Воєнні підсумки 2024 року і виклики на 2025-й
Богдан Яцун (військовослужбовець ЗСУ, депутат Обухівської міської ради)
Хочу, без шкоди для безпеки, поділитися із цивільною громадою Обухівщини з кількома фактами і своїми висновками про стан справ в 135 окремий Батальйон Територіальної Оборони, де я служу, і ширше про ситуацію на фронті. Сподіваюся цей текст покращить розуміння реальності і порозуміння між військовими і цивільними українцями.
135 бат вже 14 місяць без ротацій продовжує виконувати бойові завдання, утримуючи свій район оборони, на лінії бойового зіткнення в Харківській, Донецьцій, Луганській та Запорізькій областях, будучи почергово прикомандированим до кількох сухопутних бригад ЗСУ.
За цей період бійці 135 об без бою не здали жодної позиції ворогу, незважаючи на те, що доводилося тримати позиції на нулі, навіть там, де їх не було належно обладнано.
За цей період, на жаль, маємо невідновні втрати бійців, які загинули або зникли безвісти, а також поранені або травмовані. Разом з тим, порівняно з суміжними підрозділами наші втрати є порівняно нижчими, що перш за все є результатом ефективного вогневого прикриття піхоти засобами батальйону та відповідального командування.
Взвод безпілотних систем нашого бату, за даними одного рейтингу, став одним з найбільш ефективних підрозділів такого типу в Силах ТрО і в 2024 році зробив ключовий внесок у знищення ворога.
На кінці 3 року війни допомога волонтерів і місцевих громад продовжує мати важливе значення в забезпеченні батальйону окремими засобами озброєння, боєкомплектом і спеціальним обладнанням. За це велика подяка! В той же час потреби в одязі та харчуванні в достатній мірі закриті постачанням Міноборони.
Станом на зараз є критична ситуація з кількістю боєздатних бійців в піхотних ротах бату, значна частина бійців перебувають на лікуванні або визнані обмежено придатними. Поповнення особового складу новомобілізованими - недостатнє для відновлення повної боєздатності батальйону. Можливості виведення 135 об на відновлення не видно, бо поки його не має ким замінити на лінії бойового зіткнення. Схожа ситуація зі станом особового складу в суміжних підрозділах.
Як відомо, ворог зараз має на фронті перевагу і наступає. Для того, щоб змінити ситуацію на нашу користь, наш батальйон як і інші підрозділи ЗСУ, в першу чергу потребують:
БІЛЬШЕ ЗАХИСНИКІВ, яких ми забезпечимо додатковою навчальною підготовкою в батальйоні: досвідчені навчать і поведуть за собою новеньких, новенькі замінять поранених і виснажених.
БІЛЬШЕ ОЗБРОЄННЯ, засобів і обладнання, які дадуть необхідну вогневу і технологічну перевагу над ворогом і дозволять зберігати життя наших захисників, передусім БПЛА та реби. Тому поряд із постачанням від держави та західних союзників, допомога волонтерів і місцевих громад залишається вкрай необхідною!
БІЛЬШЕ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ силами оборони і обороною країни на усіх рівнях, що включатиме:
- стратегію і тактику, спрямовану на досягнення технологічних переваг над ворогом, і поєднання виконання бойових завдань із збереженням особового складу,
- достатню і справедливу мобілізацію громадян до сил оборони,
- розвиток вітчизняної оборонної промислості,
- ефективне використання бюджетних коштів без корупції та передвиборчого популізму в діях влади на всіх рівнях.
Якщо ці потреби не будуть виконані, ворог продовжить окупацію і війна прийде в області і громади, де зараз триває мирне життя. Без залучення більшості громадян і ресурсів країни до завдань оборони - ми можемо не вистояти у цій виснажливій війні за існування нашої країни і народу. Тому усім українцям, які хочуть ЗБЕРЕГТИ НАШУ КРАЇНУ, потрібно в міру своїх сил взяти участь в обороні України, а досі незадіяним придатним чоловікам - МОБІЛІЗУВАТИСЯ, щоб замінити тих, що втратили боєздатність.
Яким буде наше завтра залежить від того, що кожен робить для оборони тут і зараз. Вірити в ЗСУ недостатньо, в ЗСУ потрібно служити або допомагати. Не ведіться на обіцянки швидкого перемир'я, ворог не зупиниться, поки ми його не зупинемо на полі бою. Чуда не буде, якщо ми самі його не зробимо. Пишаюся своїми побратимами, але хотів би пишатися усім українським суспільством.