Валерій Бондик: Я – за розвиток національного товаровиробника

Валерій Бондик

«Моя Київщина» поспілкувалась з Валерієм Бондиком – політиком, юристом,  екс-членом Вищої ради юстиції, та кандидатом по одномандатному виборчому округу №90 м. Біла Церква від «Опозиційного блоку».

- Насамперед, поговорімо про сторінки Вашої біографії….

- Я з невеликої шахтарської родини. Народився, зростав та навчався на Донеччині.  Мій батько, будучи шахтарем, а потім керівником тресту,  помер у 1982 році, тож матір виховувала мене та рідного брата сама. З 1981 по 1985 рік я був курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку. Згодом закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за фахом юрист. Працював заступником  командира роти з політчастини у військових частинах Туркменістану та Угорщини. З 1998 до 2006 року обирався депутатом Донецької обласної ради. Двічі був обраний народним депутатом від Партії регіонів: у 5 і 6 скликаннях.

- Зараз, на позачергових парламентських виборах, ви балотуєтесь у народні депутати по 90 округу. Тож виборцю насамперед потрібно знати, для чого ви йдете в парламент?

- Запитання дуже слушне, адже виборець має знати кого він обирає, хто має досвід, відповідний фах і нарешті репутацію. Перш за все, хочу сказати, що я людина не нова в Білій Церкві, і тому можу розказати людям про те що зроблено і зроблено добре, як і про те, чого не встигли зробити. І я йду в парламент саме для того, аби надолужити те, що не встигли – та втілити в життя заплановані речі.  Окрім того, що я хочу приділити увагу будівництву інфраструктурних об’єктів для дітей та юнацтва, приміром відкрити дитячу хокейну школу, поновити історію колишніх чемпіонів України серед жінок, команду «Рось-університет», також маю плани покращити екологічний стан Білої Церкви. Це вкрай необхідно, тим паче з огляду на останні події із забрудненням річки Рось.

Дивлячись на екологічну ситуацію, можливо ми все ж таки повинні платити окремий екологічний податок та залишати в бюджеті міста до 90% доходів.  Так, нажаль, в Білій Церкві багато промислових підприємств закриті. Але ж ті що працюють, повинні дбати про майбутні покоління. Адже вплив парникових газів відображається на природі та на нашому з вами житті.  Тому я дуже вітаю екологічні ініціативи, в тому числі і в сенсі відношення до сміття та використання поліетилену. Ми потребуємо збереження екологічного стану та покращення роботи з відходами. На мою думку, будівництво сучасних сміттєпереробних заводів, це теж нагальна проблема для Білої Церкви. 

Окрім того що я  підтримую програму «Опозиційного блоку» від якого я балотуюсь, я ще маю свою мету – зробити щось приємне та фундаментальне, працюючи в Білій Церкві.  В місті є те, що вже реалізовано та побудовано, і чим пишаюсь. Після того як за моєї ініціативи разом з товаришами та офіцерським клубом «Честь» було побудовано храм преподобного Іллі Муромця, що на території Білоцерківського шпиталю, є ще багато планів побудувати та створити щось корисне для містян.  Для жителів  Білоцерківщини головне обирати людину не красномовну, яка тільки обіцяє. Я, приміром, нічого зайвого не можу обіцяти, тим більше того, чого не зможу зробити. Це в мене не перші вибори, і люди обирали мене за мої справи і за те, що слова не розходяться з вчинками.  І це мій життєвий принцип.

- Ви певно вивчаєте проблематику Білої Церкви спілкуючись із виборцями округу.  До якого висновку прийшли, в чому  саме слабка ланка і що потребує змін?

- Окрім екології, я відмітив для себе низку інших проблем, які є в Білій Церкві.  Це трудова міграція молоді, здебільшого  до столиці, брак робочих місць та відсутність промисловості. Нажаль, середня зарплатня по Білій Церкві становить близько 6-7 тисяч гривень на місяць. В Києві вона звісно більше,  до 15-20 тисяч гривень. Всі ми розуміємо що трудова міграція від маленького міста до великого,  відображається дуже прямо пропорційно на податках та надходженнях до бюджету. Разом з тим не можна людині заборонити виїздити через брак робочих місць, адже це її конституційне право на отримання гідної оплати за свою працю.  А немає промисловості – нема робочих місць. Тому, на мою думку, всі керівники підприємств, багаті та впливові лайт-олігархи в Білій Церкві повинні утворювати робочі місця, звітувати і подавати фонд зайнятості про пошук спеціалістів. Тим самим вдасться утримати  молодь та збільшити надходження до бюджету.  В нас є напрацювання з цього приводу і ми зможемо показати їх своїми конкретними та корисними для міста справами.

- Повертаючись до питання екології, чи означає ваша позиція те, що ви  ініціюєте будівництво сміттєпереробного заводу на Білоцерківщині?

- Ні, я не є лобістом крупного бізнесу, адже я юрист. Я навпаки буду підходити до цих питань максимально законно, із громадськими слуханнями,  обговореннями, затвердженням програми, і тільки потім сама громада повинна вирішувати,бути цьому підприємству чи ні.

- Як відомо, ви тривалий час опікуєтесь ветеранами праці, чорнобильцями, афганцями  та пенсіонерами. В чому полягає ваша допомога?

- Як я вже казав, матір самотужки виховувала мене з братом.  Я зрозумів, що добиватися всього потрібно було самому. Тому власне я дуже опікуюсь справами ветеранів праці, ветеранів війни, чорнобильців тощо. Ця категорія людей потребує нашого догляду, адже завоювала право жити в спокої.  Нажаль, в соціальній політиці держави є коливання  щодо пільг та пенсій. До речі, я підтримую такі законодавчі ініціативи, як розвиток приватних пенсійних фондів. А чому б ні, якщо є запобіжники в законі та норми права, які дозволяють робити приватні пенсійні фонди. Така економічна  багатовекторність дає право на отримання коштів які зароблені людьми.  Це відноситься і до пенсій.

Приміром чорнобильці – це найменш захищена верства населення. Перші, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС були військовослужбовці збройних сил а потім мобілізовані шахтарі  та водії.  Тоді багато документів та звітності було загублено.  Як результат -  люди повинні були доводити документально, в судовому порядку, що  мають статус ліквідатора певної категорії.  Мало того що було загублено здоров’я, то це  ще й впливало на виплати і пенсії.  Всі ці  роки будь-який уряд має цю проблему.  Ми всі розуміємо, що бюджет держави не бездонний, тому чітка міра, де мобілізувати всі ці виплати і де брати гроші я знаю і буду намагатись вносити свої пропозиції.

- Які основні принципи вашої передвиборчої програми та яка ваша позиція у питанні невизнаної війни на Сході України?

- Програма моя дуже проста і опублікована вона на сайті ЦВК.  Я вважаю, що на загальнонаціональному рівні Україна поки що має бути позаблоковою державою. Ми ж нікуди не дінемося від наших сусідів – Європи, Російської федерації. Сусідське співіснування – це як в житті, як сусідство в одному будинку, коли повинні спілкуватися і мати щось спільне, що нас об’єднує. Щодо війни на Донбасі, яка не визнана, то на моє переконання будь-яка війна повинна закінчитися миром. Не торгуючи власними територіями але зберігаючи вектор на подолання війни, післявійськової кризи і постсиндромних проявів , держава і наш новообраний президент повинні йти на переговори і закінчувати той безлад, який твориться на Луганському та Донецькому напрямку.  Будь-яка війна має закінчитись а її наслідки повинні будуть  долати люди.  Впевнений що війна - це шлях в нікуди. Тому якщо я буду обраний до Верховної ради цього скликання, своїми законодавчими актами вимагатиму від президента припинити війну та відреставрувати те, що зруйновано в Донецьку та Луганську, бо це Україна.  Щодо інших законодавчих актів, які заплановано - заходи щодо забезпечення законності та реалізації основоположних принципів здійснення правосуддя київським апеляційним адміністративним судом. Я, як депутат та член вищої Ради юстиції спілкуючись з мешканцями Білої Церкви, бачу який безлад  робиться із справами по пенсіонерам, чорнобильцям, афганцям. Разом з тим розумію, що будь-яка відокремлена гілка влади, не має права втручатись в діяльність суду. Тому я, як політик зможу поставити на обговорення проект постанови, яка дасть політику контролюючий політичний вплив на те, що не допомагає або шкодить людям.  Служіння людям це моє кредо з 17 років, коли я прийняв присягу будучи курсантом Донецького вищого військово-політичного училища,  після присяги адвоката та депутата.  Може й тому мене люди обирали багато разів.

- Які ще плануєте розробити законодавчі ініціативи? 

- Так  зразу ще не можу сказати, адже тільки напитуюсь інформацією від людей та вивчаю проблеми.  Наразі  в планах деякі законодавчі акти у сфері релігійних відносин, відокремлення церкви від держави, що декларовано Конституцією.  Рівність в питаннях віри та не зловживання політиками питаннями віри – це також головний принцип існування цивілізованої держави.

- Коли починається виборчий процес, йде не завжди чесна політична боротьба і опоненти нерідко шукають компромат одне на одного.  Ми свідомо шукали в мережі подібну інформацію про вас і  знайшли сумнозвісний паркан вашого рідного брата. Розкажіть про цей паркан і чому вас до нього постійно прив’язують?

- Якщо в таких публікаціях з’являється мій портрет,  а  я тим часом не маю до цього відношення, то це хіба правда? Боротьба із замовним матеріалом і відвертими фейками – це мій депутатський обов’язок, тим паче що через таку  несправедливість пройшла моя родина.

Щодо паркану, то він був побудований з усіма дозволами, з експертизою інституту містобудування тощо. Більше того, мій брат вимушений був захищати своє конституційне право на приватність житла та побудувати цей паркан через таких собі  шахраїв-забудовників, котрі поряд з будинком мого брата збирались, замість двоповерхових приватних будинків, будувати багатоповерхові будинки.  Разом  цим розміщували оголошення про продаж квартир «з вилом на сад», який до речі висадив мій брат у себе на ділянці, підкреслюю цей факт.  Тому власне мій брат і вимушений був побудувати цей паркан задля захисту свого двору.  Зрештою це закінчилось тим, що шахраї так і не добудували той будинок, як завжди у будівельних пірамідах, взяли з людей гроші та поховались. 

- Тривалий час, принаймні останні 5 років, поняття «екс-регіонал» це було найгіршим клеймом, гірше було хіба що «сепаратист». Ви були в партії Регіонів, чи вважаєте ви себе екс-регіоналом? Як ви ставитесь до Януковича після його втечі?

- Перш за все мені не соромно, що я був в «Партії Регіонів». В цій політсилі було багато бюджетників, податківців, вчителів, лікарів, спортсменів.  За час моєї каденції в 5 та 6 скликанні  членами партії було багато героїв України – Звягільський, Скудар, Богуслаєв, Литвинов та багато інших. «Партія Регіонів» -  це проект, який зробив так, що центр став дослухатися до регіонів.  Київ побачив, що є проблеми в Білій Церкві, в Донецьку, Краснодоні, Львові  і т.д. Такою була ідеологія партії.  Тому мені не соромно що я свого часу став членом Партії Регіонів. Хоча я, як юрист, не хотів бути партійною людиною, бо розумів що об’єктивність не може бути у партійної людини. Але на одному із засідань фракції, її тодішній керівник Віктор  Янукович сказав: «в нас є три юристи і всі вони безпартійні - Піскун, Лукаш і Бондик. Чому так?». І після такого громадського обговорення ми написали заяви і так я став членом Партії Регіонів, чим і пишаюсь.  Мені дійсно немає чого соромитьсь, адже я не маю відношення до подій, які б мене осоромили.

Щодо сепаратизму, немає в нас його, а ні Львівського а ні Донецького, а є дурні політики, які нас розділили. Сталося як сталося,  ніяким чином не хочу давати оцінку Майдану, коли люди вийшли з протестом. Але хтось скористався цим протестом на власну користь щоб зайти у владу. Інколи це буває дуже трагічно. Тому будь-яка зміна влади повинна відбуватися шляхом виборів.

- Як виставитесь до втечі лідера партії Регіонів Віктора  Януковича?

- Це болюче питання і для мене особисто. Я вважаю, що лідер не повинен був залишати партію та свій народ. Його обрали виборці, яких він з рештою залишив. Але я не був в тій ситуації і на його місці. Тому і давати оцінку я не можу суб’єктивно, бо у мене немає чинників, документів, були чи не були загрози його життю.

- Сьогодні є такий собі парад опозиційних сил, одні з газовиками, інші з промисловцями. Дайте свою оцінку, що відбувається на уламках партії Регіонів, адже є «Опозиційна платформа – За життя».  Хто чиї інтереси представляє і які у обох задачі та ідеї?

- Опозиція повинна виступати єдиним фронтом, але так сталося, що його немає. Зараз в опозиціонери хто тільки не рядиться.  Партія Регіонів дійсно складалась із промисловців. Зараз уламки «Опозиційний блоку»  і опозиційна платформа «За життя», вони були єдині в парламенті але орієнтування фінансово-промислових груп розділилися. «Опозиційна платформа – За життя» орієнтована на транснаціональну економічну групу, як однієї країни, яка є нашим сусідом так і міжнародне. Інша частина – «Опозиційний блок», від якого я маю честь балотуватися, це національні промисловці та виробники, тобто це фінансово-промисловий бізнес, який створює робочі місця, добуває вугілля, плавить метал. Так, їм зараз важко через недалекоглядну міжнародну політику нашої держави, яка ще не збудувавши нові ринки збуту вже відмовилась від старих індустріальних ринків, приміром російських. Ізоляція країни призводить до того що ми бідні і горді.   Тому я – за розвиток національного товаровиробника.

- Чим небезпечний в Україні такий високий рівень популізму?

- Популізм небезпечний тим, що люди можуть не розібратись у виборчих технологіях , будуть голосувати інтуїтивно,  серцем а не розумом, і тим самим можуть обирати популістів,  які в житті навіть собачої будки не збудували, але вже йдуть і називають себе великими політиками. Я зараз не хочу казати негарні слова ні про кого...  Народ дуже мудрий і голосуватиме так,  як вважає за потрібне.  А технології звісно можуть бути, адже над цим працюють піар-агенції і юристи. Але я певен що виборці самі дадуть оцінку цим технологіям. Треба розуміти що депутат – це по суті представник у ВР того чи іншого міста, незалежно від політичних вподобань.  Тому я не буду закликати голосувати за мене та займатись само агітацією.  Вважаю що люди повинні обирати за своїми вподобаннями, але головне чесного,  авторитетного, професійного кандидата. Виклики часу можуть долати люди професійні, які вже працювали і мають досвід в державній службі, тому вибір за білоцерківцями.