Екологічна політика Київщини: чому підприємства в погоні за економічними здобутками забувають про навколишнє середовище

За своїм промисловим потенціалом Київська область входить до десяти найбільш індустріально розвинених регіонів України. Проте підприємства, які забезпечують цей показник, насправді завдають непоправної шкоди навколишньому середовищу. "Моя Київщина" вирішила з'ясувати, які ж з них несуть небезпеку для нашої області

Забруднене довкілля є однією з найголовніших причин виникнення тяжких хвороб та високої смертності. Серйозний вплив на здоров'я людей має чистота повітря. Щодня в атмосферу виділяється величезна кількість небезпечних речовин, які продукують різноманітні підприємства. Немалу роль в цьому відіграють застарілі технології, газоочисне обладнання та устаткування, на базі якого й функціонують підприємства. Багато з них уже не в змозі забезпечити дотримання встановлених законодавством нормативів граничнодопустимих викидів шкідливих речовин.

Одним із основних забруднювачів повітря нашої області вже довгий час залишається ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС, що знаходиться в Обухівському районі. Після виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, теплоелектростанція з потужністю 1 800 МВт є найбільшим енергогенеруючим об'єктом на території Київщини. До того ж вироблена станцією електроенергія надходить не лише в наш регіон, але й на Житомирщину та Черкащину. Наразі державі належить 78,3% акцій "Центренерго". І сьогодні компанія є найбільш підготовленим об’єктом для приватизації. Варто зазначити, що за останні роки її намагалися роздержавити щонайменше тричі, і востаннє в грудні цього року. Приватизувати її нібито збиралося оточення Петра Порошенка - зокрема, називали Ігора Кононенка та наближених до нього людей. Проте, коли вже, здавалося, все було "на мазі", за два дні до визначеної дати конкурс скасували.

Уже давно не є таємницею те, що підприємство значно перевищує допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу. Згідно з даними ГУ Держпродспоживслужби у Київській області, вони складають 82,8% (!) від усіх викидів промислових підприємств Київщини. Загалом це близько 37 найменувань забруднюючих речовин. У першу чергу, це відбувається через застаріле устаткування станції, яка будувалася ще в 70-х роках минулого тисячоліття, а також через економію на системах очищення. Зрештою, керівництво підприємства зовсім не приховує того, що наразі існує гостра потреба в реконструкції обладнання. Також викиди ТЕС негативно впливають на земну поверхню, зокрема ґрунт i рослинність. Адже, окрім диму з труб підприємства, який ми звикли вважати винуватцем всього, не меншу шкоду довкіллю завдають золовідвали (сховища золи станції, що працює на твердому паливі). У випадку Трипільської ТЕС – це місце вже настільки переповнене, що функціонувати далі просто не може – пил від нього забруднює повітря, підземні та поверхневі води.

Не меншу загрозу навколишньому середовищу несе й Іванківська ТЕС (ТОВ "Біогазенерго"), яку пов'язують зі скандальним бізнесменом і політиком Михайлом Бродським. Свого часу на біоекологічне підприємство, що мало виробляти "зелену", альтернативну енергетику – електрику за рахунок спалювання деревини, Європейський банк реконструкції і розвитку виділив близько 10 млн доларів. Проте вже під час будівництва було порушено багато норм, зокрема розмістили об'єкт за 40 км від Чорнобильської АЕС, у 3-їй зоні. Теплоелектростанцію прозвали "отруйним крематорієм", адже, подейкують, там щоденно спалюють сотні тонн лісу, частина якого є зараженою. Більше того, з радіоактивної деревини Біогазенерго продукує попіл, який потім використовується в землеробстві при вирощуванні овочів і злакових культур. Поліція задокументувала викиди золи на землях агрофірм з Бородянського і Макарівського районів Київської області. Окрім того, забруднення повітря  жителі Іванкова скаржаться ще й на неймовірний шум, який воно створює.

Також одним із основних забруднювачів в регіоні є ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ". Дана теплоелектроцентраль забезпечує підприємства Білої Церкви (зокрема, завод "Росава") технологічною парою, теплом та технологічною натрій-катіонованою водою. Окрім того, вона є єдиним виробником теплової енергії для одного з мікрорайонів Білої Церкви, в якому проживає 50 тис мешканців. І хоч там діє схема з відстоюванням і двоступеневою фільтрацією стоків, підприємство все одно несе немалу небезпеку для екології.

Страждають і жителі села Соснівка Макарівського району, яких вже більше десяти років отруюють гранітним пилом.  Мова йде про діяльність дробильного комплексу, що діє на території "Соснівського гранітного кар’єру" і знаходиться за 350 м до найближчих житлових будинків, що вже є порушенням законодавства, адже мінімальна межа має становити 500 метрів. Нічні землетруси, шум та смертоносна пилюка, що, як мінімум, провокує розвиток різноманітних легеневих захворювань – це поки що єдині привілеї, які отримують жителі регіону за сусідство зі смертоносним підприємством. До речі, пов'язують його з братами Буряками - одіозними екс-нардепами.

Ще одним із вагомих факторів негативного впливу на всі компоненти довкілля є відходи різноманітного складу. В цьому свого часу відзначилося ТОВ "Комплекс Агромарс" ("Гаврилівські курчата"). Минулого року жителі села Гаврилівка Вишгородського району почали знаходити залишки курей поблизу підприємства. Як виявилося пізніше, "Гаврилівські курчата" викинули 230 тонн мертвої курятини через поломку лінії з утилізації. Могильник розташувався за 1,3 км до найближчих житлових будинків. Тоді правоохоронці затримали екс-депутата від Партії регіонів Євгена Сігала та його дружину, які є власниками компанії. Ті, у свою чергу, звинуватили у всьому "Київобленерго", яке відповідало за поставки електроенергії. Мовляв, через їхню недбалість, у заводу була така кількість голів падежу, яку він просто переробити не міг. Але в обленерго, у свою чергу, заперечили всі слова і зазначили, що підприємство повинно було встановити автономні джерела резервного електроживлення, але не зробило цього попри численні рекомендації. Зрештою, власники агрохолдингу були звільнені під заставу.

До слова, це було вже не перше порушення підприємства. Згідно із законодавством, залишки забитої птиці повинні зберігатися на спеціальних майданчиках, обладнаних для запобігання попадання небезпечних речовин в ґрунт та водні об'єкти. Найчастіше для цього використовують бетонні сховища. Проте, схоже, у підприємства свої способи утилізації, які відкрито порушують санітарно-епідеміологічні норми та призводять до того, що землю, ґрунтові води та повітря отруюють азот, аміак, сірководень та інші небезпечні сполуки. Утім, дехто побачив в історії з "Агромарсом" руку конкурента - власника "Миронівського хлібопродукту" Юрія Косюка. Який у свою чергу, "відзначився" скандалами зі знищенням екології на Черкащині та Винничині.

Жителі Київщини скаржаться і на діяльність ТДВ "Узинський цукровий комбінат". Зокрема, вимагають закрити спиртовий цех, що знаходиться на території підприємства, і в якому виробляють етиловий спирт та біоетанол. Залишки від їх виготовлення провокують справжню екологічну катастрофу. Необлаштоване виробництво забруднює навколишнє середовище, а через неправильну утилізацію відходи зливаються у водні відстійники і на очисні споруди, які передбачені для переробки залишків цукрового буряку. Внаслідок цього жителі всіх прилеглих територій дихають небезпечними хімічними випарами та майже не мають придатної для пиття води. У людей збільшилась кількість легеневих та алергічних захворювань. Власники заводу - сімейство Мойсеєнків - мають вкрай негативну репутацію в регіоні і на відріз відмовляються йти на компроміси.

Потерпають від скидів промислових підприємств водні об'єкти. Забруднення водоймищ недостатньо очищеними зворотними водами через незадовільний технічний стан очисних споруд – одна з найактуальніших екологічних проблем області. Для прикладу, минулого року скандальна історія розгорілася навколо ТОВ "Камелія". Мешканці села Княжичі вже не раз зверталися до державних органів з вимогою перешкодити забрудненню ґрунтових вод та колодязів підприємством. Тоді з'явилася інформація про те, що господарство у розсаднику для швидкого росту квітів застосовує шкідливі заборонені хімічні пестициди: нитрофен, демитан, фосбецид, базудин, пегас та інші. Окрім того, громадою було виявлено трубопровід, за допомогою якого з території "Камелії" відпрацьована вода, очевидно з рештками цих мінеральних добрив, потрапляла у місцеву водойму. Варто зазначити, що нітрати в організмі значно підвищують ризик розвитку злоякісних утворень та проблем із серцево-судинною системою. Наразі товариство є одним із лідерів на ринку вирощування та продажу квітів. У власності компанії перебуває 11 гектарів теплиць у Броварському районі.

Як бачимо, в погоні за новими здобутками в галузі промисловості підприємства нашої області дуже часто забувають про те, наскільки важливим є безпечне навколишнє середовище. Але індустріалізація не перепона на шляху до чистого довкілля. І це вже продемонстрували найбільш розвинуті країни світу. Чому ж це заважає нам? Ефективна екологічна політика, як самих підприємств, так і в цілому держави – це те, що має стати правилом, а не винятком. Для забезпечення результату достатньо було б створити ефективну систему моніторингу забруднення навколишнього середовища, модернізувати промисловість у напрямку зниження негативного впливу на довкілля та забезпечити негайне та дієве реагування на порушників. Наразі заходи, які використовуються для запобігання та боротьби із забрудненнями, є недостатніми. Хоча наше суспільство все активніше намагається цьому протидіяти. Залишається лише сподіватися, що найближчим часом влада теж відкриє на це очі.

Євгенія Любомирська, "Моя Київщина"