#

Віталій Ярема: критикувати реформи не варто, ми повинні говорити про безпеку громадян і стан правопорядку

05.03.2019 06:04
Віталій Ярема: критикувати реформи не варто, ми повинні говорити про безпеку громадян і стан правопорядку

«Моя Київщина» поспілкувалася з заступником голови облосередку президентської політсили, колишнім генеральним прокурором Віталієм Яремою. У першій частині інтерв’ю ми розмовляли про політичну ситуацію в регіоні та загалом в Україні. У другій частині інтерв’ю ми поговорили про реформу правоохоронних органів, яка триває в Україні

- Україна спостерігає за продовженням реформування правоохоронних органів. Зокрема, цікаво як відбуваються реформи на нижній ланці?

- Реформування правоохоронної системи має відбуватись комплексно та не може бути відірвано від інших сфер життя держави. Для мене є ключовим розуміння, що влада повинна формуватись за принципом адміністративно-територіального поділу, а правоохоронна система – тим більше. Якщо говорити про створення громад як сильних адміністративно-економічних об'єднань, то відсутність повноцінних та функціональних структурних одиниць правоохоронних органів нічого, окрім проблем, незрозумілої ситуації з органами місцевої влади, місцевими підприємцями та правоохоронними органами, не принесе. Знаєте, кажуть: "Разом і батька легше бити". Якщо об'єднати всі сили органів державної влади та правоохоронців на вирішення якихось проблем, то їх буде набагато легше вирішувати, а отже і громадяни будуть відчувати захищеність. Наприклад, сьогодні створили "кущові" правоохоронні органи, де прокуратура, податкова, поліція об'єднує декілька районів. Яскравий приклад – у Київській області, де Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Згурівський, Яготинський райони, а також місто Березань мають один поліцейський відділок, який розділений якимись підвідділками. Що це дає на практиці? Я цього не розумію.

Я не хочу, щоб ми повернулися в радянські часи, але там було дещо позитивне. Сьогодні ситуація склалася так, що територіальні правоохоронні підрозділи не орієнтовані на адміністративно-територіальні структури – райони, області. І це створює проблеми: часто питання взаємодії взагалі відсутні. А там, де немає взаємодії, немає можливості людям працювати. Це стосується фінансових, матеріальних питань, загальної організації роботи, координації дій з використання баз даних тощо. Усе це зараз дуже дефрагментовано, спостерігається величезна неузгодженість.

І робота новостворених об’єднаних громад теж, при всьому бажанні, принаймні на першочерговому етапі на більшості територій, не принесе позитивних зрушень в підвищенні економічного, соціального і життєвого рівня населення. А відповідно неналежним чином організовується правоохоронна система на цих територіях – некомплект особового складу, неналежна матеріально-технічне забезпечення тощо. Є депресивні села та цілі райони і  навіть при цьому всьому реформуванні органів місцевого самоврядування, важливу роль відіграють районні ради й адміністрації, які мають за традиційною формулою забезпечувати життєдіяльність населених пунктів та добробут громадян. Нам потрібно на них орієнтуватися і робити все для того, щоб ефективність їхньої роботи була якнайвищою.

- Якщо ж говорити про силовий блок і про "кущовий принцип", чи все ж таки погоджуєтеся Ви з правильністю цих реформ? Чи потрібно їх корегувати?

- Реформа ще не закінчилася. Я все ж таки сподіваюся, що з часом ми побачимо на досить високому рівні реформування правоохоронних органів. Я вважаю, що багато було позитивного в «попередній» міліції і прокуратурі. Непотрібно було це все огульно знищити. Слова деяких політиків про те, що нове треба будувати по принципу "приїхали до нас з європейських країн реформатори і сказали, як треба робити" тхне відвертим популізмом. У нас деякі речі не приживаються…

Більшість проблем сьогодні стосуються стосунків правоохоронних органів і населення та базуються на фінансовому та матеріальному забезпеченні правоохоронних органів. Бази даних дуже слабкі, інформаційне забезпечення і взаємодія між правоохоронними органами подекуди майже відсутня. А можна було цього всього уникнути, бо було багато позитивних моментів, які можна було взяти з міліції. Дуже сподіваюся, що з часом це все налагодиться, але це потребує великих фінансових і матеріальних вкладень у відбудову цілісної системи правоохоронних органів.

- Але є Європейський Союз, де система вибудувана вже давно…

- Чому ми не можемо брати приклад з Європейського союзу у питанні розбудови правоохоронної системи? Справа в тому, що на відміну від України ЄС має величезні фінансові ресурси, завдяки яким правоохоронці оперативно реагують на ускладнення криміногенної ситуації. Виникла проблема в якомусь регіоні – вони туди вкидають гроші. В Україну ніхто не вкидає гроші…

Тому якщо вже приїхали з Європи реформувати, то реформуйте все разом. Доведено науково, що на одного дільничного інспектора має припадати максимум 3000 населення, і тоді його робота буде ефективною: він зможе займатися профілактикою. Але сьогодні, наприклад, в місті Переяславі – три дільничних: один хворіє, інший на курсах, таким чином виходить, що один дільничний працює на 30 тисяч населення.

Ми не повинні говорити про роботу поліції – це лише інструмент, ми повинні говорити про безпеку громадян і стан правопорядку. Чи може одна людина забезпечити правопорядок на території міста Переяслав-Хмельницький? Якщо на центральному рівні – у парламенті – не розуміють проблематику того самого Переяслава, то може повинна реагувати обласна та районна влада?

- Тобто грошей не вистачає. І що ж тоді робити, аби реалізувати повноцінну реформу правоохоронної системи?

- Міністерство внутрішніх справ – орган центральної влади, і, на мою думку, його фінансування повинне підвищитися рази в три для того, щоб фінансове та матеріальне забезпечення цієї структури перебувало на належному рівні. До цього мають додаватись відповідні зміни в системі прокуратури та реформа судів.  Якщо це буде досягнуто – то тоді можна проводити повноцінну реформу. Як в Європі. До цього часу нам треба використовувати старі перевірені методи боротьби та профілактики злочинності.

Поки що ми знаходимося на кволій стадії реформування, ось уже майже п’ять років тривають реформи і незрозуміло, скільки ще це буде продовжуватися. Справа в тому, що проблема з фінансовим та матеріальним забезпеченням завжди була в правоохоронних органах. Але так як зараз, це питання гостро не стояло ще ніколи. Мабуть, одна з причин – війна – величезні кошти в нас ідуть на схід на забезпечення правопорядку, на операції об’єднаних сил, зокрема на Національну Гвардію, яка перебуває в системі МВС.

- Коли Ви працювали Генеральним прокурором якось інакше побачили систему зсередини, чи ви так собі уявляли Генеральну прокуратуру і прокурорську систему?

- Почну з того, що у своєму житті я завжди керуюся законом, своїми повноваженнями і законами, які регламентують діяльність тієї чи іншої структури: міліції, Кабінету Міністрів, зокрема і Генеральної прокуратури. Будучи генеральним прокурором, я постійно зустрічався з фракціями. Одного разу під час дискусії з фракцією "Самопомічі", а там дуже багато ерудованих людей, які вчилися за кордоном і знають структуру закордонної прокуратури і вони мені розповідали, якою повинна бути прокуратура, вони отримали від мене відповідь: "Шановні народні депутати, це ваші питання як законотворців, якою має бути прокуратора, моє ж завдання – виконувати і чітко дотримуватися законів, написаних вами».

Звичайно, я маю свою точку зору на те, як має працювати прокуратура. Коли прийшов на посаду, в прокуратурі ще існувало таке явище як загальний нагляд. Нам треба було щось з цим вирішувати: прокуратора дійсно впливала на багато процесів нашого суспільного життя. Але, коли я розібрався у цій ситуації, то стало абсолютно  зрозуміло, що, якщо ми позбавимо прокуратуру загального нагляду, ми отримаємо дуже багато проблем, через які люди стануть незахищеними.

Так звані реформатори запропонували створювати юридичні пункти з надання допомоги людям, які будуть підпорядковані міністерству юстиції. Вони десь там таки створені, але до сьогодні ефективності від них немає ніякої. Раніше людину незаконно звільнили з роботи – він звернувся в прокуратуру, надали неякісну медичну допомогу – він може звернутися в прокуратуру й прокурор міг це перевірити в рамках загального нагляду.

Ще один приклад – відбувається засідання районної ради, приймається рішення виділити земельну ділянку, на якій знаходиться пам'ятник архітектури. Прокурор вніс протест і зупинив рішення районної ради, вона може лише через суд подолати це вето прокурора. Тепер цього всього немає і не зрозуміло, хто має останнє слово у визначенні законності в питанні захисту прав простих громадян.

- Чому ж прибрали цю функцію?

- Коли влада Януковича та Пшонки почала цим зловживати, депутати прийняли рішення скасувати цю функцію прокурора, не замінивши її нічим. І сьогодні люди практично залишилися незахищеними. У результаті реформування у нас все чомусь йде на скорочення, на зменшення можливостей, а це все відображається на стані правопорядку, це все відображається на можливості людей реалізовувати свої конституційні права.

Як людині захистити себе? Я намагався тоді достукатися до Андрія Кожем'якіна (Голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності - Ред). Але ніхто не готує якісь нормальні пропозиції, не дає можливості висловитися, половина комітету не має юридичної освіти. І це все призвело до правового вакууму, коли реформуванням займаються некомпетентні люди, які не знають системи, ніколи не працювали в правоохоронних органах, і це призводить до таких половинчастих результатів – старе скасували, нового не запропонували.

- З плином часу, у деяких експертів склалося враження, що Вам не потрібно було писати заяву «за власним бажанням», а варто було би залишатися на посаді Генерального прокурора, відстоюючи свою позицію. Чи не думаєте Ви, що все-таки варто було боротися з популістами, які йшли на подібні кроки, аби послабити ГПУ?

- Боротися самому, наодинці на будь-якій посаді, навіть якщо ти Генеральний прокурор,складно та не особливо ефективно. Я знав свої можливості, свої повноваження, але якщо немає політичної підтримки, якої в мене фактично не було, то це не має жодного сенсу. За людьми, які проти мене боролися, стояв великий капітал, великі можливості в плані інформації. Вибачте, коли ти вмикаєш один із центральних каналів і ведучий говорить: в місті Києві збільшилася кількість кишенькових крадіжок, і в цьому винуватий генеральний прокурор, то ти розумієш, що проти тебе працюють усі.

Щодня 100-200 людей стояли під Генпрокуратурою, десятки машин їздили по місту з мегафонами і кричали, що «Ярема – корупціонер, Ярема такий поганий». Було зрозуміло, що витрачаються величезні кошти для того, щоб дискредитувати мене як Генерального прокурора. І це все при тому, що велась активна робота, особливо в ситуаціях, коли прямо вчинялися кримінальні злочини. Зокрема в Дніпропетровській області, коли до мене приїздили представники Криворізького металургійного комбінату, Павлоградського хімзаводу, які говорили мені, що до них приїздять представники адміністрації і вимагають гроші готівкою. Реєстрували заяви, були доручення обласному прокурору розслідувати, але приїжджали люди в камуфляжі, били прокурора, зривали погони.

Розумієте, в прокуратурі немає спецназу, і я звертався в інші правоохоронні органи – СБУ, МВС – але реакції не було ніякої. Ставало зрозуміло, що боротися з усім цим неможливо, бо керівники різних рівнів державної влади та олігархи постійно між собою домовлялися. І ким би ти не був, з тебе зроблять нікчему, і увесь твій досвід, твій авторитет, який ти заробляв десятиліттями, буде анульовано замовними брудними інформаційними кампаніями.

Фактично так і відбулося: відомі журналісти, політологи, активісти іноді писали про мене такі речі, що на голову не налазять. Основне обвинувачення – «ти не посадив Януковича»!. Для простих людей, які дивляться телевізор це звучить впевнено і вони думають: так, дійсно, він же не посадив Януковича. І все це відбувається без жодних аргументів. А те що Янукович – в Росії, те що його неможливо сьогодні дістати, те що Росія зараз із нами воює – це до уваги не береться. І це тільки один факт, а таких – десятки.

- Але чомусь особливого розголосу це не мало…

- Я аргументував це юридично, розповідав це ЗМІ,  показав, що на час мого приходу на посаду генерального прокурора, жодна із посадових осіб, зокрема і Янукович не були оголошені у міждержавний розшук. Коли йшов з посади, у розшук було оголошено 22 особи, і ми робили все можливе, щоб санкційний відділ Ради Європи включився і наклав санкції на рахунки цих людей.

Ми декілька відряджень робили в центральний офіс Інтерполу, аби змусити їх включити в розшук особисто Януковича, Клименка, Пшонку та інших, бо вони мотивували свою відмову тим, що це ніби політичне переслідування.

Все робилося з великою відповідальністю і великими «енергозатратами» для того, аби навести лад в країні. Але на той час суспільство було настільки збуджене, наскільки вимагало негайних дій… Та минуло чотири роки і мало що змінилося. Візьмемо хоча б приклад створеного Управління спеціальних розслідувань на чолі з Горбатюком? Хоча це робили ми, адже на момент мого вступу на посаду не було ж нічого – десять напівп’яних слідчих сиділо в кабінеті. Ми створили управління, набрали 70 слідчих, надали транспорт, можливості, ми відкрили кримінальні провадження проти Януковича стосовно змін до Конституції, зловживання владою, «драконівських законів», розстрілів на Майдані. Це все ми об’єднали в одну слідчу групу. Робилася величезна робота для доведення фактів створення злочинної організації на чолі з Януковичем.

Для мене було принциповим те, що а влада, яка прийшла на життях Небесної Сотні, несе більшу відповідальність, ніж та, яка втекла. Але коли ці, нові, прийшли і сіли на «схеми», то я паралельно змушував людей розслідувати і зловживання, які відбувалися вже при новій владі. Але де ці справи зараз? Ніхто про це не говорив тоді і говорить тепер, тому сьогодні переконаний – піти для мене було правильним рішенням, особливо розуміючи, що працювати далі в таких умовах, коли ти сам «вигризаєш», щоб щось робилося, неможливо.

- Але деякі екс-силовики розповідають про свої успіхи після Майдану. Наскільки це правдиво і відповідально?

- Сьогодні Валентин Наливайченко бігає і кричить, що він герой. Та який він герой? Хоча б одного працівника Служби безпеки, які штурмували Будинок профспілок, притягнуто до відповідальності? А там загинуло дві людини, і саме СБУшники підпалили цей будинок. Яку функцію він виконував будучи півтора року головою СБУ? Саме тоді тривали найгучніші процеси, і з точки зору реформування органів, і з точки зору встановлення винних. А він сьогодні – мало не національний герой, який бореться з корупцією. Але тоді ж найбільше процвітала корупція, контрабанда. Але про це ніхто не говорить. Він же ходить по телеканалах, створив свою партію, завішав десятками тисяч бордів країну і зібрався йти в президенти. Це – гидко…

Натомість справжні реформи в Україні після Революції Гідності тільки започатковані, роботи ще надзвичайно багато і вона складні і невдячна. Багато критиків та байдужих, але суспільство та політики мають для себе ухвалити рішення – тупцювати на місці чи навчитись визнавати помилки і рухатись вперед.

Читати "Моя Київщина" у Telegram