Київщина історична: Васильківський район

Фото з мережі Інтернет

«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою «Київщина  історична». Бо хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. На черзі – історія створення, минуле та сучасне Васильківського району

За архівними даними Васильківський повіт згадується ще в 1782 році при створенні Київської губернії. Археологічні знахідки свідчать, що вже в IV—III тис. до н. е. на території району були поселення представників трипільської культури. Також відомі численні пам'ятки епохи бронзи (II тис.до н. е.) поблизу населених пунктів Застугна, Погреби, Глеваха, Іванковичі, Лосятин, Мар'янівка. На берегах Стугни залишились скіфські пам'ятки. На території Васильківщини скіфи залишили рештки поселень та загадкові кургани — могили: «Чортиха», «Переп'ятиха», «Три брати» (с. Погреби, с. Мар'янівка, смт. Глеваха).
Поселення (городища) наступних культур часто успадковували місця розташування попередніх. На території району в долині р. Стугни знайдені поселення ранньослов'янських зарубинецької (II ст. н. е.) та черняхівської (IV ст. н. е.) культур. Вони знайдені поблизу Гребінок, Великої Вільшанки. У літописах XI століття згадуються загадкові Змієві вали. Ці вали (насипи висотою 6-8 м і шириною 14-16 м) простяглися через всю Україну на межі лісу і лісостепу як захисні споруди.
Козацькі поселення цього часу на Васильківщині були в с. Рославичі та с. Лосятин. Підтвердженням цьому є городище «Замковище» на р. Рут, нині р. Протока, в с. Лосятині. З покоління передається легенда про те, що саме тут існувало козацьке укріплення. Крім того, в с. Рославичі був мідний церковний дзвін, подарований рославицьким козакам гетьманом М.Потоцьким.

Саме  з Васильківщини  почалося  Повстання Південного товариства декабристів проти царського режиму  у  1826 році, яким керував  лідер товариства , начальник Васильківської управи, командир батальйону Чернігівського полку, підполковник  Сергій  Іванович Муравйов-Апостол, нащадок українського гетьмана Данили Апостола.
У липні 1921 року Васильків віднесено до категорії селищ міського типу, в 1923 році він став райцентром.
Після закінчення громадянської війни трудівники Васильківщини активно включилися у відбудову народного господарства. Населення краю займалось переважно хліборобством, торгівлею, ремісництвом, значна частина працювала на державному шкірзаводі м. Василькова. Широкого розвитку в районі набуває кооперативний рух, розвиваються освіта та культура. Історія цього періоду Васильківщини наповнена і трагічними сторінками: сталінськими репресіями, голодомором 1932—1933 років.
У роки німецько-радянської війни 1941—1945 років значна кількість жителів району брала участь у бойових діях. У листопаді — грудні 1943 року Васильківський район визволено від німецьких військ.
Нині Васильківський район за своїми соціально-економічними показниками, промисловим потенціалом та сільськогосподарським комплексом є одним із найрозвиненіших регіонів області. Населення району складає майже 58  тис. осіб.

На гідному  рівні  в районі охорона культурної спадщини, музейна та бібліотечна справа, туристична індустрія,  проведення  різноманітних  культурно-мистецьких заходів. На  теренах району відбуваються  такі  конкурси та фестивалі:
Всеукраїнський мисливський фестиваль;
Лірературно-мистецький фестиваль  Поезія Лелечого поля»;
Фестиваль- свято танцю «Волошкове поле»;
Мистецький фестиваль «Таланти Васильківщини»;
Фестиваль « Об’єднані  Україною»;
Фольклорно-етнографічний фестиваль «Етнофест»;
Регіональний профорієнтаційний фестиваль «ПРОФFESTOK»;
Фестиваль  з черлідингу та ін.

Район багатий  історичними  пам’ятками та визначними місцями. До них належать:
Бюст Івана Семеновича Козловського (с. Мар'янівка)
Залишки скіфських курганів (с. Крушинка с. Мархалівка)
Змієві вали (с. Велика Бугаївка)
Залишки скіфських курганів (с. Іванковичі)
Залишки Змієвих валів
Квітковий годинник «Годинник вічності» (с. Ковалівка)
Курган «Переп'ятиха» (с. Мар'янівка та навколо села)
Музей-садиба меморіальний І. С. Козловського(с. Мар'янівка)
«Омелькова гора» Пам'ятка природи  (c. Велика Солтанівка)
Пам'ятник Петру Могилі (с. Ковалівка)
Погруддя Героя Соціалістичної Праці — Диптан Ольги Климівни (с. Кодаки)
Погруддя Виштак Степаниди Демидівни (с. Лосятин)
Свято-Покровська церква (смт. Гребінки) 1999 р.
Стугнянсько-Ірпінська ділянка оборонної лінії (між селами Хлепча і Плесецьким)
Церква Онуфріївська 1705 р. (с. Липовий Скиток)
Церква Покрови Богородиці 2004 р.(с. Мар'янівка)
Церква Пресвятої Трійці (с. Вінницькі Стави)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Ковалівка)
Миколаївська церква (дер.) (с. Мала Солтанівка)
Церква Різдва Богородиці (дер.) (с. Тростинка)
Михайлівська церква (с. Кожухівка)
«Васильківські Карпати», заказник ландшафтний (Великобугаївська, Гвоздівська, Крушинська, Рославичівська сільські ради)
Невідомщина, заказник ландшафтний (Великосалтанівська сільська рада)
«Ковалівський яр», заказник ландшафтний (Крушинська сільська рада)
«Дзвінківський», заказник лісовий (Дзвінківська сільська рада)

Яскраву  сторінку  в історії району  по праву  займає український  професійний  футбольний  клуб "Колос" (Ковалівка) — , який  представляє село Ковалівку Васильківського району Київської області.  Клуб виступає у Прем'єр-лізі чемпіонату України. Заснований у 2012 році. Срібний призер першої ліги 2018/19, переможець другої ліги 2015/16. Клуб тричі ставав чемпіоном Київської області, тричі — володарем Суперкубку Київщини (у 2012, 2013 та 2014 роках) й один раз виграв Кубок області  (у 2014 році). Домашні матчі клуб проводить на стадіоні «Колос» села Ковалівка, місткість якого становить 1850 глядацьких місць. Посаду президента клубу обіймає Андрій Засуха , головний тренер — Руслан Костишин, капітан команди — Віталій Гавриш.