Про стягнення боргів по зарплаті під час воєнного стану

Виплата заробітної плати, особливо під час воєнного стану, це справа честі роботодавця. Проте, якщо власник підприємства чи установи добровільно відмовляється сплачувати зароблені кошти, працівник може стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у два способи:

• у позасудовому порядку;
• у судовому порядку.

У першому випадку (позасудовому), варто звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) без обмежень будь-яким строком.

Трудовий спір підлягає розгляду, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах із роботодавцем або уповноваженим ним органом.

Комісія зобов’язана розглянути спір у десятиденний строк із дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.

Чи можна оскаржити рішення комісії?

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах можна оскаржити її рішення в суді в десятиденний строк із дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. У разі, коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Майте на увазі, що рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню у триденний строк після закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк, працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

Наголошую, що для стягнення заборгованості працівник може звернутися до суду в порядку:

• наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої,
• але не виплаченої заробітної плати є безспірною);
• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з
• виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

Що стосується наказного провадження, судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику суми заробітної плати. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за місцем розташування підприємства або за місцем реєстрації позивача. Працівник має право звернутися до суду без обмеження строку.

У цих складних умовах робота судів України не припинена, оскільки конституційні права громадян на звернення до суду не можуть бути обмежені.

У такому випадку заява подається у письмовій формі та має містити докази:

• перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад, засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки,копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
• підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати судовий збір не сплачується.

У разі прийняття судом ухвали про відкриття провадження, суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Судовий наказ набирає законної сили протягом 3 днів після закінчення десятиденного строку, які виділяються позивачу на подання заяви про відміну ухвали. На підставі судового наказу стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

Проте, якщо існує спір щодо розміру виплат, працівник може звернутися з позовною заявою до суду за місцем розташування підприємства чи місцем проживання, чи перебування позивача без обмеження строків. Позивачі звільняються від сплати судового збору.

Уже з існуючим рішенням потрібно звертатись до державної виконавчої служби для примусового виконання роботодавцем його зобов’язань.