#

Банківська таємниця як щит для захисту шахрая

Ольга Василевська-Смаглюк (народна депутатка, 96 округ)

26.09.2024 10:39
Банківська таємниця як щит для захисту шахрая

Уявіть собі ситуацію. Ваша мама похилого віку відповіла на дзвінок "працівника служби безпеки банку", який насправді є членом злочинного угрупування, і в рамках "процедури розблокування її рахунку" повідомила йому номер картки, її cvv-код і залишок по рахунку. 

Ще до того, як вона встигла покласти слухавку, кошти були списані з її рахунку на рахунок якогось алкоголіка, який за 200 грн погодився віддати свою картку покористуватися шахраям. 

Хвилиною пізніше ця сума по ланцюжку обійшла ще з десяток банківських рахунків інших наркоманів та алкоголіків і нарешті їх зняли шахраї десь в умовному райцентрі недалеко від лінії фронту. Це якщо пощастить. 

Бо в найгіршому варіанті гроші вашої мами одразу заплатили за придбання крипти на анонімний крипто-гаманець. Таких як ваша довірлива мама, яких шахраї обікрали, у 2022 році в Україні було більше 99 тис, а у 2023 – більше 209 тис. Збитків їм було завдано, відповідно, на понад 2 млрд у 2022 році і вже понад 4 млрд у 2023. Це факт. Достовірність моїх слів можна перевірити, ознайомившись з цим листом від Нацполу.

Поліції треба витратити багато часу, подекуди до кількох тижнів, щоб встановити цей ланцюжок перекидань, бо щоб розкрити інформацію, пов’язану з цим рухом коштів, треба ходити в суд за дозволом на таке розкриття інформації. 

За ці тижні рахунки, які використовувалися для шахрайства, закривають, шахраї зникають разом з грошима, довести, що дропер (отой перший, який дав свою картку) не загубив свою картку, як потім розповідатиме, а насправді дав її шахраям, вкрай важко. 

Поки за ці тижні ходінь за дозволами правоохоронці доходять до остаточного моменту зняття готівки, записів з камер банкоматів вже немає, бо вони не зберігаються вічно, довести хто саме знімав гроші неможливо, а людина, з рахунку якої останньою знімуть гроші, напише заяву, що загубила картку. І час перетворюється на втрату. 

Безповоротну втрату грошей потерпілими і марнування дорогоцінного часу слідчими та оперативними працівниками, бо поки вони чекають в судах на ухвали і з відділення до відділення передають матеріали справи, десь в кінці цього ланцюга, сліди вже безповоротно знищено. Алкоголік вже допиває свою чарку і чекає наступні 200 гривень від шахраїв за чергову жертву. 

Ніхто ніколи ніде у світі не задумував банківську таємницю як щит для захисту шахрая. Але шахраї самі додумалися її так використати. Абсолютною дурістю (у нашому випадку фізично вимірюваною у розмірі 6 мільярдів гривень втрат ошуканих українців за два роки) є давати шахраям використовувати складні механізми доступу до інформації про рух коштів між рахунками як болото, в якому в’язнуть ті, хто їх переслідують. 

В законопроєкті №11043 ми спільно з Нацполіцією, банками, Національним банком прописали норму, згідно з якою, якщо Нацполу на 102 або через систему електронного звернення надійде заява про злочин, Нацпол направить електронний запит до надавача платіжних послуг, який проводив операцію, про яку постраждалий повідомив як про, наприклад, шахрайську, цей надавач платіжних послуг за 24 години має в електронному вигляді дати інформацію, необхідну для того, щоб встановити, куди далі пішли гроші. 

Нацпол піде до того надавача платіжних послуг, який обслуговує отримувача і повторить все те саме, і так по ланцюгу Нацпол йтиме аж до місця виведення грошей, або рахунку, на якому вони осіли. Це зроблено з єдиною метою: швидко, в ідеалі – поки ще не виведені в готівку кошти, не закриті рахунки, вийти на злочинця. 

При цьому в проєкті зазначений вичерпний перелік злочинів, при яких працює така електронна взаємодія. Обов’язок надати інформацію виникає, якщо вчинено: крадіжку, шахрайство, привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення, а також злочини, передбачені 361-363 статями Кримінального кодексу.

Ми виписували ці норми з думкою про понад триста тисяч постраждалих за два роки громадян. Інформація, доступ до якої протягом 24 годин має бути наданий в електронному вигляді – це мінімум, необхідний для того, щоб уникнути тижнів перекидань справ між підрозділами поліції, які встановлюватимуть, що з їх території далі кошти помандрували в іншу область, і так по колу – разів з п’ять.

Ми виписували ці норми, щиросердно вірячи у те, що вони будуть радо сприйняті суспільством.

А потім сталося неочікуване: ланцюжок подій, в якому ніхто не хотів дивитись на першоджерела, призвів до того, що сповнена намаганням приборкати епідемію шахрайства законодавча ініціатива обросла клікбейтами "Банки зливатимуть інформацію про клієнтів та їхні рахунки в поліцію", а опозиційні фракції в Парламенті на погоджувальній раді збили проєкт при включенні в порядок денний і поставили ультиматум, що поки в ньому є норми про автоматичну передачу інформації Нацполу, цей проєкт не потрапить в порядок денний і приречений бути назавжди похороненим в купах таких само давно опрацьованих, але ніколи не розглянутих залом проєктів, готових до другого читання.

Найпарадоксальніше, що цей ланцюг запустили ті, кому держава довірила фахове опрацювання законопроєктів – Головне юруправління ВРУ. Там написали, що поширення "інформації про все належне майно (активи) та зобов'язання осіб", що є конфіденційною інформацією, без згоди володільців цих даних, є необґрунтованим, непропорційним та таким, що не враховує вимоги статті 3 Конституції України".

В тексті законопроєкту немає ні слова про передачу інформації про все належне майно (активи) та зобов'язання осіб. Жодного. Там є лише вимога дати у електронній формі протягом щонайбільше 24 годин необхідний для оперативного встановлення місця злочину і та причетних до злочину осіб ось такий вичерпний перелік інформації:

1) суму та валюту платіжної операції; 

2) дату проведення платіжної операції; 

3) тип платіжної операції; 

4) геопросторові дані, IP-адресу, адресу засобу дистанційної комунікації (включаючи платіжний застосунок) або платіжного пристрою, що використовувався для здійснення платіжної операції (за наявності), а в разі здійснення платіжної операції через касу – адресу каси (за наявності); 

5) ідентифікаційні дані отримувача: для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичної особи – повне найменування ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; 

6) повне найменування надавача платіжних послуг отримувача; 

7) унікальний ідентифікатор отримувача та/або повний номер електронного платіжного засобу та/або рахунку отримувача; 

8) найменування та код еквайра (за наявності); 

9) ідентифікатор платіжного пристрою (за наявності); 

10) код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (за наявності); 

11) унікальний ідентифікатор платника та/або повний номер електронного платіжного засобу та/або рахунку платника.

Все. Більше нічого. Ніякої інформації про все належне майно (активи) та зобов’язання. 

Але щоб знати це, треба прочитати текст законопроєкту, підготовлений до другого читання. Цього не зробили ті, хто писав висновок. Цього не зробили також ЗМІ, які один за одним, не читаючи першоджерело, не запитуючи, а навіщо це все, почали ганяти мережею зраду про чергові спроби побудови поліцейської держави і порушення прав громадян, які спричинить законопроєкт. 

Не уточнюючи при цьому, що розкриттю підлягає інформація про рух коштів між рахунками, які були використані в ланцюгу шахрайських дій, які розслідує Нацпол. Тож особи, за право на приватність яких так опікуються ті, хто поширюють новину, були або самі причетні до шахрайства, або використані шахраями для замітання слідів.

Опозиційні політики прочитали новини, припускаю, навіть, що відкрили висновок ГЮУ ВРУ, одягнули біле пальто і кинулись на захист "банківської таємниці". 

Шахраї, за захист чиїх прав на приватність як один вступилися і експерти Головного юридичного управління Ради, і ЗМІ, і парламентська опозиція, змахнули сльози вдячності і пішли випитувати номери карток у нових сотень тисяч жертв. Щоб цього року нові мільярди осіли у їхніх кишенях, поки їх права надійно захищені тими, хто не читає, не думає і, мабуть, давно не дзвонив своїй мамі.

Читати "Моя Київщина" у Telegram