Заступник Ірпінського міського голови Андрій Кравчук: Цю зиму пройдемо набагато краще
Одне з
найбільш понівечених міст Київщини Ірпінь наразі поступово відбудовується.
Відновлюється інфраструктура, під умови війни підлаштовуються об’єкти. Про те, як живе місто, «Моя Київщина»
поспілкувалася із заступником мера Ірпеня Андрієм Кравчуком
- Насамперед
поговорімо про надактуальний процес відбудови Ірпеня. Озвучте показники щодо житлового фонду, об’єктів критичної інфраструктури та в цілому
охарактеризуйте хід робіт.
- У цілому всі соціально-культурні заклади і
заклади критичної інфраструктури відновлені, окрім будинку
культури і стадіону, але там йдуть свої процеси, тому в цьому напрямку
працюємо. Усе те, що забезпечує стале функціонування громади, – школи, дитячі садочки, лікарні, амбулаторії,
котельні, водоканал, свердловини і насосні станції – працюють.
А ось із житлом зараз трохи складніша ситуація. Минулого року ми робили здебільшого протиаварійні заходи у багатоквартирних житлових
будинках (уже понад 400 будинків, де поточний
ремонт виконаний, вікна замінені, дах не тече). Аналогічно приблизно 400
приватних будинків зробили, але саме по приватних помешканнях є ще великий обсяг робіт,
бо є багато об’єктів, які повністю знищені і відновлювати там немає що. Зараз
активно триває період капітальних ремонтів багатоквартирної житлової забудови,
розробляються проєкти, проводяться експертизи, подаються на фінансування з Фонду
ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації. У нас є вже майже 20 багатоквартирних житлових будинків, що потрапляють під ті чи ті програми.
До того ж Фондом ліквідації наслідків на наступний рік передбачена відбудова (із нуля) дитячого садочка, який був демонтований. Розробили проєкт
садочку, на цей рік почали заливати фундамент, а наступного року вже відкриємо.
Наш найбільш пошкоджений навчальний заклад – третя
школа, а точніше Ліцей. Ми нещодавно відкрили цей освітній заклад, і 1800 дітей вже навчаються. Це стало
можливим завдяки підтримці організації UNICEF, що вклала в ремонт закладу п’ять мільйонів доларів. Щодо
дошкільних НЗ, дитячий садочок «Рута» також був найбільш пошкодженим, але наразі
він уже відновлений за кошти Литви ( а це три із половиною мільйони євро).
- Із моменту
деокупації Ірпеня приїздила велика кількість іноземних лідерів і меценатів. Щодо яких об’єктів було досягнуто домовленості в контексті відбудови чи
фінансових вливань?
- Здебільшого всі візити міжнародних
делегацій, які приїздили в Ірпінь, Бучу і взагалі на Київщину, – носили більш
інформативний характер, аби побачити наслідки російської військової агресії та результати
перебування тут російських солдатів. Рідко візити закінчувались підписанням
якихось договорів чи угод. Це лишень були наміри про співпрацю з
міжнародними організаціями. Усі домовленості з делегаціями щодо залучення коштів
були більше на державному рівні. Це зрозуміло, адже в нас серед ремонтів
багатоквартирних житлових будинків є навіть 100 мільйонів гривень на один
будинок, і треба десь ці кошти брати.
Думаю, як результат того, що вони тут бачили,
конфісковувалися російські активи. Гроші передаватимуться громадам саме для
ремонту, але це більше гроші держави. Яскраві приклади залучення
коштів в Ірпінську громаду – це UNICEF, міжнародна організація з міграції, НЕФКО, Литва і Португальський
Кашкайш.
- Чи
побільшало міст-побратимів у Ірпеня за останній час?
- Так, міст-побратимів
побільшало. За останній період і в Сполучених Штатах Америки в нас додались
міста-побратими. Ось буквально нещодавно міський голова підписав договір про
побратимство з містом в Іспанії.
- Поряд із
Ірпенем, а саме в Бучі, нещодавно відкрили штаб для документування воєнних
злочинів росіян. Тобто поліція й досі реєструє та опрацьовує свідчення
місцевих жителів. Вочевидь із огляду на географічно близьке розташування з
Бучею, ірпінці також дають свідчення?
- Так, але цим органи місцевого самоврядування не
займаються, бо це справа поліції. Дійсно, і досі правоохоронці збирають
свідчення місцевих жителів, адже це надзвичайно великі обсяги інформації,
задокументувати які надзвичайно складно обмеженим ресурсом, який там є. Де-факто місто Буча – це центр Бучанського району, тому штаб знаходиться саме там,
але оскільки географічно ми знаходимося поруч, його робота поширюється на Ірпінь,
Бучу, Гостомель, Бородянку.
- Як
місцева влада допомагає військовим, зокрема родинам загиблих героїв?
- Із родинами загиблих героїв ми постійно на
контакті, у нас є спеціальні служби, які підтримують кожні заходи для соціалізації.
Проводимо майстер-класи, возимо на екскурсії, щоб матері, жінки, сестри й діти
відволікалися. Знову ж таки дітям приділяється велика увага завдяки великій кількості
міст–побратимів, які активно запрошують дітей на лікування і відпочинок в
Іспанію, Португалію. Стараємось максимально реагувати на всі запити, які є від
наших сімей загиблих. Це стосується і ремонтів, заміни вікон тощо. Залежно від того, які державні програми є, визначаємо кого куди подавати.
Тобто робота ведеться постійно, соціальні служби тримають руку на пульсі.
- Наскільки
успішно Ірпінь виконав програму щодо облаштування укриттів?
- Ситуація з укриттями, як і в усіх громадах, проблемна. Я злукавлю, якщо скажу, що Ірпінська громада
забезпечена укриттями на сто відсотків й усім людям є куди сховатись. Ніхто
ніколи не передбачав укриття при будівництві нових багатоквартирних житлових
будинків, у більшості з яких навіть немає підвальних приміщень, а лише якісь
цокольні комерційні приміщення, які не знаходяться під землею і не можуть
використовуватися як укриття. Той фонд захисних споруд, який зараз є у міської ради, уже другий рік модернізуємо: наразі проводимо
ремонти в 5 укриттях, щоб вони були комфортними для людей, зокрема цієї
зими вони виконуватимуть функцію пунктів незламності, які ми забезпечимо інтернетом,
безперебійними джерелами живлення, харчами тощо. У школах та садочках є укриття, і майже всі з них подвійного призначення, тобто під час повітряної тривоги
використовуються як укриття, а під час навчального процесу можуть
використовуватися як місце для спортивних заходів, гуртків, позакласних уроків.
Загалом скажу, що критичних ситуацій із укриттями в нас не було, слава
Богу.
- Чи відновлює місцева влада наразі житло під ключ? Загалом які об’єкти нерухомості на
сьогодні підпадають під ремонт чи відбудову?
- Квартири місцева влада більше не відновлює. Ми відновлюємо будинок загалом, тобто якщо робиться капітальний ремонт будинку, то робляться місця загального користування, комунікація, фасади, утеплення, термомодернізація, дахи тощо. Щодо квартир, люди подаються на програму «єВідновлення», у межах якої зараз можна отримати 350 тисяч гривень на ремонт своєї оселі. Програма Президента – United 24 – передбачає капітальний ремонт квартир у 7 будинках, але поки що жоден із них не зданий, тому точно не скажу про готовність.
- Наразі в сусідній
Бучі будують першу фабрика кухні для школярів України, що ініціювала перша
леді. Чому Ірпінь не включено в перелік населених пунктів для харчування дітей?
- Нам ніхто не пропонував долучитись до цієї ініціативи.
Наскільки я знаю, там бере участь Немішаєво, Бородянка і ще декілька громад. Ірпінь годує своїх дітей самотужки. У нас є комунальне підприємство «Громадське
харчування», яке годує школи і дитячі садочки. У закладах охорони здоров’я, а
саме в лікарнях денного стаціонару Бучі Ірпінської міської ради, віддали послугу
на аутсорс, тобто люди з Києва привозять і годують тричі на день пацієнтів на
стаціонарі.
- Як
вирішили проблему з очисними спорудами, бо, як відомо, усі очисні стоки йдуть із
Бучі до Києва. Як це шалене навантаження на трубопроводи впливає на Ірпінь і чи
вирівняє ситуацію те, що Буча розроблятиме проєкт на будівництво власних
очисних споруд, який профінансує уряд Південної Кореї?
- Ірпінь не страждав від цього ніколи, просто є
певна історія з Ірпіньводоканалом, тому що він обслуговує Бучу, Гостомель, Ворзель
і всі населені пункти поруч. Декілька років тому Бучанська міська рада ці об’єкти, скажімо так, захопила і сказала, що це «Буча-Сервіс». Тобто об’єкти
Ірпіньводоканалу, які завжди належали йому (точніше 70-80 років) зараз незаконно
перейшли у власність Бучанської громади. Оформивши право власності на себе, Буча
думає, що вони стали їхніми, хоча фактично там право набуття не визначається, а
тільки реєстрація права власності. Зараз оцінку цьому всьому дають
правоохоронні органи, відбуваються судові слухання, розбираємося хто правий, а
хто винен. Буча, як і Ірпінь, качає свої стоки через наші мережі в
Бортничі (Київ). Навантаження є, але через те, що в нас є незакриті юридичні
питання, зараз унормувати юридичну історію щодо стоків майже неможливо: за ці транспортування треба платити, а Буча не
платить тому, що в принципі це наші об’єкти, і ми маємо платити. У мене кожен
день безліч запитів від людей, які просто запитують: «Кому мені платити за воду,
адже в мене договір із «Ірпіньводоканалом», а рахунок приходить від
«Буча-Сервіс»? Так, є певна проблематика в цьому. Будуть корейські очисні системи
– буде чудово, тому що всі екологічні проєкти – це покращення і гарні історія
для регіону.
- Наскільки
зріс бюджет Ірпеня порівняно з післядеокупаційним періодом та чи побільшало відтоді в місті забудовників, інвесторів?
- Минулого року наш бюджет починався із 30%
виконання і потроху збільшувався, місто почало відновлюватися із квітня-2022. На кінець року в нас вже було виконання бюджету 80%, а станом на зараз ми
практично на 100% виконуємо план. Перевиконання немає, як минулих років, коли це в основному був бюджет розвитку, який ми пускали на різні соціальні об’єкти, парки,
дороги, сквери. Зараз рухаємося в режимі 100%, маючи дотаційний бюджет в цьому
році, а як буде наступного року, поки не знаємо. Зауважу, що чималу частину
бюджету забирають укриття і ВПО. В Ірпені офіційно більше 22 тисяч зареєстрованих
внутрішньо переміщених осіб, що є доволі багато, зважаючи на те, що в нас
офіційно 65 тисяч населення в цілому.
Щодо інвесторів та забудовників, то більше їх точно
не стало. Залишилися всі ті, що й були, із якими ми більш активно працюємо,
аби вони відновлювали будівництво і ринок якось рухався. Маю надію, що
Постанова КМУ №600 дасть рух відбудові, тому що ці житлові сертифікати будуть
підкріплені реальними грошима, відповідно людина реально зможе не чекати якоїсь
відбудови, а купити собі квартиру в новобудові і облаштовувати там своє життя.
- Які
перспективи зі збільшенням фонду навчальних закладів?
- Глобальна проблема – це нестача дошкільних і
шкільних навчальних закладів, фонд яких треба збільшувати. Перед війною в нас
були проєкти на будівництво двох шкіл, які станом на зараз заморожені і немає
фінансування на їх реалізацію. Тож до цього питання ми повернемося згодом.
- Скільки
наразі в Ірпені є модульних містечок і яка кількість осіб в них проживає?
- Станом на зараз в модульних містечках «Дубки»
проживає приблизно 600 людей, і в модульному містечку «Ластівка» – тільки 170,
але в жовтні ми відкриваємо ще додатково 240 квартир, де проживатиме
приблизно 1000 людей.
Ці модульні містечка є різноплановими. Якщо «Дубки» – це перша така допомога Польщі (щось радше як гуртожиток), то «Ластівка» –
це модулі, які ви в Київській області навряд чи десь побачите, і таких квартир
там 286, тобто це 286 сімей отримають своє тимчасове житло.
- Безумовно,
тимчасове житло у вигляді модульних будиночків, це краще, ніж нічого, але чи є
скарги від людей на тимчасове обійстя в побутовому сенсі, мовляв, немає
зручностей, холодно, не ті комунікації, тощо?
- Звичайно є, в місцях такого масового скупчення
людей, де спільний побут ділять 500 чоловік завжди в когось будуть якісь скарги
на щось. Незважаючи на те, що ми прикладаємо максимум зусиль і залучаємо
міжнародні організації, такі як World Central Kitchen,
які кожного дня протягом півтора року їх безкоштовно годують. Зокрема проводять заходи, до яких приєднуються багато громадських організацій, роблять якісь
цікавинки та свята. Скарги завжди є, але в принципі ми оперативно їх вирішуємо, нічого критичного немає. Так, минулої зими був
більший виклик, адже це перша зима, ніхто не розумів, як буде в цих модульних
містечках, генераторів не вистачало. Але цього року, думаю, буде набагато краще,
генератори є, паливо на зиму закупимо, проблем виникати не буде, із кожним разом
буде краще і краще.