Як козаки Білоцерківський ДБК ділили

 Моя Київщина вирішила дослідити скандальну ситуацію із Білоцерківським домобудівельним комбінатом, за який, ймовірно, розгорнулась серйозна боротьба.

Ще 15 років тому Білоцерківський домобудівельний комбінат був одним з найпотужніших забудовників Київщини. Будинки зводились у Вишневому, Фастові, Тарасівці , Білій Церкві та інших містах області. І хоч фінансова криза 2008 року боляче вдарила по підприємству, але Білоцерківські домобудівельники  все ж виконали всі свої зобов’язання перед замовниками. Втім зараз підприємство переживає не найкращі часи.

По суті мова навіть іде не про одне підприємство, а про підприємства клони. Із схожою назвою та одними бенефіціарами.

Примітка: з 1993 року у підприємства був "двійник", якого і  створили тодішні очільники ДБК. Мова йде про ТОВ "Колективне підприємство Білоцерківський ДБК" зареєстроване у селищі Глеваха Васильківського р-ну з розміром статутного капіталу 52 500.00 грн. Серед засновників та бенефіціарів - Танчик Світлана та Володимир Бабій. У 2008 році, відповідно до загальних зборів колективу "Білоцерківський ДБК" було перереєстровано у Білій Церкві зі статутним капталом 5 092 619 грн. У списку пов'язаних осіб тіж самі люди:

Кінцевий беніфіціар - Володимир Бабій та директор Анатолій Сушко.

До 2014 року ДБК ще більш-менш працював. Сталий колектив, соціальні гарантії, активна громадська діяльність. Колектив  був основою Білоцерківської козацької січі ім. Семена Палія.  Підприємство вклало чималий ресурс у  будівництво Парку козацької слави, що в Мазепенцях. В 2009 році була створена навіть  міжнародна громадська організація «Білоцерківська Січ» засновниками якої стали Володимир Бабій - бенифіціяр  ТОВ «КП Білоцерківський ДБК», та ТОВ «Білоцерківський ДБК», Андрій Дрофа - колишній директор ТОВ ДБК, Анатолій Сушко - нинішній директор та Анатолій Янішевський, колишній заступник Дрофи.

Коли кризові для усієї країни часи далися взнаки і справи на підприємстві почали йти, м'яко кажучи погано, між "козаками" почався конфлікт, який полягав у розподілі девідендів.

Тоді Анатолій Янішевський – багаторічний заступник Андрія Дрофи заявляв, про незаконність  загальних зборів колективів ТОВ КП  ДБК -2010 року та  ТОВ ДБК – 2008, зокрема неодноразово звертався до суду з цього приводу. До речі,  Господарський суд Київської області вже провів більше 20 засідань у цій справі, але остаточного рішення не виніс.

Вирішити конфлікт Янішевський намагався і за допомогою депутатів  Білоцерківської міської ради 7 скликання, але ті не стали втручатись  у «сімейні» сварки будівельників. Згодом містом навіть почали з'являтися  білборди із звинуваченнями на адресу Дрофи. А далі сталось як у народних легендах - поки козаки чубилися підприємство пригледіли молоді та спритні. Приміром, колишні працівники  підприємства розповіли, що до ДБК певний інтерес має секретар Білоцерківської міської ради Дмитро Киришун. За словами інсайдерів, останній нібито прагне посадити в крісло директора ДБК «свою людину». Чим викликаний таки інтерес Дмитра Киришуна до домобудівельного комбінату невідомо, але, саме він виявився ініціатором того, аби надати справі чергового оберту.

Як розповів у своєму блозі депутат облради Станіслав Семергей до нього, як до депутата  облради звернувся секретар Білоцерківської міської ради Дмитро Киришун щодо ознак вчинення кримінального правопорушення  керівництвом підприємства ДБК: мовляв, коллектив повідомляє про незаконне привласнення майна комбінату вартістю понад 70 млн гривень, протиправне позбавлення частки власності та невиплату дивідендів понад 1000 працівникам.

Варто зазначити, що поліція на дане повідомлення зреагувала блискавично. Вже другий тиждень поспіль триває допит свідків-працівників ДБК. Тут доречно сказати, що для більшості з них існування "клону" підприємства зареестрованого в Глевасі стало шокуючою новиною, хоча люди і пропрацювали в ДБК десятки років. Але, мова про інше... Прості будівельники гарно усвідомлюють, що  така активність політиків і правоохоронців відбувається не з проста. Скоріш за все, під соусом торжества справедливості , і для погашення заборгованості по девідендах підприємсто буде розпродане, а прості люди отримають копійчані компенсації. Натомість  земля, будівлі, майно, що втратило амортизаційну цінність, але як металолом вартує шалених грошей - відійдуть молодим і спритним.