Місцеві вибори: замість ротації влади матимемо консервацію ситуації

Фото з мережі Інтернет

Більшість незалежних політиків, лідерів громадської думки та експертів із виборчого права з помітною тривогою сприйняли поправки до виборчого законодавства, прийняті парламентом на початку червня

Вочевидь, шанс уникнути нерівних умов для незаангажованих на партійних групах нових лідерів після остаточного голосування у Верховній Раді залишається мінімальним.

А загалом електоральний егоїзм- родова риса вітчизняного політикуму, причому незалежно від того, якого рівня електоральна кампанія попереду- президентська, парламентська чи місцева.

Помічено, що протягом трьох десятків років відновленого вітчизняного парламентаризму щоразу покращувачі  виборчих правил- парламентська більшість (формалізована коаліція чи ситуаційна більшість) встановлює такі правила гри, які вигідні для консервації панівного становища, як кажуть там, де народився афоризм- «Парламент- не місце для дискусій»: «точка зрения определяется местом сидения».

А оскільки умонастрої людей, хоч поступово, але змінюються , враховуючи кон’юнктуру поточного моменту та соціологію,  законодавці періодично змінювали правила гри перед виборами,-  під себе улюблених...

Аби досягнути стабільності у правилах та принципу справедливості у проведенні виборів правники давно виступали за кодифікацію виборчого законодавства. Перший проєкт, розроблений юристом Юрієм Ключковським, був зареєстрований у Раді ще дюжину років тому, але до голосування за нього в залі тоді не дійшло. І лише наприкінці минулої каденції дещо осучаснений Виборчий кодекс, в авторстві екс-спікера Андрій Парубія, Олександра Черненка та Леоніда Ємця був прийняти з великими труднощами.

Після останніх парламентських виборів монобільшість партії-переможця «Слуга народу» суттєво змінила цей документ та інші закони, що супроводжують проведення виборів  в країні.

Тож після розгляду на профільному комітеті та голосування у залі законопроєкту за № 3485 з’ясувалося, що  передбачається коригування більш, ніж 200 з 289 статей Виборчого кодексу. Тож виникає закономірне питання: що більше домінує у ініціаторів змін: інтереси пересічних виборців, територіальних громад чи кланово-партійних груп?   

Насамперед передбачається те, що в обласні та міські ради з кількістю виборців більше 15 тисяч вибори пройдуть за пропорційною системою з відкритими виборчими списками кандидатів у депутати в територіальних округах. Участь у розподілі мандатів зможуть взяти лише ті партії, які отримали 5% голосів виборців і більше.

Нагадаємо, що раніше така кількість була встановлена для населених пунктів з числом виборців понад 90-та тисяч виборців. У практичному сенсі у київському регіоні вона стосувалася лише міста Біла Церква. Новація суттєво змінює політичний пейзаж краю, роблячи його залежним від партійних лідерів, бо  накидає шлейф  штучного партійного будівництва на більшість міст та ОТГ області. На думку мережі ОПОРИ, зниження порогу застосування пропорційної виборчої системи для міст з чисельністю виборців 15 тисяч і більше може обмежити право брати участь у виборах кандидатів, які могли раніше балотуватися шляхом самовисування.

Асоціація міст України не підтримала поправки до виборчого законодавства, бо вважає, що тотальна партизація місцевих небезпечна, оскільки не тільки обмежує права громадян висувати себе як кандидата у депутати зі своїми ідеями і баченням розвитку відповідної громади, але й встановлює партійну залежність кандидата від політичної програми партії.

Таким чином обмежується можливість для кандидата об’єднувати навколо себе і своїх ідей людей, оскільки ідеї буде генерувати партія по вертикалі, а потенційні кандидати змушені обирати партію, адже в іншому випадку не зможуть реалізувати себе на користь громади.

У прийнятій Асоціацією Заяві перераховані і ризики, які ховаються у разі запровадження запропонованих змін:

- більший відсоток спотворення результатів волевиявлення громадян через складну систему підрахунку голосів;

- зменшення особистої відповідальності депутата, обраного за списком, оскільки його діяльність має «вписуватися» у політику партії;

 - закладання потенційного внутрішнього конфлікту між депутатами за партійною ознакою, який може стати підставою для недієздатності представницького органу.

Ще більш залежними незалежних лідерів від партій та місцевих товстосумів стає механізм грошової застави, яка повертається  партії або кандидату-самовисуванцю, якщо їх обрали за результатами виборів. В інших випадках гроші повертаються до відповідного бюджету. Однак та ж ОПОРА пропонувала законодавчо гарантувати повернення грошової застави не лише прохідним партіям і кандидатам, а й суб’єктам виборчого процесу з певним відсотком підтримки виборців.

Питання руба: уявимо, що популярний незалежний  активіст пройшов до ради чи у керівники органу місцевого самоврядування завдяки партійному «паровозу» та спонсорству якогось із забудовників при внесенні застави та проведення агітації. Що залишиться від його незалежності в ході обговорення земельних, майнових  та інших питань?

Політолог Віктор Таран, оцінюючі запропоновані зміни,  так охарактеризував передвиборчу готовність суб’єктів виборчого процесу у своєму Фейсбуці: «Найближчим часом у містах із чисельністю від 15 тис. виборців розпочнеться масова "розпродажа" партійних франшиз. Офіси всіх рейтингових партій "продаватимуть" "ліцензії на право балотуватися". Причому продаватимуть дорого. За таких обставин про якісний склад майбутніх місцевих рад можна забути. У Раду прийдуть "рєшали", які матимуть одну мету – відбити гроші, які вони віддали за право балотуватися.

Багатьох експертів також засмучує неможливість одночасного балотування на депутатський мандат різних рівнів  та на посаду керівника населеного пункту. З огляду на запеклість боротьби за крісло мера, це не дає можливості популярним керівникам громад зберегтися у місцевому політикумі (мандат депутата міської ради) , якщо він отримає, скажім «срібло» на виборах мера.

Нагадаємо, що ще весною група експертів оголосила про створення моніторингової ініціативи «25 жовтня» , метою якої є періодичний аналіз ситуації, пов’язаний з місцевими виборами. На останній прес-конференції цієї групи вже згаданий вище народний депутат VIII скликання (який свого часу очолював і Комітет виборців України)  Олександр Черненко зауважив, що в Україні події, спрямовані на майбутні вибори, у нас завжди стартують із певними законодавчими неузгодженостями. «Але ще ніколи цей туман не був таким густим», – відмітив політолог, і зауважив, що залишилось менше трьох місяців до старту кампанії, а Виборчий кодекс і досі – на етапі змін.

«Я думаю, що друге читання буде не раніше середини липня, тобто за півтора місяця до старту кампанії. Інша проблема – незакінчені зміни до адміністративно-територіального устрою. Це накладає певний відбиток на перебіг процесів у регіонах», – констатував Черненко.

Говорячи про  примусову партизацію виборчого процесу, експерт зауважив: « Це подається ніби під гаслом партійного структурування, але ми розуміємо, що партії на місцях слабкі, фактично їх взагалі немає. І такий різкий перехід до доволі складної виборчої системи буде псевдопартійним будівництвом».

До речі, така впертість «Слуг народу» у відстоюванні норми зменшення партійного обраннія у містах з 90 тисяч виборців до 15-ти обумовлена практичною відсутністью партійних структур на місцях та невдачею президентської партії на виборах депутатів та голів ОТГ на місцях, де більшість переможців   на Київщині були представниками «Батьківщини», «Європейської солідарності». Останні розраховують на прихильність свого ядерного електорату, партія ж влади буде намагатися підбирати тих, хто має шанси скласти їм конкуренцію. Такий собі мовчазний «договірняк».

Між іншим, у середу відбулася друга прес-конференція обласної організації «Слуги народу», на відміну від першої з двовладдям вже покінчено і очолив її нардеп від 94-го виборчого округу Олександр Дубінський, про що «Моя Київщина» вже писала.

Оголошене керівниками монофракції попереднє анкетування бажаючих йти до влади від «Слуги народу» з майбутніми внутрішніми партійними праймерізами, апеляція до діджилітації виборчого процесу не повинні затуманити головної мети партії влади: закріпитися і на місцевому та регіональному  рівні всерйоз та надовго, принаймні і для того, аби за допомогою майбутнього потенційного адміністративного ресурсу, продовжити свою монополію і на рівні центральної влади.

Між іншим, ще до початку карантину в облраді проводився семінар щодо практичної реалізації Четвертого тому Виборчого кодексу, який власне і присвячений проблематиці місцевих виборів.

Ще тоді присутні звернули увагу, на те, що система відкритих списків передбачає доволі складний процес голосування і складний процес підрахунку голосів, що може розтягнути підрахунок навіть не на 2-3 дні, як бувало досі, а набагато довше, а це відкриває простір для фальсифікацій, що укупі із застосуванням брудних технологій, різного роду провокацій та прийомів політичного тролінгу може суттєво викривити волевиявлення виборців.

Або, навіть якщо уявити, що все відбудеться чесно,   то якою буде ціна питання? Вже згадана громадська структура Асоціація міст України звернула увагу і на той факт,  якій мало хто помітив, а саме на суттєве збільшення витрат місцевих бюджетів на організацію та проведення місцевих виборів.

Виявляється, на місцях передбачено створення представництв ЦВК (органу державної влади) та покладання  на місцеве самоврядування обов’язку з їх матеріально-технічного забезпечення без компенсації з держбюджету.

Вносяться зміни до ст.35 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», ст. 73 Виборчого кодексу України, якими передбачено обов’язок органів місцевого самоврядування забезпечувати представництва ЦВК приміщеннями та обладнанням, необхідним для їх функціонування.

Але перекладання на місцеві бюджети фінансування виборчих комісій без компенсації витрат з держбюджету призведе до додаткових витрат місцевих бюджетів, а це в свою чергу  спричинять недофінансування місцевих соціальних програм через перерозподіл коштів на забезпечення виборів (облаштування, безпека, технічне забезпечення комісій).

А може для економії державних коштів, нам слід рухатися до самоврядування тільки на двох рівнях громади та області, за ліквідації проміжної районної ланки, як пропонують окремі політики та експерти?

До речі, на початку весни Президент України Володимир Зеленський заявив про «хитрозробленість» партій, які хочуть змінити законодавство перед виборами. А чи не варто цій докір адресувати і рідній партії?

Між іншим, у четвер 18-го червня Верховна Рада у першому читанні розглядатиме  так званий закон про народовладдя. Щодо процедури його розгляду  лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко нещодавно заявила: «Влада рік не вносила закону про референдум. Землю виставили на розпродаж, стратегічні об’єкти також – у людей ніхто їхню думку навіть не запитав. А тепер президент вносить закон про народовладдя через всеукраїнський референдум, в якому скасовує право людей ініціювати його з найважливіших питань», – зазначила лідер «Батьківщини», нагадавши про існуючу в Конституції норму, що люди за своєю власною ініціативою можуть проводити референдум, якщо зібрано три мільйони підписів.. В новому ж документі президент вказав, що тільки він своїм указом може оголошувати референдуми, які стосуються прав людей, закріпивши право указом проводити референдуми, коли він захоче», – додала вона.

Важко також не погодитись з думкою Людмили Заглади, яка зазначила, що «Державна машина, прийнята і обкатана в демократичних державах, багатьом здається неповороткою, але ця удавана неповороткість обумовлена наявністю запобіжних механізмів, які не дають можливості скотитися від демократії до охлократії, а звідти — прямий шлях до диктатури. У нас парламентсько-президентська республіка, а всеукраїнський референдум дає реальну можливість обійти парламент і скасувати ухвалені ним рішення.»

У цьому контексті, важко не пригадати диктаторські спроби Наполеона, Муссоліні і Гітлера, прикритися народним плебісцитом, як це має невдовзі зробити і Путін у Росії.

Щодо правок до виборчого законодавства. Їх мають прийняти до кінця нинішньої сесії, оскільки до офіційного початку виборчої кампанії залишилося обмаль часу. І хоча в недавньому інтерв’ю для «Моєї Київщини»  депутат-мажоритарник з 95-го виборчого округу Олександр Горобець, висловив надію, що  «до другого читання законопроєкт може бути доопрацьованим, тож не виключено, що деякі  з  пропозиції експертного середовища будуть враховані», експерти продовжують перебувати у скепсисі.