Київський апеляційний суд прийняв ганебне для України рішення

Шановна громадо! УВАГА!

Дуже погана новина, це просто жах, без матюків не можна щось коментувати, але пересилюючи себе все ж спробую.

Сьогодні Київський апеляційний суд прийняв ганебне для України рішення, яким залишив у силі рішення Ірпінського суду судді Карабази по Бучанському лісу та "межигір'ю Калєтніка".

А тепер по суті питання.

Хоча я не юрист, але спробую пояснити простою та зрозумілою мовою з елементами юридичних понять і так, щоб всім було доступно.

Почну з того, що історія нашої Бучі бере початок саме з вікового Бучанського лісу, який зростав та оберігався як за царя Миколи, Радянської влади, так і перші 10 років із Дня Незалежності України.

Згідно з матеріалами земельно-кадастрової інвентарізації земель і державного обліку лісів Ірпінського регіону, до складу якого входила і Буча, у 1954 році за наказом Міністерства сільського господарства був створений Бучанський лісгосп на базі Бучанського лісництва Київського відділу комунального господарства загальною площею 4 461 га. До його складу увійшли вісім лісових дач, зокрема й Бучанська лісова дача загальною площею 890 га. А 15.06.1955 року КМ УРСР прийняв Постанову, згідно з якою цей ліс було віднесено до лісопаркової частини зеленої зони 1-ої категорії лісів.

На основі цих матеріалів земля в межах Бучанської лісової дачі мала офіційний статус земель Держлісфонду, а категорія земель, відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), - землі лісогосподарського призначення.

Тобто на підставі цих законодавчо-нормативних актів держави Бучанський ліс мав обмежене експлуатаційне значення, обслуговувався та охоронявся Бучанською лісогосподарською установою - Бучанським лісгоспом. Як наслідок - він зберігався та задовольняв потреби всієї громади на екологічно чисте довкілля.

Однак після вступу в силу у 2002-му році нової редакції Земельного Кодексу України, згідно з якою наша земля офіційно отримала статус товару, деякі пройдисвіти на керівних посадах вирішили реалізувати продуману ними корупційну схему розробки спрощеної процедури дерибану земель Держлісфонду. На тіньовому ринку землі ці ділянки мають дуже високу ціну.

А тому великий господарник Бучі, який перед цим їздив до Швеції переймати європейський досвід управління в органах місцевого самоврядування, сфальсифікував рішення Бучанської селищної ради від 2002-го року, яким вивів землі Держлісфонду в межах Бучанської лісової дачі з державної форми власності в комунальну.

Лісам 1-ої категорії захищеності надав статусу зелених насаджень, тобто фактично відніс їх до кущів і бур'яну. І найголовніше - за відсутністю проєкту землеустрою внесли зміни до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) із земель лісогосподарського призначення до категорії земель громадської та житлової забудови.

Згідно з цим рішенням, понад 500 га вікового Бучанського лісу, який міг би служити всій громаді ще не одне століття, фактично було кинуто під сокиру, а землю розпродано на спекулятивному ринку землі, за рахунок чого збагатився не лише злодюга Федорук, а й судді, прокурори, депутати Верховної ради та інші посадові особи високого рангу держави, зокрема й пролетарій, Калєтнік про якого й піде далі мова.

Лише в 2014-му році прокуратура Київської області звернулася до суду з позовною заявою про скасування злочинного рішення Бучанської ради від 2002-го року та витребування на користь народу України 14 га так званого "Бучанського межигір'я", яке оформлялося в якості хабаря ексвіцеспікеру Верховної ради Ігорю Калєтніку через підставних осіб. Усе це відбувалося за розгулу режиму "хама" - у 2011-2012 році. Тоді ж Калєтнік обгородив своє межигір'я 10-ти метровим парканом із сендвичпанелі приблизною вартістю 1,5 млн доларів.

Мушу звернути увагу, що тема Бучанського лісу була предметом розгляду в Комітеті ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією ще в 2010 році. Тоді, уважно вивчивши матеріали, Комітет дав їм правову оцінку. Було встановлено, що посадові особи Бучанської ради з перевищенням свого службового становища незаконно вивели землі Держлісфонду з державної форми власності в комунальну.

Також Комітетом було акцентовано увагу, що при прийнятті зазначеного рішення голова Бучанської ради Федорук вийшов за межі наданих йому повноважень. Було встановлено, що внаслідок неналежного виконання посадовими особами Бучанської ради своїх службових обов'язків та службових зловживань державі заподіяно збитків в особливо великих розмірах. Повірте мені, що тут мова йде про мільярди гривень.

І найголовніше - Комітетом було встановлено, що реалізація цієї корупційної схеми здійснювалася з метою приватизації земельних ділянок на підставних осіб із подальшим перепродажем особам, пов'язаним з посадовими особами Бучанської ради та іншими впливовими особами.

І як ви думаєте, хто підписався під правовою оцінкою Комітету?

Ніхто інший, як герой цього кримінального роману Ігор Калєтнік.

Але повернемося до наших судів. У 2014-2015-му роках прокуратура виграла всі судові інстанції й остаточно повернула 14 га Бучанського лісу громаді Бучі, а рішення Бучанської ради від 2002-го року було скасоване як незаконне.

Тепер зрозуміло, чиї інтереси в межах Бучанського лісу захищає Бучанська міська рада?

Усі судові інстанції встановили склад злочину, але в той же час мушу сказати, що цей злочин було вчинено не десантом марсіян із космосу, а конкретними особами, які мають прізвища і посади. У нашому випадку - це наш великий господарник Федорук.

Тому Генеральною прокуратурою України було відкрите по факту кримінальне провадження, проведені слідчі дії, встановлено конкретних злочинців та оголошено їм про підозру.

Із 2018-го року справа по Федоруку щодо його персональної кримінальної відповідальності знаходиться в Ірпінському міському суді, а Федорук на лаві підсудних.

Начабто все зрозуміло, і в цій кримінальній історії давно вже мала б стояти остаточна крапка.

Але все не так просто...

Справа по Федоруку заморожена в суді вже два роки. Тим часом Федорук та Калєтнік вирішили розіграти інших сценарій цієї кримінальної історії.

Вони почали шукати будь-які можливості для подальшого оскарження рішення суду від 2014-го року.

Не знаю, із якого рукава вони витягнули начебто графічні матеріали 1967-го року щодо встановлення меж Бучі, до складу якої входила Бучанська лісова дача та назвали це нововиявленими обставинами.

Зацікавлена особа в цій афері, а саме Калєтнік, звертається до Ірпінського суду з заявою про перегляд рішення Ірпінського суду від 2014-го року за вищевказаними нововиявленими обставинами, про які йому стало відомо нібито з публікацій у фейсбуці Бучанської міської ради.

Мені й досі невідомо, як Калєтнік через фейсбук зміг ознайомитися з цими матеріалами, вивчити їх, щоб на їхній підставі обґрунтувати заяву до суду. Зауважу, що досі ні я, як сторона у цій справі, ні сам прокурор не мали можливості ознайомитися з так званими нововиявленими обставинами, які стали предметом розгляду в Ірпінському суді суддею Наталією Карабазою.

Наголошую, що ця справа Карабазою не розглядалася 2 роки, щоразу вона її розгляд переносила. Лише кілька місяців тому, під час суворого карантину та всупереч наказу голови Ірпінського суду про заборону розгляду цивільних справ, Карабаза в екстреному режимі протягом декількох годин розглянула справу та прийняла рішення на користь корупції та Калєтніка.

Звертаю особливу увагу, що інтереси Калєтніка та знищення Бучанського лісу в цілому захищали штатні юристи Бучанської ради Максим Бєляков та Тарас Шаправський, яким зарплату виплачує зі своїх кишень громада Бучі, та які із шкури вилазили та все доводили, що наявність вікового Бучанського ліс - це є не що інше, як абстракція .

Потрібно бути повним юридичним невігласом, аби на підставі заяви Калєтніка прийняти таке рішення, адже в ньому основна претензія була в тому, що Бучанська лісова дача знаходиться в межах Бучі. Але питання земель Держлісфонду та категорії земель лісогосподарського призначення залишилися неоскарженими. А це означає, що вони залишилися в силі.

Рішення Карабази прокуратура Київської області оскаржила в Київському апеляційному суді.

Сьогодні колегія суддів під головуванням судді Крижанівської відхилила апеляційну скаргу прокурора та залишила в силі рішення першої інстанції.

На цьому засіданні я намагався довести суду, що незалежно від того в межах Бучі знаходиться лісова дача чи за межами це землі державної форми власності і в будь-якому випадку місцева влада не має жодного законного права розпоряджатися цими землями без згоди держави в особі Кабінету Міністрів України.

Навів навіть такий примітивний приклад. Якщо моя земельна ділянка, на якіц я проживаю, знаходиться в межах Бучі, то, згідно з рішенням Карабази, Федорук має право нею розпорядитися на свій власний розсуд?! Це просто абсурд.

Даючи оцінку всім цим подіям, які почали розгортатися ще за режиму Порошенка, я приходжу до висновку, що й за режиму Зеленського та його так званої "молодої команди" у нас державних інституцій немає, а сама держава на межі зникнення.

Але не думайте, що ми закінчуємо цей кримінальний бестселер на такій сумній ноті. Не дочекаєтеся.

Гарантую, що всі основні фігуранти цього кримінального сюжету, будуть нести персональну відповідальність перед Народом, Богом та Законом.

Слава Україні!

До зустрічі у Верховному Суді!