Вишгородський історико-археологічний заповідник: Відвідайте – не пожалкуєте

Вишгородський історико-археологічний заповідник

«Моя Київщина» продовжує огляд роботи музеїв Київщини. На черзі – Вишгородський історико- археологічний заповідникКонец формы

Довідка:

Вишгородський державний історико-культурний заповідник — історико-культурний заповідник національного значення в історичному місті Вишгороді на Київщині,  яке в IX—XII століттях було резиденцією і другою після Києва столицею правителів Русі-України. Вперше Вишгород згадується у літописі за 946 рік. Головна адміністративна будівля заповідника розташована у найстарішій кам'яній будівлі міста – («Будинок Клюкви»).
Історія створення заповідника

Створення Історико-культурного заповідника пов'язане з роботою Вишгородської археологічної експедиції Інституту історії матеріальної культури (1934—1937 рр.) під головуванням Тадея Мовчанівського. На нараді в липні 1934 року було вирішено звертатися до державних органів охорони з проектом захисту всього комплексу споруд Межигір'я, окремі ділянки зробити заповідними. Зважали і на кон'юнктуру: вважалося що Вишгород привертатиме «велику увагу істориків і письменників у зв'язку з проблемами історії м. Києва». Вважалося також, що для виконання завдань експедиції потрібна «підготовка і концентрація найкращих наукових сил з усієї України».

Виробнича нарада з питань оголошення території городища заповідником відбулася 16 липня 1935 року. Зусилля науковців і краєзнавців не виявилися марними — 9 вересня 1935 року територія давнього Вишгорода офіційною постановою була оголошена заповідною. Але після Другої Світової війни про заповідник вже ніхто не згадував

Сучасний Вишгородський державний історико-культурний заповідник був заснований у 1994 році, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабміну України. Першим директором був Кушнірук Віталій Миколайович. З осені 2016 заповідником керує кандидат історичних наук Влада Литовченко.

У 2006 році відкрився один із провідних підрозділів заповідника — Музей гончарства Русі-України.

Створений у 1982 році, Вишгородський історичний музей є найстаршим структурним підрозділом державного історико-культурного заповідника. У 2008 році він був реконструйований. У 2010 році до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено територію Історичного ландшафту давньоруського м. Вишгорода (охор.№ 5899-Кв, Наказ Міністерства культури України від 21.12.2010 за № 1266/0/16-10). Досить різноманітне і добре збережене історичне середовище займає міську гору. Крім дитинця Вишгородського городища воно включає забудову дуже давніх і тісно пов'язаних з ним вулиць Калнишевського і Межигірського Спаса, берегові схили з пасмом зелених територій. Історичний ареал Вишгорода сприймається як цілісне містобудівне ландшафтне утворення. Цей краєвид знаної історичної і художньої цінності потребує дбайливого збереження, оскільки може бути порушений навіть незначним втручанням.

Війна нищить усе. Міністерство культури України продовжує фіксувати пошкодження та руйнування об’єктів культурної спадщини й закладів культури, спричинені російською агресією. Станом на кінець серпня 2026 року внаслідок повномасштабної російської агресії зафіксовані пошкодження або руйнування 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. 

Лише за передостанній місяць кількість зафіксованих постраждалих об’єктів культурної спадщини зросла на 148, закладів культури — на 15. До цього приросту входять як нові пошкодження, так і раніше не враховані випадки, інформація про які надійшла із запізненням.
Музеї та галереї — 139: 20 знищено та 119 пошкоджено. Найбільше — у Донецькій області — 17%, Харківській — 11,6% та Херсонській — 9,4%;

Попри виклики сьогодення, Вишгородський історико- археологічний заповідник  живе повнокровним життям,  проводить науково-дослідну, науково-методичну, інформаційну та культурно-освітню роботу з метою популяризації культурної спадщини, а  також духовного збагачення громадян.

 Наразі у складі Вишгородського  заповідника  працюють два основні музеї:
Вишгородський історичний музей та Музей давньоруського гончарства.
Вишгородський історичний музей — це музейна експозиція, присвячена археологічній спадщині Вишгородського району, починаючи від часів палеоліту, де відвідувачі можуть побачити унікальний макет «Ольжиного граду», почути історію славнозвісного козацького Межигірського монастиря та помилуватися копією ікони Вишгородської Божої Матері.

Музей гончарства  знайомить із Вишгородом як значним історичним осередком гончарських традицій — від доби Київської Русі і до сьогодення. Зараз у музеї працює справжній гончарний круг, а щочетверга відвідувачі можуть пройти майстер-клас разом із досвідченими гончарями і зробити собі глечика, тарілку, іграшку абощо  на приємну згадку про відвідання Вишгородського Музею гончарства.

Також на базі заповідника діє постійна археологічна експедиція і тривають рятувальні археологічні дослідження. Під час розкопок, проведених у 201-2014 роках на вулицях Межигірського Спаса та Старосільській, було виявлено гончарні печі, господарські та житлові споруди гончарів Київської Русі, інші матеріали.  Ці розкопки провів завідувач відділу археології Вишгородського заповідника Всеволод Івакін разом із науковцями заповідника Андрієм Оленичем та Дмитром Бібіковим, а результати археологічних досліджень є у матеріалах міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій та у місцевій пресі.

У складі Вишгородського державного історико-культурного заповідника діють ще такі структурні підрозділи: Відділ охорони пам'яток історії і культури, Відділ археології, Відділ фондів, Відділ тематичних експозицій, Науково-методична рада. На території заповідника діє козацький Межигірський монастир, у якому зберігається копія ікони Вишгородської Божої матері – однієї з найдавніших ікон Руси- України. Її ще називають Богородиця Елеуса «Вишгородська» і датують ХІІ століттям. Росіяни викрали її, і нині вона зветься  «Владімірская» та берігається у  Третьяковській галереї у москві.
До Дня міста  30 липня 2011 року  було відкрито пам’ятник покровителям міста Святим Борису і Глібу, адже за легендою усипальниця молодших синів князя Володимира  князів- страстотерпців Бориса і Гліба була саме у Вишгороді.

Всі основні події, що відбуваються на території заповідника, активно висвітлюються на сторінках соцмереж. Варто зазначити, що заповідник має своє періодичне наукове видання «Старожитності Вишгородщини».

З 2016 року Вишгородський історико-археологічний заповідник очолює кандидатка історичних наук Владлена Володимирівна Литовченко, членкиня Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при міністерстві культури та стратегічних комунікацій України. Вона – голова Комітету з присудження премії з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України, а також входить до складу експертної ради премії для дітей «Kids Gravity Awards», увійшла до «ТОП 100 впливових людей Київщини», про яких щороку пише наше видання, має багато інших нагород та регалій.

Влада Литовченко дуже активно включилася в роботу по популяризації, реставрації та розширенню заповідника. За її каденції на території заповідника  було заплановано та проведено науково-практичні конференції  як міжнародного так і державного рівня, тематичні круглі столи, культурологічні та музично- етнографічні проєкти. Постійно проводяться виставки майстрів живопису,  вишивки, гончарства та прикладного мистецтва. Вперше на території Київської області на пам’ятках історії та археології було встановлено 22 інформаційні двомовні таблички з QR-кодами.

І навіть у скрутний та непевний час воєнного лихоліття 14 жовтня 2024 року на території храму святих страстотерпців Бориса і Гліба у Вишгороді відбулися роботи з демонтажу старовинного пірофілітового саркофага ХІІ-ХІІІ ст. зі старого дерев'яного каркаса і монтажу на новий металевий каркас з метою збереження цього історичного артефакту для майбутніх поколінь.

Судячи з відгуків, відвідувачам заповідника найбільше подобається Музей гончарства. Дуже багато хороших слів на адресу керівництва та колективу  працівників заповідника за пророблену роботу, за цікаві локації, виставки, майстер- класи, тощо. Отож відвідайте заповідник – не пожалкуєте!