбільш впливових грузинів у регіоні.

Цікаво, що Мепарішвілі став одним із членів виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, склад якого було затверджено у грудні 2020 року.

Мепарішвілі не приховує свої амбіції повернутися до Верховної Ради, тому намагатиметься ще більш активно працювати в Білій Церкві, аби закріпити свої позиції. Щоправда, наразі його політична сила знаходиться в опозиції, тому здійснити задумане буде не так просто.

87. Марія Лях

Голова Студениківської ОТГ

Марія Лях як представниця «Європейської солідарності» у грудні 2017 року отримала практично рекордні на Київщині 67% підтримки виборців і стала головою Студениківської ОТГ. Зовсім швидко стало зрозуміло, що під її керівництвом відбувається успішний приклад децентралізації. Педагогиня за освітою, вона раніше представляла інтереси громади села Студеники у районній раді та була головою постійної комісії з питань освіти, культури, спорту, національного та духовного відродження.

На місцевих виборах 2020 року Лях (уже як самовисуванку) переобрали на посаду. Її кандидатуру підтримали 63,4 % жителів громади, що прийшли на голосування.

Із 1991 року впродовж 26 років Лях працювала директоркою Студениківської загальноосвітньої школи. До слова, ця школа стала не тільки опорною, а й однією із кращих сільських шкіл Київщини.

Варто зазначити, що у 2009 році жінка стала лауреаткою Київської обласної премії за заслуги в галузі освіти, а в 2017 році отримала Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

Марія Лях доклала неабияких зусиль для створення громади. І це дало результат: за трирічний час роботи Студениківська ОТГ, за оцінками міжнародних експертів із децентралізації, у 2019 році опинилася на 9 місці серед громад України із населенням до 5 тис осіб. А в першому півріччі 2020 – вийшла вже на третє місце з-поміж 308 громад.

На сьогодні Студениківська – одна із семи громад Київщини, де працює поліцейський офіцер громади, для якого придбали авто та обладнання. Діє також власна пожежна дружина, оснащена всім необхідним. Було створено власну мережу первинної медицини, закуплено новітнє обладнання та два автомобілі для обслуговування. Дуже важливо й те, що громада придбала мікроавтобус для регулярного сполучення між селами.

88. Артем Культенко

Народний депутат України

Після призначення в лютому 2020 року головою Офісу Президента Андрія Єрмака представники його команди почали підійматися по владній вертикалі. Відтак, інститут «кураторства» в партії Зеленського призвів до появи значної кількості людей, які без визначних посад отримали «ярлик» на контроль над тією чи іншою територією.

Не дивно, що один із давніх друзів Єрмака, із яким вони займалися питанням малого підприємництва у столиці (фактично контролювали незаконні МАФи), Артем Культенко, опинився в когорті «смотрящих». Щоправда, не в Києві, а на Київщині. І навіть отримав посаду члена ради Київської обласної партійної організації.

Про вплив Культенка на процеси у столичному регіоні, зокрема в партії президента, свідчить той факт, що нардеп від «Слуги народу» брав участь у презентації виборчих списків разом із Олександром Дубінським та очільником політсили Олександром Корнієнком. Власне, саме Культенко мав очолити обласний осередок «слуг», але на Банковій усе-таки вирішили віддати цю посаду Дубінському.

Цікаво, що публічно Культенко майже ніде не з’являється. Імовірно, причиною цього є його одіозність. Показово, що, коли на початку грудня 2020 року Росія оновила санкційні списки, у які потрапила більшість нардепів-«слуг», про друга Єрмака «забули». Чому? Хоча б тому, що Культенко неодноразово публічно лобіював інтереси УПЦ МП, а в 2016 році навіть вступив до Київської духовної семінарії УПЦ Московського патріархату.

89. Олексій Момот

Голова Вишгородської ОТГ

У цьому році Олексій Момот приєднався до команди свого давнього товариша та компаньйона Ярослава Москаленка. Момот став одним із мерів Київщини, які вирішили балотуватися від політичної партії «За майбутнє». І отримав непоганий результат: за нього проголосували понад 40% виборців.

Цікаво, що Момота обрали попри скандали, пов’язані з його ім’ям. Так, у 2016 році йому закидали вимагання хабара від забудовника в розмірі 1 млн євро за безперешкодну забудову мікрорайону міста. Фігурант справи називає її сфабрикованою: нібито до цієї історії причетні високопоставлені чиновники спецпідрозділу «К» СБУ в Києві та Київській області. До слова, справа поки не закрита, а логічного завершення, імовірно, не отримає.

На виборах 2015 року Момот обіцяв вишгородцям побороти незаконну забудову, вирішити проблеми недостатності закладів освіти, якості води, тарифів на ЖКП, сміттєзвалища, громадського транспорту та багато іншого. Розпіарений проєкт «Вишгородпастранс» себе не виправдав, адже більшість містян і далі продовжують користуватися послугами приватних перевізників.

Як виявилося, однієї каденції недостатньо, щоб зрушити з мертвої точки типові для більшості міст проблеми. За останні роки у Вишгороді не з’явилося нових дитячих садків та шкіл, хоча потреба в них нагальна. Єдиний реальний проєкт– створення нового кладовища площею понад 50 га, що буде розміщено неподалік від міста. Варто зауважити, що за час перебування Момота на посаді розпочалася реконструкція набережної, а влітку курсує теплохід для прогулянок Дніпром.

Вишгородська громада серйозно розширилися – до міста приєдналися села Хотянівка та Осещина, тому посада голови громади стала ще більш привабливою. Вишгородська ОТГ має всі шанси розвиватися в туристичному та промисловому напрямках, а за правильного підходу може стати однією з найкращих на Київщині в найближчі роки. 

90. Олексій Зіневич

Забудовник, власник регіонального телеканалу «Погляд»

Одіозний бізнесмен Олексій Зіневич, який є позашлюбним сином ексрегіонала, колишнього мера Ірпеня, кума Миколи Азарова – Володимира Скаржинського –тісно пов’язаний із мером Бучі Анатолієм Федоруком. Про це свідчить той факт, що на підставних осіб Зіневич отримав у Лісовій Бучі понад 1,6 га землі та активно розпочав там будуватися. Ірпінський міський суд арештував незаконно приватизовані земельні ділянки, а Зіневич став фігурантом низки кримінальних справ із приводу шахрайства. До слова, одну з них прокуратура вже закрила, а щодо інших слідчі дії фактично не ведуться.

Цікавими є зміни поглядів пана Зіневича: у 2015 році скандальний забудовник допомагав ексмеру Ірпеня Карплюку та його партії «Нові обличчя» на місцевих виборах. Але вже згодом навіть оплачував антирекламу Ірпеня та замовні матеріали проти свого «товариша».

Цікаво, що Зіневич супроводжував чинного «слугу» від 95 округу Олександра Горобця під час передвиборчої гонки, зокрема безпосередніх зустрічей із громадами.

Зіневича також на Приірпінні знають як власника інтернет-провайдера «Бест». Під час протистояння із Карплюком у 2016 році для користувачів «Бесту» були тимчасово заблоковані пов’язані з ексмером сайти «Зоря Приірпіння», «Ірпінь онлайн», «Правда Ірпеня» та офіційний ресурс Ірпінської міської ради.

Зіневич є засновником телеканалу «Погляд», у який було вкладені чималі гроші, але після певного періоду бурхливого інвестування, зупинився у своєму розвитку.

На місцевих виборах Зіневич балотувався до ради Ірпінської ОТГ і був першим у списку партії «УДАР». Проте отримати депутатський мандат не вдалося: його політсила не подолала п’ятивідсотковий бар’єр. Також він намагався провести кілька політсил у Бучі, зокрема «Перемогу Пальчевського», але теж безуспішно.

91. Андрій та Ганна Страховські

Забудовники, депутати

Андрій та Ганна Страховські є власниками будівельної компанії «Strakhovskyi Group», що спорудила низку житлових комплексів у Києво-Святошинському районі. Цього року в Бучі також з’явився новий концептуальний торговий простір під назвою «Bazar Vokzal», забудовником якого виступила компанія подружжя.

Наразі бізнесмени також займаються політичною діяльністю. Зокрема, Андрій є депутатом Ірпінської міської ради. Це вже третя його каденція. Уперше він отримав мандат як член партії «Нові обличчя». Наприкінці минулого року Страховський навіть збирався зайняти посаду секретаря міськради. Однак команда ексмера Володимира Карплюка надала перевагу Андрію Літвінову. Після того, як колишньому міському голові Ірпеня стали закидати створення злочинної організації та зловживання службовим становищем, Страховський вирішив вийти з політсили. Відтак, на місцевих виборах 2020 року він балотувався у депутати Ірпінської міської ради від «Батьківщини».

Окрім політики, Страховський займається розвитком спорту на Київщині. Він є президентом Київської обласної федерації олімпійського тхеквондо та спонсорує спортивний клуб «Імператор».

Натомість його дружина стала депутаткою Бучанської районної ради від «Слуги народу». Зазначимо, що Ганна веде активну громадську діяльність. У минулому році вона створила платформу соціальних проєктів «BeCity», а також телеграм-бот відслідковування статусу залізничного переїзду в Бучі та Ірпені, проєкт інтер’єру бучанської бібліотеки, узяла участь у еко-проєкті «Озеленення України» і розробила концепт реорганізації простору мікрорайону в Бучі.

Найбільш масштабним задумом, який Страховські спільно реалізували в серпні 2020 року, є будівництво пішохідного переходу та реконструкція залізничного переїзду в Бучі. 

92. В’ячеслав Саулко

Очільник Переяславської ОТГ

В’ячеслав Саулко переміг на місцевих виборах як кандидат від політичної сили «Слуга народу», обійшовши попереднього мера Переяслава Тараса Костіна всього на 0,49%. Цьому сприяло розчарування містян у відсутності розвитку міста та підтримка Саулка впливовими жителями Переяслава. Зокрема, ідеться про депутата облради від партії «За майбутнє» Олександра Пироговського, із сином якого він був в одній фракції «Наш край» у минулому скликанні Переяславської міськради.

Головною метою новоспечений міський голова називає повернення місту статусу районного центру та створення однієї з найпотужніших громад в Україні. Пріоритетними напрямками своєї роботи Саулко визначає залучення інвестицій, відкриття нових робочих місць, підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток туризму та підвищення загального іміджу Переяслава.

До обрання на посаду Саулко упродовж трьох скликань був депутатом міської ради, а також займався власним бізнесом. Із 2004 року він займав посаду директора ТОВ «Сімекс Альянс Україна» – дистриб’ютора канадської компанії, основним видом діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Торгово-промислова палата визнала це підприємство кращим у номінації «Флагман економіки України». За останнє десятиріччя Саулко посприяв будівництву в державі десятків молочних комплексів.

Також мер є кандидатом ветеринарних наук та почесним членом кафедри анатомії тварин ім. В. Г. Касьяненка НУБІП України. У Переяславі він має приватну ветеринарну аптеку з клінікою для лікування дрібних тварин. Зазначимо, що весною 2020 року бізнесмен передав інфекційному відділенню Переяславської центральної районної лікарні 100 тис грн для боротьби з коронавірусом – деякі активісти розцінили таку допомогу як гречкосійство напередодні виборів.

Слід зауважити, що Саулко усіляко демонструє свою релігійність і церковні нагороди. Як очільник Переяславської ОТГ він планує реконструювати храмовий комплекс Свято-Вознесенського монастиря. 

93. Артем Богомолов

Командир 72-ї механізованої бригади

Полковник Артем Богомолов очолив найбільший військовий підрозділ, що базується на Київщині, – білоцерківську бригаду – після того, як цю посаду покинув її скандальний керівник із 2017 по 2019 рік Руслан Татусь.

Богомолов родом із міста Бахмут, закінчив Одеський інститут сухопутних військ у 1998 році. Потім він опинився в 169-у навчальному центрі «Десна», де проходив службу на командних посадах від командира взводу до начальника штабу військової частини.

У 2014 році після початку російської агресії на Донбасі 169 ротно-тактична група, де Богомолов був начальником штабу і якою командував генерал-майор Едуард Москальов, одна з перших відправилася на Схід країни. Брав участь у взятті Дзержинська, Дебальцевого. Цікаво, що 169 РТГр сформували переважно з кадрових офіцерів і сержантів 169 навчального центру «Десна». До складу входили БМП, БТР, танки, міномети, гармати Д-3. Пліч-о-пліч з воїнами 34 батальйону територіальної оборони вони виконували бойові завдання.

Після цього Богомолов став заступником командира 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького у 2018-2019 роках. Зарекомендував себе як професіонал, і його помітили в Києві. Відтак, Богомолова відправили на підвищення – у 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців. Спеціалісти оцінюють діяльність командира позитивно, звертають увагу на те, що він намагається вибити для бригади технічне забезпечення та всіляко розвивати свій підрозділ.

94. Іван Фурсенко

Перший заступник голови Всеукраїнської асоціації громад

Відомий на Київщині як представник Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Іван Фурсенко давно займається питаннями реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Асоціацію багато років очолював його батько Микола Фурсенко – колишній військовий, який зробив серйозну кар’єру в Генштабі ЗСУ, а після виходу на пенсію у званні полковника 20 років був Фурсівським сільським головою. Але в 2020 році Фурсенко-старший відмовився працювати у самоврядуванні і його справу на експертному рівні продовжив син, який за останні роки став одним із відомих спеціалістів з питань децентралізації та функціонування сільських і селищних громад.

У процесі децентралізації Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад трансформувалася у Всеукраїнську асоціацію громад, основний напрямок діяльності якої – підвищення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в сільських територіях. У пріоритеті – налагодження взаємодії у процесі вирішення питань місцевого і регіонального розвитку.

Фурсенко є фахівцем в аграрній сфері та економіці. Закінчив декілька вищі навчальні заклади, зокрема й Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана. Встиг попрацювати на керівних посадах не лише у приватних підприємствах. У 2010-2012 роках був радником директора ДП «Держзовнішінформ», із 2013 по 2016 – радником Міністра аграрної політики та продовольства України.

Із січня 2014 року – перший заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, яка в 2018 трансформувалася у Всеукраїнську асоціацію громад. Як це поєднується з його роботою  у Службі зовнішньої розвідки, залишається загадкою.

На місцевих виборах 2020 року Фурсенко балотувався в Київську обласну раду від партії «Пропозиція». Утім, із огляду на те, що політсила не пройшла, він залишився поза бортом головного представницького органу столичного регіону. 

95. Алла Арешкович

В.о. директорки Київського обласного онкологічного диспансеру

Після зміни влади у країні чиновниця часів Януковича та Порошенка Алла Арешкович примкнула до провладної політсили. Вона стала членкинею політради Київської обласної організації «Слуга народу» ще на початку розбудови регіональних осередків партії. У ЗМІ є інформація, що жінка наразі є близькою до нардепа Олександра Дубінського.

Зауважимо, що на Київщині Арешкович – людина знана. Вона з’явилася у 2016 році, коли стала радницею голови КОДА Олександра Горгана, а згодом очолила Департамент охорони здоров’я. Цікаво, що ексголова МОЗу Уляна Супрун офіційно виступала проти такого кадрового рішення, адже ім’я Арешкович фігурувало в численних скандалах. За часів губернаторства Олександра Терещука займала посаду заступника голови КОДА та курувала медичний напрямок, але була звільнена після призначення Михайла Бно-Айріяна.

На початку епідемії коронавірусу Арешкович знову стала радницею голови Київської ОДА, цього разу Василя Володіна. Проте й тут не обійшлося без скандалу: ексголова Департаменту охорони здоров’я КОДА Максим Іонов повідомляв, що Арешкович спільно з керівництвом КОДА організувала сумнівний тендер для купівлі апаратів ШВЛ, а через відмову підписувати документи Іонова звільнили. Натомість у КОДА запевняли, що останній втратив посаду через затягування тендерної процедури та невідповідність займаній посаді.

На місцевих виборах Арешкович балотувалася від «слуг» до Київської облради по Фастівському району. Жінка отримала 12 місце в загальному списку партії, але депутаткою обрана не була (її кандидатуру підтримало близько 500 виборців). Після смерті директора Київського обласного онкологічного диспансеру Олега Ременника Арешкович зайняла вакантну посаду.

У 2019 році Арешкович стала асистентом кафедри патофізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, має науковий ступінь кандидата медичних наук зі спеціальності «патологічна фізіологія».

96. Олег Дунда

Народний депутат України

Попри публічні заперечення «слугою» Олегом Дундою зв’язків із Ігорем Коломойським, факти доводять протилежне: нардеп, який будував стадіон «Дніпро-арену» у Дніпрі для вже колишнього клубу Коломойського (той його обанкрутив, не бажаючи платити борги), вніс чи не найбільшу кількість поправок, аби заблокувати законопроєкт, що забороняє повернення банків колишнім власникам. Утім, закінчилося для Коломойського це все одно погано: закон таки було ухвалено.

Дунда вже мав досвід роботи в Раді, адже в минулому скликанні працював помічником нардепа від «Народного Фронту» Дениса Дзензерського, компанія якого офіційно постачала акумулятори для військових частин у Росії.

У парламенті Дунда є членом комітету із питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, у якому очолює підкомітет із питань будівництва та проєктування.

Зазначимо, що він також займається темами, що ніяк не пов’язані з його профільним напрямком. Так, депутат є ініціатором наразі чинного законопроєкту №4188 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо протидії інформаційній війні», який передбачає заборону заперечення факту воєнної агресії Російської Федерації та окупації нею частини території України. Дунда також пропонував внести зміни до Кримінального кодексу України, а саме: додати статтю 436-2 «Публічне заперечення факту збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України». Це передбачено законопроєктом № 4189, який ще не вступив у дію.

За час каденції народний обранець був активним не лише в парламенті. Так, на місцевих виборах він просував у нардепи не «слуг», а представника партії-опонента – кандидата від «Європейської солідарності» Олександра Волинця, із яким інспектував ремонти доріг, просував проєкти ремонту спортзалу в Бориспільському академічному ліцеї та 1,5 млн грн та допроєтування школи №12 у Фастові. Волинець таки став депутатом облради, за що має бути вдячним Дунді.

97. Сергій Даніш

Голова Коцюбинської ОТГ

Напередодні місцевих виборів Сергій Даніш – представник команди колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка «Нові обличчя» – перефарбувався. Він став очільником Коцюбинської селищної громади від провладної партії «Слуга народу».

Зауважимо, що Даніш два роки поспіль виконував обов’язки селищного голови Коцюбинського. Спочатку рада висловила недовіру обраній у 2015 році Ользі Матюшиній, а в держреєстрі замість неї з’явилася інша людина – Микола Яременко. Згодом проти самопроголошеного голови було відкрито кримінальне провадження, тому керівництво селищем перейняв Даніш.

Чинний голова Коцюбинського прийшов у політику із жорсткого спорту – фрі-файту, навіть був чемпіоном світу. У ЗМІ є інформація, що саме завдяки спортивним досягненням він став помічником нині покійного екснардепа від «Партії регіонів», колишнього ректора Ірпінської податкової академії Петра Мельника. У той час Даніш познайомився з Карплюком, який заснував партію «Нові обличчя» та згодом очолив Ірпінь. Саме Данішу останній доручив керувати осередком своєї політсили в Коцюбинському.

Не обійшлося без серйозних скандалів за його участю. У 2013 році Даніша підозрювали в організації викрадення монахинь Свято-Покровського жіночого монастиря з метою вимагання коштів. Після нетривалого перебування в СІЗО він вийшов під заставу в розмірі понад 340 тис грн, яку за нього вносив Карплюк. Також Даніша неодноразово звинувачували в дерибані Біличанського лісу, утім, жодних судових рішень, які би засвідчили його провину, немає.

Попри зміну партійної орієнтації, Даніш залишається людиною Карплюка, який також зберігає вплив на політичну ситуацію в Ірпені. Зараз точно зрозуміло, що вони будуть відстоювати самостійність Коцюбинського, щоб цей населений пункт не відійшов до Києва. У перспективі – розширення меж селища і тотальна забудова навколишніх лісів. Заради справедливості варто сказати, що й у разі входження Коцюбинського до складу столиці перспективи «легень» Києва все одно не надто оптимістичні.

98. Володимир Янченко

Засновник парку «Київська Русь»

Президент БО «Слов’янський фонд», кандидат історичних наук Володимир Янченко, що створив на теренах Київщини, у селі Копачів, унікальний об’єкт, зазначає: «Мета цього проєкту – створення культурно-історичного туристичного центру, що сприятиме притоку туристів і покращенню іміджу України на світовій арені, а також популяризації здорового способу життя. Древній Київ у князівстві «Київська Русь» – це грандіозний науковий проєкт, який не має аналогів та допоможе всьому людству заглянути в зародження, основи буття і духу України та всієї Східної Європи, а відтак, зрозуміти задум Божий щодо цієї Святої Землі».

Парк «Київська Русь» – відтворення Древнього Києва V-XIII століття, столиці великої середньовічної держави Київська Русь, у межах його історичного центру, відомого як Дитинець Києва або Град Володимира. Проєкт будівництва реалізується благодійною організацією «Слов'янський фонд» за кошти фонду та інвесторів. Гроші з держбюджету не будуть виділятися, оскільки організатори проєкту вважають, що це буде лише «гальмувати роботу».

Загальна площа парку «Київська Русь» – понад 50 га. Тут діють експозиції облогової техніки, історичних костюмів і обладунків V-XIII століть, музичних інструментів, а також музей середньовічного суднобудування з науково-достовірною реконструкцією лодії «Князь Володимир» IX-XI століть. Шоу-програми, культурно-історичні фестивалі, кінно-трюкові шоу, міжнародні чемпіонати з древніх бойових мистецтв, майстер-класи, екскурсії кінні та піші, польоти на повітряних кулях, середньовічне сафарі – ось далеко не повний перелік заходів, які відбуваються  на території парку. Князівство «Київська Русь» є єдиним майданчиком на Київщині, де в достовірному історичному антуражі відтворюються масштабні середньовічні баталії, проводяться видовищні чемпіонати з історичного бою, турніри піших і кінних лучників.

99. Роман Дмитрів

Голова Гірської ОТГ

За підсумками місцевих виборів 2020 року Роман Дмитрів очолив Гірську територіальну громаду, що об’єднала чотири населені пункти – Гору, Мартусівку, Ревне та Затишне. Уродженець Івано-Франківщини отримав підтримку 54,49% виборців. Зауважимо, що він очолює село Гора з 2015 року, обидва рази балотувався як самовисуванець.

Дмитрів – кухар за освітою і свого часу працював у ресторанах Криму, Санкт-Петербурга та Києва, займав керівну посаду в одній із організацій Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Згодом розпочав власну справу: пройшов шлях від кухаря до директора ТОВ «Роял Кейтерінг», що вже понад 10 років працює в селі Гора. Один із напрямків діяльності компанії – «авіа-кейтерінг» (організація харчування для пасажирів авіакомпаній бізнес-класу).

Підприємство Дмитріва орендувало приміщення «Малої лабораторії» у Національної академії аграрних наук України з 2005 року. Комісія НААН встановила, що орендарі без дозволу власника зруйнували будівлю лабораторії та побудували фабрику-кухню. Цікаво, що ТОВ «Роял Кейтерінг» тепер через суд намагається отримати право власності на землю, яка належить державі. Варто зауважити, що після приходу Дмитріва до влади доходи підприємства зросли в понад 10 разів.

На території громади знаходиться один із найбільших платників податків в Україні – аеропорт «Бориспіль», тому Гірська ОТГ стала найбагатшою у нашій країні, але при розрахунку коефіцієнта спроможності на душу населення. Надлишок коштів повертається державі, тому орієнтовний бюджет громади складатиме близько 100 млн грн.

Також Дмитрів нещодавно став головою Київського регіонального відділення Асоціації ОТГ, що дає можливість лобіювати свої інтереси на рівні області та країни загалом. Утім, схоже, що головна ціль була та залишається незмінною – реалізовувати бізнес-плани, безпосередньо пов’язані з аеропортом, який знаходиться на території громади. 

100. Дмитро Киришун

Депутат Білоцерківської міської ради, спортсмен

Дмитро Киришун – віднедавна досить відомий персонаж у Білоцерківському політикумі. Але більш упізнаваний він у кримінальному світі, де за ним досить давно закріплений такий собі нікнейм – «Діма-Звєзда». Публікації у ЗМІ говорять про те, що Киришун є одним із лідерів місцевих «тітушок» і пов’язаний із «віджимом» агробізнесу. Відомо, що чинний депутат, маючи в підпорядкуванні кількасот спортсменів, яких уже охрестили «агротітушками», активно підтримував Антимайдан під час Революції Гідності, куди й постачав молодиків. Водночас як активний прибічник розвитку спорту на Білоцерківщині у 2019 році Киришун засновує ГО «Білоцерківська організація спорту».

Офіційно за плечима в Киришуна чотири вищих навчальних заклади. Цікаво, що біографія з кримінальним підтекстом не завадила Дмитру отримати освіту за фахом «правознавство» та «правоохоронна діяльність». Так, у 2020 році він закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «публічне управління та адміністрування». Юрист, спортсмен і бізнесмен не так давно володів підприємством «Покров-Груп», що фігурувало у кримінальному  провадженні за підозрою у фальсифікації документів із метою отримання ліцензії на роботу з небезпечними відходами. Нині ж Киришун є співвласником компанії «Шерлог-Хомс», яка займається наданням юридичних та охоронних послуг у сфері безпеки.

Політичну діяльність Дмитро Киришун починав із депутатства в Узинській міській ОТГ. У травні 2018 року очолив  Білоцерківську міську організацію Аграрної партії України, від якої вже у 2019 році балотувався до Верховної Ради. Утім, спроба потрапити в парламент виявилася безуспішною.

Після перемоги Зеленського Киришун став прихильником провладної сили і згодом, із подачі нардепа Олександра Дубінського, очолив виборчий штаб «Слуги Народу» в Білій Церкві та районі, що супроводжувалося публічним скандалом про рейдерське захоплення з одночасним продажем місць.

На  цьогорічних виборах Киришун балотувався на голову Білоцерківської ОТГ і з-поміж 9 кандидатів зайняв 3 місце, набравши «аж» 4,55 % голосів. Проте в міську раду як депутат він таки пройшов. А завдяки «столичним договорнякам» між експрезидентом Порошенком і мільярдером Хмельницьким недосвідчений та скандальний Киришун із заплямованою репутацією навіть став секретарем Білоцерківської міськради.