"Великий прикурюватель": чим на Білоцерківщині знаменитий псевдовійськовий Дробович

Юрій Дробович усюди демонструє свою військову бутність, хоча це не відповідає дійсності

Під виглядом реклами рекрутингу на Білоцерківщині піариться Маловільшанський сільський голова Юрій Дробович. Про те, чим насправді займається фейковий військовослужбовець, читайте у матеріалі «Моєї Київщини»

Про життя сільських громад у масштабах країни знають дуже мало. Хіба громада чимось прославиться, тоді на короткий час стає центром уваги. Перебування в інформаційній тіні робить сільських голів і депутатів сільрад практично невидимими для широкого загалу. І розв’язує багатьом руки для створення корупційних схем.

Є на Білоцерківшині Маловільшанська громада. Зі своєю сільською радою, головою та виконавчим апаратом, чисельності якого позаздрять у райцентрах. Керує громадою Юрій Дробович. Про нього й промовка. Пан Юрій вважається вихованцем вченого-аграрія, ексочільника Київської ОДА Максима Мельничука, який увійшов в історію корупційними скандалами. Багато років правоохоронці розслідували оборудки із землями Національної академії аграрних наук, в яких фігурували прізвища Дмитра і Максима Мельничуків – батька і сина, безпосередньо пов’язаних із Національним університетом біоресурсів і природокористування.

Мельничук-син очолював Київщину з лютого по вересень 2016-го. Він пішов із посади нібито за власним бажанням, хоча насправді 9 вересня 2016-го року проти нього та його заступника Ігоря Любка було відкрито кримінальне провадження за підозрою у вимаганні хабаря від підлеглої, а 10 вересня його було вже звільнено. Після цього Мельничук кілька днів переховувався від правоохоронців нібито в печерах Києво-Печерської лаври.

Читайте детальніше: Екс-губернатор корупціонер Мельничук зайнявся розведенням полуниць.

Але саме в політику, кажуть в громаді, Дробовича привів один із найбільш наближених до Юлії Тимошенко нардепів «Батьківщини» Вадим Івченко. Про цю багатогранну особистість та про її діяльність на Білоцерківщині «Моя Київщина» писала багато.

Читайте: На Київщині з'явився інстаграм-воїн.

За час війни у нас з’явилися Інстаграм-воїни, ТікТок-воїни, а Дробович – біг-борд-воїн. На розвішаній по району рекламі рекрутингового центру на людей дивиться мужнє обличчя голови Маловільшанської громади. Як він устигає воювати, головувати і ще й піаритися? У громаді подейкують, що першого пункту у цій тріаді як раз і нема. Розповідають, що голова мобілізувався в Умані, а не в Білоцерківському ТЦК, де був на обліку. А все для того, щоб не бути на службі і в ручному режимі керувати громадою через усні вказівки. Місцеві селяни, які випадково стали депутатами, голосують за все, бо хіба ж «герою з біг-борду» відмовиш. Та й щоб їх самих не чіпали ТЦК. До того ж останніми роками сесії сільради проводяться без оголошення, без запрошення опозиційних депутатів та громадськості. Відповідно, всі рішення сумнівні з точки зору законності і народного контролю. Так у громаді й розрослися схеми.

Одна із них – зарплата наближеним. За подібне в Ірпені шпетили колишнього мера Олександра Маркушина. Як для такої маленької та небагатої громади зарплати працівників сільської влади та комунальників – зависокі. Кажуть, з Дробовичем «діляться». Таким чином «наколочуються» мільйони.

Наступна схема – невитрибувані паї. Працює так: купляються чисті бланки сертифікатів та оформляється на підставних осіб значна кількість земельних ділянок, які були без власників. Принагідно ще про землю: на території ОТГ є велике господарство згаданого раніше університету. Кажуть, тут Дробович – «в долі».

Йдемо далі. Як відомо, люди часто хворіють, а ще частіше мруть. Тому смерть – вічний двигун чималих заробітків живих. Обслуговування кладовищ, копання могил і так далі – це все бізнес. У Білоцерківській громаді більше 20 кладовищ, на утримання яких місто виділяє 4 мільйони на рік. У Маловільшанській громаді менше 20 кладовищ, але на їхнє утримання виділяється 12 мільйонів. Хоча бюджет Маловільшанської громади в десятки разів менший за Білоцерківську. Аналогічно як і кількість населення. Це при тому, що благоустрій на могилах близьких майже скрізь люди роблять самі.

На чому ще в громадах крадуться гроші? Правильно, на смітті, ремонті, закупівлях. У ввіреній виборцями Дробовичу громаді вантажівки-асенізатори, оформлені на комунальне підприємство, зливають нечистоти просто в лісосмугах, економлячи значні кошти на перевезенні та оплаті послуг очисних споруд. Потім це усе смердить на всю округу.

Цікава схема зі сміттям. Без договорів в односторонньому порядку вимагають від домогосподарств кошти за вивіз сміття, навіть від «дачників», які реально в громаді не живуть, не прописані і лише зрідка навідуються. Плюс до цього – списуються кошти на пальне, ремонт та обслуговування сміттєвозів. Ті фізично роблять роботи з вивозу сміття в рази менше. Пригадався ексмер Тетієва Руслан Майструк, якого довго щемили за подібні схеми «списування» пального свого службового автомобіля. Нині, схоже, таких «дрібниць» у діяльності міських і сільських голів правоохоронці навіть не помічають.

Ремонти – класика відмивання коштів. Простий приклад: за гроші громади закуповують ОСБ-плити по ціні 800 гривень за одну, при тому, що на базарі красна ціна – 300 гривень. Так голова «прикурює» на всьому. Аналогічно на будівництвах: працюють неоформлені вуйки та ухилянти, офіційно платяться ринкові зарплати, а на руки готівкою видаються копійки. Решта – «кешем» у власні широкі кишені. Ухилянти ж не заявлять у поліцію…

В громаді скаржаться не тільки на безконтрольну вирубку лісосмуг, а й на продаж дров за завищеними цінами для опалення об’єктів соціальної інфраструктури. Вирубку здійснюють працівники комунального підприємства, яким громада платить зарплату, а деревина у потрійній від необхідної кількості продається за великі гроші приватним котельням. Всі ж розуміють, що таке відбувається не за просте «дякую» голові.

У його декларації мільйонів не знайти. Та й чи шукало НАЗК – велике питання. Це ж сільський голова, а не нардеп, на чиєму імені антикорупціонери можуть гучно піаритися. А от у громаді всі знають, що дружина Дробовича гасає на елітному «Рендж Ровері». Якого в декларації нема. Може борці з корупцією нарешті докумекають, що коріння топ-корупції росте з низів, із сільських громад, міст і містечок.

Здавалося б, навіщо простому сільському голові рекламувати своє лице на біг-бордах? Та ще й очевидно безкоштовно, бо реклама соціальна. Правильно, щоб балотуватися знову. І не на нинішню посаду, а до парламенту. Туди, кажуть, Дробович давно зібрався. Та якщо правоохоронці детально розслідують всі схеми і махінації в громаді, наш «герой» не сподіватиметься навіть на сьогоднішнє крісло.