ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини в 2022 році

Президент України

Логічно, що очільник держави не мав би опинитися в цьому рейтингу впливових осіб конкретного регіону – Київщини. Свідомо локалізуючи нашу роботу, ми завжди намагалися оминати центральні фігури (особливо президентів), якщо вони не мають особистих інтересів у політичній, економічній чи безпековій сферах Київської області. Утім, 2022 рік усе кардинально змінив. Із початку повномасштабного вторгнення рашистів від дій центрального керівництва держави залежала і продовжує залежати життєдіяльність кожної громади країни.

До 24 лютого рейтинги Зеленського поступово падали, а експерти прогнозували втрату народної підтримки через постійні скандали, пов'язані з президентською партією, та боротьбу найближчого оточення за крісла.

Кривава війна обнулила все. Із людини, яку критикували за фразу «какая разніца», Зеленський перетворився на лідера нації та здивував своїми діями багатьох українців. Особливо тих, хто його недооцінював або відверто зневажав. Він став прикладом стійкості та незламності.

У перші тижні відсутність інформації призводила до паніки. Тож вечірні виступи Зеленського стали своєрідним заспокійливим для наших громадян. Адже якщо голова держави на місці, усе вже не так і погано.

Попри величезну кількість викликів, силовий і міжнародний блок, за які, згідно з Конституцією, несе відповідальність саме президент, показали результат. Улітку 2021 року відбулися серйозні кадрові зміни: звільнили «вічного» керівника МВС Арсена Авакова, якого неодноразово звинувачували в латентній проросійськості, а замість контраверсійного Руслана Хомчака головнокомандувачем ЗСУ став Валерій Залужний.

Щоправда, претензії до президентської вертикалі таки були. Наприклад, друг дитинства Зеленського, очільник СБУ Іван Баканов після нападу рашистів загадково зник. Подейкують, відсиджувався на Західній Україні. І лише після скандальної серпневої історії з затриманням у Сербії одного з ключових представників команди Баканова – Андрія Наумова – президент усе ж таки звільнив голову служби.

Щодо кадрових рішень на Київщині, то тут усе вийшло напрочуд вдало. За два тижні до атаки рашистів новим головою Київської ОДА став Олексій Кулеба. У березні уже військову адміністрацію області очолив генерал-лейтенант Олександр Павлюк. І поки останній займався військовими питаннями, Кулеба курував цивільним напрямком. Спільна робота показала свою ефективність.

Варто зазначити, що столичний регіон став місцем, куди Зеленський їздить регулярно. Від Ірпеня через Бучу і на Бородянку наш президент за ці місяці возив приблизно пів сотні президентів та очільників урядів топових країн світу. Його вміння працювати «на картинку» стало в пригоді. Численні відеовиступи перед парламентами різних країн, а також надзвичайно успішна промова перед Конгресом США довели, що як промоутер України Зеленський виявився незрівнянним. Не дивно, що у 2022 році він очолив список найвпливовіших людей року в таких авторитетних світових виданнях, як «Time», «Politico».

Головнокомандувач Збройних сил України

Після нападу рашистів Валерій Залужний, який раніше не був публічною фігурою, став символом боротьби не лише в Україні, але й за її межами. Здатність Збройних сил нашої держави воювати не кількістю, а якістю здивувала весь світ. Залужний став Головнокомандувачем ЗСУ в липні 2021 року та за час на посаді налагодив систему управління штабів за західними стандартами.

Залужний дозволив військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь без погодження з вищим керівництвом і заповнення зайвих документів. Це дало змогу розкритися низці офіцерів. Яскравий приклад – генерал-полковник Олександр Сирський, який відзначився спочатку на Київщині, а потім на Харківському напрямку. Продемонстрували свою управлінську міць при Залужному низка підрозділів. 79 мехбригада зуміла оперативно висунутися на північ від Києва, щоб зустріти ворога, а 40 авіаційна бригада (більш відома як «Привид Києва») стала прикладом того, як боротися з противником, ресурси якого переважають.

Зрозуміло, що війна показала системні проблеми в командному складі середнього рівня. Але виправити це зараз, у розпал війни за нашу незалежність, досить складно. Варто зазначити, що в Залужного, який очолив ЗСУ більше ніж за пів року до нападу, не було часу кардинально змінити кадрову ситуацію.

Натомість зміни в ЗСУ із 2014 року складно не помітити. В армії з’явилася ціла плеяда авторитетних бойових офіцерів, на базі яких у майбутньому, безсумнівно, ми отримаємо Збройні сили України нового формату.  

Залужний став українським генералом без радянського бекграунду. Пройшов шлях від командира взводу до командира бригади, а на момент захоплення рашистами Криму був полковником. Згодом брав участь у боях на Донеччині.

У 2017 році отримав генеральські погони та надалі був начальником штабу – першим заступником командувача військ Оперативного командування «Захід», начальником Об'єднаного оперативного штабу ЗС України – першим заступником командувача Об'єднаних сил. У 2019 році став командувачем Оперативного командування «Північ».

Після того, як рашисти накивали п’ятами з Київщини, Залужний став усесвітньо відомою фігурою. У травні він увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу «Time». У жовтні соціологічна група «Рейтинг» у межах проєкту «Народний ТОП» оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце, набравши 7,7% голосів опитаних. 

Голова Офісу Президента України

Попри серйозні претензії з боку західних партнерів, після повномасштабного нападу рашистів на Україну Андрій Єрмак лише посилив свої позиції. Хоча буквально за місяць до війни, у січні 2022 року, говорили про його відставку. Але далі все закрутилося-завертілося. І скандальний топ-чиновник, який протягом двох років своєї роботи в ОП буквально не відходить від Зеленського ні на крок, таки всидів на посаді.

За цей час колекція світлин Зеленського з Єрмаком на задньому плані стала великою і різноплановою. Ба більше, очільник ОП сам почав виходити на перший план. Зараз він нібито переконаний у тому, що жоден форс-мажор не здатен його збити, а недоброзичливці можуть лише кусати собі лікті. 

Наразі вплив очільника Офісу Президента на політичні та економічні процеси в Україні можна назвати безпрецедентним. Поводиться Єрмак як віцепрезидент, а його ставлеників можна знайти фактично на всіх ключових управлінських посадах у державі. У цьому контексті складно оминути систему міжнародної політики України. Саме голова ОП є «тіньовим» міністром закордонних справ, тоді як офіційний очільник МЗС Дмитро Кулеба виступає ширмою та звичайним статистом. Скандальні кадрові рішення на кшталт призначення Надзвичайним і Повноважним послом України в Болгарії Олесі Ілащук – сексолога, що не мала жодного дипломатичного досвіду – у ЗМІ пов’язали із забаганками Єрмака. 

Аналогічно й у внутрішній політиці, де все крутиться навколо Єрмака. Утім, парадокс ситуації в тому, що попри негативне ставлення суспільства до керівника ОП, складно уявити, що змусить Зеленського прибрати свого консильєрі, який підім’яв під себе майже весь управлінський апарат держави. 

На Київщині саме слово Єрмака є вирішальним. Але з керівником ОП вже досить довго кулуарно конкурує (зокрема в регіональній політиці) його заступник Кирило Тимошенко. У будь-якому випадку всі стежки з обладміністрації та облради ведуть на Банкову.

Наразі Єрмак розглядає столичний регіон як плацдарм для кар’єрного росту представників своєї команди. Заради цього він висмикнув з Київської міської державної адміністрації чинного очільника Київської ОДА Олексія Кулебу і його заступника Віталія Власюка. Брат-близнюк останнього – Владислав – працює в ОП саме в команді Єрмака.

Чи зможуть надалі представники команди Єрмака піти на підвищення? Якщо Єрмаку вдасться зберегти свої позиції поруч із Зеленським, дуже ймовірно, що під час ймовірних ротацій у Кабінеті Міністрів його люди змінять посади в Київській ОДА на крісла в уряді.

Голова правління НАК «Нафтогаз України»

Колишній очільник Київської області Олексій Чернишов продовжує свій кар’єрний рух угору. У листопаді 2022 року він став головою правління ключової державної енергетичної компанії – НАК «Нафтогаз України». А до нового призначення понад 2,5 роки очолював Міністерство розвитку громад і територій України. Саме за його координації визначалася і реалізовувалася вся регіональна політика України.

Варто зазначити, що за час керівництва Київською ОДА Чернишов встиг реалізувати низку проєктів. Зокрема відбулися структурні зміни з децентралізації, розвитку інфраструктури Київщини. Були й покращення залізничного сполучення, будівництва соціальних закладів і спортивних об’єктів. Завдяки комунікабельності тодішнього губернатора підвищилася інвестиційна привабливість області.

Олексія Чернишова призначили координатором із боку уряду одного з найвідоміших ініційованих Володимиром Зеленським проєктів – «Велике будівництво». Крім того, йому довірили реалізацію цілої низки складних та фундаментальних реформ: регіонального розвитку, децентралізації, ДАБІ, системи ЖКГ тощо. 

Із початку повномасштабної війни росії проти України Чернишов помітно активізувався. Проблем виявилося дуже багато. Передусім Міністерство розвитку громад займалося забезпеченням житлом українців, які втратили дах над головою. У Київській області це насамперед стосувалося збудованих за підтримки польського уряду модульних містечок для безкоштовного тимчасового розміщення переселенців.

Мінрегіон працював над якнайшвидшим відновленням життєво необхідних послуг для населення та ремонтом пошкоджених на території громад Київщини об’єктів житлової, соціальної та критичної інфраструктур. Таких в області понад 27 тис. На ремонт і реконструкцію будівель області за період повномасштабного вторгнення  було спрямовано 700 млн грн із резервного фонду Державного бюджету.

Крім того, Київській ОВА виділили понад 320 млн грн субвенції на придбання будівельних матеріалів для виконання аварійно-ремонтних робіт на об’єктах, пошкоджених унаслідок бойових дій. Також у столичному регіоні запланований капітальний ремонт 18 багатоповерхівок за кошти фонду «United 24». Загалом завдяки конструктивній співпраці між Чернишовим та очільником області Олексієм Кулебою вдалося реалізувати низку амбітних соціальних та інвестиційних проєктів.

Пріоритетом у роботі Мінрегіону Чернишов визначив залучення міжнародних донорів, меценатів та благодійних організацій для якнайшвидшого відновлення країни загалом та Київщини зокрема.

Один із ключових викликів, який постав перед країною, – опалювальний сезон в умовах війни, коли критична інфраструктура України перебуває під постійними цілеспрямованими атаками з боку рф. 4 листопада Кабінет Міністрів України призначив Олексія Чернишова головою правління НАК «Нафтогаз України».

Варто нагадати, що НАК зараз є «останньою надією» для понад 10 млн домогосподарств. Отже, із переходом у цю компанію у Чернишова не лише змінився напрямок діяльності, але й суттєво зросла відповідальність.

Заступник голови Офісу Президента України

«Вічно другий» в Офісі Президента Кирило Тимошенко давно хоче стати першим. Для цього йому треба посунути з посади голову ОП Андрія Єрмака. Подейкують, що в нього була така можливість напередодні повномасштабного вторгнення. Утім, не склалося. Наразі Тимошенко сам має чималі проблеми (не без допомоги свого безпосереднього керівника), через які змушений трохи здати назад.

Добряче зіпсувала реноме чиновника історія з автомобілем «Chevrolet Tahoe», що передали Україні як гуманітарну допомогу. І хоч Тимошенко зрештою відмовився від користування цим транспортом, згодом його зловили за кермом «Porsche Taycan» 2021 року вартістю приблизно 100 тис доларів.

Утім, це не найбільша проблема Кирила Тимошенка. Протягом 2022 року позиції безпосередньо пов’язаних із ним людей суттєво послабилися. Ідеться, зокрема, про скандального дніпровського бізнесмена Геннадія Корбана (саме на одній із його фірм багато років працював батько Кирила Тимошенко Владлен), якого позбавили українського громадянства. Також варто згадати грудневі обшуки НАБУ у «сірого кардинала» «Великого будівництва» Юрія Голика, а також голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка. Такі цілеспрямовані удари з використанням силового ресурсу можуть серйозно вплинути на майбутнє Кирила Тимошенка.  

Проте його вплив наразі складно переоцінити. Власне, по всій Україні Тимошенко курує тему відновлення доріг та мостів, знищених внаслідок російського нападу, що дає змогу контролювати величезні фінансові ресурси та розподіляти їх між «правильними» підрядниками. Заступник голови ОП протягом 2022 року практикував піар-акції у вигляді різноманітних виїздів на відбудовані об’єкти. Приїжджав і на Київщину, де було знищено величезну кількість об’єктів інфраструктури. Зокрема в Мощун та Ірпінь.

Варто зазначити, що низку інфраструктурних об’єктів, особливо мостів, на Київщині справді відбудували дуже швидко. Спочатку забудовники знаходили тимчасові рішення, а тоді вже робили все фундаментально.

Представником Кирила Тимошенка, як і раніше, є народний депутат України, очільник Київської обласної організації партії «Слуга народу» Андрій Мотовиловець. Він цьогоріч теж фігурував в автомобільному скандалі: ЗМІ виявили, що нардеп після повномасштабного наступу Росії на Україну почав користуватися новою «Audi Q7» вартістю 80 тисяч доларів.

Мотовиловець активно комунікує з представниками громад та слідкує за тим, що відбувається у столичному регіоні. Також він контролює голосування «слуг» у радах різних рівнів, і навіть дає вказівки, які, вочевидь, погоджені з Кирилом Тимошенком.

Отож Кирило Тимошенко вміє «правильно» розподіляти кошти «Великого будівництва», що зберігає за ним серйозний вплив на очільників громад та депутатські групи різних рівнів. Чи будуть Тимошенку й далі «прикручувати гайки», відсторонюючи його від інфраструктурних проєктів, наразі не зрозуміло.

Командувач угруповання сил і засобів оборони міста Києва

На початку війни розкрилася одна з головних чеснот Володимира Зеленського: він не став «ліпити» із себе полководця і надувати щоки, віддаючи накази військовим. Розуміючи ситуацію, у якій опинилася наша держава наприкінці лютого, він відійшов убік, передавши керівництво в регіонах, де відбувалися бої, досвідченим військовим.

Зважаючи на важливість оборони Києва, цілком логічно, що управління військовою адміністрацією довірили генерал-лейтенанту Олександру Павлюку. Він став відомим задовго до війни з росією. Ще у 2006-2007 роках командував українським миротворчим контингентом у Косово. У 2010 році став командиром 24 окремої механізованої бригади (м. Яворів Львівської області), із якою зустрів ворога на Донбасі у 2014 році.  

У 2017 році Олександр Павлюк закінчив навчання стратегічного рівня та став командувачем військ Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. У 2020 його призначили начальником підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил, а з липня 2021 до березня 2022 року – командувачем Операції об'єднаних сил.

Тож не дивно, що маючи такий бекграунд, саме Олександру Павлюку, який станом на лютий опікувався ситуацією на сході України, доручили організацію оборони та забезпечення Києва. А як відомо, шлях до Києва йде через столичний регіон.

Павлюк очолив Київську ОВА 15 березня. На той момент росіяни намагалася взяти місто, оточивши його з усіх боків. Командирського та бойового досвіду Павлюка виявилося достатньо, щоб швидко взяти військову ситуацію на Київщині під контроль. Спільні зусилля підрозділів ЗСУ, Служби безпеки України, Національної поліції, територіальної оборони та добровольців дозволяли завдавати удари по ворогу. Як результат – російським військам довелося тікати з Київщини (із пральними машинами та чужою спідньою білизною).

Після цього Павлюк був на чолі області ще півтора місяця. Спочатку було незрозуміло, чи повернуться росіяни на Київщину. Наші підрозділи почали готуватися до повторної атаки. Власне, цими питаннями і опікувався очільник ОВА.

Показово, що на Київщині вдало спрацював розподіл повноважень між силовим блоком на чолі з Павлюком і цивільною командою, якою керував Олексій Кулеба. Власне, після того, як 21 травня Павлюка змінили на Кулебу, на діяльності обох напрямків обласної військової адміністрації це ніяк не позначилося.

Наразі Павлюк, попри зняття з посади, залишається ключовою фігурою, яка відповідає за оборону Києва. Зважаючи на чутки про ймовірний камбек окупантів із півночі, ідея залишити Павлюка в обласній адміністрації цілком зрозуміла та доречна. Саме на його плечах захист нашого краю від путінської орди.

Загалом на Київщині зосереджені сили, здатні відбити ворога на підступі до столиці. І є сподівання, що незабаром ці можливості значно покращаться завдяки міжнародній допомозі країн-партнерів.

Начальник Головного управління Національної поліції в Київській області

Окрім ЗСУ, удар російських військ на Київщині прийняла на себе й Національна поліція. Завдяки гарній координації, професійності та патріотизму правоохоронці проявили себе ефективно. Показово, що серед поліцейських столичного регіону не виявили жодного колаборанта. Спрацювало й те, що на події дуже швидко відреагувало керівництво. 

У ніч на 24 лютого очільник Нацполіції Київщини Андрій Нєбитов підняв по тривозі весь особовий склад, а поліцейським видали зброю, тому вони могли своєчасно виконувати всі поставлені завдання. 

Порівняно з Харківщиною, Херсонщиною чи Запорізькою областю, керівництво поліції столичного регіону залишилося на своїх позиціях. Ба більше, залізна дисципліна, яку запровадив Нєбитов серед особового складу, дала результати: жоден із працівників поліції Київщини не зрадив державу та не перейшов на бік ворога.

Та не обійшлося й без інцидентів. Зокрема, жорсткою була і залишається позиція керівництва поліції Київщини щодо так званої «самоевакуації» особового складу. Із початку війни Нєбитов звільнив 74 поліцейських.

Водночас співробітники поліції, які залишилися на окупованих територіях, створили так зване «поліцейське підпілля». Правоохоронці вели підпільну та диверсійну роботу проти окупантів: організували збір та передачу військовим інформації щодо переміщення і розташування ворожої техніки територією області. У Вишгородському районі підривали ворожі машини та озброєння, у Бучанському – підпільно вилучали в загарбників військову техніку та передавали на потреби ЗСУ. 

Також правоохоронці Київщини разом із органами місцевого самоврядування, Київською ОВА, ДСНС та Червоним Хрестом евакуювали понад 130 тис мирних жителів із окупованих територій столичного регіону. Під час здійснення евакуаційних заходів 9 поліцейських отримали травми, троє загинуло (Сергій Близнюк, Ігор Чабах, Олексій Пономаренко). 

Показово, що протягом перших і найтяжчих днів війни Андрій Нєбитов особисто їздив до підрозділів поліції в містах Ірпінь, Буча, Макарів, а також інших населених пунктах, де тривали активні бойові дії, аби підтримати бойовий дух особового складу, перевірити дисципліну та консолідувати зусилля з місцевою владою.

Після втечі рашистів із території Київщини саме вчасна організація роботи слідства дала змогу задокументувати понад 4 тис воєнних злочинів агресора та передати кримінальні провадження  для розслідування СБУ.

Окрім того, працівники поліції виявили та оглянули понад 1300 тіл мирних жителів, які загинули під час бойових дій в області. Одне з найбільших масових поховань – у Бучі, де в так званій «братській могилі» поховали 116 вбитих і закатованих українців.

Попри вкрай складну ситуацію, поліцейським вдалося знизити загальний рівень злочинності в області, зокрема кількість розбійних нападів, грабежів, крадіжок, викрадень авто та хуліганств. Щоправда, правоохоронці зафіксували понад 2100 випадків мародерства (понад 1000 особам уже повідомили про підозру) та спіймали 13 колаборантів. На дорогах ситуація покращилася, а ДТП зі смертельними наслідками сталося вдвічі менше, аніж у минулому році. 

Голова Київської обласної військової адміністрації

До призначення очільником Київської ОДА Олексій Кулеба більше року був першим заступником голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень. Утім, після переходу Василя Володіна в Міністерство розвитку громад і територій (де він обійняв посаду державного секретаря) постало питання, хто керуватиме Київщиною. 

Із початку повномасштабного вторгнення столичний регіон став одним із плацдармів воєнних дій та героїчного спротиву загарбникам. А Кулебу призначили губернатором області буквально за два тижні до 24 лютого. Попри те, що він лише почав формувати свою команду, йому довелося швидко реагувати на кардинальну зміну ситуації. 

Між цивільними, силовими та військовими структурами, залученими до оборони Київщини, налагодили взаємодію. Також успішно евакуювали понад 100 тис місцевих жителів із окупованих на той час територій Бучанського, Вишгородського та Броварського районів. 

15 березня начальником військової обласної адміністрації призначили генерал-лейтенанта Олександра Павлюка. Натомість Кулеба продовжив роботу у військовій адміністрації, очоливши цивільний і гуманітарний напрямки. 

Після деокупації Київщини потрібно було вирішувати питання відновлення нормальної життєдіяльності мирного населення. Тож 21 травня Олексія Володимировича повернули на посаду начальника Київської ОВА. Водночас Павлюк залишився працювати в адміністрації та займається питаннями безпеки столичного регіону.

Перед Кулебою як очільником області постало дуже непросте завдання: відновлення Київщини після бойових дій та окупації. Масштабних руйнувань зазнали 35 територіальних громад із 69, постраждало приблизно 27 тис об’єктів: школи, дитячі садки, адміністративні будівлі. Проте найбільших пошкоджень зазнав саме житловий фонд. У цьому контексті треба враховувати, що до Київської області прибуло більше 300 тис вимушено переміщених осіб. 

Першими, але потужними кроками голови КОВА на шляху повернення жителів Київщини до нормального життя стали розмінування територій, відновлення зв’язку, газо- та водопостачання, електроенергії у визволених від окупантів територіальних громадах, робота зі створення нових оборонних рубежів.

У керівництва Київщини справді безліч викликів – відновлення зруйнованого, економічна стабільність і розвиток, зміцнення оборони, подолання енергетичної кризи, спричиненої постійними ракетними ударами ворога. Але молодому очільнику вдалося сформувати команду однодумців, налагодити діалог та співпрацю з керівниками територіальних громад. Наразі область працює як єдиний механізм, що приносить свої результати: регіон продовжує розвиватися навіть під час війни.

Народний депутат України та голова Київської обласної ради

Родина Гуньків зберігає вплив на Київщині й після російського нападу. Наразі тандем веде активне політичне життя у столичному регіоні. Хоч Анатолій Гунько формально не представляє Київщину в парламенті, де-факто лобіює чимало питань, що стосуються саме цієї області. Щодо Наталії Гунько, то вести активну діяльність її  зобов’язує посада.

Із 24 лютого влада в області була сконцентрована в обладміністрації. Відповідно протягом тривалого часу засідань облради не було. Утім, після деокупації Київщини стало зрозуміло, що основне завдання обласної ради полягає в забезпеченні максимально сприятливих умов для відновлення інфраструктури регіону, відбудови житлового фонду тощо. 

На початку літа був зроблений перший і дуже важливий крок для вирішення проблем деокупованих територій – Київська обласна рада ухвалила дві програми: «Нова оселя» та «Програма відновлення приватних будинків, зруйнованих унаслідок бойових дій на території Київської області на 2022-2023 роки». Також серед пріоритетів при розподілі коштів обласного бюджету – цивільний захист, оборона та робота комунальних закладів обласної ради.

В умовах правового режиму воєнного стану голова Київської обласної ради Наталія Гунько все ж таки налагодила роботу обласних депутатів. Тож усі важливі рішення, особливо ті, що стосуються фінансування обласних програм, оперативно приймає депутатська більшість. Здається, депутати зрозуміли, що у важкий для країни час немає місця політичним іграм. Як результат – за 2022 рік депутатський корпус облради не влаштував жодних публічних розбірок і вчасно розподілив державні кошти на наступний рік. Зокрема 23 грудня 2022 року Київська облрада ухвалила програму соціально-економічного та культурного розвитку області на 2023 рік. Також депутати розглянули проєкти рішень обласних та цільових програм, що стосуються забезпечення оборони й захисту, громадської безпеки Київщини, національно-патріотичного виховання, відбудови пошкоджених об’єктів критичної інфраструктури, питання соціальної, медичної та культурної сфер тощо.

Зважаючи на трагічні події у столичному регіоні, не дивно, що Київська обласна рада отримала лояльність на міжнародному рівні. Наталія Гунько разом зі своїми заступниками провела низку зустрічей із представниками іноземних посольств таких країн, як-от: Литва, Кіпр, Туреччина тощо. Наразі в межах домовленостей Турецьке агентство зі співробітництва та координації‌ в Украї‌ні вже відбудувало навчально-практичний центр швейного виробництва КНЗ КОР «Васильківський професійний ліцей». Крім того, у закладі замінили пошкоджені вікна. 

Також налагоджена активна співпраця з керівництвом логістичної компанії Республіки Корея, Червоним Хрестом, Благодійним фондом «Raise Up UA» та іншими фондами, організаціями і структурами.

Щодо Анатолія Гунька, то той останнім часом явно розривається між Київщиною (де працює його дружина, а також є бізнес-інтереси у Броварах) і Чернігівщиною, де знаходиться його мажоритарний округ. Він протягом багатьох років працював із Віктором Поліщуком, одіозним власником ТРЦ «Гулівер», якого пов’язують із родиною експрезидента рф Дмитром Медведєвим. Утім, як зазначає оточення Гунька, після 2019 року він припинив співпрацю з олігархом та перестав надавати йому юридичні послуги.

Командувач Сухопутних військ Збройних сил України, генерал-полковник

Із початку масштабного вторгнення московитів в Україну Олександр Сирський командував військами, що обороняли столицю. На відміну від частини політичного керівництва країни, котре займалося самонавіюванням, військові до нападу росіян готувалися. Завдяки оперативним заходам висадка окупантів у Гостомелі не стала для оборонців столиці несподіванкою. А от потужний опір українців елітним підрозділам окупантів, які мали намір захопити Київ за три дні, та розумна організація захисту заскочили ворога зненацька. Йому не вдалося захопити летовище у Василькові, звідки заздалегідь вивели нашу авіацію, висадитися в районі Київського моря, розгорнути свої сили на півночі Київщини. Ефективна реалізація плану оборони, до розробки і втілення якого мав безпосередній стосунок генерал Сирський, дала нашим військовим можливість нав’язати власну тактику і вигнати ворога з Київської області. 

У 2022 році до заслуг генерала додався переможний контрнаступ ЗСУ на Харківщині, але саме битва за Київ проявила його військовий талант і організаторські здібності у критичних умовах та при обмеженому ресурсі. За визначенням британського видання «The Economist», стиль командування генерала Сирського використовує елементи омани та раптовості, щоб компенсувати перевагу росії у вогневій потужності. Року, що минув, генерал став повним кавалером Ордена Богдана Хмельницького, Героєм України, також нагороджений Хрестом бойових заслуг.  

Навколо фігури Сирського вистачає й інтриг. Про його «баталії» із головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним чутки ходять давно. Обидва військовики демонструють на публіці повне взаєморозуміння. У той же час «The Economist» шокував західних читачів: Офіс Президента України хоче замінити Залужного на Сирського. Це повідомлення з’явилося не просто так. Тепер спроби Банкової політизувати суперництво двох генералів наштовхнеться на серйозне невдоволення наших західних партнерів.

Перший заступник голови Київської обласної ради

Війна дала Ярославу Добрянському можливість укотре проявитися як управлінцю. Саме він виконував функції голови Київської облради, коли Наталія Гунько була відсутня. У часи окупації північно-західних регіонів Київщини в березні 2022 року Добрянський вирішував питання евакуації цивільного населення. А як представник депутатського корпусу комунікував із керівництвом обласної військової адміністрації, представниками ЗСУ, налагоджував поставки гуманітарних вантажів, займався проблемами вимушено переміщених осіб. Окрім того, Добрянський активно висвітлював події столичного регіону, що допомагало підтримувати моральний дух населення в перші дні війни.

У 2022 році через війну повноту влади перебрала на себе військова адміністрація, а от повноваження обласної ради – були фактично нівельовані. Бюджетний процес і розподіл коштів повністю покладено на ОВА, а значить рік завершиться без договорняків і кулуарщини між депутатськими фракціями. Через втрату доступу до обласних коштів більшість депутатів КОР позбавлена впливу, чого не скажеш про Добрянського. Напрацьовані раніше зв’язки дозволили йому не випасти з політичного процесу.

Після звільнення голови Бучанської РВА Миколи Ляшенка, саме Добрянському пророкували перспективну посаду. Утім, ймовірно, у «високих» кабінетах не вдалося домовитися, адже Бучанський район довірили Данилу Мавлянову. Говорять, що Добрянський веде власну політичну гру і намагається дистанціюватися від свого партійного шефа Ярослава Москаленка. Якщо на горизонті з’явиться новий політичний проєкт, він цілком може його очолити. А зараз у кулуарах подейкують, що Добрянський може бути наступним головою облради, якщо зможе «зібрати голоси» під свою кандидатуру. Але є важливий нюанс – зараз він не відповідає мілітарному образу депутата наступних виборів, а значить може втратити все.

Депутат Київської обласної ради, президент ФК «Колос», бізнесмен

Із початку повномасштабного вторгнення родина Засух організувала допомогу мобілізованим до лав Збройних сил України (на загальну суму понад 120 млн грн), а також відправляла «гуманітарку» у регіони України, що постраждали від російської агресії.

Андрій Засуха з першого дня війни залишився на Київщині та особисто контролював організацію будівництва та забезпечення блокпостів у Васильківському та Білоцерківському районах. Громадам Київщини, підрозділам Збройних сил України та представникам територіальної оборони надавали значну допомогу, зокрема легкові та вантажні автомобілі, запчастини, шини, генератори тощо. А звичайні громадяни, серед яких і велика кількість внутрішньо переміщених осіб, отримували продуктові набори, медикаменти та побутову техніку.

Агрофірма «Світанок» і футбольний клуб «Колос», попри війну, забезпечують робочі місця для 1852 людей із рівнем оплати вище середнього не тільки в регіоні, а й галузях зокрема. Окрім того, підприємства Засух залишаються одними з найбільших платників податків, адже сумарно за 2022 рік сплатили майже 157 млн грн у державний та місцеві бюджети.

Андрія Засуху давно перестали асоціювати з його впливовими батьками, адже він будує самостійну політичну кар’єру. На минулих виборах він із легкістю став депутатом Київської облради від «Батьківщини», а в найближчому майбутньому має серйозні наміри балотуватися до Верховної Ради. Але, безперечно, його батьки – Анатолій  (колишній голова Київської ОДА) та Тетяна (депутатка Верховної Ради багатьох скликань) Засухи – залишаються впливовими гравцями в регіональній політиці та водночас наставниками для сина. 

Зважаючи на високі стартові позиції, у Андрія Засухи при плануванні подальшої політичної кар’єри буде можливість обирати з-поміж рейтингових політичних партій, якщо пропозиції від «Батьківщини» не задовольнятимуть його.  

Полковник ЗСУ, командир 114 окремої бригади Територіальної оборони Київської області

Першим та незмінним керівником бригади ТрО Київської області залишається полковник Олександр Коваль – кадровий військовий, який має досвід командування підрозділами, що захищали Батьківщину з 2014 року. Формування тероборони Київщини розпочалося у 2018 році, але після прийняття Закону України «Про основи національного спротиву» її можливості значно розширилися. 

Із початку повномасштабного вторгнення бійці бригади приступили до виконання бойових завдань щодо оборони, а надалі й звільнення Київської області. Варто додати, що основу 114 бригади сформували добровольці, які забажали захищати терени Київщини від ворога. Особовий склад підрозділів бригади продовжує виконувати завдання із захисту Київщини у складі угрупування сил і засобів оборони столиці.

Також військовослужбовці 114 бригади виконують бойові завдання на територіях Запорізької, Харківської, Донецької та Луганської областей. На жаль, не обійшлося без утрат. Зокрема, у квітні на території Харківщини загинув молодший сержант Олександр Романов, якому присвоїли звання Герой України (посмертно). Поранений боєць ціною власного життя забезпечив відхід товаришів та знищив близько 20 ворогів.

27 серпня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав Грамоту про вручення Бойового прапора 114-ій окремій бригаді Територіальної оборони Збройних сил України. Більше 100 військовослужбовців отримали державні нагороди за продемонстрований професіоналізм під час боїв за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Соледар та Бахмут. Бійці зведеного підрозділу Білоцерківського батальйону протягом двох місяців героїчно тримали оборону відведеного відрізку фронту поблизу Бахмута, завдяки чому стримували сил ворога, який значно переважав.

Депутат Київської обласної ради

2020 року Георгій Цагареішвілі вдруге поспіль пройшов до Київської обласної ради, де нині очолює найбільшу фракцію – «Європейська солідарність». Паралельно він займається бізнесом, зокрема є власником будівельної компанії «Нове століття груп» та очолює ТОВ «Інвест Капітал Девелопмент», що надає повний спектр послуг із девелопменту проєктів.

Варто сказати, що Цагареішвілі активно допомагає українській армії та добровольчим батальйонам із 2014 року. Ще до повномасштабної війни він займався волонтерством та заснував «Міжнародний благодійний фонд «Надійний тил», що забезпечував бійців зони АТО/ООС гуманітарною допомогою.

Із початку повномасштабного вторгнення рф депутат брав участь в евакуації мешканців Бородянки та Ірпеня, та був одним із перших, хто постачав продовольчу допомогу жителям деокупованих населених пунктів Київщини. Окрім того, Цагареішвілі став добровольцем тероборони, має звання офіцера ЗСУ, служить у 321 батальйоні ТрО, який дислокується в Києві. Також депутат очолює волонтерський штаб «Європейської Солідарності» Київщини, який, окрім допомоги мешканцям області та внутрішньо переміщеним особам, підтримує регіони України, що найбільше постраждали від війни.

Наразі Георгій Цагареішвілі має великий потенціал стати регіональним лідером. І якщо в минулому році він вів дещо слабку публічну політику, то зараз, завдяки тісній комунікації та лідерській позиції в умовах воєнного часу, став значно впізнаванішим і посилив свій вплив на теренах Київщини. 

Окрім цього, депутат став однією із центральних фігур в облраді. Завдяки ньому були ухвалені зміни до бюджету 2022 року, а також підготовлений та проголосований обласний кошторис на 2023 рік, що говорить про значну довіру більшості депутатів до керівника фракції Порошенка.

16. Іван Віннік

Командир 72 ОМБР імені Чорних Запорожців, полковник Збройних сил України

У серпні 2022 року комбрига Олександра Вдовиченка на посаді командира 72 окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних Запорожців замінив Герой України, полковник Іван Віннік.

Із відкритих джерел відомо, що Віннік після закінчення спеціалізованого вишу за спеціальністю «Озброєння та техніка танкових військ» розпочав службу у 30 ОМБ на посаді заступника очільника танкової роти з озброєння, а згодом став командиром. У 2016 році він отримав військове звання майора та був призначений командиром механізованого батальйону, де дослужився до підполковника.

На фронті Іван Віннік із 2014 року. За його плечима бої за Білокам’янку, Савур-Могилу, Міусинськ, Червону Поляну, Лутугине, Щастя та інші населені пункти. Під керівництвом тоді ще капітана Вінніка танкова рота виконала низку бойових завдань, знищила значну кількість ворожої техніки, а найголовніше – вийшла з оточення з мінімальними втратами серед особового складу. У березні 2019 року тодішній президент Петро Порошенко присвоїв військовослужбовцю звання Героя України та вручив орден «Золота Зірка».

Варто нагадати, що славетна 72 бригада, яку нині очолює Віннік, із 2014 року воює на сході України. Підрозділи Чорних Запорожців улітку 2014 року вели важкі бої на російсько-українському кордоні у Приазов'ї, а взимку 2016 року – у промзоні під Авдіївкою. Із початку повномасштабного вторгнення рф бригада захищала Київ та столичну область, а зараз тримає фронт на Донеччині.

Начальник Головного управління СБУ в Києві та Київській області

У межах оновлення силової вертикалі держави Володимир Зеленський зробив кадрову ревізію у Службі безпеки України. Керувати Головним управлінням СБУ в Києві та Київській області доручили полковнику Артему Бондаренку, який замінив на цій посаді Сергія Заяця.

Як і більшість посадовців такого рівня, Артем Бондаренко є одним із найменш медійних облич столичного регіону. Відомо, що він пройшов шлях від оперуповноваженого до заступника начальника регіонального Управління Служби безпеки України.

За вагомі особисті внески у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов’язків та високий професіоналізм нагороджений медалями.

Оскільки на Київщині Бондаренко абсолютно нова людина, говорити про його зв’язки із головними політичними гравцями регіону поки недоречно. Утім, це ніяк не применшує його впливу на більшість процесів в області.

Від правильно організованої роботи СБУ залежить продуктивність та швидкість пошуку колаборантів, диверсантів, встановлення осіб рашистів, які катували, ґвалтували та вбивали мирне населення, зокрема й на території Київщини. Наприклад, завдяки злагодженим діям служби у столичному регіоні було затримано керівника терористичної організації «ЛНР», викрито багатьох колаборантів, встановлено особи окупантів, які вбивали мирне населення.

Успішність роботи будь-якої структури без кваліфікованого професіонала на чолі можна поставити під сумнів. Сподіваємося, що Артем Бондаренко покаже себе як досвідчений посадовець, який може якісно та результативно організувати роботу такого важливого органу, як Служба безпеки України.  

Полковник Збройних Сил України, командир 40 бригади тактичної авіації

Напевно кожен знає легенду про «Привида Києва» – відважного льотчика, який обороняє небо над столицею від ворожих літаків та ракет. Лише через декілька місяців від початку повномасштабної війни у Збройних силах України розповіли, що «привид» – збірний образ льотчиків 40 бригади тактичної авіації, якою командує полковник Олексій Манюшкін.

Васильківська бригада входить до авіаційного з'єднання Повітряного командування «Центр» Повітряних сил Збройних сил України. У день початку повномасштабного вторгнення Васильків був однією із пріоритетних цілей рашистів, але масований ракетний обстріл по аеродрому 24 лютого був безуспішним: старший лейтенант В’ячеслав Радіонов віддав життя, аби повний склад літаків бригади піднявся в повітря та залишився неушкодженим. За проявлену мужність та героїзм Радіонову посмертно присвоєно звання Герой України разом із удостоєнням ордена «Золота Зірка».

На жаль, серед авіаторів 40 бригади тактичної авіації є непоправні втрати – офіційно відомо про загибель майорів Олександра Бринджали та Степана Тарабалки, полковника Олексія Матюшенка. Попри це, льотчики бригади продовжують успішно нести бойове чергування в системі протиповітряної оборони держави, охороняють повітряний простір України та прикривають важливі державні та військові об’єкти.

Командир бригади Манюшкін ще до війни казав, що у світі мають «вагу» держави із сильними Повітряними та Військово-морськими силами. Васильківські авіатори з 2014 року беруть участь у спільних навчаннях України та НАТО, що дозволило отримати безцінний практичний досвід. За вагомий внесок у знищення ворога, бригада відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу», а її командир – орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня.

Голова Ірпінської міської територіальної громади

Із початку повномасштабного вторгнення міський голова Олександр Маркушин показав себе як сильний та вольовий лідер. Він особисто долучився до оборони міста, де вчасно створили та озброїли територіальну оборону, й категорично відмовився здавати Ірпінь росіянам, попри загрозу для власного життя. Також меру вдалося організувати ефективну евакуацію ірпінців із охопленого боями міста. Відео і фото Маркушина в однострої з автоматом облетіли тоді всі світові ЗМІ.

Після втечі окупантів із Київщини, мерія взялася підраховувати збитки. Унаслідок активних бойових дій визнали непридатними для проживання 37 багатоквартирних будинків. 17 із них вирішили демонтувати. Значно постраждали й інфраструктурні об’єкти. Загалом на відбудову Ірпеня потрібно один млрд доларів.

Очевидно, що бюджет таку суму не потягне, і Маркушин вирішив шукати кошти за кордоном. Ініціатива гарна, якби не важливий нюанс: робить це не сам, а зі своїм одіозним попередником Володимиром Карплюком. Чи то він супроводжує попередника у міжнародних вояжах, чи попередник його, але ці двоє, як і до війни, разом. Подейкували, що між ними нібито пробігла чорна кішка, але мер був і залишається в команді Карплюка.

Маркушин обіцяє повну прозорість використання інвестованих у відбудову коштів та навіть планує встановити камери на відновлюваних об’єктах. Це нагадує піар, адже і без камер процес відбудови Ірпеня перебуває під пильним наглядом і громадськості, і депутатів. Зокрема, нардеп-«слуга» Віталій Безгін зауважив, що сусідня Буча відновлюється швидше. Маркушин обурився. Каже: у місті вже відновлено 90% пошкоджених покрівель, замінили 70% вибитих вікон.

У грудні, коли внаслідок терористичних ракетних атак росіян по енергетичній системі більшість жителів Київщини відчула на собі, що таке блекаут, в Ірпені безперебійно працювало водопостачання. Крім цього, Маркушин знайшов можливість забезпечити всі об’єкти критичної інфраструктури генераторами.    

Заступник голови Київської обласної військової адміністрації 

Віталій Власюк ще у 2022 році міг замінити Олексія Кулебу на чолі Київщини. Принаймні ходили чутки, що нинішнього керівника області хотіли підвищити та готували йому заміну, яка влаштувала би і Банкову, і самого Кулебу. Наразі губернатор залишився у кріслі, тож Власюк і далі буде в ролі принца-спадкоємця, куруючи питання освіти, медицини і спорту.

Кулеба та близнюки – Владислав і Віталій Власюки – добре знайомі не один рік. Брати мають доволі великий послужний список. Обізнані з їхніми біографіями зауважують цікавий момент: Власюки дуже активні та не втрачають нагоди податися на різноманітні посадові конкурси. У такий спосіб напрацьовують авторитет і зв’язки у владній вертикалі. Завдяки цьому досвідчені юристи часто скорочують шлях від забудовників до «особливо зацікавлених» представників влади.

Владислав Власюк наразі є радником Андрія Єрмака, працює у «Санкційній групі Єрмака-Макфола». Тоді як Віталій Власюк був радником кількох міністрів. Але кар’єризм із присмаком політичної всеїдності має зворотній бік. У біографії Віталія не складно знайти зв’язки з колишніми «регіоналами» та адвокатами президента-утікача Віктора Януковича.

Із Віталієм Власюком пов’язані Благодійний фонд «Здорове дитинство без меж» і ГО «Незалежна правозахисна група». Журналісти, які досліджували їхню діяльність цих організацій, стверджують, що вони «прокладки» для фонду Олексія Кулеби «Київщина: захистимо і відбудуємо».

Про таких, як Віталій Власюк, кажуть: їх ведуть на посади. Тому цілком імовірно, що в 2023 році його чекає черговий кар’єрний стрибок.

Ексмер Ірпеня, засновник товариства «Відважних»

Із початку російського вторгнення лідер «Нових облич» Володимир Карплюк залишався в Україні. Його команда показала себе з найкращого боку в цей важкий період, адже депутати партії, а також очільник Ірпеня Олександр Маркушин та селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш були на місцях.  

Після вигнання окупантів із Київщини Карплюк як голова Інвестиційної ради Ірпеня відразу розгорнув активну діяльність. Ще б пак, адже на відновлення зруйнованих об’єктів потрібно приблизно 1 млрд доларів, а якщо не нагадувати про себе, то їх можуть віддати на відбудову інших міст.

Тож, із одного боку, він грає на випередження: запрошує закордонних інвесторів та знаних архітекторів, налагоджує стосунки Ірпеня з Маямі та їздить по світу із цікавими пропозиціями для іноземців. Організовувати зустрічі, виставки, перемовини з містами-побратимами Карплюку вдається завдяки зв’язкам, напрацьованим під час підприємницької роботи за кордоном. 

Однак варто сказати, що у відбудові Ірпеня Карплюк зацікавлений особисто, адже чим швидше відбудується місто, тим з кращим фінансовим результатом він реалізує свої будівельні проєкти.

Попри критику активістів, у серпні ексмер очолив Київське обласне представництво Конфедерації будівельників України. Коли ухвалювали це рішення, у засіданні ради директорів КБУ брала участь голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк та нардеп Андрій Клочко. Також Карплюк налагодив відносини з очільниками «Батьківщини» та «Європейської солідарності» на Київщині. Разом із нардепом від «Батьківщини» Сергієм Тарутою та мером Маркушиним заснував Фонд відновлення Ірпеня, який єдиний на Київщині щомісяця публікує фінансові та матеріальні звіти.

У політикумі Карплюк продовжує спиратися на свою партію «Нові Обличчя», яку в Ірпені представляє мер Олександр Маркушин та депутати найбільшої фракції в міськраді. Окрім цього, політсила представлена фракціями у Бучанській районній раді, Бучі, Гостомелі, Вишневому, Бородянці та Коцюбинському. На Карплюка політично орієнтовані мер Боярки Олександр Зарубін та Коцюбинський селищний голова Сергій Даніш. Цьогоріч Карплюку також вдалося посадити в крісло секретаря Білогородської селищної ради свою креатуру – Юрія Марченка. 

Також цьогоріч компанія ексмера Ірпеня ТОВ «Відважних» стала єдиною в місті, що відновила діяльність після деокупації та здала в експлуатацію ЖК «Burgundia».

Старожилом серед заступників у стінах обласної адміністрації залишається Дмитро Назаренко. Він спокійно працює у стінах КОДА з 2018 року, за що злі язики називають його сірим кардиналом, приписуючи всілякі мутні історії, жодна з яких, до речі, не підтвердилася. За цей час Назаренко сповна довів свою профпридатність і вміння працювати в команді, що за сприятливих обставин допоможе йому у просуванні кар’єрними східцями в майбутньому.

Ракетні обстріли росіян вранці 24 лютого Назаренко зустрів на робочому місці. На початку повномасштабного вторгнення він ініційовував евакуації жителів півночі Київщини, Бородянщини, Макарівщини та Приірпіння. Завдяки налагодженим особистим зв’язкам із мерами, головами громад та районних адміністрацій, саме перший заступник координував роботу з порятунку цивільних від російських окупантів, наскільки це було можливо.

Зважаючи на те, що Олексій Кулеба був призначений головою КОДА буквально за два тижні до війни, саме Назаренко допомагав організувати оборону Київщини та української столиці генерал-лейтенанту ЗСУ Олександру Павлюку, який у березні замінив Кулебу на посаді. Також він займався налагодженням комунікації з підрозділами територіальної оборони та Збройних сил, щоб представники влади могли оперативно реагувати на запити військових. 

Варто сказати, що Назаренко спільно з керівництвом обласної ради організував процес внесення змін до бюджету області, що дозволило максимально адаптуватися до умов воєнного часу, та допомагав Кулебі налагодити постачання гуманітарної допомоги в перші місяці війни. Він залишається куратором відбудови пошкодженого і зруйнованого житла, об’єктів інфраструктури та соціальної сфери. Загалом війна проявила дуже серйозні комунікативні здібності першого заступника, яких часто бракує чиновникам його рівня. 

Депутат Київської обласної ради

Поточний рік для Ярослава Москаленка почався досить вдало. Фракція «За майбутнє», яку він очолює, цілеспрямовано працювала над усуненням тодішнього голови ОДА Василя Володіна (звинувачувала його в низькій якості проєкту бюджету та навіть у формуванні культу власної особи), а коли на початку лютого на місце Володіна призначили Олексія Кулебу, Москаленко не приховував задоволення.

Але з початку російського вторгнення фракція «майбахів» (так у народі називають «За майбутнє») втратила «золоту акцію» у депутатському корпусі. Зручна для Москаленка конфігурація, у якій політичними інтригами в облраді можна посилювати свій вплив, зникла. Разом із «більшістю» і «меншістю». На паузу довелося поставити й розбудову партії в регіоні.

Досить неоднозначно оцінюють дії Москаленка й після 24 лютого. Під тимчасовою окупацією або в зоні бойових дій опинилася більша частина 96 виборчого округу, де його двічі обирали народним депутатом. Його вплив там здавався непорушним. Показово, що у важкі для округу дні Москаленка майже не було чути, але одразу ж після вигнання російських окупантів із Київщини депутат взявся посилювати свій авторитет. 

Утім, сумнівно, що наступного року Ярославові Москаленку вдасться повернути втрачені позиції. По-перше, «регіоналівське» минуле робить його токсичним для потенційних союзників у повоєнних розкладах. По-друге, депутату нагадуватимуть інертну поведінку під час окупації частини Київщини. По-третє, він ненадійний політичний партнер, який між ідеологією і корисливими бізнес-інтересами завжди обирає друге.

25. Тетяна Семенова

Заступниця голови Київської обласної ради

Доля голови Бучанської міської територіальної громади Анатолія Федорука сповнена дивними поворотами. На посаду тоді ще селищного голови його обрали в далекому 1998 році. За цей час Федорук пересидів чотирьох президентів, вдало «примазувався» до всіх партій влади (і до «регіоналів», і до «Нашої України»), а 2020 – став новим-старим обличчям за підтримки «слуг». Так бучанський мер жив – не тужив, земельку ділив. Утім, корективи внесла війна.

За версією Федорука, протягом усієї окупації Бучі він залишався в місті, шукав дріжджі та цукор, пік хліб, гасив пожежі, а життя йому врятувала помилка у прізвищі в «розстрільних» списках окупантів. За іншою версією, мер переховувався у друзів. Після звільнення міста Федорук став знаменитістю. Міжнародні делегації, шоковані звірствами російських окупантів, одна за одною навідувалися до Бучі, де їх зустрічали урядовці й, звичайно, міський голова. Така увага до Анатолія Петровича востаннє була років 5-6 тому, коли його відстороняли від посади та спробували засудити. Та й то української преси, яка його не любить, а тут – світові ЗМІ. 

Утім, моменти слави – короткі. Стурбованих іноземців почали возити в Ірпінь, Бородянку, згодом за межі Київщини. Відновлення зруйнованих об’єктів області взяла під контроль Банкова. Тож вплив Федорука зменшився. Що гірше, за зверненням групи бучанців поліція відкрила кримінальне провадження за фактом службової недбалості міського голови. Йому закидають невчасну евакуацію жителів. Також є питання й до організації місцевої ТрО, яка фактично виявилася беззбройною.

Федорук, який звик виходити сухим із води, до самооборони готовий. Не він один проґавив вторгнення, та й совати по судах мера, якого трагедія в Бучі зробила відомим на весь світ, не будуть. Принаймні мер на це сподівається. Водночас він обрав й інший варіант захисту: обраний від партії «Слуга народу», у межах Асоціації міст критикує окремі рішення центральної влади. Зокрема, виступає за відміну рішення про мораторій на плату за землю під час війни. А ще звітує: забезпечив виконання бюджету на 93%, відновив пошкоджені внаслідок війни будинки на 70%. Такому очільнику просто пам’ятник треба ставити, а не в тюрму саджати.  

У Верховній Раді Олександр Горобець представляє інтереси виборців одного з ключових і найбільш постраждалих у результаті бойових дій округів Київщини – 95. Зокрема, у місті Ірпінь, що стало щитом на підступі росіян до столиці, зруйновано понад 70% інфраструктури.

Із початку повномасштабного вторгнення «слуга»-мажоритарник не сховався, як деякі його колеги, а продовжив працювати як у парламенті, так і на окрузі. Передусім допомагав із забезпеченням територіальної оборони та налагодив контакти з волонтерами й координував їх із органами місцевої влади.

Зокрема, організував доставку гуманітарної допомоги до Ірпеня, Гостомеля та інших постраждалих населених пунктів Бучанського району та подбав, аби Київську обласну дитячу лікарню в Боярці та Ірпінську міську лікарню забезпечили медикаментами.

Після деокупації Київської області депутат розпочав активно залучати до відбудови міжнародні організації, благодійні фонди тощо. За його сприяння Польща надала конструкції для створення модульного містечка жителям Ірпеня, які залишилися без даху над головою.

Горобець входить до Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, робота якого є надважливою, зважаючи на те, що приблизно 50% критичної електроенергетичної інфраструктури України пошкоджено, а деякі елементи повністю знищено.

Депутат – один із тих, хто запропонував звільнити від ввізного мита та ПДВ ряд товарів, необхідних для ремонту критичної (насамперед енергетичної) інфраструктури. За його сприяння також було реалізовано проєкт із монтажу та введення в експлуатацію енергетичної турбіни потужністю в 1 мегават в Ірпені.

Як Україна подолає енергетичну кризу значною мірою залежить від влади та змін до законодавства, над яким працює профільний комітет, членом якого є Олександр Горобець. Тому на його відповідальності не тільки позитивні результати законотворчості, а й контроль за майбутньою відбудовою енергетичної та житлової інфраструктури.

Бізнесмен, депутат Київської обласної ради

2022 рік видався дуже непростим для Леоніда Глиняного. Загалом він залишається одним із найбагатших та найавторитетніших депутатів Київської облради. Хоч через війну вплив депутатів на ситуацію в області фактично нівельований, адже всі питання вирішуються у військових адміністраціях, але Глиняний все ж зберігає контроль над Сквирою та має серйозні позиції в Білій Церкві. 

За останні роки бізнесмен, який був близький до одіозного олігарха Костянтина Жеваго, активно зайнявся власними бізнес-проєктами на Білоцерківщині. У найбільшому місті Київщини Глиняний – дуже серйозний тіньовий гравець. Насамперед через контроль групи депутатів міськради та стратегічного підприємства – Білоцерківської ТЕЦ та заводу «Росава», які раніше належали Жеваго. 

Глиняний залишається головою Наглядової ради Білоцерківської ТЕЦ, що перебуває у власності держави і виставлена на продаж. Натомість Жеваго, який наразі в міжнародному розшуку, намагається повернути собі активи в Білій Церкві. Тож Глиняний опинився в центрі протистояння за стратегічні білоцерківські підприємства. 

У Глиняного також є серйозні бізнес-активи на Сквирщині, тому йому критично важливо мати своїх людей при владі. Голова місцевої громади Валентина Левіцька, як і більшість депутатського корпусу, орієнтуються на Глиняного. Це гарантує безперешкодну роботу для його підприємств – «Сквирського комбінату хлібопродуктів» та «Шамраївського цукрового заводу». Продукція комбінату, відома під брендом «Сквирянка», входить до трійки найбільш упізнаваних брендів органічних продуктів в Україні та успішно експортується.

Незважаючи на кризу та падіння економіки, Леонід Глиняний активно займається благодійністю в межах свого виборчого округу та підтримує жителів багатьох громад півдня Київщини.

Попри політичну нестабільність, ресурси та вплив Глиняного дозволяють йому без проблем знову стати депутатом Київської облради, а за умови правильного планування кампанії із третьої спроби таки отримати крісло народного депутата. 

Народний депутат України, доктор політичних наук

Із початку повномасштабного вторгнення народний обранець від президентської партії Валерій Колюх був не надто медійним, натомість продовжував працювати і у Верховній Раді, і на своєму 92 окрузі, куди, на щастя, росіянам не вдалося дійти.

Відтак, робота була сфокусована на допомозі бійцям територіальної оборони, а також гуманітарному забезпеченні населення громади та внутрішньо переміщених осіб (крім цього, їх розселенні, працевлаштуванні, розміщенні дітей у дитячих садочках тощо).

Зауважимо, що Колюх разом із іншими народними обранцями організували в Чернівцях гуманітарний штаб «Слава Україні», звідки розподіляли та відправляли в гарячі точки, зокрема й до територіальних громад Київщини, гуманітарну допомогу від європейських держав.

Після проголошення воєнного стану парламентар здійснив два робочих візити за межі України: до Італійської Республіки та Республіки Польща. Результат першого – гуманітарна допомога Білоцерківському району, а другого – обговорення можливості українцям, які вимушено переїхали до Польщі, навчатися в їхніх освітніх закладах українською мовою.

Як член Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Колюх відстоює право на перетин державного кордону для студентів денної форми навчання закладів професійної та вищої освіти. Щоправда, поки що відповідний законопроєкт не ухвалили. А от ініційовану Комітетом Постанову «Про присудження Премії Верховної Ради України молодим ученим за 2021 рік» ухвалили, тож 59 науковців-переможців конкурсу отримають заслужені нагороди.

Начальник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

Кирило Міненко очолив міжрегіональне управління в 2019 році. Тоді в підпорядкуванні держоргану були місто Київ, Київський та Черкаський регіони. Наприкінці 2022 року до структури управління доєдналися Житомирська, Хмельницька та Вінницька області. Отже, до сфери відання Центрального МУ МЮ (м.Київ) входять усі центральні регіони України.

Під час воєнного стану була забезпечена безперебійна робота підрозділів, а в період перебоїв із електроенергією розширили перелік пунктів, де можна подати документи на державну реєстрацію громадських формувань. Із початку повномасштабного вторгнення рф, у Києві та області створили близько тисячі громадських організацій.

Наразі налагоджена активна співпраця з територіальними громадами Київщини. Мета – якісно підвищити рівень та ефективність вчинення нотаріальних дій, а також забезпечити доступ населення Київської області до отримання безоплатних онлайн- та офлайн-консультацій нотаріусів на базі центрів надання адміністративних послуг столичного регіону.

Під керівництвом Кирила Міненка державна виконавча служба столиці та Київщини (навіть під час війни) лідирує серед інших областей, зокрема щодо стягнення аліментів та заборгованої заробітної плати. Із початку року в області було стягнуто майже 300 млн грн аліментів та близько 3,5 млн грн заборгованої заробітної плати.

Під егідою Міненка спільно з Урядовою уповноваженою з прав осіб із інвалідністю активно проводиться правова допомога для осіб із інвалідністю. Також у межах співпраці започаткували окремий проєкт щодо безбар’єрного простору для кожного. Керівник відомства активно працює над покращенням комунікації з людьми. Зокрема, за його ініціативи розробили чат-боти у Telegram за сімома напрямками роботи юстиції. 

Депутат Київської обласної ради, паралімпієць

Із 2020 року Олег Іваненко є депутатом Київської обласної ради від «Європейської солідарності». Працює приватним нотаріусом, очолює  ГО «Всеукраїнська громадська організація людей із інвалідністю «Прагнення» та має звання майстра спорту з паралімпійського плавання.

Минулого року на перевиборах робив спробу зайняти місце міського голови Броварів, однак вона вкотре провалилася. Та, попри це, Іваненко залишається одним із найавторитетніших депутатів Київської області та продовжує активну громадську діяльність, особливо від початку повномасштабного вторгнення рф.

За участю та фінансової підтримки Іваненка в серпні у Броварах відбувся захід «Волонтерський двіж», на якому зібрали кошти на придбання необхідних засобів гігієни та одягу для військовослужбовців на передовій.

Спільно з паралімпійським чемпіоном Василем Закревським депутат організував благодійний забіг на понад 42 км населеними пунктами Броварського району, що постраждали внаслідок російської агресії, із метою збору коштів для допомоги Калитянській, Великодимерській та Калинівській територіальним громадам. Усі гроші були спрямовані на відбудову загальноосвітньої школи в селі Богданівка, яку рашисти повністю спалили. Завдяки проведенню ще одного благодійного забігу «Єднання-2022» вдалося придбати автомобіль для 136 батальйону ТрО Броварського району.

За сприяння Олега Іваненка та завдяки волонтерам отримали допомогу декілька тисяч внутрішньо переміщених осіб. До Броварської центральної районної лікарні були направлені інвалідні візки та медикаменти, вкрай потрібні для лікування як цивільного населення, так і військових. Також не забуває меценат про людей похилого віку та людей із інвалідністю, серед яких і діти, які зараз, як ніколи, потребують допомоги.

Генеральний директор «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

Віталій Шайда має значний досвід у сфері енергетики, де працює вже понад 25 років. Нині його вплив у регіоні неможливо применшити, адже він очолює компанію, від якої залежить добробут та життєдіяльність населення Київщини. Це ж стосується роботи бізнесу, держустанов та силових структур. Окрім того, «ДТЕК Київські регіональні електромережі» забезпечує робочими місцями тисячі жителів області.

Із початку повномасштабного вторгнення фахівцям ДТЕК довелося адаптуватися до нових викликів та робити все можливе для оперативного відновлення електропостачання населених пунктів регіону. Аварійні бригади компанії ремонтували зруйновані окупантами мережі ще до повної деокупації столичної області.

Після звільнення регіону, завдяки злагодженій командній роботі, відновлення зруйнованої електроінфраструктури завершили раніше запланованих термінів – за 45 днів. Енергетики ДТЕК повернули світло для 260 тис родин у майже 600 населених пунктах. Зокрема Бучанському, Вишгородському та Броварському районах, що постраждали найбільше. Загалом енергетики відновили понад 10 тис кілометрів ліній, що були зруйновані обстрілами, відремонтували та підключили 71 високовольтну та 2975 трансформаторних підстанцій.

Нині рф прицільно руйнує саме енергооб’єкти України, що ставить під ризик стабільність роботи енергосистеми. Однак енергетики Київщини працюють цілодобово, аби якнайшвидше повернути світло в кожну домівку, та ремонтують зруйновані мережі навіть у Донецькій області.

Як ефективний менеджер, Шайда налагодив якісну роботу команди й особливу увагу приділив покращенню умов праці аварійних бригад. Саме це є запорукою успішного подолання наслідків бомбардувань енергетичної інфраструктури. А працівники компанії показали себе професійними та мужніми людьми, які щодня ризикують життям задля забезпечення тепла та світла жителям Київщини.

Утім, через критичний стан бізнес-імперії найбагатшого олігарха України Ріната Ахметова в кулуарах влади ширяться чутки про неспроможність ДТЕК самостійно відновлювати пошкоджені мережі. Через що готуються рішення про націоналізацію енергетичного монополіста столичного регіону.

Директорка Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидатка історичних наук

У 2022 році Влада Литовченко продовжує активну діяльність на культурному фронті України. Вона членкиня Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України, голова Комітету з присудження національної премії з нематеріальної культурної спадщини МКІПУ, започаткувала Міжнародний Фонд культурного співробітництва. Крім того, Литовченко з вересня 2016 року очолює Вишгородський історико-культурний заповідник, який впевнено можна назвати лідером музейної й просвітницької діяльності регіону. Також жінка є засновницею благодійного фонду «Обдаровані діти – майбутнє України», який опікується творчим розвитком дітей та молоді із малозабезпечених сімей.

У січні Влада Литовченко видала монографію «Об’єкти ЮНЕСКО в Україні», у якій досліджує історико-культурну та нематеріальну спадщину України та Київщини. У липні за її сприяння до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесли елемент «Бортництво Київської області».

Одними із основних напрямків діяльності Влади Литовченко залишаються впровадження сучасних технологій у музейну справу та залучення грантових коштів на реалізацію культурологічних програм із розвитку регіону. Із 2019 по 2022 рік Вишгородський історико-культурний заповідник залучив 4 млн гривень на втілення проєктів із розвитку історії, культури та туристичної галузі Київщини.

У період війни Литовченко стала ініціаторкою й кураторкою мистецького культурно-документального проєкту «І на оновленій землі», присвяченому знищеним експонатам Іванківського краєзнавчого музею та Музею ткацтва Вишгородського району видатної української ткалі, лауреатки Шевченківської премії Ганни Верес. Завдяки цій події вперше вдалося продемонструвати втрачені культурні цінності у війні широкому загалу. 

Голова Білоцерківської міської територіальної громади

Протягом 2022 року Геннадій Дикий не зумів «зберегти обличчя» через гучні скандали. Йому вкотре пригадали сумнозвісну справу із купівлею будівлі під ЦНАП за завищеною у п’ять разів ціною. Хоч об’єкт і скандальний, але гроші на його добудову мали виділити із президентської програми «Велике будівництво». Це справа вже трирічної давності, але лише восени НАБУ та САП повідомили про підозру Дикому в завданні 8,7 млн грн збитків Білоцерківській територіальній громаді, а Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Містяни критикують Дикого через нецільове використання коштів під час війни, зокрема на інформаційну кампанію, закупівлю оргтехніки, озеленення вулиць і благоустрій у вигляді укладання тротуарної плитки. Як тільки ситуація в області частково стабілізувалася, на засіданнях місцевої ради вирішували переважно земельні питання, тоді як потрібно було дбати про забезпечення об’єктів критичної інфраструктури аварійним живленням. До цього влада повернулася тільки після масштабних обстрілів агресора. На жаль, у Білій Церкві не проголосували за програму підтримки та утримання Добровольчого формування територіальної громади, через що кількість добровольців із 1500 скоротилася до 125.

Начальник Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

Олексій Бойко керує управлінням із весни 2017 року. На цю посаду пройшов через конкурсний відбір. За понад 5 років роботи йому вдалося уникнути як політичних, так і корупційних скандалів. Це свідчить про вміння ладнати з групами впливу в центрі та області та про відсутність політичних амбіцій. Бойко не піариться на темі війни, що вигідно вирізняє його з-проміж багатьох обласних чиновників.

Насправді працівники лісогосподарств Київщини багато зробили і роблять для перемоги. Вони з перших днів долучилися до оборони країни (дехто нищив ворога, опинившись під тимчасовою окупацією), а після вигнання загарбників – до забезпечення наших військових. Для обігріву армійських підрозділів поставили понад 11 тис кубометрів дров, 22 тис кубометрів круглих лісоматеріалів та близько 5 тис кубометрів пиломатеріалів – для будівництва фортифікаційних споруд. Крім цього, лісгоспи передали на потреби ЗСУ 65 одиниць техніки підприємств та близько 30 тис літрів пально-мастильних матеріалів.

Ще одна ділянка відповідальності лісгоспів –  забезпечення дровами жителів Київщини. Через проблеми з електрикою та опаленням потреба в деревному біопаливі для населення зросла на 23%.  Відтак, із травня заготовили майже 240 тис кубометрів дров. 

Перед Бойком стоять й інші виклики. На 2023 рік довелося перенести будівництво лісонасіневого заводу. Це дуже важливе підприємство для галузі. Інша сфера – забезпечення безперебійної роботи державного онлайн-проєкту «ДроваЄ». 

Зауважимо, що діяльність лісників ускладнює мінна небезпека. Тож повноцінно відновити довоєнні обсяги робіт можна лише після повного розмінування лісових територій (на це потрібно приблизно рік).

Полковник, командир 4 бригади оперативного призначення Національної гвардії України

«Гостомельські леви» – так величають бійців 4 бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука, якою командує Артем Ілюхін. Хоча бригада була створена лише у 2016 році, вона залишається одним із найбільш боєздатних з’єднань НГУ. Структуру бригади, стандарти відбору та підготовки особового складу розробили на основі досвіду армій передових країн світу, а для тактичного планування застосовують американську модель прийняття рішень MDMP.

Гвардійці цього підрозділу завжди перебувають у підвищеній бойовій готовності та в будь-який момент готові дати відсіч ворогу. Станом на початок повномасштабного вторгнення Ілюхін був заступником командира 4 БрОП та разом з оперативним резервом бригади стримував наступ російсько-окупаційних військ на околицях Трьохізбенки Луганської області.

На території військової частини в Гостомелі перебували переважно воїни строкової служби – молоді, але надзвичайно професійні бійці. Завдяки їхній мужності та героїзму, плани загарбників щодо блискавичного захоплення аеропорту «Антонов» були зірвані. Саме на летовищі під Києвом ворог планував висадити десант і техніку, щоб «взяти столицю за три дні». Ще в перший день наступу українські захисники вогнем із зенітних установок та ПЗРК підбили 6 російських гелікоптерів, у тому числі й розпіарені на росії Ка-52.

Бійці бригади швидкого реагування НГУ брали участь у боях за Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Лиман та Бахмут. На жаль, серед «гостомельських левів» є втрати, а двоє бійців із моменту повномасштабного вторгнення посмертно відзначені найвищою державною нагородою – Герой України. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента від 16 березня 2022 Ілюхіна нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Бізнесмен

Наприкінці 2021 року Віталій Гудзенко склав повноваження депутата Київської обласної ради задля повернення в активну підприємницьку діяльність та через незгоду брати участь у постійних політичних протистояннях всередині облради.

Гудзенко – досвідчений бізнесмен, латифундист, який вважається великим роботодавцем. Він володіє готельним комплексом «Озеро Віта» в Закарпатській області та є головою правління компанії «АГРО-ЛІДЕР-УКРАЇНА».

Від початку повномасштабного вторгнення ексдепутат став активним учасником волонтерського руху та постійно надає матеріальну допомогу українській армії. Загалом він передав на потреби ЗСУ вже декілька мільйонів гривень.

Окрім того, Віталій Гудзенко допомагає військовим з екіпіруванням, а працівників своїх підприємств, яких мобілізували для захисту держави, забезпечує продуктами харчування, медикаментами та засобами захисту. Також бізнесмен намагається надавати посильну допомогу їхнім сім’ям та внутрішньо переміщеним особам, які прибули на Київщину з регіонів, де ведуться активні бойові дії.

Варто зазначити, що Гудзенко підтримував українських військових і до лютого 2022 року та ще в серпні 2021 до 30-річчя незалежності отримав нагороду за волонтерську діяльність і допомогу Збройним силам України від Командувача Об’єднаних Сил ЗСУ.

Попри складнощі, підприємства Гудзенка не зупиняють роботу та продовжують забезпечувати робочими місцями жителів регіону. Землевласник організовує посівні кампанії та збори врожаю для забезпечення продовольчої безпеки Київщини, що особливо важливо в умовах війни.

Голова Броварської міської територіальної громади та депутатка Київської обласної ради

Попри перманентні скандали та свавілля, скандальному Ігорю Сапожку правдами й неправдами вдавалося втриматися в кріслі очільника Броварів, яке він отримав у 2008 році шляхом фактично рейдерського захоплення міської ради. Однак зараз у мера-«дерибанщика» здається почалися проблеми, що змушують іти на крайнощі.

Розуміючи, що міськрада готується до висловлення йому недовіри за тотальну корупцію та відверту безгосподарність, Сапожко грає на випередження й докладає чималих зусиль для монополізації влади.

По-перше, він почав домовлятися із партією президента. Як результат – Андрій Мотовиловець, який представляє інтереси Володимира Зеленського у столичному регіоні, «вписався» за Сапожка й видав розпорядження, у якому той вимагає від депутатського корпусу «слуг» у Броварах у жодному разі «не порушувати питання» та не голосувати за оголошення тому недовіри.

По-друге, Сапожку довелося «купити» опонентів. Таємно від депутатів міської ради управління житлово-комунального господарства сплатило з бюджету 6,2 млн грн на користь ТОВ «БЗБК». Щоправда, є нюанс: ще у 2015 році «БЗБК» на цю суму виконало підрядні роботи, а зараз вирішило, що за це мала б заплатити міська рада. Зауважимо, що членом наглядової ради цього ТОВ є депутатка міськради від фракції «За майбутнє» Олена Дудар, яка раніше підтримувала відсторонення Сапожка. Зараз же пані Дудар змінила свої погляди й пропустила засідання, на якому депутати проголосували за створення комісії щодо перевірки законності виплати тих самих 6,2 млн. Разом із нею не голосував ще один представник «За майбутнє» Сергій Шапран.

По-третє, Сапожко почав зачистку депутатів своєї ж фракції «Єдність», які хотіли розібратися з корупційними схемами. Як результат – йому вдалося позбутися сімох «саботажників», а їхні місця зайняли старі-віддані кадри.

Дружина Сапожка Марина, яка є депутаткою Київської обласної ради від «Батьківщини», також відзначилася. Вона разом із Валерієм Ксьонзенком не підтримали звернення КОР до міжнародних організацій щодо геноциду рф проти українців. Тоді під час засідання в залі був присутній Ігор Сапожко, який, ймовірно, міг підказати дружині, коли варто утриматися біля кнопок голосування. Для чого це йому, поки невідомо.

В.о. голови Правління АТ «Київоблгаз»

У березні цього року в «Київоблгазі» відбулася неабияка ротація кадрів: Дмитра Дронова – «вічного» директора компанії та праву руку підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа – «попросили» піти з посади. Тоді як 20 підконтрольних останньому облгазів арештували та передали НАК «Нафтогаз».

Подейкують, що керівником монополіста на ринку газових послуг у Київській області планують призначити людину, чиї патрони перебувають у високих кабінетах на Банковій. Щоправда, уже більше ніж пів року НАК «Нафтогаз» не може знайти гідну кандидатуру, готову працювати з величезним вантажем проблем від попередників.

Увесь цей час обов'язки голови правління мегаприбуткового підприємства виконує Руслан Писанко, який до призначення багато років був технічним директором компанії. Оскільки він працював у команді одіозного Дронова, то й відповідно повинен відповідати за бандитські дії газового монополіста щодо громадян та обласного бізнесу.

Зокрема у столичному регіоні «Київоблгаз» може похизуватися такими «звитягами» перед народом, як-от: чорний піар конкурентів, бандитські набіги на будинки людей, шахрайство, залякування, відключення від газопостачання як помста за антирекламу, непогодження документації для «непокірних» підприємств тощо.

Формальна відсутність Дронова не зменшить кількість корупційних схем через «професіоналів», що залишилися у структурі компанії. Відтак, досі працює один із основних соратників злочинної діяльності Дронова Ігор Мозоль. Де-юре він очолює Службу економічної безпеки, де-факто – продовжує «кошмарити» людей і бізнес.

Таким чином, зміни в керівному складі «Київоблгазу» не такі вже й радикальні. Фірташу вдалося замилити людям очі, прибравши з посади Дронова. Натомість обов’язки очільника компанії виконує багаторічний працівник із команди останнього, на «теплих» місцях залишилися й поплічники.

Генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго», український топменеджер

На посаді генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота з 2011 року. Протягом цього часу компанія успішно розвивається і є багаторічним лідером галузі. Товариство входить до переліку 15 підприємств державного сектору економіки, сумарні активи яких становлять 70% від загального показника в держсекторі. У складі компанії 10 гідроелектростанцій на річках Дніпро та Дністер.

Після повномасштабного вторгнення кожен українець усвідомив важливість стабільної роботи енергетичної галузі. «Укргідроенерго» відіграє у цьому дуже важливу роль, адже не тільки забезпечує енергосистему країни електроенергією, а й створює резерв потужності завдяки гідроресурсам двох головних водних артерій. Компанія традиційно прагне відповідати найвищим стандартам світової енергетики, тому процес оновлення обладнання і технологій відбувається постійно.

«Укргідроенерго» під керівництвом Сироти допомагає Збройним Силам України, теробороні та добровольчим формуванням територіальних громад, де розміщені гідроелектростанції. Товариство постійно впроваджує та вдосконалює програми соціального захисту співробітників та членів їх родин, завдяки чому здобуло міжнародну премію LUCA AWARDS у номінації «Роботодавець року» (2019) та ввійшло у ТОП-5 підприємств із кращою програмою підтримки співробітників (2020).

Хоч Сирота не публічний менеджер, але за роки роботи в енергетичній галузі здобув чимало нагород та відзнак державного рівня, що підтверджують його професіоналізм. Він є лауреатом державної премії в галузі науки і техніки за роботу «Створення оборотних гідроагрегатів Дністровської ГАЕС для підвищення ефективності об’єднаної енергетичної системи України».

Директор Служби автомобільних доріг у Київській області

Руслан Ничік очолив САД на Київщині у грудні 2019 року. Він тісно пов’язаний із колишнім заступником голови КМДА Русланом Крамаренком, який працював у столичній мерії за часів «регіонала» Олександра Попова, а до цього був заступником останнього у Міністерстві з питань житлово-комунального господарства. 

Інший зв’язок – Олександр Кубраков, нинішній віцепрем’єр із відновлення України – Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури. А на момент призначення Ничіка – очільник «Укравтодору». Із Крамаренком і Кубраковим Ничік мав спільні інтереси в ТОВ «Єврокомунсервіс». Через дружину Олену також пов’язаний із забудовником Андрієм Вавришем.

За даними ЗМІ, до повномасштабної війни САД у Київській області успішно, але не без гучних скандалів, освоювала кошти проєкту «Велике будівництво». Особливі сподівання були від Великої кільцевої дороги навколо столиці. Проте війна змусила поставити на паузу реалізацію цього масштабного і водночас корумпованого проєкту та переключитися на відновлення зруйнованих доріг і мостів. Роботи в цьому напрямку тривають, зокрема вдалося відновити проїзд мостами біля Стоянки на трасі Київ-Чоп та через річку Трубіж на трасі Київ-Харків-Довжанський.

Якщо до російського вторгнення на «Велике будівництво» коштів не жаліли, то зараз відчувається серйозний брак грошей. У 2023 році ситуація може покращитися, якщо відновлення інфраструктури фінансуватимуть партнери України. Ураховуючи, що в уряді за це відповідатиме товариш Ничіка Кубраков, у директора САД Київщини з’явилися гарні перспективи кар’єрного росту. Подейкують, найближчим часом він може стати заступником Кубракова й очолити одну із ділянок багатопрофільного об’єднаного міністерства.

Полковник Збройних сил України, блогер, журналіст

Роль найвідомішого антипропагандиста російської маячні цього року точно важко переоцінити. Анатолій Штефан (також відомий як «Штірліц») не тільки кадровий військовий (несе службу в Генеральному Штабі ЗСУ), а й успішний блогер та журналіст, який тісно пов’язаний із Київщиною. Свого часу він служив у білоцерківській 72-ій бригаді та більше 15 років проживає в найбільшому місті області.

Із початку збройної агресії Штефан став заочним учасником однієї з російських програм пропагандистки Скабєєвої, яка буквально розбирала його публікації на цитати. Наразі «Штірліц» активно веде боротьбу з російськими фейками та пропагандою на різних медіаплатформах, інформує про ситуацію на фронті, втрати загарбників та багато іншого.

Чоловік продукує багато українського контенту в соцмережах, що особливо популярні серед молоді. Різні рейтингові групи визнавали Штефана кращим блогером України 2020 та 2021 року, а фоловери цінують його контент за дотепний гумор, цікаві розповіді й важливі повідомлення про ситуацію на фронті.

Штефан є головою ГО «Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій». Також він займається військово-патріотичним вихованням молоді Білої Церкви, за що отримав у 2019 році відзнаку міського голови Геннадія Дикого. 

На сьогодні Штефан зберігає зв’язок між українською армією та суспільством, адже його повідомлення в соцмережах є виваженими та перевіреними, а вміння подавати інформацію відіграє ключову роль у руйнуванні пропаганди ворога.

Народний депутат України

Дунда балотувався на Фастівщині під брендом «Слуги народу» за квотою колишніх «приватівців». Він був безпосередньо пов'язаний із будівельною сферою ще до депутатства, тож опосередковано продовжив нею займатися й після потрапляння в парламент. Афільована до Дунди компанія отримувала тендери на ремонт об’єктів соціальної інфраструктури у Фастівському районі. Проте останнім часом цей нардеп активно дрейфує під покровительство Андрія Єрмака. Це можна зрозуміти з низки його доволі гучних заяв в інтересах Банкової.

У червні він затаврував колабораціоністом свого колишнього колегу по фракції і політичній орбіті Олександра Дубінського. А коли заступник глави ОП Кирило Тимошенко «зашкварився» із використанням автомобіля «Chevrolet Tahoe», переданого американцями на потреби ЗСУ, Дунда вимагав погнати цього чиновника зі служби. В обох випадках – інтереси Дунди і Єрмака. Дубінський намагається зберегти за собою вплив на Київщині, але не в інтересах Президента, а Тимошенка Єрмак хоче відсунути від «потоків», передбачених на повоєнну відбудову. У Дунди свій інтерес. Подейкують, він не проти посунути Андрія Мотовиловця й очолити «Слуг народу» у столичному регіоні. Це відкриє нові горизонти для пов’язаного із ним будівельного бізнесу.

На тісні стосунки з Банковою вказує й міжнародна активність Дунди, якої в нинішніх умовах просто не могло би бути без покровительства згори. Він долучився до роботи Форуму вільних народів росії – тусовки російських політемігрантів-маргіналів, які проповідують ідею розвалу рф на національні держави. Дунда і раніше вирізнявся патріотичними (але радше піарними через неможливість їхньої реалізації) законодавчими ініціативами, як-от: заборона «руского міра», позбавлення мандатів депутатів ОПЗЖ і таке інше. А практична залученість до Форуму вільних народів дає Дунді нагоду бути в інформаційному мейнстримі, та ще й на міжнародному рівні. Ніхто з мажоритарників Київщини не може зараз таким похвалитися.

Полковник Збройних сил України, командир 1129 Білоцерківського зенітного ракетного полку

Дислокований у Білій Церкві 1129 зенітний ракетний полк входить до складу оперативного командування «Північ» (території Житомирської, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей та міста Києва). Повномасштабне вторгнення росії полк під командуванням Волощука зустрів у східних та південних областях України. Загалом від початку російсько-української війни бійці полку виконують завдання із прикриття загальновійськових підрозділів від загрози з повітря та недопущення проведення розвідки противником на території Донецької та Луганської областей. На рахунку підлеглих Волощука сотні знищених розвідувальних БПЛА противника.

Важливість протиповітряної оборони важко переоцінити, особливо після 24 лютого, коли ворог почав використовувати масовані ракетні обстріли для знищення цивільної та військової інфраструктур України. Бійці 1129 ЗРП успішно знищують крилаті ракети наявними засобами протиповітряної оборони, що дозволило зберегти величезну кількість людських життів.

За зразкове виконання завдань під час захисту територіальної цілісності та незалежності України, 24 серпня 2022 року президент Зеленський присвоїв полку почесне найменування «Білоцерківський» та постановив надалі іменувати його «1129-й зенітний ракетний Білоцерківський полк Сухопутних військ Збройних сил України».

Полковник Волощук став повним кавалером орденів Богдана Хмельницького, які отримав за час повномасштабного вторгнення рф в Україну. Станом на січень 2022 року більше 200 військовослужбовців ракетного полку були нагороджені орденами «За мужність», «За заслуги» та іншими медалями й відзнаками Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, командувача об’єднаних сил Збройних сил України, командувача Сухопутних військ Збройних сил України тощо.

Народний депутат України

За роки депутатської діяльності Бабенко зарекомендував себе як абсолютно інертний у Верховній Раді: не входить до монобільшості або ж коаліції та не має своєї команди. А більшість народних обранців із групи «Довіра», до якої він належить, є фігурантами антикорупційних розслідувань.

Бездіяльність у парламенті нардеп традиційно компенсує суперактивністю в Білій Церкві. Повномасштабна війна лиш дала нові можливості людині одіозного Василя Хмельницького продовжувати активно критикувати чинне керівництво найбільшого міста столичного регіону. Тож Бабенко часто з’являється на підконтрольному олігарху місцевому телеканалі «Крокус», де спекулює на перевиконанні бюджету міста та виголошує популістські гасла, що нереально виконати.

Зауважимо, що народний депутат і досі залишається одним із претендентів на крісло мера Білої Церкви, а кожна помилка нинішнього мера Геннадія Дикого завдяки медіаресурсу Хмельницького грає на руку Бабенку, у якого ще залишилася частина електорату з попередніх виборів.

Але велика кількість жителів Білої Церкви вже давно зрозуміли, що народний депутат Микола Бабенко – типовий популіст, який мало чим корисний місту та його жителям. Йому не цікаво лобіювати вирішення проблемних для міста питань, а подобається лише критикувати чинну владу.

Цілком можливо, що депутат спробує отримати омріяну посаду з допомогою  напівзабутого «УДАРу», адже цьогоріч Бабенко навіть очолив Київську обласну організацію партії (хоча де-факто нею керуватиме команда Палатного-Велікіна). Сидіти на двох стільцях народному обранцю навряд чи вдасться, тож доведеться обирати – або ж чекати, поки з’явиться новий, більш перспективний проєкт.

Депутатка Обухівської міської ради, підприємниця

Депутат Київської обласної ради

Активно займатися волонтерством Світовенко почав ще за часів Революції гідності – постачав українським військовим необхідну амуніцію і допоміг бійцям 34 батальйону отримати бронетранспортер. А з початку повномасштабного вторгнення росії лише посилив допомогу як українським бійцям, так і жителям Київщини, хоча активні бойові дії на 92-му окрузі, яким завідує депутат, не велися.

Світовенко передав на потреби Національної поліції та родин, які евакуювалися із зони бойових дій, 1 тонну продуктів харчування. Для 72-ї бригади Чорних Запорожців придбав сучасний дрон-розвідник. А Маловільшанська громада отримала від нього декілька сотень матраців для потреб територіальної оборони та внутрішньо переміщених осіб.

Не припиняв депутат роботу і на території свого округу. Зокрема, за сприяння Віктора Світовенка було надано допомогу на лікування майже 700 місцевим жителям, а на Білоцерківщині побудовані дві амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Тетіївська лікарня отримала в подарунок від нього діагностичне обладнання, яке значно спростило роботу клінічно-діагностичної лабораторії.

Також депутат не байдужий до проблем дітей та молоді, тому часто спонсорує різноманітні конкурси, олімпіади та спортивні змагання. До того ж тривалий час опікувався Таращанським центром соціально-психологічної реабілітації дітей «Надія», де, окрім місцевих, перебувала малеча, вивезена з окупованої території Донецької області, а також Володарською школою-інтернатом та інклюзивним центром Сквири.

У КОР Віктор Світовенко є уповноваженим представником фракції «Батьківщина», і вже багато років залишається особливо наближеним до Юлії Тимошенко. Також він є членом постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та боротьби з корупцією. Попри те, що депутату не властива публічність, він має коло виборців та прихильників на своєму окрузі, які готові вчергове забезпечити йому перемогу на майбутніх місцевих виборах. 

Народний депутат України

Народним депутатом Качний залишається тільки тому, що частина народних обранців забороненої ОПЗЖ голосує так, як вигідно владі. Вони розділилися на дві групи – «Відновлення України» і «Платформа за життя та мир». До складу другої і входить Качний. ЇЇ головним акціонером є Сергій Льовочкін, він ще до початку війни почав «служити у батальйоні Монако». Утік з України і Качний. Мандат не склав, а відбирати депутатство в ОПЗЖешників не хочуть (прикриваються Конституцією). Хоча ще у квітні група депутатів на чолі зі «слугою» Олегом Дундою зареєстрували законопроєкт, у пояснювальній записці до якого прізвище Качного стояло поряд із прізвищами зрадників Медведчука, Козака і Рабіновича. 

Ситуація в парламенті повторилася і в Київській обласній раді: фракція ОПЗЖ зникла, але депутати залишилися з мандатами. У правоохоронних органів і СБУ не виникло питань до близьких соратників Качного Валерія Ксьонзенка та Юрія Чередніченка. Перший із них у травні не підтримав звернення облради до міжнародних організацій щодо геноциду росії проти українського народу. Другий і далі заробляє на ринку маршрутних перевезень області. А віднедавна ще й проявляє інтерес до обласної лікарні, керівник якої – Ігор Кучма – називає проросійського депутата своїм заступником.

Зараз для таких як Качний не йдеться про збереження політичного впливу в області. Їхня мета скромніша – пересидіти важкі часи та уникнути гонінь. Зробити це не складно: мовчати і тиснути на потрібні кнопки. Наприклад, якби не голоси груп, зліплених із колишніх ОПЗЖшників, парламент провалив би скандальний закон про містобудівну діяльність, який протягувала будівельна мафія. Качний за цей документ голосував. І забудовники не забудуть, і владі «підмазав».

Голова Тетіївської міської територіальної громади та депутат Київської обласної ради

«Солідарівець» Олег Балагура вже другу каденцію поспіль є депутатом Київської облради та входить до комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції.

На Київщині він відомий також як один із найбільших землевласників області, який вже майже 30 років є директором державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське». Завдяки такому досвіду Балагура-старший продовжує користуватися великим авторитетом як у Тетієві, так і в регіоні загалом. Щоправда, подейкують, що один із нардепів від «Слуги народу» наразі пропрацьовує механізм, який дозволить приватизувати землі держпідприємства. Очевидно, це зіграє проти Олега Балагури.

Натомість Богдан Балагура за два роки керівництва громадою показав себе як досить активний у комунікації мер. Він має власний канал у Telegram, де щоденно звітує перед жителями громади та реагує на актуальні запити. Також цього року в застосунку був запущений TetiivBot, аби спростити для місцевих вирішення низки бюрократичних питань та пришвидшити отримання важливої інформації.

Під керівництвом Балагури в Тетієві ведеться активна волонтерська діяльність. Із початку повномасштабного вторгнення був відкритий благодійний фонд, який передає кошти на потреби ЗСУ. До того ж у місті створили гуманітарний штаб, що надає допомогу переселенцям та жителям окупованих територій. У громаді навіть запустили власне виробництво бронежилетів.

Та попри сучасний підхід мера, досі даються взнаки його молодий вік та досить малий управлінський досвід. Наразі родина очільника міста безперечно займає вагоме місце на політичній мапі області. Однак Олег Балагура в будь-який момент може втратити вплив. Саме тому Балагурі-молодшому доведеться добряче попрацювати над розвитком громади, аби наступного разу перемагати на виборах не через авторитет батька, а завдяки власним досягненням.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі

Віталій Коцур – доктор історичних наук та професор, член Національної спілки краєзнавців України, громадської організації «Ресурсний центр сталого розвитку» та експерт Національного фонду досліджень України.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі Коцур очолив у 2021 році, потрапивши в Національний реєстр рекордів України як «Наймолодший ректор університету в Україні». Під час вступної кампанії з 12 тис абітурієнтів, які виявили бажання навчатися в закладах вищої освіти Київської області, більше третини подали заяви до УГСП, що стало найвищим результатом у регіоні.

Віталій Коцур продовжив курс свого батька, який до цього був ректором університету близько 20 років, на розвиток міжнародного співробітництва, підготовку студентів, зокрема й іноземців, до здійснення професійної діяльності на рівні світових стандартів. Протягом першого року його ректорства університет підписав близько сотні договорів про співпрацю та академічну мобільність закладу. Навіть в умовах війни УГСП продовжував реалізацію кількох грантових проєктів та виграв грантову заявку за програмою Erasmus+, яка буде діяти протягом трьох років. Переяславський університет зміг покращити безпекові можливості, щоб працювати в очному форматі навчання.

Із початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України за сприяння Віталія Коцура заклад активізував роботу свого волонтерського корпусу, який активно працює не лише в напрямку підтримки вимушено переміщених осіб, а й підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії та територіальної оборони. Також ректор став співзасновником та одним із очільників Добровольчого формування Переяславської територіальної громади №2, у складі якого перебуває близько 200 осіб. 

Показово, що в грудні в переяславський університет з нагоди 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди приїздив президент Володимир Зеленський. У нинішніх реаліях це, безсумнівно, додає авторитету молодому ректору.

Депутат Київської обласної ради

Із перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України волонтерський штаб Олега Корбана бере активну участь у підтримці військових та жителів Київщини. Під час окупації допомогу від депутата отримували мешканці Макарівської, Великодимерської, Бородянської ОТГ. Його команда закупила та передала громадам пальне, медикаменти, інсулін, одяг, продукти харчування та засоби гігієни. Також Корбан забезпечив ліками та продуктовими наборами жителів та переселенців Білогородської, Обухівської, Козинської ОТГ та Васильківської міської ради. Необхідні засоби волонтери передали й середній загальноосвітній школі № 281 Святошинського району, на базі якої було розміщене укриття. Окрім того, придбали дефіцитний в перші місяці війни L-тероксин для самотніх пенсіонерів столиці.

Також чиновник надавав допомогу і територіальній обороні Солом'янського району та базі 133 батальйону ТрО Бучанського району. А для військових, які перебувають у зоні бойових дій, закупив турнікети. До того ж разом із командою депутат постійно допомагає екіпажу лікарів, який щовихідних вирушає з Києва на допомогу мешканцям Херсону, Лиману, Ізюму та інших населених пунктів, які пережили окупацію.

У Київській обласній раді Олег Корбан є членом комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігальних технологій. Окрім того, залишається членом правління та почесним президентом Всеукраїнської федерації гольфу з пожиттєвим статусом. Із 2010 року входить до Національного олімпійського комітету України. Завдяки авторитету та досвіду на майбутніх виборах депутат зможе посилити будь-який політичний проєкт. 

Народна депутатка України

Василевська-Смаглюк – фрондер у фракції «слуг». Полишати лави монобільшості вона не поспішає, навіть сподівається йти з політсилою Володимира Зеленського на наступні вибори. Якщо знайдеться місце в його команді, адже депутатка не соромиться виносити сміття із «зеленої» хати, попри те, що розкольництво не на часі. 

Пані Ольга побила горшки з ексколегою з «групи Коломойського» Олександром Дубінським. Зауважує: той продовжує впливати на процеси на Київщині, хоча його прогнали з фракції. А допомагає йому Андрій Мотовиловець, якого «слуги» поставили курувати Київською областю. Формально. Обоє, каже депутатка, ллють воду на млин партії «За майбутнє» і безпосередньо Ярослава Москаленка.

Дістається від неї і голові військової адміністрації Олексію Кулебі. За хаос при евакуації людей у перші тижні війни. Утім, із Кулебою, якого вважають креатурою очільника ОП Андрія Єрмака, у пряму конфронтацію не йде. Завбачливо зазначає: після деокупації частини Київщини глава регіону став «профорієнтованим» у подіях.

Щодо свого внеску, пані Ольга зі своїм штабом координували людей під час евакуації, надавали гуманітарну допомогу,  а коли в населених пунктах 96 округу не було зв’язку, забезпечила громади старлінками та станціями мобільного зв’язку. Після деокупації Київщини організовувала підтримку наших військових паливом, мобільними станціями, спорядженням тощо. Також співпрацювала з UNICEF Ukraine задля відновлення укриттів у школах її виборчого округу.

За час війни Василевська-Смаглюк потрапила й у традиційний для влади автоскандал. Журналісти спіймали її на дорогому «Ягуарі», зареєстрованому на брата. Але пані Ольга довела, що не в тім’я бита. Пояснила: пересіла на таке авто для економії, адже це електрокар. І пообіцяла відобразити право користування в декларації. 

Голова Васильківської міської територіальної громади 

Місто Васильків одне з перших на Київщині прийняло на себе удар ворожих ракет. Під атаками опинилися летовище, військова частина, нафтобази, житлові будинки, цивільна інфраструктура. Завдяки ефективним діям наших військових, окупантам не вдалося висадити тут свій десант. Вони намагалися зробити це кілька разів. Бої з ворожими диверсійними групами точилися в самому місті.

У Василькові відразу створили формування територіальної оборони. Із ним пов’язана одна із найбільших трагедій: у березні диверсанти розстріляли 14 бійців-добровольців. У місті діє батальйон тероборони «Щит Василькова», яким командує радник міської голови Андрій Мельник. Злі язики (їх пов’язують із депутатом ВР Олександром Дубінським) називають це добровольче утворення особистими гвардійцями міської голови.

Після того, як загарбників вигнали з Київщини, Баласинович зайнялася відновленням пошкоджених об’єктів. На щастя, Васильків оминула страшна доля Гостомеля, Ірпеня і Бучі, але і тут шкоди агресор наробив багато. Зокрема, унаслідок ракетних обстрілів міста постраждало 5 котелень тепломережі (наразі всі відремонтовані та працюють). На 3-х об’єктах замінили насосне та котельне обладнання. Також проведені роботи з демонтажу зруйнованих будівель та заміни конструкцій у пошкоджених багатоповерхових будинках. Щоправда, у мешканців Василькова й досі багато нарікань на перебої з водопостачанням.

Баласинович вдалося зберегти лояльну більшість у міській раді. Не завадив і гучний скандал. Улітку співробітники СБУ та Нацполіції проводили обшуки, пов’язані із розслідуванням розкрадання благодійних коштів і «гуманітарки». У мережі (особливо активно цю тему розкручував екснардеп і давній ворог Баласинович Ігор Мосійчук) лунали звинувачення безпосередньо голові Василькова. Проте, судячи з подальшого перебігу подій, підтверджень злочинної діяльності не знайшли. 

Попри плітки та політичні інсинуації, Наталія Баласинович із початку російського вторгнення залишилась зі своїми виборцями та зробила все можливе для стабілізації ситуації в місті.

Народний депутат України, очільник Київської обласної організації партії «Слуга народу»

За час перебування в політикумі Київщини Андрій Мотовиловець так і не став самостійним гравцем. На посаду очільника обласної організації «Слуги народу» його протягнув заступник голови Офісу Президента Кирило Тимошенко. Для останнього Мотовиловець став «вухами» у столичному регіоні. Наприклад, нардеп часто курує проєкти, що просуває Тимошенко, як-от будівництво чи відновлення, реалізація яких на практиці викликає дуже багато питань.

Мотовиловець продовжує виконувати вказівки свого ставленика: світиться на різних заходах і продовжує займатися політичними іграми в кулуарах влади. Зокрема комунікує з міськими головами Київської області та депутатським корпусом облради (особливо з сім’єю Сапожків із Броварів).

Цьогоріч ім’я Мотовиловця неодноразово фігурувало у скандалах. Журналісти звинувачували депутата в тому, що він блокував розгляд у парламенті ініційованого Президентом законопроєкту, спрямованого на знищення корупційної схеми продажу землі Національної академії аграрних наук. 

Крім цього, депутата помітили за кермом автомобіля преміумкласу Audi Q7 2022 року випуску, середня вартість якого становить понад 80 тис доларів. Сам же Мотовиловець заявляв, що це транспортний засіб його брата, а він просто взяв на певний час покататися.

Ложку дьогтю в реноме політика додала й «слуга» Ольга Василевська-Смаглюк, яка заявила, що обласною організацією партії тільки формально керує Мотовиловець, а насправді сірим кардиналом є агент Кремля за визначенням США Олександр Дубінський.

Голова Борщагівської сільської територіальної громади

На початку повномасштабного вторгнення російську армію зупинили буквально за декілька кілометрів до Борщагівської громади. Тож, хоч прильоти були, сценарію Бучі чи Ірпеня вдалося уникнути. Це дозволило Олесю Кудрику й далі займатися своїми справами: за час війни у громаді проводили як закриті сесії, де проти людей виставляли озброєних невідомих, так і відкриті, де видавали дозволи на сумнівні будівництва. Також скандалом завершилося засідання ради, під час якої з подачі Кудрика кілька мільйонів гривень пішли на премії місцевим чиновникам.

У Борщагівській ОТГ досі не вирішена проблема кілометрових заторів, адже виділена під облаштування транспортних розв’язок земля вічно кудись зникає. Схоже, що кабінет керівництва громади став для неї справжнім Бермудським трикутником.

До того ж мешканці мусять пожинати плоди минулорічної зміни генерального плану. Наприклад, у Софіївській та Петропавлівській Борщагівках збираються звести 10-поверхівки в межах приватного сектору. А це означатиме часткове зруйнування парку, що коштував місцевому бюджету 10 млн грн, надмірне навантаження на електролінії, брак місць у дитячих садках та школах тощо.

Зауважимо, що Кудрик продовжує дуже активно комунікувати з забудовниками, зокрема з Андрієм Мартиновим, який, попри вкрай негативне реноме, підозру за несплату в держбюджет понад 140 млн грн податків, і надалі залишається найбільшим забудовником у Борщагівській ОТГ.

Кудрик був на посаді голови Софіївської Борщагівки двічі з 2012 року, балотувався від політсил влади  – «Партії регіонів» і  БПП «Солідарність». Як представник останньої він очолив і новостворену ОТГ. Хоч усі ще пам’ятають його показове носіння георгіївської стрічки, що стала символом російської агресії проти України.

Через численні ракетні обстріли Борщагівська громада має серйозні проблеми з електропостачанням. Жителі окремих будинків скаржаться, що світло в них не з'являлося більше місяця. Але місцева влада вирішити це, як і низку інших питань, не може, мовляв, зайнята тим, що точно «на часі» – дерибаном «золотої» землі та пилянням бюджету, який у громади досить великий.

Депутатка Київської обласної ради, ректорка Білоцерківського національного аграрного університету

У поточному році Олена Шуст продовжила опікуватися питаннями освіти. Депутатка очолює в Київській облраді комісію з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії, тому велику кількість ініціатив вдалося реалізувати саме через колегіальний орган.

В умовах війни важливо не тільки продовжувати навчальний процес, а й гарантувати його безпечність. Насамперед мова йде про облаштування укриттів, забезпечення безперебійного постачання електроенергії, відновлення освітніх закладів, що були пошкоджені чи зруйновані внаслідок бойових дій. Інший важливий напрямок роботи – розбудова системи національно-патріотичного виховання учнівської молоді, що зараз особливо актуально. Окрім того, триває процес формування мережі ліцеїв у Київській області, що системно покращить рівень надання освітніх послуг.

За керівництва Шуст Білоцерківський НАУ стрімко розвивається в напрямку міжнародного співробітництва. Цьогоріч було підписано Меморандум про співпрацю з Чеським університетом наук про життя, що запроваджує програму подвійних дипломів та включає БНАУ до Всесвітнього рейтингу університетів UI GreenMetric. Постійно оновлюється матеріально-технічна база наукових лабораторій для проведення різноманітних досліджень, а за ініціативи ректорки університет забезпечує підтримку обдарованих учнів Київщини, які є членами Малої академії наук України. У 2022 році Шуст стала президенткою Київського обласного територіального відділення МАН України.

Від початку повномасштабного вторгнення депутатка не припиняє допомагати військовослужбовцям. Зокрема, був підписаний меморандум про співпрацю з Білоцерківським військовим госпіталем, надається підтримка пораненим бійцям.

Голова Бориспільської міської територіальної громади

Цьогоріч Борисенку на посаді міського голови не вдалося прославитися. На щастя, завдяки вмілим діям наших захисників Бориспіль і район не були окуповані. У найтяжчі для Київщини березневі дні Борисенко відзначився панічним закликом до містян і вимушених переселенців виїхати з Борисполя, бо навколо вже нібито точаться бої. І навіть оголосив про організовану евакуацію. Заява мера шокувала, адже насправді ворога поблизу Борисполя не було. Очевидно, отримавши добрячого прочухана згори, міський голова уточнив: неправильно були розставлені акценти. Мова йшла виключно про теоретично можливі в майбутньому атаки ворога. У подальшому пан мер уникав подібних заяв.  

Нагадаємо, місто він очолив у січні 2021 року, коли здобув перемогу на дострокових виборах. Балотувався від «Європейської солідарності», підтримку якої здобув завдяки гарним стосункам із політтехнологом Петра Порошенка і депутатом облради Володимиром Горковенком. До «ЄС» Борисенко був у «Народному фронті» Арсенія Яценюка, куди, подейкують, потрапив за квотою групи Іванчук-Гранц-Юрушев. Та має бізнес-інтереси щодо головного летовища країни.  

На виборах Борисенко боровся з Владиславом Байчасом, секретарем Бориспольської міськради від «Слуги народу». Байчас – відомий в окрузі бізнесмен із бандитських дев'яностих, компаньйон екснардепа та прокурора Сергія Міщенка. За період мерства Борисенко фактично потрапив у залежність від груп впливу свого колишнього суперника Байчаса та батька і сина Шалімових. Останні контролюють депутатський корпус, залишивши для Борисенка роль весільного генерала.

Депутатка Київської облради

Молодість та недосвідченість у політичній боротьбі завадили Ірині Панченко потрапити до Верховної Ради у 2019 році. Політичні медійні «кілери» влаштували гучний публічний скандал навколо її персони, що стало причиною виключення з прохідної частини президентської партії «Слуга народу» до українського парламенту.

У регіональній політиці Ірина Панченко з’явилася у 2020 році, коли стала депутаткою від партії «Батьківщина». Вона тривалий час опікується вихованцями Васильківської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат (для дітей з важкими вадами мовлення), будинком сімейного типу Салманових у селі Барахти Обухівського району. Окрім того, Панченко закупила необхідні ліки для Бородянського інклюзивно-ресурсного центру, який відвідує 45 дітей з особливими освітніми потребами.

У березні 2022 року депутатка займалася евакуацією людей з окупованих територій Київщини, й надалі організовувала та брала участь у масових акціях та протестах, зокрема щодо звільнення оборонців Маріуполя. Після деокупації Київщини особисто відвозила жителям Бородянки, Бучі та Ірпеня продуктові набори, засоби гігієни, одяг, медикаменти тощо. Також Панченко надавала допомогу з оформленням документів на отримання нового житла тим, хто його втратив унаслідок бойових дій.

Підприємства, які заснувала депутатка, надавали допомогу в спорудженні фортифікаційних споруд на території Білоцерківського району. Через волонтерів Василькова вона передавала закуплену термобілизну для військових, а також продовжує підтримувати переселенців зі східних регіонів, що проживають у місті.

Батько депутатки Сергій Панченко – скандально відомий землевласник із неоднозначною репутацією, особливо через його характер і манеру спілкування. Знавці аграрного ринку столичного регіону та сусідніх областей говорять про серйозні скандали навколо бізнесів конкурентів. Водночас родина Панченків від початку війни активно допомагає ЗСУ. Зокрема, на потреби різних військових формувань вони передали вантажні та легкові автомобілі, паливно-мастильні матеріали та запчастини, а також продукцію власних сільськогосподарських підприємств. Особливу увагу родина Панченків приділяє військовим 72 ОМБр імені «Чорних Запорожців», які тримали оборону Київщини в березні, а зараз звільняють схід України від окупантів.

Голова Білоцерківської районної військової адміністрації

Людмила Мерзлюк – єдина жінка-керівниця військової адміністрації на Київщині. Із початку російського вторгнення вона перевіряла наявність у школах укритів, проводила наради з керівниками правоохоронних і контролювальних органів, брала участь у благодійних заходах на підтримку ЗСУ, особисто зустрічалася з оборонцями країни (мешканцями Білоцерківщини), опікувалася внутрішньо переміщеними особами (а таких у районі близько 70 тис).

Завдяки підтримці бізнесу їй вдалося забезпечити аграріїв пальним. Як результат – посівну і збір урожаю провели вчасно. Водночас у цьому можна побачити й особисту зацікавленість: гарні стосунки з агробаронами, імовірно, посилять її позиції та убезпечать від примх політичної погоди.

Ще одне досягнення Мерзлюк – залучення  6,5 млн доларів в економіку району завдяки реалізації окремих інвестиційних проєктів. Окрім того, підготовлено майданчики для релокованих підприємств.

Але не обійшлося і без скандалів. У листопаді депутат Білоцерківської райради, офіцер Нацгвардії Володимир Бабенко звинуватив Мерзлюк у бездіяльності – проігнорувала запит про забезпечення спецмашинами для БТР і військових авто.

На Білоцерківщині подейкують, що чоловік Людмили Мерзлюк – заступник начальника райуправління поліції полковник Сергій Мерзлюк – може піти на підвищення у столицю. До речі, останнього тутешні вважають «сірим» кардиналом, який стоїть за спиною дружини.

У минулорічному рейтингу найвпливовіших людей Київщини ми прогнозували, що нинішні посади членів родини Мерзлюків – трамплін для подальшого кар’єрного росту. Війна внесла свої корективи, але й створила нові можливості. Можливо, і родина Мерзлюків сподівається на вдалий політичний гороскоп. Принаймні скандал із спецмашинами для військових очільницю району з крісла не виніс. І це показово.

Леонід Джужик – голова Ставищенської ОТГ із 2020 року. На посаду він прийшов із досить обширною виборчою програмою та амбітними планами, які поки що здебільшого не реалізовані. Недостатня публічність, нечаста присутність на території громади та непослідовність роботи призвели до того, що рейтинг голови за два роки значно впав.

Ба більше, навіть мінімальні спроби Джужика втілити в життя заплановані пункти видаються провальними. Наприклад, обіцянка забезпечити комфортні умови для розвитку підприємництва зрештою вилилася в конфлікт з місцевим бізнесом. Для того ж, аби покращити рівень медицини в ОТГ, голова навіть посприяв призначенню на посаду керівника Ставищенської лікарні своєї експомічниці – Тетяни Даценко. Та з огляду на те, що жінка не мала ні профільної освіти, ні необхідного досвіду, на це місцеві жителі відреагувати теж не надто позитивно.

Варто додати, що Даценко також є депутатом Київської обласної ради та заступником комісії з питань сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму, що може бути значним привілеєм для Ставищенської громади. Однак очільник ОТГ поки не поспішає ним користуватися.

Як перший заступник голови Київського об’єднання асоціацій футболу і керівник Дитячо-юнацького комітету, ще за часів депутатства в КОР Леонід Джужик активно відстоював розвиток спорту в регіоні і навіть розпочав будівництво нового футбольного стадіону європейського типу зі штучним покриттям в смт Ставище. Та за час головування в ОТГ його активність в цьому напрямку також впала, як результат – ділянка досі не забудована.

Із початку війни очільника громади спіткала нова невдача. Через чутки щодо несправедливого розподілу гуманітарної допомоги багато волонтерів відмовилися працювати із селищною радою. 

Народний депутат України

Сергій Бунін – одна з ключових фігур на Лівобережжі Київщини, хоч і не дуже публічна. «Слуга»-мажоритарник фактично є координатором між законодавчою владою – Верховною Радою – і Бориспільською районною військовою адміністрацією (її очолює ставленик депутата Руслан Дяченко).

Оскільки під час бойових дій у Київській області округ Буніна практично не зачепило, то робота депутата в основному спрямована на гуманітарну допомогу, передусім вимушеним переселенцям, яких особливо багато в Борисполі. Задля цього налагоджена співпраця з іноземними партнерами.

Попри те, що нардеп завжди не вирізнявся медіаактивністю, очевидно, що він активно комунікує з аграріями. Також займається розвитком цього сектору в межах Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики.

Була ухвалена законодавча ініціатива про звільнення від оподаткування ввізним митом імпорт спеціальних мішків, рукавів і спецобладнання для зберігання зернових. Це дозволило аграріям зберегти врожай, коли сховища переповнені.

Із початку повномасштабного вторгнення Бунін із робочим візитом перебував у Бухаресті, де обговорювали можливості збільшення обсягів перевезень українських зернових, зокрема автошляхами Румунії та Сулінським каналом.

Голова Київської обласної організації партії «Наш край»

Колишній посадовець із орбіти президента-втікача Януковича Анатолій Присяжнюк має великий досвід роботи й продовжує активну діяльність на політичній арені столичного регіону.

Постійні зустрічі в районах із активом партії «Наш край», обласний осередок якої очолює Присяжнюк, робота з депутатським корпусом та місцевими елітами дають йому можливість ефективно реагувати на зміну політичної кон'юнктури. Наприклад, після відставки селищного голови Володарки, посилив позиції Юрій Слободський, а в Білоцерківському районі за підтримки керівництва гіперактивну діяльність розгорнув депутат райради Володимир Бабенко. Обидва є представниками «Нашого краю».

Важливо відзначити, що після вторгнення рашистів на Київщину та під час окупації північної частини області та Приірпіння, Анатолій Присяжнюк активно включився в допомогу потерпілим жителям Київщини. Завдяки солідним міжнародним зв'язкам, йому вдалося організувати поставки гуманітарної допомоги з Австрії, а команда партії допомагала із евакуацією та розселенням біженців.

Попри «ідеальну» картинку роботи, не обійшлося й без скандалів. У червні цього року СБУ затримала голову «Нашого краю» Олександра Мазурчака та керівника територіального осередку за вимагання 2,5 млн доларів за «прохідне» місце у виборчому списку до ВРУ. Пізніше Печерський суд випустив 62-річного Мазурчака з-під варти через стан здоров’я та потребу постійного медичного догляду. У пресслужбі партії вважають вказану справу «політичним замовленням», тож заявили, що «чекають на офіційне вибачення силовиків».

Також у травні цього року бізнесмен та депутат Рокитнянської селищної ради від партії «Наш край» Олександр Литвин насмерть збив батьків чотирьох дітей. Доведено, що посадовець був у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, але за пів року справа так і не дійшла до суду, а отже, злочин залишився без кари. Ба більше, Литвин і досі їздить за кермом та живе на широку ногу.

Зважаючи на амбіції Присяжнюка завести «Наш край» у Київську обласну раду (хоч до наступних виборів ще достатньо часу), такі курйози неприпустимі, адже кидають тінь на репутацію, і, попри очевидні заслуги, можуть зіграти з «Нашим краєм» злий жарт.

Український військовослужбовець, бригадний генерал Збройних сил України

У 2014 році війна застала мешканця Білої Церкви Михайла Драпатого із позивним «Рубін» (був командиром 2 механізованого батальйону 72 окремої механізованої бригади) поблизу Маріуполя. Тоді бойовики здійснили спробу захопити місцевий відділ поліції, а його батальйон мав зайти в місто на бронетехніці. Проросійсько налаштовані мешканці споруджували перешкоди. Тоді і з’явилися легендарні кадри, як Михайло Драпатий на БМП перелетів барикаду прихильників «руского міра» у Маріуполі.

У серпні 2016 року на Луганщині Драпатий вивів із оточення 260 бійців 2 батальйону 72 бригади з-понад 30 одиницями техніки. Тоді ж його призначили командиром 58 окремої мотопіхотної бригади, яка на той час боронила Авдіївку.

У 2021 році бригадного генерала Драпатого, який був заступником Командувача об’єднаних сил, визнали найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки управління Національного університету оборони та удостоїли перехідним мечем королеви Великої Британії.

Із 24 лютого 2022 року Драпатий брав участь у відбитті збройної агресії росії, командував підрозділами оперативного угруповання військ «Каховка», які звільнили низку населених пунктів Херсонської та Дніпропетровської областей. 

Михайло Драпатий – один із тих, хто наразі керує контрнаступом ЗСУ на Півдні, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, Народний герой України.

Депутат Київської обласної ради, заступник міського голови Білої Церкви 

Юрій Савчук із 1995 по 2009 рік устиг попрацювати як у комерційних, так і державних установах Володарського та Білоцерківського районів. За часів президента-утікача Януковича він обіймав посади начальника управлінь Держкомзему в Білоцерківському районі та Білій Церкві. У 2016 році Савчук став першим заступником голови Білоцерківської РДА, а згодом на певний час зайняв крісло в.о. очільника райдержадміністрації.

Не обійшлося в кар’єрі депутата без скандалів. Мова йде про Білоцерківську районну лікарню, де цілий поверх колишнього пологового відділення надали приватному бізнесу строком на 25 років. А директором компанії, яка тепер користується 350 кв метрами держустанови, виявилася матір Савчука. Законність та доцільність такої угоди між відділом коммайна Білоцерківської РДА та приватною фірмою розслідують відповідні органи. Утім, відомо, що за рік до передачі в оренду адміністрацією, яку на той час очолював Савчук, було виділено понад 1 млн грн на ремонт та комплектацію даного відділення. 

За результатами місцевих виборів у 2020 році Юрій Савчук став депутатом Київської обласної ради від політичної партії «За майбутнє». Окрім цього, чиновник є членом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради і займає крісло заступника міського голови Білої Церкви Геннадія Дикого. Савчук опікується виключно питанням благоустрою приєднаних громад. 

За останній рік суттєвих змін у роботі депутата обласної ради не було. Савчук, як і багато його колег, приділяє увагу питанням збільшення фінансування територіальної оборони та безпекових програм Київщини. Загалом, Савчук у місцевому політикумі тримається досить впевнено, хоча не є медійною фігурою.

Керівник виконкому партії «УДАР»

Попри повномасштабну війну, триває активна підготовка до парламентських виборів. Відтак, "Український Демократичний Альянс за Реформи Віталія Кличка" розгортає свої штаби по всій країні, зокрема й на Київщині.

Цьогоріч керівником обласного осередку УДАРу став чинний депутат Верховної Ради Микола Бабенко. Зважаючи на те, що у 2019 році через політичні ігри жоден із «ударників» не потрапив у парламент, таке кадрове призначення, імовірно, у перспективі мало би посилити можливості команди. Її, до речі, практично забули як на загальнонаціональному, так і на обласному (у чинному скликанні Київської обласної ради немає представників політсили Кличка) рівнях.

Провал партії в Київській області на виборах 2020 року зумовлений передусім недолугим управлінням виборчою кампанією, яку на себе взяв давній друг і кум мера столиці Артур Палатний. Свого часу він разом із Олегом Велікіним із тріском провалили цілком життєздатний політичний проєкт. Але Кличко вкотре довірив столичний регіон команді Палатного-Велікіна, хоч де-факто й на чолі з Бабенком. Зауважимо, що останній – багаторічний кандидат у мери Білої Церкви та прислужник олігарха Василя Хмельницького.

Про наміри Кличка закріпитися на Київщині свідчить завуальований політичний хабар: нещодавно Київрада проголосувала за виділення зі столичного бюджету 235 млн грн на відбудову інфраструктури громад, що постраждали від російської агресії (і, звісно, входять до Асоціації міст України).

Таким чином, одіозний Артур Палатний зі шлейфом кримінальних справ і, за даними окремих ЗМІ, кадирівським слідом укотре займається розвитком партії Кличка в області, зокрема курує гуманітарним штабом «Української команди УДАРу». Утім, як показує практика минулих років, відновлення партії на чолі з Палатним-Велікіним успіхом навряд чи увінчається.

Олександр Паламарчук очолює Гатненську ОТГ із 2020 року. Попри те, що до складу об’єднаної територіальної громади входить лише дві сільські ради, вона має великий бюджет і значні перспективи для розвитку малого бізнесу та житлового будівництва, насамперед через свою наближеність до столиці.

За два роки Паламарчук зарекомендував себе як досить відкритий та мобільний очільник. Йому вдається контролювати процеси в громаді, покращувати благоустрій та підтримувати комунікацію з населенням. Також у жовтні 2022 року він став членом Наглядової ради Національної академії внутрішніх справ України.

Не меншу активність голова проявив і після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Під його керівництвом громада згуртовано допомагає українським військовим. Завдяки спільним зусиллям за місяць благодійних заходів, що відбувалися у Гатненській ОТГ, її жителі придбали три автомобіля Збройним силам України, а також необхідну амуніцію та Starlink для оперативного зв’язку в зоні бойових дій бійцям підрозділу ГУР. Окрім того, громада закупила та передала необхідне обладнання для Державної пожежно-рятувальної частини в смт Чабани.

А в межах ініційованого першою леді України Оленою Зеленською проєкту центр для тимчасово переміщених дітей з України в Молдові «Соняшник» отримав від громади села Гатне шкільні підручники українською мовою.

Підтримує Олександр Паламарчук і людей старшого віку та переселенців, які під час війни також потребують допомоги – для них було зібрано близько 16 тонн продуктів.  

Голова Обухівської районної військової адміністрації

Гомона вважають креатурою екскуратора Київщини від партії влади Олександра Дубінського. Після офіційного відсторонення вигнанця зі «слуг» від партійних справ у столичному регіоні Гомон посаду не втратив. На Обухівщині подейкують, що відставці завадила війна. Утім, більш вірогідна інша версія: очільник району вчасно відчув напрямок політичного вітру. Можливо, став у пригоді попередній досвід, адже при Порошенкові Гомон був головою Бериславської РДА на Херсонщині, а при «слугах» осів в Обухівській РВА. До чиновницької роботи багато років прослужив у системі МВС, має звання полковника міліції.

Із початку повномасштабного вторгнення керівник Обухівщини переважно опікується питаннями допомоги військовим. Хоч це й відповідає духу часу, але здається, що його забагато в інформаційному просторі. Фейсбук-сторінка адміністрації нагадує персональну сторінку Гомона. Наприклад, він долучився до навчання за спеціальною програмою підвищення кваліфікації з питань воєнної безпеки та оборони держави. Корисна справа, але навіщо повідомляти про кожен крок голови РВА – незрозуміло.

Інший приклад: багато повідомлень пресслужби РВА про допомогу ЗСУ з автотранспортом. Більшість починаються приблизно так: «Олександр Гомон передав авто для забезпечення бойових задач». Із самої новини з’ясовується, що подія відбулася завдяки благодійникам і волонтерам, які співпрацювали з адміністрацією. Але Гомон – на перших ролях. Це може свідчити або про амбітність чиновника, або про своєрідний захисний механізм від відставки.

Окрім піару добрих справ, були і неприємні публікації для голови району. Навесні повідомляли, що чиновник нібито зі скандалом розлучається з дружиною. Утім, наскільки сімейні чвари нашкодили репутації Гомона, сказати складно. Якщо залишився на посаді, значить зумів уладнати. Або з жінками, або з вищим керівництвом.

Голова Вишгородської міської територіальної громади

Олексій Момот, який керує Вишгородом із 2015 року, після повномасштабного вторгнення росії залишився на робочому місці та регулярно робив відеозвернення, щоб заспокоїти громадян. Попри те, що майже 80% Вишгородського району було під окупацією, у громаду рашисти, на щастя, не зайшли, але місто й досі обстрілюють: знищені житлові будинки, пошкоджено школи, дитячі садочки, ДЮСШ, із якими і так був дефіцит.

Ще на виборах у 2015 році Момот пообіцяв вишгородцям побороти незаконну забудову, вирішити проблеми нестачі закладів освіти, якості води, тарифів на ЖКП, сміттєзвалища, громадського транспорту та багато іншого. Робота йшла дуже повільно, а тепер узагалі зупинилася. Зараз, за словами Момота, пріоритетне завдання – забезпечення нормального життя міста: надання комунальних послуг, поточний ремонт доріг, вивезення сміття, забезпечення водопостачання та водовідведення тощо.

Отже, критичні проблеми знову на паузі. Анонсоване будівництво сміттєпереробного заводу заморожене до кінця воєнного стану, хоча сміття – ахіллесова п’ята Вишгорода. У громаді та в місті просто критична ситуація із несанкціонованими сміттєзвалищами. Окрім цього, є проблема із укриттями – на понад 30 тисяч жителів облаштоване лише одне бомбосховище.

Водночас, попри заяви, що Олексій Момот нібито втік за кордон, мер міста був одним із тих, хто залишився на робочому місці й ефективно організував робочу комунальних служб, депутатського корпусу та територіальної оборони.

Депутатка Київської обласної ради

На останніх місцевих виборах Алла Шкуро стала депутаткою Київської облради від партії «Європейська Солідарність». Однопартійці довірили їй посаду уповноваженого представника фракції, адже Шкуро працювала заступником голови Київської ОДА та добре знає область, а особливо її місцеві еліти. Окрім цього, депутатка керує  Секретаріатом Київської обласної організації партії Порошенка.

В облраді Алла Шкуро обіймає посаду секретаря комісії з питань соціально-економічного розвитку, а також очолює ТСК з питань розбудови регіональної мережі підрозділів місцевої та добровільної пожежної охорони Київської області. Раніше вона працювала у складі комісії з питань перевірки екологічного стану водних об’єктів столичного регіону. Зокрема було проінспектовано стан водойм, очисних та гідравлічних споруд. За результатами роботи облрада ухвалила комплексну програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на 2022-2029 роки.

Після 24 лютого Шкуро організувала Волонтерський штаб, який передавав необхідну допомогу в окуповані населені пункти Київщини. У перші дні після звільнення області депутатка разом із волонтерами займалася постачанням продуктів та ліків у звільнені громади. Як координатор Штабу, налагодила співпрацю з міжнародними та українськими гуманітарними фондами. До того ж Шкуро є співорганізаторкою волонтерського проєкту з надання безкоштовної медичної допомоги мешканцям області.

Загалом депутатка КОР майже двадцять років працює в держсекторі, а останнє десятиліття її діяльність тісно пов’язана з Київщиною. Кілька скликань її обирали до місцевих рад області, а в 2019 році працювала в керівництві КОДА. Активність та впізнаваність Шкуро є хорошим підґрунтям, щоб знову опинитися в Київоблраді на наступних виборах, а також поборотися за крісло у Верховній Раді.

Депутатка Київської обласної ради

Із перших днів війни Галина Єрко активно допомагала жителям Бородянської громади. За її ініціативи сформували координаційний штаб, кол-центр та декілька складів гуманітарної допомоги. Крім того, вдалося налагодити важливу комунікацію з держустановами та громадськими формуваннями, що дозволило на перших етапах забезпечити військових технікою та формою, а також організувати розселення жителів громади в інших регіонах.

Уже після деокупації Єрко була волонтеркою у зруйнованій рашистами Бородянці, займалася відновленням роботи медзакладів, системи адмінпослуг та соціального забезпечення. Ще один важливий напрям роботи – міжнародна комунікація. Спільно з ПРООН було реалізовано проєкт ЦНАП на колесах, відкрито новий центр адмінпослуг та відремонтовано декілька адмінбудівель. Завдяки співпраці з партнерами до Бородянки доставили численні вантажі гуманітарної допомоги, техніки та обладнання, а також організували місії з порятунку безпритульних тварин.

Єрко залишається однією з тих, хто представляє Україну та Київщину зокрема на різних конференціях, аби спільнота не забувала про трагедію Бородянки та допомагала з її відновленням. Проводиться робота з організації співпраці представників бізнесу та донорів, що є важливим аспектом відновлення економічного потенціалу громади.

Не варто забувати, що батько депутатки – Георгій Єрко – залишається виконуючим обов’язки керівника Бородянської громади, яку очолив наприкінці січня. Саме тоді на сесії депутати висловили недовіру обраному на виборах 2020 року голові громади Олександру Сахаруку, а небайдужі активісти наголошували на небезпеці нападу рашистів та закликали формувати територіальну оборону.

Голова Бориспільської районної військової адміністрації

Завдяки неабиякому досвіду роботи державним службовцем та управлінцем Руслан Дяченко став одним із тих голів РВА, кому вдалося оперативно налагодити роботу в умовах війни та підготуватися до захисту району. За це Міністерство оборони України відзначило його однією з найвищих нагород для державних чиновників.

Щотижня Дяченко проводить виїзні прийоми у громадах, а також зустрічається зі старостами сіл та головами ОТГ. У такий спосіб він збирає інформацію про лежачих хворих, а також малозахищені верстви населення, яким за потребою надаватиметься відповідна допомога.

Попри зусилля росіян знищити енергетичну інфраструктуру України, що призводить до частих аварійних відключень електроенергії, Бориспільщина активно готується подолати кризу. Наразі всі три лікарні району (Бориспільська, Переяславська та Яготинська) працюють. Вони забезпечені генераторами, паливом та медикаментами. До того ж діє 95 пунктів обігріву, де є ковдри, вода, аптечка, ліхтарики, продукти харчування першої необхідності з довготривалим терміном зберігання. Також облаштовують так звані пункти незламності – це місця, куди у випадку відсутності електроенергії людина може прийти та обігрітися, підзарядити телефон, зв’язатися з родичами, отримати медичну допомогу.

У кулуарах області неодноразово ходили чутки про кар’єрний потенціал Руслана Дяченка. Кажуть, що він має амбіції стати керівником області, хоч наразі й публічно спростовує це. Водночас очільник Бориспільщини має серйозний «козир» у вигляді народного депутата-мажоритарника Сергія Буніна. Як командного гравця Дяченка підтримує народний обранець, адже контроль ситуації в районі через свого голову вкрай важливий для подальшої політичної кар’єри. 

В умовах війни Дяченко показав себе як умілий керівник, який без скандалів може ефективно організувати роботу навіть у критичних ситуаціях. Ймовірно, такі успіхи та професійність голови РВА не будуть недооцінені на Банковій. 

Секретар Білоцерківської міської ради

Поточний рік кардинально змінив уявлення про Дмитра Киришуна. Якщо раніше його сприймали лише як представника нової хвилі політиків-популістів, то зараз Киришун не тільки місцевий політик, а й військовослужбовець легендарної білоцерківської 72 ОМБр імені Чорних Запорожців.

Посадовець із перших днів війни створив та очолив волонтерський штаб, який згодом зареєстрували офіційно. ГО «Волонтерський штаб ТРО» постійно надає продукти харчування, ліки, одяг, побутову техніку, засоби гігієни для потреб ЗСУ, добровольчих формувань, силових структур, лікарень, дитячих будинків, малозабезпечених родин, переселенців.

Киришун був серед ініціаторів затвердження «Програми заходів національного спротиву Білоцерківської міської територіальної громади на 2022 рік», що дозволило виділити кошти, необхідні для організації оборони громади. Секретар міськради брав участь у створенні та згодом управлінні 16 добровольчих формувань та Сектору оборони Білоцерківського району, а в березні 2022 року був призначений керівником Органу управління ДФТГ району. За проведену роботу нагороджений відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За сприяння Збройним Силам України».

У квітні Киришуна мобілізували до лав ЗСУ, зокрема в 72 бригаду, бійці якої виконують найскладніші завдання на Донецькому напрямку. Під час одного з ворожих обстрілів він отримав поранення, але після лікування знову повернувся на схід та продовжив службу у званні молодшого сержанта, командував одним із відділень. Указом Президента України його було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Залишаючись секретарем Білоцерківської міської ради,  Киришун опинився в управлінні тероборони Київщини, а публічний мілітарний образ дає підстави вважати, що він може успішно поборотися за крісло міського голови Білої Церкви на наступних виборах.

Олігарх

Хоча формально Павло Фукс є уродженцем Харкова, його варто розглядати як російського бізнесмена, що веде бізнес в Україні. Попри накладений у червні 2021 року повний пакет санкцій РНБО, пов’язані з ним фірми продовжують працювати в Україні, а також загрожують енергетичній безпеці найбільшого міста Київщини – Білій Церкві.

Зауважимо, що компанія Фукса «Інвестохілс Веста» (далі «Веста») займається купівлею проблемних активів, зокрема таких, що були заставним майном при отриманні кредитів. Шахрайські дії керівництва банку «Фінанси та Кредит» олігарха Костянтина Жеваго призвели до того, що у власності держави опинилися Білоцерківська ТЕЦ та шинний завод «Росава». У 2019-2020 роках компанія Фукса на аукціоні Фонду гарантування вкладів викупила понад 50% акцій «Росави», а відповідно отримала вплив на пов’язану із заводом ТЕЦ. Додамо, що частину судових процесів по стягненню майна на користь «Вести» розглядає суддя Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук, яку бачили на дні народження олігарха.

Наприкінці 2021 року колишній власник підприємств Жеваго вирішив повернути втрачені активи. Для цього провели фіктивні збори акціонерів Білоцерківської ТЕЦ задля зміни керівництва і блокування подальшого продажу майна. Тоді інтереси Жеваго в Білій Церкві активно відстоював народний депутат від «Батьківщини» Вадим Івченко. Через війну протистояння олігархів призупинилось, але в будь-який момент може відновитися, що напевно призведе до енергетичного колапсу міста.

У березні видання Rolling Stone опублікувало розслідування, у якому повідомляється, що Фукс міг бути одним зі спонсорів пропагандистського наративу росії про «нацизм» в Україні. Зокрема, він платив за те, щоб в українських містах малювали свастику.

Народний депутат України, голова Комітету з питань державної влади й місцевого самоврядування у Верховній Раді

«Слуга»-списочник Андрій Клочко часто з’являється на 95 окрузі з центром в Ірпені (мажоритарником від якого обраний його колега по партії Олександр Горобець) і навіть відкрив там свою приймальню. На це є декілька причин: кумівство з чинним мером Олександром Маркушином і товариські стосунки з колишнім міським головою Володимиром Карплюком.

Окрім спільної участі в публічних заходах, про зв'язок Клочка з недоброчесними забудовниками Приірпіння свідчить блокування приєднання селища Коцюбинське до Києва. Із 2020 року нардеп очолював у ВР робочу групу, що мала би займатися цим питанням, але за три роки так і не провели жодного засідання. У листопаді 2022 року Клочка не лише позбавили права головувати, а й взагалі виключили з групи.

Як пояснив один із членів комітету, причина в тому, що під час повномасштабної війни мешканці Коцюбинського не могли оперативно отримати зброю, адже з Києва їх скеровували в Бучанський військкомат. Певно, саме за це очільник Коцюбинського Сергій Даніш вручив Клочку подяку під час нагородження захисників і захисниць України.

Клочко також намагався одноосібно протягнути законопроєкт, спрямований на блокування антикорупційних і правоохоронних органів, що зірвало би конкурс на призначення директора НАБУ та, звісно, полегшило би «освоєння» виділених на відбудову коштів. Крім цього, через відсутність висновку профільного комітету, очолюваного народним обранцем, у Верховній Раді аж до 16 листопада не розглядали статус депутатів із заборонених судом партій.

Зауважимо, що нардеп фігурує в низці антикорупційних розслідувань, пов'язаних із незаконним збагаченням: із моменту набуття повноважень у Клочка істотно розбагатіла мама та сестра, тоді як сам Андрій отримував компенсацію від держави за житло та не міг погасити майже 15 тис грн боргу комунальному підприємству Житомирщини.

Зрештою, Клочка понизили до рядового члена Комітету ВР, а на його місце призначили голову президентської партії Олену Шуляк. Ось так, через захмарні амбіції та низку помилок у стосунках з місцевими елітами та колегами по Верховній Раді, Клочко втратив один із ключових парламентських комітетів, що може знизити до нуля його політичні перспективи.

Народний депутат України

Олександр Федієнко був обраний народним депутатом України за списком від політичної партії «Слуга народу». Обіймав посаду заступника голови Комітету ВР з питань цифрових трансформації, але з початку повномасштабного вторгнення перейшов до Комітету національної безпеки, оборони та розвідки України.

Федієнко додатково виконує й мажоритарні функції. Він закріплений за територією одномандатного виборчого округу №98, до якого входить 11 об’єднаних територіальних громад. Найбільше народний обранець опікується Бориспільським районом, де має громадську приймальню.

Олександр Федієнко приділяє увагу вирішенню проблем доріг, особливо в маленьких містечках Бориспільщини, на які не поширилося Велике будівництво. Він також посприяв підписанню меморандумів про будівництво амбулаторії та сміттєпереробного заводу та допоміг Бориспільській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування з ангіографічним обладнанням. На державному рівні допомагає дітям із цукровим діабетом. Навіть виділив свою громадську приймальню в Борисполі під школу діабету.

Із лютого 2022 року одним із пріоритетних завдань для нього стала допомога захисникам 98 округу із засобами зв’язку. Зі своєю командою забезпечив військових, територіальну оборону, медиків раціями та закупив дрони для розвідки повітряного простору і прикриття державних та цивільних об’єктів. Також допоміг українським бійцям отримати Starlink.

Федієнко один із небагатьох депутатів, який має чат-бот в Telegram для зручного спілкування з громадою. Під час війни він перепрофілював його на сайт зв’язку для військових, щоб отримувати запити на необхідну амуніцію.

Окрім того, народний обранець зібрав команду програмістів, активістів, волонтерів, які розробляють Програму з пошуку дітей, що зникли під час війни, Програму чесної доставки гуманітарної допомоги від донорів з-за кордону та України, Програму надання допомоги людям, що зазнали насильства. У планах у депутата також розробка Програми з розселення внутрішньо переміщених осіб у безпечніші місця України.