Двоголова облрада: як довго Київщина витримає родину Гуньків

Колаж інформаційного порталу "Моя Київщина"

Політичні розклади на Київщині наочно демонструють абсолютно полярні кар’єри тих чи інших діячів. Одні з легкістю тримаються на плаву, досягають великих результатів. Інші – зникають так само швидко, як з’являються. "Моя Київщина" проаналізувала, чого не вистачає нардепу Анатолію Гуньку та його дружині, щоб утримати крісло голови облради надовго

Київська область складна насамперед через те, що тут відсутній адміністративний центр, а отже немає центру впливу як такого. Реформа децентралізації тільки посилила цю кризу, адже кожен голова громади відчуває себе удільним "царем", для якого обласна влада остаточно втратила авторитет. Місцеві політичні еліти давно звикли вирішувати питання між собою, незалежно від партійної приналежності. Кожен окремо взятий регіон Київщини має свої досить стабільні центри впливу, що не скажеш про область, де ситуація часто залежить від центральної влади.

Перебувати на посаді голови колегіального органу – досить непросто, як може здатися на перший погляд. Ідеальний варіант, якщо така людина однаково віддалена від усіх представників коаліції, але при цьому вміє домовлятися з лідерами фракцій. Ні для кого не секрет, що політичні сили розділяють між собою сфери впливу, але якщо це зроблено без урахування інтересів кожного, то сподіватися на стабільність не варто. Мабуть, найгірше, якщо шляхом інтриг і маніпуляцій посаду отримує професійний… "кидало" (особа, що не дотримується домовленостей): тоді сподіватися на конструктив точно не варто.

Якщо особистих якостей у лідера немає, тоді на допомогу прийдуть політичні, бізнесові чи зв’язки із силовиками (поєднання всіх трьох важелів впливу можна вважати ідеальним), що може частково компенсувати неповноцінність голови ради. Натомість довго терпіти слабку постать не будуть, а нинішній склад Київоблради рясніє сильними і самодостатніми персонами, які вже включилися в боротьбу.

Голови Київської облради за часів Зеленського

Варто згадати попередніх керівників облради, щоб зрозуміти, завдяки чому вони могли триматися при владі. Нагадаємо, що до Анатолія Гунька (хоча по документах головою ради є його дружина Наталія) цю посаду обіймав представник "Слуги народу" Олександр Скляров. Детально про нього, зв’язки та біографію ми подавали раніше, коли він був заступником голови Київської ОДА. Значний досвід роботи у різних структурах не допоміг Склярову зібрати навіть однієї сесії, тому його можна назвати лідером антирейтингу ефективності голів КОР за весь час. Головна проблема була в тому, що для Київської області він – абсолютно чужа людина, без необхідних зв’язків.

Хто керував Київською облрадою при Порошенку?

Парадоксально, але майже всю каденцію Порошенка у Київській області політичним процесом керувала опозиційно до нього налаштована "Батьківщина". Тоді з подачі лідера Київського обласного осередку партії Костянтина Бондарєва на посаду просунули абсолютно "нульову" Ганну Старикову, його помічницю у Верховній Раді. Особисто вона нічого не вирішувала, проте успішно крутила романи з колегами. Подейкують, що одного разу від кримінального переслідування її врятував інший депутат, який в силу своєї жадібності передав замість "мічених" доларів власні, але тільки половину суми. Коли до кабінету Старикової прийшли з обшуками, то знайти підтвердження її причетності до схем не вдалося.

Зрозуміло, що тоді все замикалося на Костянтину Бондарєву, який майже одноосібно керував облрадою. Його надмірна самовпевненість, зверхність у спілкуванні з депутатами обернулися знищенням коаліції на чолі з "Батьківщиною", яка місяцями саботувала проведення сесій, але саме його зв’язки дали змогу тримати Старикову на посаді так довго.

Під завісу президентства Порошенка головою КОР став представник "Радикальної партії" Микола Стариченко, який допоміг партії "Європейська солідарність" вийти з глибокої опозиції. Зауважимо, що вміння домовлятися з представниками місцевих еліт та тримати носа за вітром допомагало Стариченку завжди бути при владі. Щоправда, з політичного процесу він згодом пішов – і не за власним бажанням. Тоді ж лідер партії Олег Ляшко назвав Стариченка політичною проституткою. Останній, схоже, переграв сам себе.

Недовго після Стариченка у статусі в.о. голови облради була Тетяна Семенова – віддана представниця команди Порошенка. Вона була компромісною фігурою, без негативного бекграунду, тому й особливих проблем у роботі не виникало, тим більше що всі партії на той час почали активно готуватися до місцевих виборів.

За Януковича

Жорстка політика за часів президента-втікача Януковича мала свою перевагу – плинність кадрів була мінімальною, хоча градуси внутрішніх протистоянь не поступалися сьогоднішнім. Голова облради Олександр Качний перебував на посаді протягом усього часу домінування "Партії регіонів", із лав якої вийшов тільки в розпал Революції Гідності.

Оцінити його особистий вклад у забезпечення стабільної роботи ради складно, адже всі питання вирішувалися на вищому рівні. Проте набуті зв’язки дозволили йому повернутися до Київоблради в 2015 році, а вже 2020 року за партійним списком проросійської партії ОПЗЖ пройти до парламенту.

Після втечі Януковича допрацьовувала облрада без частини депутатів від "Партії регіонів", а головою обрали Миколу Бабенка. Цікаво, що навіть статус тимчасового голови облради не дозволив Бабенку переобратися депутатом колегіального органу в 2015 році. Завдяки підтримці олігарха Василя Хмельницького Бабенко став депутатом Верховної Ради в 2020 році від партії "Біла Церква разом".

"Папірєдніки"

Не менш яскравими були голови КОР і до 2010 року. Чого тільки вартують Володимир Майбоженко, Микола Приймаченко, Анатолій Засуха, Микола Баранюк, Василь Сінько та Іван Плющ. Кожен із них, зі своїми перевагами і недоліками, але дійсно були управлінцями і мали зв’язки в регіоні. Вони вміли консолідувати зусилля і не втратити посаду посеред каденції, насамперед завдяки своїм зв’язкам, авторитету та вмінню домовлятися з опонентами.

Що зараз?

Сьогодні ситуація складається таким чином, що до посади голови ради дісталися чужаки, які хоч і мають безпосередній стосунок до Броварів, але не до всього обласного контексту. В результаті підкилимних ігор нардепа Олександра Дубінського попередня коаліція зі "слуг", "Батьківщини" та ОПЗЖ не прожила й півроку, тому довелося шукати новий формат. Нічого кращого зліпити не вдалося, аніж солянку зі "Слуги народу", "За майбутнього" та "Євросолідарності". При цьому представники партії президента сторгували собі посаду голови, яка дісталася фактично Анатолію Гуньку.

Але чи зможе утриматися на посаді родина Гуньків? Навряд. Заперечувати їх політичні зв’язки марно, адже вони дійсно є. Щоправда вони орієнтовані не на Київську область, а Росію. Як відомо, у парламент Гунько потрапив за допомогою проросійського олігарха Віктора Поліщука, дружина якого є племінницею колишнього президента РФ Дмитра Медведєва.

Активізація Гуньків на Київщині призвела до того, що їм нагадали причетність до скандальної історії зі знищенням оборонного об’єкта національного значення – ДП "Радіопередавальний центр", де вже компанія Поліщука будує житлові комплекси, серед яких розпіарений "Madison Gardens". Хоча через недосконалу судову систему Гунько спростував свою причетність до цієї історії, але активісти вимагають повторного розслідування злочину Офісом Генпрокурора.

Компетентність Гунька як юриста теж не підлягає сумніву, адже йому з командою вдалося відстояти в суді позицію свого патрона Поліщука, якого називали організатором шахрайської схеми із банкрутування "Михайлівського". Як наслідок, держава втратила більше 1 млрд грн, а команда Зеленського продала франшизу Поліщуку, щоб той завів у парламент свого депутата.

Але такі розклади не влаштовують деяких  депутатів облради від "слуг", яким є не надто приємним сам факт керування проросійських політиків на Київщині. Якби не Дубінський, то Гунькам можна було б тільки мріяти про таке кар’єрне зростання, і тільки від нього зараз залежить, наскільки швидко цей формат коаліції себе вичерпає. Але єдине можна сказати впевнено: Київщина не той регіон, де будуть сприймати "ватників". Непродумані і спонтанні рішення Гуньків наводять на думку, що вони себе знищать без сторонньої допомоги, як це зробили із прес-службою облради кілька тижнів тому. Єдина надія у Гуньків – на Дубінського, який зараз завдяки переформатуванню виявився на коні. І розуміє – розвал чинної коаліції означає для нього остаточну втратою контролю над більшістю в облраді, яку він тримає за рахунок групи своїх депутатів в облраді…