Вибори-2019 на Київщині: розбір польотів

Хто кував результат шестірці фаворитів президентських перегонів у столичному регіоні в першому турі? Це вирішили з’ясувати журналісти порталу «Моя Київщина», проаналізувавши роботу команд фаворитів першого туру в нашій області

Практично усі політологи зараз пророкують, що феномен Зеленського увійде до всіх майбутніх підручників з цього предмету, як приклад початку нової доби у виборчих технологіях – епохи суцільного популізму та гібридної пропаганди, де запит суспільства на «нові обличчя»  (хай навіть вони є своєрідними «котами у мішку») може перевищити досвід та ресурси ветеранів політики. Головне, аби була  впізнаваність образу нового героя в широких масах після відповідної розкрутці  на «телеящику»  цього чергового вождя народу, хай навіть під маскою його слуги…

Якщо подивитися на кольорову інфографіку політичної мапи країни за результатами першого туру, то наочно можна побачити, як зазеленіла Україна: окрім перемоги Юлії Тимошенко на Івано-Франківщині, Петра Порошенка – у Львівський та Тернопільських областях та Юрія Бойка- на Донбасі, в кожному регіоні переміг Володимир Зеленський.

Якщо не станеться чогось екстраординарного, остання соціологія прогнозує його перемогу і в другому турі виборів, які відбудуться у неділю 21-го квітня, за день до чергової річниці з дня народження класика політичної боротьби й тезки лідера перегонів - Володимира Леніна, який сказав «Пока народ безграмотен, из всех искусств для нас важнейшими являются кино и цирк!».

Тим не менш, за результатами першого туру варто врахувати не тільки фактор загальноукраїнських тенденції (зокрема, психологічної втоми від старої політичної еліти, з її корупційними скандалами, на тлі суттєвого підвищення тарифів) а й те, як команди кандидатів на місцях видавлювали кожен сотий процента зі своїх потенційних виборців.

Подібний регіональний  «розбір польотів» після першого туру – актуальний і виправданий ще й тому, що на нас чекають жовтневі парламентські вибори, де кожна політична  сила на місцях буде прагнути подолати виборчій бар’єр, а кандидат-мажоритарник – своїх конкурентів на окрузі.

Номінація "Молоді та зухвалі": Зеленський vs Ляшко

Електоральний показник кандидата в Президенти Володимира Зеленського на Київщині є близьким до Всеукраїнського: загалом його підтримка сягає понад 30%. Але особливістю передвиборної гонки-2019 стала відсутність офіційних районних штабів фаворита перегонів. Проте, як повідомляють жителі деяких районів області, багато колишніх діячів готові зайняти посади у разі перемоги "Зе". На сайті "ze2019.com" представником команди на Київщині значиться Ольга Коваль, яка є доцентом Національного університету харчових технологій.

Основний інформаційний супровід новоявленого політика відбувався через телевізійні канали, соціальні мережі та зовнішню рекламу – повністю віртуальна кампанія. Якщо говорити про Facebook, то у мережі після Новорічних свят була створена низка сторінок та груп на підтримку кандидата з прив’язкою до різних міст Київської області, проте особливого успіху вони не мали. Набагато більшою популярністю користувався особистий Instagram Зеленського, який після заяви про похід у політику отримав велику кількість підписників та прихильників.

На зовнішню рекламу було витрачено дуже мало коштів, якщо порівнювати з опонентами. Основна маса білбордів розміщувалася вздовж автомагістралей, а от у містечках та райцентрах її майже не бачили. Варто відмітити, що не влаштовувалися відкриті зустрічі з Володимиром Зеленським у великих містах Київщини, як то було у Олега Ляшка, Юлії Тимошенко та Петра Порошенка.

Особливістю передвиборчої кампанії стала низка концертів "Ліги сміху" містами Київщини. Зокрема вони відбувалися у Білій Церкві, Броварах, Борисполі, Переяславі-Хмельницькому та Ірпені. Як повідомляли журналісти, на концертах проводилася непряма агітація за Володимира Зеленського, транслювався трейлер до популярного серіалу "Слуга народу", де головну роль Президента Василя Голобородька виконує Зеленський.

Варто додати, що мінімальний показник Володимир Зеленський набрав у 92 виборчому окрузі, де немає жодного великого міста – 26,03%. А найбільшу підтримку він отримав на окрузі №96 – 33,8%.

Головним фінансистом кандидата є мільярдер Ігор Коломойський, проте жодних прямих доказів цьому немає. Але за інформацією журналістів, кампанією Зеленського займається керівник єврейської громади Києва, соратник Коломойського – Олександр Левін, який особисто займається залученням американських політтехнологів.

Олег Ляшко за результатами першого етапу президентських виборів на Київщині посів шосте місце.  А у всеукраїнському вимірі – загалом – сьоме.

Радикальний любитель селян, якого підтримує найбільший олігарх країни Рінат Ахметов,  завжди відхрещувався від спонсорства найбагатшої людини країни, називаючи подібну інформацію брудними технологіями його опонентів.

Та й загалом, жоден із радикалів ніколи відверто не говорив про те, хто фінансує існування партії.

Олег Ляшко ж постійно «бив себе в груди» та стверджував, що всі гроші жертвують його однопартійці. Особливо він виділяє такі прізвища: Сергій Скуратівський, Валерій Вощевський, Сергій Рибалка. Нагадаємо, кожен з нардепів має неабиякий приватний бізнес. Наприклад, Скуратівський є власником столичного яхт-клубу, а його дружина є кінцевим бенефіціаром будівельної фірми. Валерій Вощевський - акціюнер ПАТ "Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» та власник будівельної компанії. Підприємство Сергія Рибалки розвиває торговельні марки «Козацька слава», Semki, «Мачо», RED, FunNut, KartoFun, Snekkin, целюлозно-паперовий напрямок — Fantasy, Fantee.

Офіційних звітів про фінансування партії у відкрити джерелах немає, хоча відомо що за рік радикали отримали 1,5 млн приватних коштів. Дана цифра виглядає смішно, коли розумієш, що таку суму вони витратили лише на виготовлення прапорів для передвиборчої гонки.

У одному зі своїх інтерв’ю, Олег Ляшко привідкрив завісу фінансування його кампанії:

500-600 тис грн - власні кошти кандидата;

300-400 тис грн – керівник передвиборчого штабу Валерій Вощевський.

За словами Ляшка, у фінансуванні приймали участь і його дружина та його заступник Андрій Лозовий.

За даними активістів, приватні кошти становлять лише близько 10% загальної суми передвиборчої кампанії лідера Радикальної Партії.

Щодо версії про фінансування Рінатом Ахметовим. Лише одного разу нардеп від радикалів Ігор Мосійчук непрямо її підтвердив. Хоча це все давно зауважили й прості телеглядачі, адже телеканал «Україна», який належить до медіахолдингу Ахметова, ні дня не може, аби не транслювати програму, рекламу за участі Ляшка.

Для Ляшка столичний регіон є не лише місцем, де його підтримала «пристойна» кількість виборців, а й рідним місцем, адже радикал проживає у Бородянському районі. Попри свій імідж бідного правдоруба та бійця з багатіями, кандидат мешкає в елітному маєтку. «Ляшківське Межигір’я» місцеві жителі воліють обходити стороною.

Давно відомо, що інтереси радикала по області представляють досить різносторонні особистості. Наприклад, Микола Стариченко, екс-регіонал, наразі заступник голови КОДА VII скликання.

Анатолій Даниленко – колишній голова Білоцерківської районної організації Партії регіонів, ректор Білоцерківського національного аграрного університету. Саме з ним голова Радикальної партії святкував минулий день народження.

Сергій Скуратівський - народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. Глава Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Представник Радикальної Партії. Нещодавно у стані алкогольного сп’яніння фігурував у скандалі з побиттям сільського голови на Київщині.

Для Радикальної партії одним із ключевих районів є Васильківський. Інтереси Ляшка тут відстоюють Ігор Мосійчук, який нещодавно побив представника БПП, за те, що останній поцікавився орієнтацією Ляшка (як ви розумієте- зовсім не політичною) та Андрій Лозовий  - заступник лідера  Радикальною партії та  його колишній помічник-консультант.

Виборчими представниками кандидата у президенти у Київській області стали здебільшого держпосадовці.

На 91 окрузі інтереси Ляшка відстоювала Герасименко Оксана, яка є працівником УПСЗН Солом’янської РДА.

Довіреною особою на 92 окрузі була Пятенко Оксана. До 2014 року обіймала державні посади в Білоцерківській міській ради, потім почала займатися приватною підприємницькою діяльністю. Наразі вона – комерційний директор Споживчого товариства «Настуся».

На 94 окрузі за порядком слідкував Тимченко Володимир, який працює в Обухівській райраді Київської області та є представником Радикальної партії в районі.

Серед довірених осіб були юристи та громадські діячі Джевага Максим та Шатній Олександр, які працювали на 96 та 97 округах.

Таємничий генерал-полковник проти вічно непрохідного полковника

Феноменом цих виборів називають рейтинг Ігоря Смешка, екс-керівника СБУ, самовисуванця, результат голосування за якого виявився несподівано високим. Смешко практично не вів президентської кампанії, проте в Україні посів в першому турі - шосте місце, а на Київщині –навіть четверте.

Приміром у місті Біла Церква (округ №90), Смешко набрав 15,5% голосів. Хоча в середньому в області він одержав приблизно 8%. Відтак саме на цьому окрузі Смешко вийшов разом з Юлією Тимошенко на 3-тє місце.    При цьому електоральне поле, на яке націлений Ігор Смешко, досить сильно збігається з тим, яке вже давно підтягують Наливайченко і Гриценко. Це так звані  прихильники та любителі військових у владі та адепти жорсткої боротьби з корупцією. Під час передвиборчої кампанії Смешка навіть охрестили Гриценком «нового формату». І дійсно, несподівано на Київщині Смешко витіснив Анатолія Гриценка з 4-ї  на 5-ту позицію. 

При цьому цікаво, що кандидат Ігор Смешко в Київській області мав не так багато довірених осіб, які згідно з законом, ведуть агітацію, сприяють кандидату у виборчому процесі, представляють інтереси у відносинах з виборчими комісіями, виборцями та ЗМІ. Адже лише на 3 із 9 виборчих округів Смешко заручився їх підтримкою.

Так у місті Бровари (округ №97) довіреною особою Ігоря Смешко  став Василь Барабаш, пенсіонер та голова "Гільдії медоварів України". У Богуславському, Переяслав-Хмельницькому, Миронівському, Кагарлицькому, та Рокитнянському районах (округ № 93) довіреною особою Смешка став також активний пенсіонер Олег Донченко, який минулого року безуспішно балотувався в депутати Миронівської ОТГ.

У Макарівському районі (округ №91) кандидат довірився бувшій держпрацівниці а нині безробітній Людмилі Гончаренко, яка працювала начальником відділу лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Київській області.

Натомість у наступних округах кандидат у Президенти Ігор Смешко не мав довірених осіб : Біла Церква (округ №90), Узин (округ № 92), Обухів (округ № 94),  Києво-Святошинський район та Приірпіння (округ № 95), Буча, Славутич, Бородянський, Вишгородський, Іванківський та Поліський райони Київщини (округ №96),  Яготин, Бориспіль та Переяслав-Хмельницький (округ №98).

Раніше у пресі повідомлялося, що офіційно на виборчий фонд Смешко зібрав 1,8 мільйонів гривень. Про це говорилося у фінансовому звіті ЦВК та НАЗК. Переважну частину внеску, а це 1 мільйон гривень, кандидату Смешко  перерахував колишній нардеп чотирьох скликань, член президії політради "Аграрної партії" Михайло Поживанов. Решту надходжень кандидат отримав від різних фізичних осіб. Витрати Ігоря Смешко на час передвиборчої спрямовувались здебільшого на піар у ЗМІ (чого варте постійна телевізійна агітація за нього з боку медіа-структур Дмитра Гордона та його особисто) та масовий друк листівок агітаційного характеру.

Примітно, що незадовго після виборів у центральному штабі заявили про плани запустити процес формування партійних осередків на базі штабів на місцях. Далі з цих партійних осередків будуть висуватися депутати всіх рівнів, селищних, районних, обласних рад, і звісно ж у Верховну Раду.  Будуватимуть вертикаль з низу догори і за допомогою активного волонтерського руху.

Про те, що на парламентську кампанію Ігор Смішко прагне йти, як самостійна фігура, свідчить відмова його увійти до команди головного сюрпризу перегонів – Володимира Зеленського.

Попри те, що третю поспіль президентську кампанію  Анатолій Гриценко  додає  у показниках (у 2010 він отримав 1,2% голосів, у 2014-му- 5,5, а зараз – майже 7 % українських виборців) власна самоідентифікація – «першій непрохідний»  в чергове зіграла з ним невеселий жарт.

Дехто вважає, що попри підтримку Гриценка від мера Львова та лідера «Самопомочі»  Андрія Садового та кількох інших кандидатів, що знялися з перегонів, саме висування кандидатури Смішка завадило Анатолія Степановичу пройти до другого туру… Мабуть тому нещодавно Гриценко заявив, що не буде більше балотуватися на посаду очільника держави, але на політичну пенсію йти мабуть не збирається.

Інтрига полягає в тому: чи буде на парламентських виборах «Громадянська позиція» йти самостійно, або її лідер стане паровозом для менш відомих проектів, але з більшим потенціалом для фінансування виборчої кампанії?

А яким чином фінансувалася його нинішня виборча кампанія? За словами очільника "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка, 2,5 мільйони гривень застави у ЦВК внесли члени партії, серед яких є підприємці, також в цій сумі є внесок його власних коштів – 100 тисяч гривень.

Але варто зазначити, що в період з 2016 по 2018 року основним донором коштів у «Громадянська опозиція» був Петро Ландяк, який є керівником Тернопільського осередку партії, депутатом міськради та бізнесменом. За інформацією, він та пов'язані з ним підприємства перерахували на центральний рахунок партії кошти на суму 600 тисяч гривень.

На Київщині кандидатуру Анатолія Гриценка по округам представляли наступні люди:

В місті Біла Церква інтереси кандитата у президенти представляла Вікторія Шишковська. Вона була депутаткою Білоцерківської міської ради, де входила до фракції “Віче”, а 2015-го вона вже була членом партії “Самопомоч”. Зараз Шишковська займається підприємницькою діяльністю.

У Броварах Гриценка відстоював Олександр Великодний, який був депутатом Київської облради з 2006 до 2010 року. Також за інформацією, він пов’язаний з ТОВ “Десна Сейв”, основним видом діяльності якого є розробка гравійних і піщаних кар’єрів, видобуток глини. Крім того, Великодний був помічником нардепа-комуніста та трьох народних депутатів від ВО “Батьківщина” Сергія Міщенка та Олега Канівця, який є давнім соратником Гриценка і був головою його всеукраїнського штабу під час цих президентських виборів.

В Обухові Гриценко довірив адвокату В’ячеславові Мішуті, який на виборах 2014 року також був членом ОВК від нього.

У Бучі, Славутичі, Бородянському, Вишгородському, Іванківському та Подільському районах (округ №96) довіреною особою кандидата був Валерій Бернадін, який в минулому був співробітником ГУ з боротьби з організованою злочинністю. Зараз він є депутатом Вишгородської райради, де очолює постійну регламентну комісію.

На 98-му окрузі, до якого входять такі міста, як Бориспіль, Яготин, Переяслав-Хмельницький, кандидат в президенти, який посів п’яте місце у першому турі довірився колишньому керівнику фермерського господарства «Ревочі» Дмитрові Сулімі.

У Приірпінні та частині Києво-Святошинського району (округ №95) кандидатуру Гриценка представляв безробітний Дмитро Андрущенко, який навчався в аспірантурі, а зараз дописує дисертацію “Управління продажем страхових послуг корпоративним клієнтам”.

На 92 окрузі в Узині Гриценко довірив Євгенію Ковтуну, який наразі працює в КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги”.

На Макарівщині та Фастівщині довіреною особою кандидата був Роман Ганенко, який  є засновник Адвокатського бюро “Романа Ганенка”.

У Переяславі-Хмельницькому, а також у Богуславському, Кагарлицькому, Миронівському та Рокитнянському районах Київщини (округ №93) відстоював Гриценка Василь Сахно, який є приватним підприємцем. Окрім того,Сахно за інформацією керує ГО “Патріоти Рокитнянщини” та входить до складу Громадської ради при Рокитнянській РДА .

Срібний Порошенко та забронзовіла Тимошенко.

Так сталося, що про довірених осіб чинного президента та двічі екс-прем’єра  «Моя Київщина» досить докладно писала  ще до проведення першого туру виборів (читайте у публікаціях: «За довіреністю: хто захищатиме результат Порошенку на Київщині» та «Президентські вибори: чому серед довірених «тимошенківців» опинилися «порошенківці».

До того ж й чинного гаранта і лідера «Батьківщини»  нашим читачам і виборцям зайвий раз додатково представляти не потрібно. Тому на завершенні цього тематичного огляду – лише декілька загальних зауважень та регіональних нюансів.

Ще з часів епохи «любих друзів» Віктора Ющенка, ці політики є постійними антагоністами, які об’єднуються лише у екстремальних умовах , як, скажімо, після Революції гідності – у складі широкої демократичної парламентської  коаліції, яка згодом фактично розпалася. Про подібну конкуренцію свідчать і  розкол між представницькою та виконавчою владою на рівні обласного курівництва та пристрасті, які точилися навколо обрання керівників і депутатів новоутворених ОТГ на місцях.

Разом з тим, між ними є чимало спільного, починаючи від тісного переплетення політики та бізнесу, завершуючи тим, що лише у  двох цих кандидатів більш-менш чітко була представлена своя візія майбутнього в їхніх виборчих програмах.

Окрім того, об’єднує  їх наявність розгалуженої  партійної структури на місцях та використання досить потужних гравців в сфері політтехнологій.

Про роль технологій в тому що Зеленський обскакав аксакалів української політики, читайте в публікації «Тільки після Зе: чому Порошенко і Тимошенко програли Київщину».

Рік тому більшість експертів були переконані, що Юлія Тимошенко пройде до другого туру. Нині лідерка «Батьківщини»  впевнена, що пройти до нього йому завадила – команда головного конкурента – Петра Порошенка. Мовляв, мало того, що використала технологію «двійника» - Юрія Володимировича Тимошенка, який відкусив в неї 0.62% виборців. До того ж влада ще масово скупала голоси виборців напередодні голосування.

У розпорядженні нашого видання, дійсно, є копії таблиць з розміром стимулювання конкретних бригадирів та волонтерів президентської команди (з їхніми прізвищами)  за кожним виборчим  округом, з «планом до хати» , де зазначено, що перші на місяць отримували 500 доларів, другі -  150 у.о. та зведена відомість заробітної плати штабів, де загальна сума лише на Київщині становила майже 270 тисяч все тих же «зелених».

Стимулювання активістів – звична практика будь-якої виборчої кампанії і, скоріш за все, не скоро вичерпає себе. І станеться це мабуть не через введення законодавчих обмежень, а лише тоді, коли кандидати переконаються, що не завжди - «що забарзо – то добже» - як кажуть поляки.

Дехто вважає, непроходження Тимошенко до другого туру результатом фальстарту її власної виборчої кампанії. Мовляв, вона свої  експертні форуми розпочала занадто рано, тож до офіційного початку виборчої кампанії встигла дещо «примелькатися» виборцю… Але більшість експертів також переконані, що значну частину електорату, схильного до сприйняття популістських обіцянок в Юлії Володимирівни забрав Володимир Зеленський, який , як той  Беня Крик з «Одеських оповідань» Бабеля - «Каже мало, але смачно».

Тим не менш, Тимошенко – досвідчений політичний боєць і завжди відроджується, як Фенікс з попелу. Згадаємо, який низький в неї був рейтинг відразу після в’язниці і як він довго тримався на першому місці - минулого року. До речі, якщо взятися до виборчої статистики  закритих закладах, то у в’язницях та СІЗО Юлія Володимирівна була першою. Мабуть ув’язнені переконані, що ставши Президентом Тимошенко, покращить умови їхнього утримання, як людина, яка сама побувала в місцях позбавлення волі.

Але у планах Тимошенко – стати канцлером після проведення парламентських виборів та внесення змін у чинне законодавство. І цей шлях їй можуть полегшати, як провали в політиці імовірного президента Зеленського, так і та підтримка, яку її команді надавали її формальні конкуренти. Подейкують, що на Київщині подібна підтримка йшла з боку мажоритарника Ярослава Москаленка. Втім, розсовувати яйця за різними політичними кошіками – звична риса «сильних світу цього».

Щодо Петра Порошенка? Дебати на «Олімпійському» можливо й допоможуть йому скоротити відстань від Зеленського, але перемогти? Мабуть йому, подібно, барону Мюнхгаузену в свій органайзер слід ввести пункт  порядку денного - «здійснити подвиг»  та спробувати витягнути себе за волосся із болота масово розчарування електорату в чинній владі.

З врахуванням того факту, що попри те, що  Юрій Бойко в області зайняв лише сьоме місце (та й не потрапив до вище представленої інфографіки) - загальноукраїнський результат в нього  виявився четвертим. Безумовно,  це досягнення відбулося  завдяки персональної першості Бойка на виборчих дільницях  контрольованих українською владою територіях Донецької та Луганської областей. Тож наряд чи можна назвати провальною кампанію екс-регіонала на решті території України, оскільки з 35 тисяч голосів, відданих за нього в 2014-му році – нині його підтримали понад двох мільйонів виборців…

Але про роботу його команди на Київщини і перспективи участі екс-регіоналів  в парламентській виборчій кампанії –  читайте у нашій наступній аналітичній публікації.

«Моя Київщина»