Художник Леонід Маадир: у Берліні вже сформована білоцерківська діаспора

Леонід Маадир

"Моя Київщина" поспілкувалася з білоцерківським художником Леонідом Маадиром, який продовжує популяризувати українське мистецтво у Європі та спрямовувати частину коштів на благодійність. Художник розповів про роль митців у сучасності, благодійні виставки, найближчі плани та плани на майбутнє.

- Про Ваш творчий шлях «Моя Київщина» неодноразово розповідала в попередніх матеріалах. Хочеться більш ґрунтовно поговорити про мистецький підйом, благодійність та Ваші поїздки до Європи. Розкажіть, з чого все почалося?

- Наш земляк Олексій Усачов знайшов можливість підтримувати творчих людей Київщини. Наразі він розвиває Благодійний Фонд «Українська громада» та ініціював роботу з українськими біженцями в Європі, метою якого є не лише підтримка зв’язку з Україною, а й збір коштів для допомоги ЗСУ. Таким чином за короткий період часу я мав змогу представити громадськості свою творчість, а саме картини сучасного мистецтва. І я думаю, це тільки перші кроки.

- Нещодавно Ви побували в Німеччині, де представили виставку власних картин на благодійній зустрічі як в Берліні, так і у німецькому місті Нойбранденбург. Як Вас зустріла українська публіка, та які у вас враження від цієї події?

- Я вражений і дуже задоволений увагою до моєї скромної персони та зустріччю з українською діаспорою. Мене дуже тепло зустріли творчі люди в Берліні, особливо власниця художньої галереї Анна Угрюмова, її друзі й колеги. Спілкування з дітьми українських біженців пройшло дуже душевно, а головне, дітям сподобалось малювати.

Також я був дуже приємно здивований приїздом аташе з відділу культури українського посольства у Німеччині, яка сама запропонувала продовжити виставку в приміщенні дипломатичного представництва. Великою несподіванкою для мене стало й те, що на зустрічі були присутні мої земляки з Білої Церкви, які підтримали мої починання та прагнення прославити рідну землю в Німеччині. Ми навіть пожартували, що у Берліні вже сформована білоцерківська діаспора. Бізнесменам, які приїхали на виставку я сказав, що зацікавлений продовжувати співпрацю з творчими силами Берліну, і вони одразу запропонували провести подібну зустріч у сусідньому місті Нойбранденбур, що ми й зробили за підтримки керівництва міста та району Мекленбургіше-Зенплатте федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія. Додам, що дуже органічно на фоні виставки моїх картин виглядав і звучав виступ нашої землячки – української письменниці Тетяни Іванчук, яка декламувала свої вірші і дарувала книжки з автографами гостям нашої творчої зустрічі.

Під час цієї поїздки я вперше в житті потрапив до посольства України в Берліні і це дуже велика честь, що мене зустріли як майстра й друга. Особливу подяку висловлюю послу України в Німеччині Олексію Макєєву і радниці з питань культури Алісі Подоляк, які запросили мене в майбутньому провести творчі зустрічі в Мюнхені, Гамбурзі, Дрездені та інших містах Німеччини.  

Нова робота українського художника Леоніда Маадира

Німеччина, місто Нойбранденбург, квітень 2023 року

- З огляду на розширення географії ваших виставок, які надалі плани? Чи проводитимете аналогічні заходи, приміром, у Варшаві, яка з самого початку виказала не аби яку солідарність українцям та прийняла велику кількість українських біженців?

- З огляду на можливість, яка випала під час мого першого міні-туру до Німеччини, я мав змогу побувати й у Варшаві, де також давно мрію зробити виставку власних робіт. До речі, така можливість випала завдяки журналістці інформаційного агентства «Моя Київщина» Ользі, яка наразі там проживає, і яка радо погодилась провести нам екскурсію нічною Варшавою. Ми проїхали нічними вулицями самих сучасних і модернових районів цього прекрасного міста, а також пройшли пішки Старим містом. Великою несподіванкою для нас виявилось те, що у столиці Польщі дуже активно працює українська громада, – вони створили «Український дім», де щодня відбуваються різноманітні зустрічі. Як мені стало відомо, Благодійний фонд «Українська громада» вже розпочав переговори про проведення наступних зустрічей у Варшаві.

- Як відреагували Ваші друзі та колеги з України на таке мінітурне?

- В основному позитивно і добре. Я почув багато хороших відгуків і побажань, хоча дехто, як виявилося, мені по доброму заздрять. Відмічу, що деякі мої творчі колеги висловили готовність теж брати участь у подібних заходах, оскільки основна наша мета – допомога українським біженцям підтримувати зв’язок з Україною, арттерапія для дітей і звичайно збір коштів для ЗСУ. Маю надію, що нам вдасться ефективно виконати завдання з продажу картин, які ми розпочали малювати під час зустрічі з українськими дітьми в Берліні. Ці картини тематичні – «Україна єдина» і «Україна в Європі» 

- Як  Вам, як митцю, працюється у Білій Церкві в контексті співпраці з місцевими органами влади?

- Якщо чесно, мені не дуже легко працювати у Білій Церкві. Влада не завжди йде назустріч, тому я зазвичай звертаюсь за допомогою до тих людей, яким не байдужа доля України. Для прикладу хочу зупинитися на одній цікавій історії. Свого часу я звернувся до одного з попередніх мерів Білої Церкви з проханням надати мені приміщення під мою творчу майстерню. Той сказав шукай приміщення, а коли я його знайшов і привіз туди керівників міста, вони вирішили замість майстерні художника зробити «генделик». А стосовно нинішньої влади, то взагалі немає про що говорити. Маючи бюджет міста понад 2 мільярдів гривень, нинішні керівники міста не можуть знайти кошти на премії для переможців міських конкурсів.

- Розкажіть, які були цікаві історії з Вашої творчої діяльності…

Згадую, як на початку 2000-их років була одна смішна історія в Києві.  На Європейській площі в Українському домі була організована виставка народно-прикладного мистецтва, де я представляв Білу Церкву. З нашої майстерні там була представлена керамічна хатка, яку особисто придбав тодішній президент України Леонід Кучма за 20 гривень. Він дав команду своїм представникам перерахувати автору роботи 37 гривень з урахуванням податків та ПДВ. Тодішній мер Савчук не виконав це доручення і не проконтролював, щоб мені видали гроші. Це звучить кумедно, але експрезидент Кучма вже 20 років винен мені 20 гривень.

- Яким має бути культурний процес під час війни та кого з творчих колег можете виділити, як активно працюючих на культурному фронті?

- Саме зараз, я вважаю, всім творчим людям треба активно працювати на перемогу, всіма можливими засобами пропагувати наше рідне українське мистецтво не лише на батьківщині, але й за її межами, бо то і є наша боротьба з ворогом. Я й сам беру активну участь у різноманітних виставках та конкурсах. Не так давно був запрошений заслуженим художником України Анатолієм Марчуком на пленер, а потім і на відкриття художньої галереї у місті Фастів. І це, попри війну.

Анатолій Марчук є не тільки талановитим художником, а й менеджером. Як ви знаєте, у Макарівському районі у нього працює культурно-мистецький об’єкт «Садиба Марчука», де постійно проходять фестивалі та пленери. А враховуючи, що він має досвід відкриття уже двох картинних галерей у Макарові та Фастові, то є надія, що він долучиться до процесу створення алеї у Білій Церкві й поділиться досвідом.

- Наразі планувати щось важко, але все-таки, які Ваші найближчі плани та мрії?

- Найбільша моя мрія – із допомогою Анатолія Марчука, якого я вже згадав, відкрити мистецьку галерею у Білій Церкві. На її базі можна зробити художню школу, проводити багато культурних заходів, занять з дітьми. Це дасть можливість залучати широкі кола громадськості й суспільства до творчої праці, і таким чином презентувати не тільки Білу Церкву, а й область і всю країну. Окрім того, картинну галерею у Білій Церкві можна буде вписати в усі туристичні маршрути і включити в співпрацю з дипломатичними представництвами. Перші кроки – озвучити проблему відсутності галереї на рівні влади міста. Серед керівництва Білої Церкви та депутатського корпусу мають нарешті з»явитись люди не байдужі до культури та мистецтва. Є такий вислів – «Імперії  гинуть без культури». Якщо ми йдемо в Європу і говоримо про сучасну цивілізацію, то культура має бути в пріоритеті на усіх рівнях, адже вона допомагає зберегти ідентичність нації і передати її наступним поколінням. І я працюю над цим і буду продовжувати, адже це єдиний шлях для розвитку країни.

Уже після запису інтерв’ю журналістам МК стало відомо, що художник Леонід Маадир знову вирушив до Європи для проведення серії виставок та майстер-класів. У телефонному коментарі він повідомив:

«Виставка моїх картин триває у приміщенні посольства України у Німеччині. Це стало можливим за ініціативи радниці посольства з питань культури Аліси Подоляк та за особистого сприяння посла України в Німеччині Олексія Макеєва, за що я їм безмежно вдячний.

Також за підтримки фонду «Українська Громада» та на запрошення німецької сторони, я вирушив до прекрасного міста Нойбранденбург району Мекленбургіше-Зенплатте федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія.

На зустрічі з керівництвом регіону ми узгодили графік екскурсій по ландшафтним паркам регіону та старовинним містам для відтворення чудових краєвидів у мої авторських роботах. Також наші німецькі друзі відзначили важливість роботи з українськими дітьми, які опинились тут у вимушеній еміграції, рятуючись від війни, чим я і планую зайнятись на серії майстер-класів з художнього мистецтва.

Організатори мого творчого відрядження з фонду «Українська Громада» також готують серію моїх персональних виставок у інших країнах Європи. Серед перших – Польща, Чехія, Австрія та Словаччина».