Забудовник ЖК «Чайка» Олексій Кулагін: Щоб розправитися зі мною, задіяли навіть СБУ

Олексій Кулагін – керуючий власник девелоперської компанії «ОМОКС», яка є головним забудовником житлового-комплексу «Чайка», розташованого біля Києва. Таки ласий об’єкт став епіцентром конфлікту з боку конкуруючих сторін та рейдерів. Остання атака, про яку писала «Моя Київщина», трапилася минулого тижня. І сьогодні Олексій Кулагін - наш співрозмовник.

- Олексію Володимировичу, у зв’язку із недавньою рейдерською атакою на ЖК «Чайка», у вітчизняних ЗМІ з’явилося  чимало тлумачень того що сталося, ледь не до картинки, як одні «тітушки» протистоять іншим, а домінуючою є думка, що співвласники просто не зуміли домовитися…

- Аби дійти істини достатньо прийти до реєстратора  і переглянути історію підприємства (від початку його створення і до нинішнього дня) і ви в ній жодного разу не знайдете  згадки про тих, хто називає себе моїм компаньйоном…

- Але ж вони не на пустому місці з’явилися… Ви ж їх знаєте?

- Задам зустрічне запитання: а ви мене знаєте?

- Якщо сидимо тет-а-тет і спілкуємося, то можна сказати, що так, тим паче, що ви – особа досить публічна: про вас періодично пишуть у ЗМІ…

- Якщо ви читали про мене, то мабуть знаєте, що я свого часу очолював найбільше будівельне підприємство у СРСР із 29-ма тисячами працюючих. Тож і я можу сказати:  знаю хто такий той же самий Шишов (один з учасників конфлікту навколо ЖК, - Ред). Він приїжджав до мене в офіс, пропонував свою допомогу. А знаєте, де ми познайомилися? У ресторані. То чи можна вважати на цій підставі його моїм добрим знайомим, тим паче другом?..

- Тим не менш, є окремі публікації у ЗМІ, де ваші опоненти трактують конфлікт по-іншому і саме вас називають екс-керівником підприємства і рейдером… Їхні ж претензії на чомусь ґрунтуються?

- Ще раз повторю: якщо є питання щодо власності, то зайдіть у реєстраційну базу і якщо в історії підприємства немає жодної згадки про їхню участь в ньому, то ці претензії – фальшиві.

-  Але ж претензії скажімо так – ваших знайомих – днями вчергове супроводжувалися рейдерською атакою на житловий комплексу «Чайка»…

- Цей конфлікт триває вже два з половиною роки. Вони для того, щоб розправитися зі мною навіть задіяли СБУ, аби ця спецслужба винайшла хоч якісь порушення в моїй діяльності. Згодом суд визнав усі звинувачення проти мене необґрунтованими.

А загалом за цей період я пройшов 170 судових засідань і усі виграв, не дивлячись на те, що мої опоненти поширювали про мене брехню на  сотнях медіа-ресурсів.

- Звідки ж такий шалений інтерес саме до ЖК «Чайка»?

- Мабуть через те, що об’єктивно це – найкраща комплексна забудова в країні. Не варто забувати, що я прийшов у чисте поле, де не було ані води, ані електрики, не кажучи вже про каналізацію та газ. І усі ці інженерні комунікації ми встановили за власний рахунок, що суттєво підвищило вартість землі в окрузі, а отже і інтерес з боку рейдерів, тих, хто сам нічого створити не у змозі.

- У ЗМІ, на вашому блозі у Фейсбуку, а також на прес-конференції в агенції «Інтерфакс-Україна» та на брифінгу у Верховній Раді ви висловили вдячність представникам МВС і особисто Арсену Авакову, працівникам прокуратури за принциповість. І нинішня облога «тітушок» – то вже ніби історія. А чи є у вас впевненість, що конфлікт вичерпано і у майбутньому рейдерські атаки не відновляться?

- На жаль, є враження, що чинне законодавство у частині гарантій власності написано  не стільки для доброчинних підприємців-власників, скільки для рейдерів. Якби було навпаки – то навряд можна було б за допомогою чорних реєстраторів в одну ніч переписати об’єкт  (в якому 100 відсотків моєї та дружини частки власності ) на користь якихось шахраїв і поставити туди директором якогось дебіла (хай й великого за розміром), який немає жодного досвіду управлінням підприємствами такого профілю та масштабу.

 Не дивлячись на факту купівлі рейдерами реєстратора – правда на моїй стороні, як і рішення суду.

Перейду на мову документа та зацитую уривок зі свого листа до Президента України Володимира Зеленського:

«В ніч на 29 травня 2019 року в передмісті Києва відбулося рейдерське захоплення житлового комплексу «Чайка», що належить компанії «ОМОКС», де проживає більш ніж 16 000 мешканців. Близько 200 невідомих осіб спортивної статури о 2 годині ночі заблокували паркінг і в'їзні групи. Блокаду вдалося зняти лише за допомогою спеціальних підрозділів поліції.

Однак, крім збройного захоплення, рейдери перереєстрували підприємство у «чорного» реєстратора. Згідно з новими документами, директором компанії «ОМОКС» нібито став Жабін Андрій Анатолійович. Після перевірки поліцією адреси «перереєстрації», з'ясувалося, що адреса фіктивна, а такого реєстратора не існує.

Даний інцидент — продовження терору, який триває вже понад два роки. Спочатку рейдери працювали спільно з СБУ, а коли не змогли нічого «довести» — заблокували рахунки та майно компанії. Незаконно, про що вже є рішення суду.

Наразі порушено кримінальну справу в ДБР проти чиновників, суддів і тих осіб, які заплатили їм хабарі за ухвалення незаконного рішення. Я звертаюся до Вас, пане Володимире, з проханням припинити в країні практику рейдерських атак на бізнес та покласти край цьому свавіллю!»

- А що держава може зробити, аби дійсно, якщо не повністю викоринити це ганебне явище з нашого життя, то принаймні  його суттєво локалізувати?

- Багато чого. Можна навіть відновити смертну кару за крадіжки у великих розмірах. Візьміть, приміром той же Китай – який за потенціалом – давно вже перша економіка світу, там цей захід досить ефективно використовують для боротьби з корупцією…

- Але практика застосування смертної страти завжди містить у собі небезпеку слідчої та судової помилки і тоді може постраждати невинна особа. До того ж ми ніби прагнемо стати членом Європейського Союзу, в країнах яких така норма -  давно вже історія…

-А хиба – Україна – не Європа? І чи обов’язково нам під усіма парусами поспішати до ЄС, де ми будемо у приймах? Може слід самим, у союзі з країнами–партнерами, становитися самостійними регіональними гравцями?!

- Свого часу ви очолювали будівельну компанію, яка ліквідовувала наслідки техногенної аварії на Чорнобильській АЕС та природного лиха - землетрусу у Вірменії, тож знаєте, що таке людські страждання. Як же їх уникнути на рідному для вас Донбасі, де за п’ять років з двох сторін загинуло вже понад десять тисяч осіб?

- Знаєте про що думає кожен солдат?

- Мабуть, як уберегти власну землю…

- Ні, - як швидше досягти миру. Тож він нам конче потрібен. Щодо демографії. Нещодавно читав статистику:  з 1990-го року чисельність населення в Україні зменшилась ледь не вдвічі, а за темпами зменшення  українців за одиницю часу ми майже порівнялися з часами Великої Вітчизняної… Мається на увазі не тільки загибель на ролі бою. В нас більш актуальним стає значне перевищення рівня смерності над рівнем народжувальності плюс безпрецедентна багатомільйонна міграція українців за кордон. Але ж люди – головне багатство і головний ресурс будь-якої країни!

- Тож давайте від геополітики й демографії  перейдемо до політики внутрішньої. Оголошені позачергові парламентські вибори. Коли ми з вами домовлялися про час нашої бесіди, ви сказали, що зранку проводити партійні зустрічі-консультації. У контексті позачергової парламентської кампанії чи можна вважати, що ви маєте намір балотуватися до Верховної Ради?

- Інтересу до роботи у законодавчому органу владі в мене немає, бо я за своєю природою та життєвим досвідом – більше  практик – господарник. І якщо казати про якійсь кадрові амбіції, відчуваю у собі потенціал працювати у системі виконавчої влади, стати губернатором чи очолити потужний перспективний район. Я керував великою кількістю людей і знаю що таке системна робота.

- Разом з тим, слід зазначити, що не всім до вподоби ваша діяльність. Навіть серед мешканців житлового комплексу, не кажучи вже про конфлікт, який у вас був з керівництвом місцевої сільради. І хоч ви намагаєтесь виконувати свої зобов’язання щодо побудови об’єктів соціальної інфраструктури, дехто має до вас претензії, мовляв, - темпи їхнього спорудження - недостатні, запроваджені тарифи на окремі послуги у вашому ЖК – зависокі…

- Скажіть, у вас є претензії до держави, як у фізичної особи?

- Періодично виникають…

-А до того перехожого?

- Ні, він же - приватна особа і на мої права не претендує…

- Чому ж тоді мені претензії пред’являють хтось? Це частіше – громадські організації, іноді – неадекватні жильці…  Вони ж мають зіставляти рівні відповідальності. Ми ж дійсно прийшли у чисте поле і проклали інженерні комунікації, які в потенціалі можуть стати основою для спорудженні в цій місцевості мікрорайону, з населенням у 300 тисяч…Уявіть собі, я весь час намагався створювати умови комфорту для людей і вони в ЖК «Чайка» - найкращі. І часто-густо буває так, що люди, потрапивши сюди, стали думати що скрізь є такий же рівень і стали розповідати мені – що саме й ще маю зробити для них. Але це моя воля – робити щось чи ні, тож їхні претензії можуть ґрунтуватися лише в межах існуючих нормативів. Щоб ви розуміли контраст. Селу, де ми знаходимося –сто років. За цей час тут було створено півтори тисячі шкільних місць, з них 500 було створено мною. Аналогічна пропорція і з дитячими садками: з 640 місць 240 – мої.

У селі працює 81 суб’єкт будівельної галузі, 80 з них внесли у загальний добробут 36 мільйонів гривень. А 107 мільйонів внесла тільки одна наша компанія.

До речі, у органи місцевого самоврядування не виконали рішення суду, яке я виграв. Суть в тому, що рейдери підкупили місцевих чиновників, для блокування моєї діяльності. І тому за подібну бездіяльність, відкрито три кримінальні справи…

Чому ж такий опір на мене відчувається у тому числі і  з боку сільради? Тому, що об’єкти, які я створив на території громади у майбутньому будуть давати чималий фінансовий потік. І на ньому можна жити, це – хорошій бізнес. Але ці об’єкти мені не належать. За технічними умовами я мушу їх передати державним структурам різного рівня. Скажімо, водний вузол,на 37 тисяч кубів споживання води на добу є стратегічним об’єктом, і я передав його «водоканалу», електромережі – «Київенерго».

- Але повернемося до вашого конфлікту з тими, хто претендує на вашу власність. Щоб ви сказали на завершення нашої бесіди щодо перспектив подальшого вашогопротистояння вашого з тим же Шишовим і Климцем?

- Уявить собі, коли ви дізнаєтесь, що за одну ніч ваша компанія стає не вашою, Які у вас будуть відчуття? Обурення. У Климця, горілчаного магната, який чверть століття системно руйнує країну своїми хабарами, фінансуванням бандитів – прибуток становить мільйон доларів за добу. Тож мені фінансово з ними тягатися – складно і якби десь я був у чомусь не правий, я б не зумів витримати його атаки. Але оскільки я рухаюся у правовому полі і правда на моїй стороні.

Знаєте,І  є якась карма навколо всього цього. Трохи більше року тому, 10 квітня, Климець за допомогою спецслужб хотів мене посадити, або взяти грошову заставу в 65 мільйонів – за надуманими звинуваченнями. 10 квітня суд визнав підозри необґрунтованими, а 10 квітня цього року Климця затримали у Москві за спробу дати хабар посадовій особі.

-А що йому там загрожує?

-Мене це- не обходить…Але преса пише, що йому загрожує до 10-ти років ув’язнення за російським законодавством. Утім, Климець – потужна фігура і цілком можливо винайде можливості, аби якимось чином пом’якшити свою долю.

Олександр Воронін, «Моя Київщина»