"Ми живемо на цвинтарі": обшуки в Офісі генпрокурора породили символічне порівняння

Юрій Луценко

У суботу я планував написати пост про шедевральну книжку Павла Белянського  - "Я працюю на цвинтарі" 

Але все перевернули новини з обшуків у Офісі Генпрокурора. Цей сейф, набитий мільйонами. Ці записи мафіозних розмов. 

І якось назва книжки набула символічного звучання. Ми живемо на цвинтарі, де закопали всі наші досягнення минулої епохи. 

Тільки замість квітів бригада зелених могильників обплювала і оббрехала проклятих попередників. 

Дійшло аж до того, що змінили назву головного органу захисту законності. І букву за буквою бандитською фомкою в 2019 збили назву ГПУ з фасаду приміщення. 

Може так було й на краще. 

Бо зміна задач була продемонстрована максимально відверто. 

Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в квітні 2017 повернула в Держбюджет 1,5 мільярда доларів мафії. Найбільша спецконфіскація в Європі. Половина з цих грошей - на нову українську Армію, в тч на ракетні програми. 

Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в січні 2019 засудив Януковича за державну зраду. Память про це муляла антимайданівцям із зеленими квитками. 

Цілі переможців 2019 змінилися. 

Змінилися і вивіски. 

Офіс Президента. 

Офіс Генпрокурора. 

І - логічно- 2 тисячі офісів грабіжницьких колцентрів під дахом владних структур по всій країні. 

Людям брешуть, їхні гроші перекачуються в сейфи владної мафії. 

Квінтесенція шахраїв, які хакнули і похоронили систему. 

Ну, що ж. 

Прийдеться знову вибиратися з могили. 

Не перший раз.