Жінка долю вишивала

"Жінка долю вишивала,
Кольорами доля грала.
І цвіла на ній калина,
Туркотіли голуби.
Вишивала, вишивала,
Чорну ниточку  вплітала
У свою журбу  по тому,
Хто її  недолюбив.
Візерунком впали квіти
Між кленовими листками
І троянди пелюстками
Заквітчали рушники.
Там дрібним барвінком діти
Зацвіли в руках у  мами
І  казковими птахами
Відлетіли вдаль роки.
Кольоровими нитками
Жінка долю вишивала
І під вправними руками
Маки квітли наче  кров.
Вишивала, вишивала,
Поміж квітів  заховала
І надії,  і печалі,
І незраджену любов."
(Тетяна Іванчук)

Кожен на цій землі має талант. Талант вирощувати хліб, навчати дітей, творити словом, талант вміти вишивати свою долю. Бо всім від народження дається однакова палітра життєвих фарб. От тільки  розфарбовує його кожен так, як уміє. Вміння  радіти кольорам і  вносити їх в свої будні дано Валентині Кошовій - звичайній жінці з невеличкого села Розумниця на Ставищенщині, яка захоплення вишивкою перетворила з часом у мистецтво нитки, голки, невтомних рук та  різнокольорової  фантазії. Вишивкою захопилася ще  в дитинстві, коли  сідала поруч з бабусею і старанно прокладала кольоровими нитками перші візерунки своєї  долі. Спочатку це були невеликі серветочки, подушки, мальовані  звірята та букети квітів. Отак помалу руки впевнено навчилися прикрашати  сорочки  та  сукні, рушники та скатерки, портрети відомих людей  та ікони.  Кожну вільну хвилину  сідає за  вишиття. Замолоду працювала на заводі "Точелектроприлад", різноробочою в колгоспному  господарстві, але за станом здоров’я змушена була покинути роботу. Тож тепер має набагато більше часу для вишивання. "Скільки тих ікон вишила, що й з ліку збилася!", - каже майстриня. Не відмовляє в проханнях односельцям, вишиває одяг на замовлення  і діткам, і дорослим,  весільні рушники, не шкодує власних виробів для виставок та святкувань. Експонувалися її роботи  на сільських, районних,  міських виставках, в  тому  числі, в бібліотеках  міста Києві, за що неодноразово отримувала грамоти та дипломи. А одна вартісна робота –  вишитий портрет Тараса Шевченка, достойно оцінена  журі Другого Міжнародного проєкт-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" у 2017 році, зорганізованого  за сприяння Міжнародної ліги "Матері і сестри- молоді України", Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного музею Тараса Шевченка, Національної ради жінок України, Товариства "Знання" України і  відзначена  дипломом другого ступеня в номінації "Мій Шевченко". Валентина  була  запрошена на популярну  програму "Надвечір’я", коли ведучою ще була світлої пам’яті Тамара Щербатюк. Вишивка  радує  в щасливі хвилини, втішає у хвилини смутку  й самотності. "Найважче,- говорить майстриня,- не вишивати у святкові дні, бо  руки  звично просять роботи".
Щогодини, щодня, щороку Валентина удосконалюється у своїй майстерності, використовує нові техніки вишивання та оздоблення, як, наприклад, техніку вишивання бісером. Крім банального терпіння, кропіткої праці , у вишивці,  як у будь-якій творчій роботі , треба мати хист і художній смак,  обрати свій власний  стиль і  уподобання. Вишивані роботи Валентини Кошової вирізняються з-поміж інших  яскравістю кольорів, перевагою сонячних, теплих відтінків та  наповненістю художнім змістом.
Їй не  треба бігти до магазину за подарунками своїм  рідним  і близьким, добрим друзям до дня народження, бо має насолоду творити їх  власними руками, вкладаючи  в кожен витвір частинку серця.

Тетяна Іванчук, "Моя Київщина"