Тимчасовий керівник Білоцерківського театру Подолянець бреше

Відео, яке я виставила в цьому пості на ваш розсуд вразило мене, а в душі з'явилася віра та надія в справедливість. Хочу подякувати народному депутату Верховної Ради Олександру Дубінському за його програму, за його небайдужість та бажання зупинити знищення культури на Київщині. Може саме ця правда стане вирішальною при прийнятті доленосного рішення щодо збереження єдиного Київського обласного академічного музично-драматичного театра ім.П.Саксаганського.

Передивляючи багато разів саме цю частину програми я шукала відповідь на єдине питання. Чому ніхто з влади не хоче бачити очевидне? Чому вірять у брехню людині, яку не тільки продвигають, а яку так р'яно відстоюють? Знають, що бреше півтора року не тільки співробітникам театру, але й їм самим. Чому він (Подолянець) не лише залишився безкарним, а й здобув серед деяких депутатів підтримку? Це їх влаштовує, бо він з їх касти, з їх тіста, так скажемо «свій». Тут я маю пояснити читачам, що річ іде про декільких депутатів обласної ради, які мають вагоме слово в раді. На щастя не всі депутати зганьбили себе. І їх підтримка для нас важлива.

Спробую прокоментувати викладене в програмі "Дубінізми" бо всі відповіді Подолянця І.І. журналісту програми суцільна брехня.

Наберіться терпіння і дочитайте до кінця...

З вашого дозволу я почну саме з театру, в якому колись було за честь працювати. Я хочу розповісти вам саме про людей, які служать театру, мистецтву. Розкажу про колись єдину театральну родину саксаганців, про Богом даний талант наших артистів, про ті миті, коли одну і ту саму виставу передивляєшся по сто разів і боїшся пропустити хоч слово з тексту, бо вивчив вже всі ролі разом з акторами. Я ніколи не переставала захоплюватися талантом наших акторів. З любов'ю та повагою до своїх артистів оркестру завжди стояла на їх захисті. На кожному концерті, стоячи за лаштунками міцно тримала кулачки за наших артистів балету, артистів-вокалістів. З великою повагою завжди ставилася до бутафорів, художників, гримерів та всіх тих, хто створював театральну казку. Дуже любила усміхнене, привітнє обличчя всіх працівників. Працювали ми всі дуже багато. Йшли пізно додому, а вже вранці летіли на крилах до своєї театральної родини, щоб поділитися творчими задумами.

Ми працювали, а в цей час про нас турбувалися. І коли приходило якесь лихо, ми ніколи не були самотніми. На допомогу завжди першим приходив наш директор Усков В.В. Ми всі були впевнені в завтрашньому дні. Їздили на гастролі і заробляли самі кошти для оренди житла нашим колегам, шили на ці гроші кожного місяця нові костюми на кожний номер виступу, будували декорації, закупали техніку та все потрібне для життєдіяльності театру. Ми були щасливі!!! Ми були горді один за одного. Ми мали здобутки і виборювали конкурси, ми були першими. Наш театр чекали в містах України та за її межами. І, як вдячність за нашу майстерність глядачі купляли квитки на півроку вперед, бо важко було придбати квитки на всі наші заходи.

Так було колись......

Досвідчений ворог знає, що початок війни, це добре спланований розлад внутрішній, дестабілізація в колективі та неможливі умови праці. Вже потім все достається з легкістю. Ось так при попередній владі почали деякі депутати війну з театром. Вони поставили на кон бізнес і мистецтво, яке їм заважало. Першим ділом відсторонили з посади директора Ускова В.В. , який створив цей театр і відмовився від участі у ганебних схемах. Поставили «свого человечка» в.о Пущака (за цю нелюдь навіть писати не буду, щоб не витрачати ваш і свій час). Ну, і як завжди буває в таких випадках зупинили фінансування театру. Але вони не очікували, що колектив витримає і виборе своє право на працю при цьому не втрачаючи честі та гідності. А ще, якість вистав та концертів не впала, а навпаки стала продуктом високої кваліфікації.

Ми боролися. І цей бій виграли. Повернули Ускова В.В.

Прийшла нова влада... І в сесійній залі більшість депутатів захистили театр.

Пройшло не багато часу. Ми відновили повністю роботу театру, розрахувались з боргами попередника (Пущака). Стали працювати, як колись і навіть думку не допускали, що все знову зміниться. Що знову ці кляті гроші в очах деяких (тих самих) депутатів стануть причиною безсонних ночей для них.

24 млн. гривень, що обл.рада виділяла на заробіну плату не давали і не дають їм спати. Знову запрацювала стара схема, але цього разу вони вирішили призначити в.о.директора більш досвідчену людину, яка вміє маніпулювати людьми, хитру і для них надійну Подолянця І.І.

Не в моїх правилах лити бруд на людей та з'ясовувати особисті стосунки при людях. Але є дуже важливі речі, за які я ніколи не прощу цю людину (дай Боже йому здоров'я). Це особа, яка не знайома з такими поняттями, як честь і совість.

Чому я стверджую, що Подолянець бреше на камеру (хоча він це робить і в обл.раді).

Тепер сухі цифри і докази в порівнянні.

Під керівництвом директора Ускова В.В. обласна ради виділяла на розрахунки по заробітній платі на весь рік 24 млн.грн. при штатному розкладі 200 чоловік. Решту коштів ми заробляли самі. Було важко, але хватало.

Як бачимо з відео Подолянець просить 36 млн.грн. і жаліється, що дали тільки 24 млн.грн. Але саме ця сума була виділена на поточний рік з врахуванням надбавок, - академічна надбавка, вислуга років, надбавка за звання згідно штатного розкладу в кількості 199 осіб. А саме сьогодні в театрі 133 працівника. Хіба вже цього мало? Де ділась економія?

Повний склад оркестру перевів на 0,5 ставки. Де економія? З оркестру залишилося 4 чоловіка. Де економія?

Драматичних акторів, які були прикладом для молоді, інших артистів перевів на 0,5 ставки. Де економія?

Звільнились багато артистів,- вокалісти, балет, актори драми, тех.працівники та працівники інших цехів), - (змушені були через зміну умов праці). Де економія?

Більшість працівників протягом року були відправлені у простой. Де економія?

Липові звіти, подані в обл.раду про витрати. Де економія? До речі, про це ми ставили до відома все керівництво обл.ради. У відповідь тиша.

Колектив пішов у відпустку без виплати відпускних. Постійна заборгованість по заробітній платі і сьогодні. Доречі, обл.рада погасила заборговані гроші, але з працівниками і сьогодні ще не розрахувався Подолянець.То де ж гроші?

І на останок. Подолянець без жалю примушує не угодних йому людей на звільнення, а потім розказує, що всі працюють. Це брехня!

Маю надію, що рішення високопосадовців буде винесене правильне і буде створена незалежна комісія по перевірці фінансової діяльності Подолянця І.І. з залученням компетентних фахівців, а не «друзів».

Прошу безпосередньо :

Голову обласної ради Н.Гунько

Заст.Голови обл.ради Т.Семенову

Заст.Голови обл.ради Я.Добрянського

Начальника управління культури Д.Гончаренко

Голову комісіі по культурі О.Шуст

відповідально поставится до вирішення долі театру та його працівників.

Маю надію, що свою оцінку таким діям дасть Голова обласної держадміністрації В.Володін.

P.S. Чи можемо ми, люди змінити своє життя? Так! Можемо! Це залежить тільки від нас самих. Для цього нам потрібна лише мужність, сміливість, упевненість і віра в правду. Не всі продаються за гроші. Є ще в Україні люди різного рангу чесні і совістні, а це означає, що вони наші союзники. Вірте в правду, бо вона є.