Поезія кінолога поліції Київщини потрапила в альманах "Наш край" (ФОТО)
Вірш кінолога поліції Київщини Крістіни Боярчук увійшов
до альманаху "Наш край"
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з покликанням на
спільноту "Поліція Київської області" у Facebook.
Молодший інспектор-кінолог Крістіна Боярчук
захоплюється поезією. Її вірші мають велику кількість прихильників та
друкуються в різноманітних літературних збірках.
Так, до Дня Незалежності України редакція
альманаху "Наш Край" обрала для друку поезію Крістіни про загиблого
воїна.
Наразі до друку готується ще один альманах
"Книга з ароматом кави", куди увійде поезія "Кава з
молоком".
У дописі йдеться:
Пропонуємо до вашої уваги поезію нашої колеги! Більше віршів Крістіни надруковані у Букнеті.
Кава з молоком
На світанку дівчина у полі співає,
Личко своє росою вмиває,
Щасливий є той, хто чує цей спів,
Він вмить набирає на цілий день сил.
Вона володіє неземною красою,
Та бачить її не дозволяє нікому,
Вітер волосся її розвіває,
Сонечко зайчики красуні пускає.
Щасливий є той, хто почує тей спів,
він вмить набирає на цілий день сил.
Після роботи і після двобою,
Милуються люди її добротою.
Пісня народ вмить звеселяє.
Від співу тривоги й печалі зникають.
Існує легенда, що зачарована дівка,
Хто побачить її тому буде гірко.
Одні кажуть-мавка, а інші-зла відьма,
При зустрічі з нею не допоможе молитва...
З двобою вертався козак молодий,
У поле чарівне він заблудив,
побачив дівчину, що пісню співає,
Присів на хвилинку, тай споглядає,
як в довге волосся квіти вплітає,
як сонечко зайчики з неба пускає...
Коли він дивився в її карі очі,
Вмить зрозумів, одружится хоче,
Підійшов до її без страху й сумніння,
-Чи станеш моєю навіки, дівчино?...
Здивована діва його новиною
- Я згодна стати твоєю одною,
якщо ти станцюєш зі мною гопак,
І згодився хлопець,-звичайно що так.
Вони танцювали аж до світанку,
на ногах в козака з'явилися ранки.
та дівчина невпинна немає утоми,
Тай хлопець щасливий, бо прийде додому,
З дівчиною милою, з неземною красою...
Танцювали невпинно три дні і три ночі,
вітер грає на скрипці, а сонце лоскоче...
Спиняє дічину козак молодий,
-Будь ласка, я хочу почути твій спів,
я стомився, я вже майже без сил.
Дівчина, можливо його б погубила,
та серце хлопця її полюбило.
Кава міцно його обіймала
і пісеньку добру йому заспівала,
чари зникали, розчиняється діва,
а з нею козак якого любила...
і в полі з'явилась вмить чиста склянка,
і поруч чарівна проста філіжанка...
З тих пір люди пісню чарівну не чують,
каву з молоком вони вранці смакують...
Козак і дівчина навіки разом,
а в нас є напій, що втамовує сон..
Крістіна Боярчук
Читати "Моя Київщина" у Telegram