Розширення меж Києва: експерти про створення столичної агломерації

Обговорювалося питання розширення Києва

У пресцентрі "Інтерфакс-Україна" відбулося засідання дискусійного клубу "Столичний регіон", присвячене актуальній темі – перспективам розширення меж столиці. Захід організували інформаційне агентство "Моя Київщина", Інститут української політики, благодійний фонд "Українська Громада" та соціологічна компанія "Актив Груп"

Серед учасників: депутат КОР, паралімпієць Олег Іваненко; голова правління Інституту української політики, політичний консультант Олексій Усачов; соціолог, засновник компанії "Актив Груп" Андрій Єременко; радник Асоціації міст України, експерт із питань місцевого самоврядування Іван Фурсенко; голова с. Коцюбинське Сергій Даніш; заступник голови КМВА Ігор Рева; начальниця відділу земельних відносин Київської ОДА Світлана Дахно.

Із одного боку, розширення меж столиці може стати поштовхом для оптимізації інфраструктури, покращення транспортної логістики, економічної інтеграції та ефективнішого управління. Із іншого – громади побоюються втрати автономії, зростання соціальної напруги та хаотичного розвитку без врахування локальних інтересів.

Присутні обговорили проблеми розвитку столичної агломерації, зокрема можливість адміністративного розширення Києва за рахунок прилеглих територій. На початку дискусії прозвучала критика на адресу Київської влади. Модератор заходу та голова правління Інституту української політики Олексій Усачов заявив, що столиця системно уникає відкритого діалогу з громадами, які межують з Києвом.

Мерія Кличка і його команда не налаштована на діалог, ігноруючи такі засідання.

Він також пояснив причинно-наслідковий зв’язок: через обмеження норм забудови в межах Києва, зокрема неможливість збільшення щільності та висотності через дефіцит зелених зон, столиця зацікавлена в приєднанні прилеглих територій. Це, на його думку, відкриває нові можливості для забудовників, але відбувається без врахування позиції самих громад. Зокрема, Олексій Усачов навів приклади вже приєднаних до Києва територій, як-от Жуляни. Колись заможне, самодостатнє, із розвиненою ще в радянські часи інфраструктурою селище, яке після входження до складу столиці значно втратило темпи розвитку.

Селище Жуляни було заможним, самодостатнім, перспективним. Після приєднання до Києва немає ані доріг, ані освітлення, ані інфраструктури. Жуляни завжди сприймалися як далекі околиці, куди за залишковим принципом виділялися лише копійки. І найголовніше – селище ніхто не представляв і не представляє зараз в Київраді.

– зазначив Олексій Усачов.

Цей коментар задав тон подальшій дискусії, у якій питання прозорості, рівноправності та поваги до самоврядних громад стали ключовими. Серед громад, що давно чинять спротив приєднанню до столиці, – Коцюбинська. Селищний голова с. Коцюбинське Сергій Даніш наголосив на відсутності конструктивного діалогу з Києвом та зауважив, що столиця давно рахує селище своєю територією, натомість не може запропонувати, а відповідно й гарантувати ані оптимізацію інфраструктури, ані інших аспектів розвитку громади.

Якщо Київ хоче нашу територію, наших людей, то, певно, він має щось нам запропонувати. Але, коли рішенням Київради було приєднати с. Коцюбинське до столиці, то приєднання обійшлося б нуль гривень. То про які школи, садочки і розвиток може йти мова? Діалогу на сьогодні немає. Натомість в інших країнах світу агломерація – це насамперед співпраця. Ми зверталися до Київської влади, і рада проголосувала, щоб створити робочу групу, напрацювати дорожню карту і зробити правильну співпрацю. На що ми отримали відповідь: "Київська влада не вбачає в цьому потреби".

На прикладі с. Коцюбинське депутат Київської обласної ради Олег Іваненко зазначив, що  агломераційна політика жодним чином не може будуватися на односторонніх рішеннях. Плідна співпраця між великою і малою громадою – це не лише бажаний сценарій, а необхідна умова для сталого розвитку регіону.

Абсолютно переконаний, якщо була б плідна співпраця і порозуміння між великою і малою громадою про спільні інтереси і перспективи, то можна вирішувати, як правильно робити в тій чи тій ситуації. Наприклад, Коцюбинська громада є спроможною, і має достатній бюджет, щоб самостійно себе утримувати. Дуже дивно, коли хтось за спроможну громаду, яка вже давно існує вирішує, що вона зараз буде Києвом. Приміром, моє рідне місто Бровари каже, що не хоче бути частиною столиці, і це логічно й зрозуміло. Тому, якщо йдеться про якісь спільні інтереси і домовленості, то це треба робити цивілізовано, а не коли м.Київ не йде на діалог. Так робити не можна.

Намагання тиснути лише на міську владу Києва, зокрема на команду Віталія Кличка, не дадуть результату, цьому питанню потрібна суспільна вага. Наголосив заступник голови Київської міської військової адміністрації Ігор Рева, який запропонував альтернативний підхід: громадськість як рушій змін.

Якщо далі намагатися штурхати Кличка, його команду і місцеве самоврядування в м. Києві, то ми будемо отримувати той же результат. Але, якщо місту Київ не пощастило із владою, то пощастило із активною громадськістю, які займаються і цими питаннями також. Тому один із можливих варіантів – створити майданчик і опустити рівень діалогу з органів місцевого самоврядування на рівень громадськості, щоб зробити цю тему популярною і важливою. Зараз пан Кличко і команда менш зговірливі, але, якщо ця тема набуде популярності і громадського тиску, то згодом це може дати результат. Передусім треба зважати на думку людей, громад, які знаходяться навколо Києва.

Соціолог, засновник компанії "Актив Груп" Андрій Єременко звернув увагу на глибший політичний контекст, який, на його думку, впливає на небажання столичної влади вести діалог із громадами.

Звісно, складні вирішення потребують складних діалогів. Але проблема, яку я бачу, – це відсутність політичної конкуренції в місті Києві. Ми можемо критикувати чи хвалити чинного міського голову Кличка, але, коли немає альтернативи, то яка в цієї влади може бути мотивація щось взагалі змінювати? Чи будь-хто з присутніх тут може назвати прізвище людини, яка може серйозно претендувати на посаду київського міського голови, якщо вибори будуть завтра? Я не можу. Питання – куди вони всі поділися?

Представники Київської обласної військової адміністрації закликали до пошуку моделі співпраці, яка враховуватиме інтереси всіх сторін. Вони наголосили, що розширення не повинно означати централізацію, а навпаки – має стати основою для партнерства між столицею та громадами. Начальниця відділу земельних відносин Київської ОДА Світлана Дахно зауважила, що відсутність єдиної позиції між Києвом та прилеглими громадами вже має відчутні наслідки, які не лише гальмують розвиток передмість, а й породжують численні юридичні конфлікти.

На жаль, відсутність узгодженої позиції між Києвом та пристоличними громадами досить негативно впливає на розвиток цих громад і породжує значну кількість судових спорів. Тому обласна адміністрація підтримує позицію територіальних громад. Ми безпосередньо зацікавлені в напрацюванні спільної позиції та вирішення цього питання в законному руслі.

Сьогодні є потреба у відкритому, постійному діалозі між усіма сторонами: столичною владою, громадами, урбаністами, громадськими організаціями. Без цього жодна стратегія не буде життєздатною. На цьому наголосив радник Асоціації міст України, експерт з питань місцевого самоврядування Іван Фурсенко.

Повинна бути комунікація і відкритий майданчик, де всі сядуть за стіл перемовин, виокремлять всі свої проблеми, будуть їх проговорювати, тоді з часом вони почнуть вирішуватися. Але для цього повинна бути сталість влади і наявність політичної волі.

Представник Київської військової адміністрації, військовослужбовець і юрист Андрій Кулібаба звернув увагу на фінансову сторону агломераційного процесу. На його думку, громади, які прагнуть рівноправної взаємодії з Києвом, мають бути готові до інвестування у спільну інфраструктуру:

Дуже багато було риторики про те, що Київ винен у питанні київської агломерації. Але, коли громада – Коцюбинська, Ірпінська чи будь-яка інша – хоче вступати у взаємодію з Києвом, вона повинна сама інвестувати в ці міста. Наприклад, якщо Вишневому потрібні транспортні розв’язки, він має вкладати значну частину свого бюджету .

Кулібаба також наголосив, що створення великої київської агломерації неминуче змінить баланс повноважень:

Якщо буде сформована київська велика агломерація, то ці міста частково втратять автономію, бо залежатимуть від загального планування і забудови. А це складне питання, адже земля міст-супутників дуже приваблива для забудовників. Це їхня велика перевага, але й проблема.

Дискусія показала: без відкритого діалогу між Києвом і громадами агломераційна модель залишиться конфліктною. Громади вимагають поваги до своєї автономії, а експерти – системного підходу. Чи почує столиця ці голоси, залежить не лише від влади, а й від сили громадського запиту.