Виробнича кооперація: чи можливо запустити на Київщині об'єднання сімейних ферм

Як ми вже інформували читачів нашого порталу, нещодавно відбувся круглий стіл експертів з проблематики розвитку сімейного фермерства. В першій тематичній публікації з цього заходу "Моя Київщина" зробила акцент на потенційних можливостях кооперації сприяти цьому процесу. Сьогодні  - у форматі ексклюзивних інтерв’ю - розповідь про  особливості функціонування сімейних ферм.

Як засвідчує статистика, аграрний сектор забезпечує 12% ВВП і близько 40% валютних надходжень від експорту, що робить його надзвичайно важливим для економіки та продовольчої безпеки країни, тому вимагає від влади підтримання ефективного функціонування цієї галузі. І найбільший потенціал для її розвитку міститься саме у сфері малого та середнього бізнесу в селі.
Здавалося 33 тис. фермерських господарств (що більш, ніж 70% від загальної кількості економічно активних сільськогосподарських підприємств) мали б гарантувати суттєвий прорив нашим агровиробничникам, однак виробничий та соціальний потенціал фермерських господарств залишається далеко нереалізованим. Саме тому ще попередній Кабмін затвердив Концепцію розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018–2020 роки, яку урядовці розробляли у тісній співпраці з Асоціацією фермерів та приватних землевласників – найбільшим професійним об’єднанням фермерів в Україні.
Нова влада теж вважає, що розвиток фермерства має стати драйвером розвитку сільських територій завдяки створенню нових робочих місць і виробничої та соціальної інфраструктури.
Утім, на раніше згаданому круглому столі наводилися конкретні приклади того, як виробнича кооперація (причому, не тільки аграрного спрямування) вже зараз може сприяти розвитку територій. Приміром, перший на Київщині енергетичний кооператив на паях їх засновників - "Сонячне місто" нині намагається встановити сонячні електростанції на дахах багатоповерхівок у місті енергетиків - у Славутичі, проте, за свідченнями керівника кооперативу Андрія Зінченка, проблемою стали юридично-майнові колізії з власністю, що  поряд із досі невизначеним земельним питанням   стає гальмом в розвитку малого підприємництва.
Також на круглому столі його присутні дізналися, що при науковому підході гроші можна брати прямо з повітря. Про це засвідчив досвід іншого малого енергетичного підприємства - Конструкторського бюро IDA (Innovation Development Agency), яке Олексій Приходько заснував 4 роки тому. Їхній витвір-Smart Oasis – інноваційний колодязь, що конденсує воду з повітря вже знайшов застосування у засушливих Дубаях. Подібний напрямок науково-виробничої ініціативи особливо актуальний при  погіршенні нашої екології та нинішніх глобальних  тенденціях до зміни клімату.
Зелений туризм, ягідні кооперативи, вирощування грибів у домашніх умовах – всі  ці наведені під час дискусії експертів  позитивні приклади мають запрацювати не тільки для успішної самозайнятості населення, але й для розвитку територій в цілому, особливо тоді, коли одноосібники об’єднують свої зусилля в кооперативах.
Втім, на круглому столі експерти зазначили, що головним інструментом прориву фермерства на селі на найближчі 3-5 років може стати саме розвиток сімейного молочного фермерства.
Кореспондент нашого порталу по закінченню цього інформаційного заходу мав бесіду з двома головними спікерами круглого столу.
Перший наш співрозмовник - Михайло Корилкевич, керівник громадської спілки "Українська кооперативна федерація".

- Ваш  інформаційний захід  хронологічно співпав не тільки з прийняттям парламентом бюджету наступного року, але й із закликом профільного міністра Тимофія Милованова до фермерів: робити заявку на державну допомогу фермерам та з відкриттям спеціального порталу про ринок землі.  Як ви гадаєте, можливе введення землі у ринковий обіг в жовтні  наступного року допоможе фермерам - тваринникам?

- Безумовно, оскільки кормова база для скотарства завжди потрібна. До того ж земельна ділянка може стати надійною заставою для одержання банківського кредиту задля закупки  доїльного обладнання, зберігання, охолодження та переробки молочної сировини. Тим паче, що сільська  родина,яка прагне зайнятися фермерством, у тому числі і організувати власну молочну міні-ферму, вже  є власником певного земельного паю і при розширенні молочного виробництва відповідно зацікавлена у збільшенні власного земельного банку.

- Але, погодьтесь, що витримувати конкуренцію з великотоварним виробництвом, де задіяні багатомільйонні фінансові потоки,  сімейній фермі важко?

- Тут , дійсно, дещо різні реалії. Але якщо родина має підтримку з боку держави, грантових організацій,інвесторів та з боку молокозаводів, тоді вона здатна працювати впевнено, але потрібно, щоб таких сімейних ферм було багато.

-А чому наголос у розвитку малого бізнесу на селі робиться на молоці, а не на продукції рослинництва?

- Кожна родина, що має основний – молочний бізнес займається і рослинництвом. Просто молоко – більш ліквідний товар, який дає живу копійку регулярно, а у рослинництві товарно-грошові стосунки мають сезонну специфіку, адже  після посіву слід чекати принаймні півроку, щоб отримати врожай, тим паче, – кошти за його реалізацію.
Нас надихає величезний потенціал зростання, який закладений в ідеї молочного фермерства. Сімейну молочну ферму, як бізнес, легко масштабувати. Тобто, створювати велику кількість успішних молочних ферм на базі досвіду та досягнутого успіху в кількох сімейних господарствах. Промислова ферма повертає вкладені кошти за 7–10 років, а гроші, вкладені в сімейні молочні ферми, повертаюся  за 2–4 роки. Така економіка  може зацікавити і українських, і закордонних інвесторів, тому ми маємо шанс різко збільшити масштаб нашого проєкту – до загальнонаціонального і світового рівня.
Зараз у нас декілька  кооперативів, але кількість сімейних ферм зростає. Для побудови кооперативу необхідні члени. Наприклад, зараз наша мережа налічує чотири десятки ферм, до кінця цього року буде вже 60, а наступного ми хочемо взагалі вже 1000 відкрити, бо ми розуміємо, що сила кооперативу в кількості учасників, які мають стабільний прибутковий бізнес. Кожна сімейна ферма має потенціал для створення власного кооперативу. Сусіди, які мають одну, дві чи п’ять корів, дивляться на успіх ферми і також хочуть мати такий успішний бізнес. Вони приєднуються до неї.

Хоча Україна і входить у п’ятірку країн із найменшою собівартістю виробництва молока,  протягом 28 років нашої незалежності  здебільшого спостерігався спад виробництва цього продукту. І це не лише економічна проблема. Ця проблема має серйозні соціальні наслідки. Село руйнується, сім’ї роз’їжджаються на заробітки у великі міста, за кордон. Сімейні традиції, цінності занепадають. Уже є села, де більше половини хат порожні. Отож, ми розглядаємо діяльність по створенню сімейних молочних ферм як інструмент відновлення українського села.

- Невже на селі так все погано , а деградація його  стала незворотною?

- Масштаби руйнування сільського господарства та сільського укладу життя в Україні (споконвічній сільській країні) - не варто недооцінювати. І саме тому ми маємо діяти швидко та не впадати у відчай.  Українські фермери повинні за декілька років пройти той шлях, який світовий фермерський рух проходив багато десятиліть. Якщо ми швидко не налагодимо нашу мережу сімейних молочних ферм, господарювати на селі буде нікому – старше покоління відійде від справ, молодь роз’їдеться на заробітки…

Також з нами поспілкувалася Інна Мєтєлєва - заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

- Чи пасе Київщина задніх у розвитку фермерства?

- Я б так не сказала. Звичайно, на структуру зайнятості населення столична специфіка регіону впливає, але Київщина -  велика. Тож на зустрічі з фермерами регіону  вони запрошували представників міністерства відвідати їхні фермерські господарства, аби на місці рельєфніше були помітні їхні проблеми та здобутки. В нас є заготівельники ягід, виробники вина, меду, ну і традиційні виробники м’яса та молока. Сподіваюся, що наступного року досвід Західного регіону з організації сімейного молочного фермерства успішно пошириться і на Київщину. Між іншим, в області і зараз є певні напрацювання в сфері розвитку виробничої кооперації. Зокрема, на недавній виставці АГРО-2019 багато відвідувачів з інтересом цікавилися діяльністю кооперативу по виробництву сиру, який був організований на базі Немішаївського агротехнічного коледжу – відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України.

- Зараз багато розмов точиться навколо укрупнення районів, але нова владна команда запровадила ще й укрупнення  міністерств та відомств, зокрема колишній Мінагропром, разом з Міністерством торгівлі увійшов до спільного об’єднаного Міністерства економічного розвитку. Чи не загубиться АПК серед інших пріоритетів вашого міністерства?

-У нас два заступники міністра з  тих питань, яким раніше опікувалось Мінагрополітики, - я і мій колега, з чого можна зробити висновок, що агросектор - під надійним захистом. Переконана, що нічого загублено не буде,  усі кращі практики та напрацювання будуть продовжені. Що змінилося? Насамперед, швидкість прийняття рішень.

- Які пріоритети ставить перед собою об’єднане міністерство на селі?

- На сьогодні є три основних пріоритети діяльності Кабінету міністрів. Перше — надання права громадянам розпоряджатися своїм майном, це введення обігу землі сільськогосподарського призначення. Наступний момент пов’язаний з харчовою безпекою. Це зниження рівня харчових отруєнь, де є цілий ряд заходів, які мають бути реалізовані. Третій напрям - сільський розвиток. Розвиток села в контексті самодостатності і зміцнення потенціалу малих і середніх виробників.

- Що можна зробити задля посилення харчової безпеки та якості агросировини та продовольства?

- Ми розраховуємо на законодавчі та нормативні  зміни у правилах закупівель, також будуть змінені правила для постачальників, впроваджено жорсткішу систему контролю без втрати калорійності продуктів. Приміром, стосовно  молока, яке заходить на ринок. Ми відтягували введення стандартів,тому що 45% продукції не відповідають їм. Є з однієї сторони соціальний фактор, ми повинні підтримувати одноосібників, які виробляють молоко. А з іншої сторони, молоко повинно потрапляти на переробне підприємство відповідної якості. Це забезпечити індивідуально, на жаль, важко. В гурті, в об’єднанні, у кооперації стандарти можна відкалібровувати і, як мінімум, хоча б намагатися їх забезпечити на максимально можливому рівні.

- Прийнято державний бюджет на наступний рік, де передбачено і статті, спрямовані  на підтримку аграріям, але оголошено, що наступного року – з жовтня буде запроваджений і ринок землі. Що, на вашу думку,  потрібно зробити, аби його запровадження не призвело б до негативних наслідків?

- До цього періоду повинні бути зроблені і фермерські реєстри, повинен бути заповнений Держгеокадастр, до серпня місяця. Тобто вся інформаційна база повинна бути наповнена.

- Що конкретно обіцяє влада для агровиробників,  зокрема - для фермерів?

- На підтримку аграріїв будуть виділені кошти за програмою здешевлення кредитування, у пріоритеті для фермерів, які працюють на масивах земель до 500 га.
Окрім того, зараз формується один із проєктів зі Світовим банком - це створення фонду гарантування фермерських кредитів. Ми плануємо, що будуть залучені кошти міжнародних інституцій, але поки що мова йде про кошти державного бюджету - створити фонд гарантування, щоб більше фермерів отримали доступ до фінансування, і причиною відмови не була недостатність заставного майна. Зовсім інший механізм.
А загалом,  наразі будь-яка програма державної підтримки чи проєкт міжнародної технічної допомоги повинні відповідати певним критеріям: збільшення регіональної зайнятості, зниження рівня безробіття, збільшення доходів населення, збільшення регіонального ВВП та експортного потенціалу.

Олександр Воронін, «Моя Київщина»