Народний депутат Павло Різаненко: Були кадрові помилки, але не робилися висновки

Павло Різаненко, народний депутат України від 97-го виборчого округу – досить помітна фігура у вітчизняному політикумі. Не так давно він публічно заявив, що втретє готовий поборотися за мандат народного обранця від свого округу, а днями ЦВК зареєструвала його кандидатом у народні депутати України.

- Пане Павло, дострокова виборча кампанія у розпалі, зараз завершується реєстрація  кандидатів-мажоритарників, позаду й низка партійних з’їздів. Позачергові парламентські вибори – менш ніж через місяць, але хотілося б спершу обговорити з вами підсумки попередньої  виборчої кампанії. Маю на увазі – президентську.

У соцмережах хтось пожартував: «У Росії забули, що таке другий тур президентських виборів, а у нас - другий президентський термін». На тлі масового зубожіння людей екс-президенту Порошенку об’єктивно  важко було перемогти, тим не менш що, ще, на вашу думку, завадило йому залишитися главою держави на другий термін?

- Якщо відійти від медійної мішури, то звичайно були помилки, у тому числі кадрові. Часто не робилися вчасно відповідні висновки, це лише погіршувало ситуацію. До того ж все це відбувалося на тлі проблем з комунікаціями, коли позитивні в цілому процеси в тій же децентралізації, зміни в армії, або у зовнішній політиці (єдиний фронт дипломатичного протистояння Кремлю – дійсно заслуга Порошенка) не доходили до потенційного виборця, а контр-пропаганда з олігархічних джерел Коломойського і Фірташа – була більш ефективною. І підтримка виборців новообраного президента Зеленського у другому турі – це не стільки заслуга його команди, скільки – фіксація факту незадоволення людей існуючим станом справ.

- Ви особисто другий термін у парламенті…

- Але перший термін, давайте згадаємо, був не повний за строками. Я входив до фракції партії «УДАР», яка після виходу з тодішньої коаліції і призвела до дострокових виборів восени  2014-го. Зараз «УДАР» на вибори не йде …

Після спілкування з виборцями я прийняв для себе рішення - знову балотуватися за 97-м  виборчим округом, куди входять місто Бровари, місто Березань, Баришівський район та більша частина Броварського району. Я обидва рази обирався по цьому мажоритарному округу, не ховаючись за спинами лідерів в партійному списку. Водночас політика – це командна «гра». Тому бачу своє парламентське майбутнє у фракції партії розумних реформ, партії змін Святослава Вакарчука «Голос». Бачу в цій команді майбутнє, інтелектуальний потенціал для розробки важливих програм та законопроектів, а головне - волю до рішучих дій.

- Ви у парламенті, окрім інших своїх функцій, входите до спеціальної комісії з питань приватизації…

- Так, ця єдина постійно діюча комісія у Верховній Раді, що здійснює парламентський контроль над цими процесами. Це не галузевий комітет, де попередньо розглядаються законопроекти, перед тим, як вони виносяться до сесійної зали для голосування, а її місія -  контроль над діями органів влади, залучених до  процесів приватизації.

-Так склалося, що приватизація в нас розглядається не стільки як пошук ефективного власника, скільки як додаткове джерело поповнення бюджету…

- Разом  з тим, мусимо констатувати, що починаючи з 2014-го року, приватизація в нас не відбувається, хоча щороку в дохідну частину бюджету закладаємо 15-17 млд. запланованих надходжень… Чому так сталося? Насамперед, що в умовах військового протистояння України з Росією інвестори не дуже поспішають вкладати сюди гроші.  Плюс відсутність політичної волі у середині країни до стимулювання процесу приватизації…

Разом з тим варто зазначити, що починаючи з минулого року, активно розпочався процес малої приватизації через механізм «Prozorro», що серед іншого призвело до поповнення держбюджету на суму понад мільярд гривень.

- Уряд Гройсмана дуже пишається своїми досягненнями у сфері фінансової децентралізації, хоча від деяких політиків та експертів доводилося чути нарікання на хід цього процесу.

- Поряд з позитивними змінами у військовій сфері, децентралізація – це дійсно чи не найуспішна реформа, яка нині впроваджується. До того, як стати депутатом у Верховній Раді, я був депутатом Броварської міської ради і спостерігав, як керівники міст були прохачами в органів влади вищого рівня для здійснення елементарних програм соціального розвитку.

Вперше за усю історію центральна влада поділилася своїми повноваженнями та ресурсами, дозволивши на місцях автономно приймати рішення. Для порівняння: з 2013 році бюджет Броварів становив приблизно 260 млн грн., а нині - понад 1.3 млрд грн. Раніше ж всі ресурси були сконцентровані в Києві. Але справа не тільки у фінансах, але і у повноваженнях. Відбулася кардинальна зміна відносин між державою та місцевими громадами. Ну, не може той же Мінрегіонрозвитку вирішувати – де на місцях що витрачати. Раніше переважна частка соціальних програм була розподілена на Донецьк , Луганську області та на АР Крим…

- Чому на Київщині цей процес дещо пробуксовує?

- Дійсно, у нашому регіоні темпи утворення ОТГ – нижчі, ніж у багатьох сусідніх областей. Причина цього – надмірна політизація, вірніше – пол.ітичне протистояння між гілками влади. Існуюча донедавна більшість в облраді, яка знаходилась під впливом «Батьківщини», у штики сприймала усі ініціативи, які йшли з боку центральної влади. Причому стосувалося це, в тому числі, і питань затвердження галузевих регіональних програм розвитку.

Але якщо проаналізувати процес утворення ОТГ на моєму виборчому окрузі, то тут очевидний певний прогрес. У 2015 році була утворена Калитянська  громада, у 2017 – Великодимерська громада, торік подібні об’єднання відбувалося і у місті Березань та у Баришівському районі. В останньому – процес практично завершений – утворені два потужних ОТГ і залишилося лише два села, які ще не визначилися із форматом свого майбутнього об’єднання.

Причому,  за  власними доходами на душу населення Великодимерська громада очолює всеукраїнський рейтинг. Тут варто зазначити, що фінансове благополуччя громад залежить від кількості бюджетоформуючих утворень. У піонерів процесу Калитянської громади, виникли певні проблеми, коли на базовому господарстві, що спеціалізується на вирощуванні свиней,  трапилась епідемія африканської чуми.  Проблема поглиблювалися і через особистий конфлікт екс-голови ОТГ з депутатами новоутвореної ОТГ. Напроти – існування Баришівської та Березанської громад, які не можна назвати занадто  заможними, свідчить, що плюси від децентралізації очевидні, адже вони самостійно утворили свої виконавчі органи і стали незалежними від райдержадміністрацій в прийнятті управлінських рішень.

- Які найбільші проблеми, на вашу думку, існують на Київщині?

- Кожна проблема містить у собі певні можливості.  Щодо нашої області – вона досить різноманітна, і неможна при столичні райони порівняти з віддаленими. Мої Бровари можна вважати сателітом столиці, оскільки ледь не половина його мешканців працює або навчається у Києві. А вже у мешканців тієї ж Баришівки, яка також входить до мого виборчого округу, трохи інші пріоритети. А загалом столичний регіон, безумовно, має переваги у потенціалі залучення інвестицій. Головне їх залучити…

- У парламенті утворено неформальне міжфракційне б’єднання  депутатів, пов’язаних з нашим регіоном, Але чомусь не дуже потужно воно про себе заявляє…

-Я б не сказав, що інші земляцькі депутатські об’єднання занадто вже активні. Щодо Київщини – тут на депутатську єдність у вирішенні спільних проблем явно наклався той конфлікт, який існував між облрадою та облдержадміністрцією. Подібне політичне протистояння призвело до того, що значний потенціал можливостей в реалізації окремих програм розвитку регіону так і не був реалізований.

Олександр Воронін, «Моя Київщина»