Справа розробника НРК отримала новий поворот: суд став на бік Хакімова
Восьмий апеляційний адмінсуд задовольнив апеляційну скаргу громадянина росії Аслана Хакімова та скасував рішення Галицького райсуду Львова щодо його примусового видворення з України. Чи закінчилися на цьому митарства розробника НРК?
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із поклкианням на "Нація".
Аслан Хакімов, він же Руслан Хакімов, він же Руслан Пуптаєв у 2015 році втік до України з путінської федерації, нелегально перейшовши кордон. Відтоді мешкає на Львівщині, одружився на українці, у нього троє дітей. Був законослухняним громадянином, займався підприємництвом, заснував 5 ТОВ: «Гума Львів», «Гума Україна», «Баракат Україна», «Помста України» та «Кримська технологія». З початку повномасштабного вторгнення Хакімов активно підтримує Збройні Сили України, за власні кошти займається проєктуванням та створенням наземних дронів (наземних роботизованих комплексів — НРК) для потреб фронту. Його добре знають як конструктора і волонтера.
1 квітня цього року до його житла на Львівщині прийшли озброєні люди і повідомили, що він перебуває у міжнародному розшуку. У нього відібрали паспорт, телефони і силою відправили до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (ПТПІ). Державна міграційна служба клопотала про його видворення і Галицький райсуд Львова, навіть н6е спробувавши розібратися у ситуації, клопотання задовольнив. Хакімов оголосив голодування на знак протесту проти рішення сліпої української Феміди.
На підтримку Хакімова стали правозахисники, політики, військові. Попри значний суспільний розголос, державні органи наполягали на своєму: громадянин росії жив за підробленим паспортом і до того ж перебуває у міжнародному розшуку. А розшукувала його саме росія, про що чомусь ці державні органи не хотіли розповідати. Така їхня затятість посилила підозри, що за видворення Хакімова комусь із чинів в Україні могли з росії пропонувати гроші. Бо аж надто в чорних фарбах малювалася його біографія: у рф затриманий за розбійний напад, відсидів сім років у тюрмі, буцімто пов’язаний із терористами Ісламської держави, хотів втекти до Сирії, але не вийшло, і тоді оселився в Україні, де жив за підробленими документами.
Хакімов не заперечує, що перебував в ув’язненні, каже, що там його піддавали тортурам. Не заперечує і порушення міграційного законодавства, але пояснює: раніше Україна передавала росіянам їхніх громадян, які перебували в розшуку, тож боявся, що з ним учинять так само, і вирішив не легалізуватися. Каже: готовий понести відповідальність за порушення правил перебування, але в Україні. Тут йому загрожує або умовний термін, або штраф. У росії – смерть.
До своїх аргументів Хакімов додає ще один, дуже суттєвий: у 2024 році до нашої країни нелегально потрапив черкес Заур Шогенцуков, він виявив бажання вступити до легіону «Свобода росії» та воювати на боці України і навіть пройшов відбір, проте начебто за наполяганням спецслужб його туди не взяли. У серпні 2024-го, Шогенцукова затримали в Києві і відправили до депортаційного центру. Йому не поталанило, як Хакімову, котрого добре знали як розробника НРК, і депортували. Через три тижні після цього труп Шогенцукова віддали його рідним. Цю людину вбили двічі, спочатку байдужість української судової, правоохоронної і міграційної системи, а потім уже російські злочинці, які закатували чоловіка до смерті.
Взагалі, повна дичина, - Україна не має з росією дипломатичних відносин, це наш лютий ворог і при цьому продовжуємо видавати ворогові російських громадян, які з різних причин утекли в Україну. По кожному потрібне окреме розслідування й окреме рішення, але точно не видворення до росії чи до третіх країн, які просто віддадуть цих осіб росіянам. Якби справа Хакімова не набула політичного розголосу, його могли безжально депортувати, як зробили із Шогенцуковим.
В історії Хакімова ще не геппі-енд, міграційна служба жадатиме сатисфакції і подасть касаційну скаргу на рішення Восьмого апеляційного адмінсуду до Верховного Суду. Доки остаточного рішення нема, Хакімов залишатиметься в пункті тимчасового утримання для іноземців. Він звертався до міграційної служби щодо отримання міжнародного захисту, але там йому щоразу з формальних причин відмовляли у запуску процедуру.
Народна депутатка Софія Федина, яка була на судовому засіданні, повідомила цікаву деталь, - її здивувала поведінка представника СБУ. «Він із якимось особливим запалом доводив, що допомога Аслана українському війську – це нібито не волонтерство, а «благодійна допомога». І це при тому, що в матеріалах є подяки від українських військових частин, а окремі підрозділи були готові брати Аслана на поруки», - зазначила вона. Додамо: ставлення до Хакімова – маркер, за яким іноземні громадяни оцінюватимуть, чи варто пов’язувати своє життя і свій бізнес із цієї країною. Зараз і після війни. Справа не в тому, що він – громадянин росії, а в тому, як вперто представники нашої держави намагаються довести, що іноземцям тут – не місце.
Нагадаємо, що Бучанська громада вперше передала військовим комплекс STING для перехоплення ворожих дронів.
Читати "Моя Київщина" у Telegram
