Завжди дивуюся, наскільки впевнено співробітники держінстанцій почуваються, відверто порушуючи права громадян

Марина Курапцева

Завжди дивуюся, наскільки впевнено співробітники державних інстанцій почуваються, відверто порушуючи права громадян. Бо знають на 100%, що люди не в курсі власних прав, що ми виховані в жаху перед дверями кабінетів, що "тобі щось буде", якщо ти заявиш про свої конституційні права. Державна податкова служба України, це для вас історія, а також для тих, хто, як я, ФОП на 3 групі, і кому у податковій сказали, що паперові звіти "більше не приймаються". Саме про це у податковій смт Бородянка мені повідомили. "Тільки через електронний кабінет".

Я здивувалася, але часу не мала, тому пішла додому, і у понеділок, вівторок та сьогодні намагалася відправити звітність.  Мабуть, багато хто стикалися із проблемою, коли кабінет не приймає сертифікат (тобто до кабінету заходиш, а підписати звіт не дає). Тут пауза для відповіді на питання, чому не через кабінет, чому не так, чому не отак. Відповідь: тому що. Я прийшла у відведені терміни, я склала звіт правильно, я маю повне право носити паперові звіти, якщо бажаю. І у мене повинні їх прийняти. 

Тоді все ж вирішила зателефонувати до контакт-центру податкової (0 800 501 007 з 10:00 до 17:00 (крім суботи, неділі та святкових днів), уточнити, бо Гугл та сайт ДПС про те, що паперові звіти не приймаються, нічого не знають, а сьогодні останній день подачі. У контакт-центрі мені сказали, щоб я йшла та здавала паперовий звіт, і що це, цитую "дуже довільна вимога з боку конкретних співробітників". Для інформації:

"Головне управління ДПС у Київській області нагадує, що згідно з п 49.3 ст 49 Податкового кодексу України від (далі – ПКУ) встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22.05.2003 №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05.10.2017 №2155-VIII "Про електронні довірчі послуги" (далі – Закон № 2155).

Я й пішла подавати звіт з ЄСВ та ЄП за рік – до податкової, де завжди спілкувалася з усмішкою. Переконана, що, якщо почну розмову з обгрунтованного пояснення (хоча співробітники мали би надати його мені, а не навпаки), то питання вирішиться. Ніт. З віконечка, де приймається звітність, мене направили до заступниці, нічо не знаємо.

Далі почався цирк. Заступниця говорила зі мною неприпустимим тоном, стверджувала, що звітність приймається лише в електронному вигляді. Тон трохи знизився, коли я пообіцяла, що звернуся до всіх відомих мені ЗМІ, якщо зараз у мене не приймуть ці нещасні звіти, і прокомунікую питання на всіх рівнях, доступних громадянам України для захисту прав. 

"А чого ви не друкованими літерами написали, як ми тут розберемо, що тут написано?". Питаю – а як же ви розбирали (а податкова – приймала) три роки до цього? Нагадую, що всі зразки у цій самій податковій (тобто за стіною у співробітниці) заповнені звичайним прописом, від руки, не друкованими літерами. Словом, пішло щось незрозуміле, аби не брати звіти.

Зрештою звіти прийняли. Бо пообіцяла викликати поліцію. Гаряча лінія Кабміну, куди можна звернутися зі скаргою на працівників державних інстанцій, також відома (до речі, її номер 1545). Як скражитися на на цей випадок і куди, я в курсі. Іронія в тому, що посилання на статтю 49 Податкового кодексу висить над тим самим віконечком, де приймають звітність...

Сумно, що в черзі були люди, серед них – люди старшого віку, яким відмовили так само, як мені, і вони навіть не думали боротися за себе. Чому подані в законний спосіб звіти не приймаються? "Ви розумієте, як важко вбити всі дані вручну в комп'ютер?!". "Це наші внутрішні розпорядження – не приймати паперові звіти". Серйозно? Внутрішні розпорядження вищі за Податковий кодекс?

Ця проблема набагато ширша, ніж здається на перший погляд. Громадяни України, зважаючи на совковий бекграунд, звикли, що об них витирають ноги. Ми йдемо до Європи, ми хочемо до НАТО, ми багато говоримо про комунікацію, повагу та гідність. Але ми постійно боїмося, що нас виженуть із кабінету. Ми дозволяємо говорити з нами, з нашими старими батьками, ніби прийшли просити милостиню.

Але ще на пероні у Дрогобичі, коли назавжди їхала зі Львівської  області, де після евакуації ми прожили майже рік, стоячи перед поїздом, я пообіцяла собі, що більше ніхто й ніколи в жодній інстанції не поводитиметься зі мною, як із не-громадянкою.

Захищайте свої права.

А чиновників дуже прошу запам'ятати, що навіть звичайна жінка, яка живе у смт, має ті самі права, що й решта громадян.