#

День Державного прапора України - історія та сучасність

23.08.2021 12:42
День Державного прапора України - історія та сучасність
Фото з мережі Інтернет

День Державного Прапора Украї́ни — величне свято України, приурочене одному із її державних символів — Прапору України. Відзначається щорічно 23 серпня

23 серпня щорічно в Україні  відзначається державне свято – День Державного Прапора України, що є одним із офіційних державних символів суверенітету держави. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, які мають тисячолітню історію з часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. З історії України відомо, що національний символ не завжди був синьо-жовтим, що він декілька разів змінював своє забарвлення в залежності від періоду в часі та регіону держави. Добре знайомий на сьогодні український стяг вперше публічно вивісили 25 червня 1848 року на Ратуші у Львові, який тоді був у складі Королівства Галичини та Володимирії.

Також існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, тобто що всі лиха і нещастя у нашій державі через те, що український прапор перевернули. Артефакти часів УНР свідчать про те, що використовувалися обидва варіанти, але документально підтверджено, що 1918 року гетьман Скоропадський затвердив верхню синю смугу й жовту нижню на офіційному рівні.

Варто нагадати, що вперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті прапори публічно з'явилися в Києві, Одесі та Харкові 16 березня 1917 року. На фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті у підрозділах царської армії  також з’являються  українські прапори. З часу проголошення Центральної ради 17 березня 1917 в Києві починають публічно на державному рівні вивішувати українські синьо-жовті прапори. Перший Президент України Михайло Грушевський  своїм указом затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни. Саме під синьо-жовтими прапорами ішли в бій українські юнаки під Крутами та бійці Української Галицької армії, до речі,  синьо-жовтим був і прапор Західно-Української Народної Республіки.

Таке поєднання кольорів  у СРСР переслідувалося як небезпечний злочин.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»  надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під таким прапором зустрічають  іноземних гостей, складають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, він вивішується в ООН.

Державний прапор України офіційно затвердили як державний символ України 28 січня 1992-го. У серпні 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України».  Президентом України Віктором Ющенком цей указ було доповнено указом № 602/2009 «Про внесення змін до Указу Президента України від 23 серпня 2004 року N 987», де було затверджено підняття Прапора України у День Державного Прапора України і під час інших державних свят та  загальнодержавних заходів.

Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917-го, 1941-го та 1990-го року, три революції нашого часу: «на граніті»  та два Майдани, а нині ведеться війна проти російських агресорів на Донбасі та в Криму.

Розглянемо, що ж означають кольори українського стяга? Золотий, жовтий колір прапора символізує Творця, Бога-Отця і взагалі Вищу Духовність. Синій  символізує все земне, а також свободу вибору, якою  нас наділяє Творець. Наразі значення синього і жовтого кольорів на прапорі традиційно трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, та жовтого кольору  пшеничного лану – символу мирної праці й достатку. Впродовж історичних  подій та звершень національний прапор ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу.

Державний Прапор є символом країни у прагненні до миру, національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Сьогодні  по всій Україні здіймуться тисячі прапорів вільної незалежної України, як свідчення того, що  держава, попри війну,  впевнено будує своє майбутнє.

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Тетяна Іванчук
письменниця