Як зробити гроші на воді або Хто стоїть за концесією Білоцерківського водоканалу

"Моя Київщина" продовжує цикл матеріалів про діяльність ТОВ «Білоцерківвода», аби розібратися в правомірності передачі в концесію Білоцерківського водоканалу та розказати про те, хто ж насправді стоїть за даною аферою

У першому матеріалі "Концесія Білоцерківводоканалу: як велика афера почалась з маленької брехні" ми розповіли про передачу підприємства в приватні руки завдяки тому, що в Білоцерківській міськраді «прогледіли» невиконання конкурсних вимог компанією-концесіонером, а також про продаж за значно заниженими цінами.

Коротко обумовити весь процес концесії "від і до" можна таким чином: вплив потужних бізнесових груп,  штучне доведення до банкрутства КП Білоцерківводоканал, корупційне протягнення рішення про концесію на місцевому  рівні, заміна керівного складу та звільнення працівників, запровадження концесіонером "своїх" тарифів на водопостачання, заробітки концесіонера за рахунок шахрайських схем.  Детальніше про все це – нижче.

Як все починалося

Раніше "Моя Київщина" вже писала, що під час процесу передачі стратегічного підприємства міста в управління приватних осіб терміном на 15 років було зафіксовано низку порушень. По-перше, на конкурс подалася лише одна компанія ТОВ "Білоцерківвода", яка і стала переможцем. По-друге, у концесіонера не було 2-річного досвіду (згідно з умовами конкурсу) в управлінні одного чи більше підприємств водопостачання та водовідведення. По-третє,  компанія, що збиралася взяти водоканал в концесію і близько не мала на рахунках 7 мільйонів гривень (саме на таку вартість оцінили роботи по реконструкції та запуску).  Окрім того, технічні зобов'язання щодо технічного переоснащення системи прописали на термін від 1-15 років, що дозволяє користувачу лише нарощувати прибутки, нічого не вкладаючи в модернізацію мереж.  Зокрема, Управління комунальної власності вперше залучило представників Громадської ради до обговорення Умов конкурсу концесії вже після того, як ці Умови  були погоджені майже місяцем раніше Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України. Такі дії виконавчої влади грубо порушили процедуру розгляду даного питання, не кажучи вже про те, що з місцевими жителями при передачі водоканалу в концесію ніхто не радився, хоча за умовами мали б проходити громадські слухання. Втім, тодішня влада на чолі з міським головою Василем Савчуком не зважила на грубі порушення та, маючи власні інтереси (вочевидь, чисто матеріального характеру), з легкої руки передала стратегічний об’єкт в приватні руки.

Ключові фігури великої афери під назвою концесія

Як відомо, ТОВ "Білоцерківвода" було створено саме під передачу цілісного майнового комплексу, а засновником тоді виступила компанія "Хімічно-промисловий альянс" яка вже проводила концесію у Сєверодонецьку. Хто ж за цим стоїть насправді? В журналістських розслідуваннях неодноразово розповідалося про зосередження в руках однієї з фінансово-політичних груп низки великих підприємств України даної спрямованості. Далеко не останню роль тут грають компанії наближені до Юрія Бойка та Дмитра Фірташа, які вже успішно взяли в концесію декілька водоканалів. Як свідчать інсайдери, не виключенням став і Білоцерківський водоканал, адже ТОВ "Білоцерківвода" входить у структуру, кінцевими бенефіціарами якої є группа так званих "газовиків". Проте, за інформацією різних джерел, Бойко та Фірташ у випадку з концесією білоцерківського водоканалу були лише ширмою, тоді як одним із головних вигодонабувачів є посередник передачі водоканалу великому бізнесу Володимир Полочанінов, який, схоже, має свою стабільну долю за всебічну протекцію.

Саме група Полочанінова на місцевому рівні лобіювала питання концесії, маючи своїх людей в міськраді. Чималу роль тут відіграв і тодішній міський голова Василь Савчук, а також тесть екс-парламентаря Мазуренко, який на той час обіймав посаду директора КП "Білоцерківводоканал",а також паралельно  був депутатом Білоцерківської міської ради. Тож протягнути відповідне рішення було не складно, що і сталося.

До керма новоствореного підприємства було призначено "знаного" управлінця – Ольгу Бабій,  (згодом Бабій стала депутатом обласної ради),яка взялася "вправно"керувати "Білоцерківводою" та віртуозно заробляти на містянах. Робити це очільниці підприємства стало значно легше, коли вона разом із Володимиром Полочаніновим привела до влади однопартійця по "Самопомочі" і нового очільника міста Геннадія Дикого, а також інші підконтрольні кадри.

В результаті, декілька разів міська рада виділяла кошти з бюджету на ремонт труб, каналізаційної станції, обладнання для аналізу води тощо. Чому це не робив концесіонер – абсолютно незрозуміло…

Примітно, що раніше Володимир Полочанінов доволі майстерно уникав та відкидав фігурування в будь-яких документах, які б підтверджували його причетність до концесії в цілому та до "Білоцерківводи" зокрема. Але в держреєстрі значиться, що наразі "Білоцерківводою" володіє ПАТ "ЗНВКІФ "ТИТАН", кінцевим бенефіціарним власником якого є саме Володимир Полочанінов. З останнім так само пов’язують низку інших підприємств ,таких як ТОВ "Гіпохлорид", ТОВ "Інжиніринг Плюс", ТОВ "В2". До речі, в ході розслідувань журналістів "Економічна правда" з’ясувалось, що  саме на ці три підприємства концесіонер через допорогові торги "зливав" кошти протягом тривалого періоду.

Роль місцевої влади при передачі в концесію Білоцерківводоканалу

Концесійний договір попри низку порушень було укладено терміном на 15 років від 25 березня 2013 року до 25 березня 2028 року. За передачу державного майна приватному власнику в користування проголосували 42 депутати. За інсайдерською інформацією, підтримку депутатського корпусу у даному питанні тодішній міський голова Василь Савчук нібито отримав не спроста, а за досить солідну суму. Фігурує близько 3 мільйонів гривень, частина яких, ймовірно, стала хорошим бонусом для майже абсолютної більшості депутатів. Так, монопольний об’єкт опинився в руках Володимира Полочанінова і "компанії". По суті, йдеться про абсолютно кулуарну угоду – крадіжка водоканалу у громади та його "купівля" у місцевої влади. Питання до правоохоронних органів – куди вони дивилися, коли відбувалися ці відверто незаконні дії?

Ситуація на водоканалі до концесії і після неї

З грудня 2009 року КП "Білоцерківводоканал" перейшло з обласної до міської власності. Тоді місто взяло на баланс більш-менш стабільне підприємство, яке  повноцінно функціонувало. Протягом кількох років водоканал власними ресурсами погасив заборгованість по заробітній платі та покрив фінансові витрати. Попри те, що кількість працівників зменшилась, їх зарплата зросла вдвічі. За умови грамотного керівництва підприємство було спроможне проводити самостійну стабільну роботу з водопостачання та водовідведення. Це підтверджують і колишні працівники, які розповіли, що до 2011 року ситуація на водоканалі була цілком нормальною і місто могло б самотужки справитися з утриманням КП, виправивши деякі недоліки. Приміром, до моменту передавання в концесію усі ремонти "Білоцерківводоканал" робив силами власних працівників та ресурсів, натомість  "Білоцерківвода" для цього наймає підрядників.

Зі свідчень колишніх працівників водоканалу, з приходом вищезгаданого Мазуренка (тестя Полочанінова), який очолив підприємство, ситуація почала змінюватись на гірше: лунали підозри, що очільник навмисне доводив КП до банкрутства та знецінення. На підприємство призначались підставні особи, завдання яких було витягнути весь технічний потенціал працівників та інформацію з фахівців, котрих потім позвільняли. Мали місце залякування та відверті конфлікти, а за час скорочень та непорозумінь в колективі, розповідають джерела, чимало людей померло від серцевих нападів. Так штат в цехах скоротився, натомість збільшився в управлінні. Безпосередньо колишні працівники "Білоцерківводи" стверджують, що шахрайські дії на підприємстві стали нормою: старе обладнання ремонтували, фарбували, видавали за нове і ставили на баланс для того, щоб балансова вартість майна, яке було закуплено перевищувало те, яке було взято в концесію. Так само і закупки, які керівництво "Білоцерківводи" робить мало не за космічними цінами, насправді купують за набагато нижчу ціну. Зокрема, фахівці, які аналізують звіти про пророблену роботу концесіонера, стверджують, що у цих документах є суттєві розходження. Зокрема, нарікають на концесіонера за закриття цеху механічного зневоджування, який мав важливе значення для зневоднення осаду.  

Наслідки для річки

Окремою темою господарської діяльності "Білоцерківводи" є стан річки Рось. Насамперед варто почати з технології очистки води. Як виявилося, підприємство використовує Гіпохлорид в неочищену від біопланктону воду.  Має ж бути навпаки – вода очищається, а вже потім дезінфікується, і така практика в усьому світі.  Більше того, в літній період використовується сполука – перманганат натрію. Але об’єднання цих двох компонентів одночасно є неприпустимим  через реакцію із синьо-зеленими водоростями, які при своїй загибелі виділяють величезну кількість токсинів. Це, в свою чергу, призводить до поступового отруєння містян внаслідок дії токсинів ціанобактерій. Науковою спільнотою, зокрема в Інституті колоїдної хімії доведено пагубну дію нейротоксинів на організм. Але стан річки є плачевним не тільки через токсичну "очистку"господарників. Концесіонер підозрюється у систематичному зливі недоочищених каналізаційних стоків у річку Рось, що неабияк погіршує екологічний стан водойми за рахунок антропогенного забруднення, що призводить до стагнації водойм…

Тарифи та штрафи як вид надприбутків

Питання тарифів на водопостачання у Білій Церкві піднімалось доволі часто, адже як місцеві мешканці так і окремі представники влади вважають їх зависокими у порівнянні з іншими містами. Справа в тому, що саме концесіонер здійснює розрахунок та подає тариф на затвердження НКРЄКП, тобто, має більшу можливість зменшувати чи збільшувати тарифи. По процедурі зміни тарифу підприємством мають бути організовані громадські обговорення, але, як показує практика, на цих обговореннях більшість присутніх саме працівники "Білоцерківводи", які лобіюють інтереси свого підприємства. Тож результати громадських обговорень – просто фікція.  До речі, багаторічний директор водоканалу Ольга Бабій формально покинула посаду директора "Білоцерківводи" і стала очільником згаданого вище ПАТ "ЗНВКІФ "ТИТАН" - структури, де "світиться" Полочанінов. Після чого опинилася у складі… НКРЄКП. Та навряд чи це означає, що формально екс-очільниця більше не має впливу на підприємство.

Тарифи тарифами, але грошей багато не буває. Ще від початку своєї роботи ТОВ "Білоцерківвода" знайшла елементарну схему для додаткового заробітку, і тут золотою жилою став як великий так і малий бізнес. Численні місцеві політики та підприємці скаржаться, що група Полочанінова застосовує надвисокі штрафи як до великих підприємств, так і до маленьких крамничок. Приводом для цього є нібито перевищення норм забруднення стічних вод, аналізи яких концесіонер робить у власній відомчій лабораторії. Детальніше про бізнес, який потерпає від ТОВ "Білоцерківвода" ми розповімо в наступних матеріалах.

Зокрема, як стало відомо "Моїй Київщині",  " Білоцерківвода" має неоформлені земельні ділянки під очисні споруди. Справа в тому, що відповідно до припису НКРЄКП, в минулому році підприємство мало оформити 4 земельні ділянки, на яких розташовані їхні основні підрозділи. Проте і досі ці землі не оформлені, відповідно концесіонер не сплачує податки до бюджету. В результаті, за роки поки існує "Білоцерківвода", бюджетом району  було недоотримано більше 2 мільйонів гривень. Ці кошти осіли в кишені власника концесії.

Увага ЗМІ та журналістські розслідування

Про зухвалу концесію Білоцерківського водоканалу та її наслідки журналісти писали багато, розплутуючи клубок, який зрештою наблизив до істини про політичний вплив певних осіб до концесії та корупційні оборудки навколо нього. Починаючи від 2014 року видання "Економічна правда" опублікувало серію матеріалів під назвою "Водоканали Бойка", в яких однозначно вказується на те, що саме Полочанінов, чий тесть очолював водоканал у Білій Церкві, допомагав екс-регіоналу віджимати комунальне майно. Зокрема інформаційний портал "СтопКор" у 2015 році опублікував журналістське розслідування про корупційну оборудку з водоканалом у Білій Церкві.  Тоді ж юристи даного видання направили офіційне звернення до тодішнього прокурора Київщини з проханням розібратися з цілою групою спільників, серед яких голова міської ради Василь Савчук, народний депутат Володимир Полочанінов та директор комунального підприємства "Білоцерківводоканал" Володимир Мазуренко. В рамках декількох журналістських розслідувань "Моїй Київщині" вдалося з’ясувати нюанси сумнівної роботи ТОВ "Білоцерківвода", зокрема відносно скиду неочищених каналізаційних стоків в річку Рось концесіонером, здешевленням процесу очистки води та інших фактів, що як мінімум свідчать про незадовільну роботу та тягнуть на кримінальну відповідальність. Відносно діяльності ТОВ "Білоцерківвода" було порушено низку кримінальних справ, які належним чином не розслідувались. Втім, днями під тиском громадськості та журналістів прокуратура таки скасувала постанови про закриття кримінальних проваджень, відповідно,  розслідування було поновлено.    

Нагадаємо, за 8 років "горе-концесії" серед місцевого політикуму та активної громади неодноразово звучали пропозиції про розірвання концесійного договору, проте політичної волі  місцевим обранцям не вистачило. Це і не дивно з огляду на те, хто по суті є розпорядником стратегічного підприємства і які там крутяться гроші. Якщо місцева влада не зважає на численну "писанину" журналістів, то, можливо, політичної волі, аби повернути водоканал, додасть компетентне розслідування поліції та прокуратури, якщо, звісно, воно таки дійсно відбудеться…

Антон Болбочан, "Моя Київщина"