Троянський кінь Єрмака або чому Олексій Кулеба може залишися без міністерського крісла
Нещодавнє провалене голосування за заборону УПЦ МП
дозволило чинній владі уникнути ще одного скандалу, але більш глобального –
остаточної демонстрації відсутності коаліції у Верховній Раді. Чому із усієї
когорти претендентів на міністерські крісла приготуватися варто Кулебі, читайте
в матеріалі «Моєї Київщини»
Не є секретом, що політична
кар’єра Олексія Кулеби неодмінно пов’язана із головою ОП Андрієм Єрмаком: за
часів президентства Зеленського із дрібного "капіталіста" Київзеленбуду він отримав можливість будувати
кар’єру на Київщині. Він став головою КОДА напередодні повномасштабного
вторгнення. У розпал бойових дій у столичній області керувати поставили
військових, але після деокупації Кулебі знову віддали крісло керівника. Звісно,
в тому був зрозумілий мотив – відновлення всього зруйнованого окупантами. Тема була
не лише чутливою, але як показав час, дуже прибутковою.
Як відомо, керування
столичним регіоном перейняли уже не люди голови ОП, а представники
прокурорської вертикалі, що варто розцінювати як стратегічну поразку Єрмака.
Інша справа – тема відновлення.
Кураторам Кулеби чомусь здалося, що він може стати відповідальним за розбудову
регіональної політики в державі. Не надто досвідченому в цій сфері Кулебі попри
високу посаду в Офісі президента, на жаль, не вдалося зрозуміти переваги цього
напрямку. Врешті-решт, регіональна політика опинилася у Банкової на третьому
плані. Може, тому байдуже, бо цю тему у відриві від тем з відновлення не
розглядають як прибуткову?
Близького до Єрмака
Олексія Кулебу зараз називають одним із головних претендентів на посаду
міністра регіонального розвитку, яке і буде займатися відновленням. Фактично це
– клондайк. Якщо до війни кошти розкрадалися на "Великому будівництві", то зараз все реалізовується на темах відбудови
зруйнованого і пошкодженого.
Попри вплив Єрмака та його
бажання приземлити Кулебу на посаду – немає гарантії що це станеться без
проблем. Справа в тому, що провалене минулого тижня ганебне блокування голосування
за заборону московської церкви розкрило глобальну проблему, яку ретельно
намагаються приховати: влада втрачає контроль на парламентом, а отже – за
прийняття законів доведеться дорого платити. Арифметично "монобільшість" ще існує, але поступово
депутати-мажоритарники покидають президентську партію, іноді через скандали,
іноді за власним бажанням…
Попри ганебний скандал із
неприйнятою забороною УПЦ МП в Україні та місячними канікулами для парламенту,
владі вдалося зберегти обличчя, адже провалене голосування за кадрові рішення
стало би катастрофою. Хоча на Банковій і вирішили оновити склад Кабміну, проте
депутатському корпусу не пояснили, навіщо це потрібно зробити. Заміна прем’єра
Шмигаля, попри його інертність, для багатьох видається незрозумілою ідеєю. Ще
більш незрозуміло, чому це крісло має зайняти Юлія Свириденко?
У влади є місяць часу,
щоб переконати дефрагментований парламент у необхідності ухвалення кадрових
рішень. Цікаво, що більшість позицій не дискутабельні, але ідея посадити на «відновлення»
Кулебу викає незадоволення у певних груп парламентарів, від яких і буде
залежати голосування. Як стало відомо «Моїй Київщині», основна причина
небажання віддавати посаду Кулебі – близькість до тіла Єрмака та абсолютна
відсутність комунікації з депкорпусом.
Головне питання в тому,
хто візьме на себе роль переговірника у питанні призначення на посаду – Єрмак
чи особисто претендент. Як би там не було, наразі вагомих аргументів на користь
призначення Кулеби немає, а тому потрібно шукати "плюшки" для
депутатів, або ж вимагати пакетного голосування за всі позиції одночасно. Та чи
пропустять парламентарі "троянського коня", наразі незрозуміло.
