Анна Петруня (Перший заступник гендиректора НІКЗ "Переяслав"): Правда про Бобровніка і його кума

У Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» я працюю з 4 травня 2012 року. Починала з провідного юрисконсульта. Багато було судових справ, здавалося, що це пекло ніколи не скінчиться.
Із вересня 2016 року обіймаю посаду першого заступника генерального директора, на яку мене призначив чинний генеральний директор – Лукашевич Олексій Михайлович. Прийшов у 2014, кандидат історичних наук, здавалося, порядний хлопець…. Людей змінює влада і гроші. У випадку з ним – не на краще.
За час нашої спільної роботи жодних зауважень, тим більше дисциплінарних стягнень, до мене не застосовувалось. Я вирішувала питання відповідно до кола моїх посадових обов’язків. Мені було надано право першого підпису, на час відсутності генерального директора я виконувала його обов’язки.
Проте, ситуація кардинально змінилася після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за № 12019110240000009 від 08.01.2019 року.
Зокрема, з боку Лукашевича О.М. та наближених до нього осіб, почався морально-психологічний тиск, мене почали відверто ігнорувати, поширювати недостовірну інформацію про мене, вигадувати різні історії. Неледачі люди, це очевидно.
Коли почалися перші допити у цьому та іншому провадженнях, Лукашевич О.М. викликав на розмову та вказував, які свідчення надавати, а про які замовчувати. Його настанови мною проігноровано та надано відповіді на усі поставлені запитання на допитах.
У квітні 2019 року Лукашевич О.М. без жодного повідомлення забрав у мене право першого підпису. Починаючи з 4 квітня Лукашевич О.М. нібито перебував на лікарняному. Проте листок тимчасової непрацездатності надано в бухгалтерську службу лише один – з 04.04.2019 по 12.04.2019.
Я як голова комісії з соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності НІЕЗ «Переяслав» не бачила інших листків непрацездатності, які б підтверджували або спростовували правові підстави відсутності генерального директора Заповідника на роботі, до якої він повторно приступив 5 серпня 2019 року. У період "непрацездатності" він пересувався містом на своєму авто та велосипеді. Вів досить активний спосіб життя і керував Заповідником у телефонному режимі.
Після чудо-видужання почав мене виживати усіма доступними йому способами. Не здалася – не віддала посаду. Пан директор не розгубився, швиденько вніс зміни до штатного і призначив заступником свого кума. А от з 1 жовтня 2019 у нас "працює" вгадайте хто? Кандидат історичних наук, борець за правду, дотримання закону усіма живими істотами, а особливо працівників Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації, герой Майдану – Юрій Бобровнік. Тільки на роботу він не ходить, а гроші отримує. Це законно? Чи, як він каже, "совпадєніє"? Трудись, Вікторович, і далі. Мабуть, ти заслужив перед народом саме у такий спосіб отримувати кошти з державного бюджету.
І найцікавіше… Сьогодні отримала попередження про своє звільнення з 25 січня 2020 року. А планували з першого. Щось директор заплутався трохи, а може поспішав поки його товариш Ростислав Карандєєв у Мінкульті всі питання вирішує.
Дякую всім, хто дочитав до кінця. Усім колегам-музейникам дякую за роки спільної роботи, а університетським пришельцям бажаю триматися – із Вами буде те саме. Така вже манера мудрого управлінця пана Олекси. Молюся за здоров’я і бажаю усім миру і добра.

Бумеранг уже летить, а слідство триває……