#

Знеструмлений: Що робити людині без світла на боярському Хрещатику

12.02.2021 08:58
Знеструмлений: Що робити людині без світла на боярському Хрещатику

Псевдоромантичні вечори зі свічками влаштували одинокому пенсіонеру бездушні бюрократи від енергетики…

Попри певні карантинні обмеження, яскраві вогні на головній вулиці столиці досить контрастують з однойменною вулицею в Боярці, де у будинку за № 19 з дробом-3  (одноповерхова будівля на три господаря) живе пенсіонер Олександр Миколайович Синько.

А втім назвати його теперішнє тутешнє існування повноцінним життям – було б явним перебільшенням. Справедливіше було б вжити нейтральне дієслово “мешкає”, оскільки ще на початку минулого літа енергетики, приїхавши на спеціалізованій автівці, досить енергійно відрубали з десяток метрів силового кабелю, який поєднував оселю ветерана праці зі стовпами лінії електромереж.

Та й не просто відрубали, але й взяли електрокабель великого діаметру з мідною основою з собою, немов  мисливський  трофей,  або як потенційну поживу, хоч формально їх важко віднести до звичайних “металістів”,- як у народі називають крадіїв металу.

Ніби за непогашений борг за електрику минулих років, який виник незрозуміло з чого…

Але для зручності викладу цієї життєвої ситуації давайте підемо за порядком виникнення конфлікту. І спершу потрібно торкнутися біографії пенсіонера, який, у пошуку правди, вирішив звернутися до нашого видання.

Колись в цій квартирці мешкала рідна тітка Олександра Миколайовича - Надія Никифорівна Сушицька (1932-2004). Однак оселя ця була придбана у 1984-му році на кошти Синька. Він тоді жив у цивільному шлюбі в будинку своєї співмешканки, але вчасно зрозумів, що підстрахуватися власною житлоплощею на старість – не завадило б. Як у воду дивився.

Коли ж Надія Нікифорівна пішла з життя, з’ясувалося, що окрім нього спадкоємцем майна покійної родички була її внучата  племінниця, яка за заповітом мала перевагу. Втім майнові стосунки родичів нас, як кажуть,  не обходять, зазначимо лише той факт, що трохи більше двох років, Олександр Миколайович вступив в повноцінне одноосібне користування цим житлом, без претензій на це право з боку інших родичів.
Значна частка приватного житлового фонду у Боярці являє собою, якщо не “шевченківську хату” без фундаменту, то будівлі з морально застарілою архітектурою, спартанськими комунально-побутовими умовами та обмеженим метражем помешкання. До того ж, за традицією стосунки сусідів зіпсувало земельне питання…

Доки Олександр Миколайович вступав у права власності енергійна сусідка волюнтаристськими методами розширила собі ділянку землі, яка знаходиться всередині та навколо будівлі. Отже вона має три сотки землі, інша сусідка – 2,7 сотки, а для Синька залишилася лише вузьку стежечку до дверей оселі… Втім, оскільки боротьба за межі – наше національне надбання – розраховувати тут на якусь справедливість важко, тож повернемося власне до конфлікту з енергетиками, оскільки стосунки з ними більш чітко регламентовані.


Ще до того, як пенсіонер вступив у повноцінне володіння житлом, він особисто відключив енергію живлення, аби ні в кого не було спокуси скористатися “халявними” кіловатами, а показники лічильника ретельно зафіксував. З того часу регулярно сплачував за спожиту електрику, причому з німецькою пунктуальністю, намагаючись перевести кошти на рахунки енергетиків до 20-го числа кожного поточного місяця.

Можна уявити – якими же було його здивування, коли серед білого дня (аби бути точним- 27 червня о 9-й ранку) енергетики влаштували тут зовсім не медичне обрізання, причому без усілякого оформлення акту на відключення…

Свій вчинок вони супроводжували словами: ”Ми ж вас у травні попереджували про необхідність розрахуватися із заборгованістю!”

Насправді, за словами потерпілого, ані усно, ані письмово ніхто йому не казав про якісь міфічні борги, які дорівнюють сумі ні багато – ні мало – 9 тисячам гривням (а якщо бути точнішим- 9217 грн). Сума – велика, але скажімо так – не досить захмарна. Для бізнесмена середньої руки вона адекватна вартості святкової родинної вечері у ресторані екстра-класу…

Але для пенсіонера Синька вона – не підйомна. Погодитися на реструктаризацію боргу – означає визнати свою провину за його виникнення. Тож він подав судовий позов на енергетиків. Юридична служба останніх в свою чергу надійслала йому на кількох аркушах власну відповідь, документ, який на мові юристів має назву “Відзив на позивну заяву”, де серед іншого повідомляє, що інтереси  ПрАТ «ТЕК Київські регіональні енергомережі» під час судових дебатів буде представляти адвокат Микола Михайлович Бабич.

Наймати власного адвоката – для Олександра Миколайовича- надмірна розкіш, тож він вирішив захищатися самостійно, тим паче вважає себе юридично підкованим громадянином.

Позивач у заяві вимагав відновити енергопостачання та за задіяну моральну шкоду вимагає сплатити йому 35 тисяч гривень.

Відповідачі у надісланому відзиві нібито погоджуються, що протягом позаминулого та минулого років Синько сплачував електрику, згідно тарифу, натомість при входженні у спадок не уклав новий договір на надання послуг енергетиками. При цьому (не дивлячись на те, що пані Сушицька пішла з життя ще у 2004-го року)- останній раз за електрику за її лічильником тут сплачували у 2015-му році…

Коли ми на початку календарних осені відвідали Олександра Миколайовича – побачили в його оселі  молоду людину  двадцяти п*яти років. Виявляється, він аж з 1995-го року (тобто з часу свого народження)  прописаний у сусідів у квартирі №1, але вони не пускають його на власну житлову площу, тож з гуманних міркувань Синько дав йому тут тимчасовий притулок…

 Чужа душа –як кажуть-темний ліс, тим паче в умовах сусідської непривітності. Чи був тут до заселення Синьком- прохідний двір, з неконтрольованим споживанням кіловатів- невідомо, але пенсіонер рішуче не хоче сплачувати чужі борги і налаштований на перемогу у суді,  тим паче, закон, в тому числі – Основний – Конституція ніби то на його боці.

Інша річ, що своє слово сказала й пандемія коронавірусу, вірніше - карантинні обмеження, в тому числі й на роботу наших судів. А ще незрозуміло, що буде з підпорядкуванням місцевих інституцій влади та обслуговуючих організацій, в зв’язку із укрупненням районів, адже з першого січня цього року – Боярка входить до Фастівського району, а Вишневе (де розташоване керівництво - ПрАТ «ТЕК Київські регіональні енергомережі») - до Бучанського…

Але не дивлячись на варіанти майбутніх підпорядкувань, варто підкреслити кілька фактів. Із самого початку 2019 року, коли  Олександр Миколайович почав сплачувати за спожиту електроенергію,  ніхто, аж до літа минулого року йому про борги не казав. На тлі нинішнього банківського рекету, коли колектори вимушують людей сплачувати за якісь незрозумілі їм кредити,- де гарантія, що подібну практику покращення фінансового становища монополістів, останні не взяли на озброєння?

Але головне – коли триває судова тяжба, постачальник послуг має відновити статус-кво і відновити поставку електрики в оселю позивача, принаймні до остаточного вердикту цього, або апеляційного суду. Бо це – дикість.

А головне - нині, на відміну від кількох попередніх років, на дворі панують – ледь не арктичні морози, тож позбавляти людей можливості зігріватися за допомогою електрокалорифера – просто негуманно. Тим паче – пенсіонерів, та ще у розпал пандемії, коли холод лише сприяє захворюваності немолодих за віком організмів.

Однак звертання навіть до Омбудсмена з прав людини  поки що ні до чого не призвело. З її канцелярії відповіли, що ця справа не знаходиться в їхній компетенції. Хоча, погодьтесь, що  соціальні права – не менш важливі, ніж – політичні...

Наостанок зазначимо, що днями, 8-го лютого, нарешті відбулося судове засідання (до речі, у приміщенні все ще Києво-Святошинського суду на Окружній, що входить у межі столиці), на якому Синько несподівано дізнався, що енергетики у 2017-му році виграли суд у…покійної тітки, зобов’язавши останню сплатити заборгованість. Коли ж позивач став вимагати від протилежної сторони копію цього екзотичного документу, адвокати натомість зажадали від нього копію  про смерть Надії Сушицької та документ, що засвідчує право самого Синька на вступлення у спадок на володіння оселею.

Зателефонувавши Олександру Миколайвичу, ми дізналися, що він вже надійслав і до суду, і до енергетиків копії документів, які від нього вимагають. В свою чергу чекає адекватної відповіді. А ще він, хоч і вірить в об’єктивність судді, здогадується, що судова тяжба стане затяжною, оскільки сторона, що програє у суді першої інстанції, обов’язково буде подавати на апеляцію.

Сам він переконаний у власній перемозі, одначе розраховує і на проміжне торжество закону. Адже при виявленні судового конфлікту монополісти-енергетики не можуть відключити світло більш ніж на місяць. А з моменту знеструмлення оселі Олександра Синька пройшло вже вісім місяців: термін – цілком достатній аби здуріти.

І зовсім наостанок - ПрАТ «ТЕК Київські регіональні енергомережі», яка тягає пенсіонера по судах – як відомо входить в холдинг ДТЕК – найбагатшого олігарха України Ріната Ахметова. Власне, спроба видурити у старого діда 9 тисяч гривень – демонстрація того, як і за рахунок кого в Україні стають мільярдером…

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Олександр Воронін
журналіст