Тетяна Овчар з Богуславщини: Основні проблеми нашої громади – відсутність статистичних даних, планів розвитку населених пунктів, спільності між громадою і владою
Про туризм і відновлення історичної пам'яті «Моя
Київщина» поспілкувалася з власницею садиби зеленого туризму «Два коти» на Богуславщині
Тетяною Овчар
- Пані Тетяно, як, власне, прийшла сама ідея створення садиби зеленого туризму?
- У 1996 році я поїхала на навчання з Богуслава в Киів, там зустріла свого
коханого. Після закінчення навчання в КНУ імені Шевченка з'їздила на рік повчити
французьку мову в Париж. Але, маючи шалену ностальгію, повернулася в Україну, яку люблю всім серцем.
З Франції привезла уміння любити свою країну і мрію мати велику родину, от саме така вона у нас і є. Ми з чоловіком
Денисом Сорокіним маємо трьох дітей і вважаємо, що це і є найбільше наше щастя.
Після смерті моїх батьків мій чоловік запропонував не продавати дім в Богуславі, саме з поваги до батьків. Ми доклали сил і зусиль і модернізували дім. Потім почали закохувати в Богуслав усіх своїх друзів і знайомих. З часом наші друзі нам самі запропонували розширити коло гостей нашого дому. Так виникла ідея створення садиби зеленого туризму. Назва не вимагала вигадок, бо ми з родиною живемо на два міста, а наші коти живуть весь час в Богуславі у нашому дворі. До речі, коти знайшли нас самі, тобто обрали наш двір і живуть в ньому.
Наша садиба «Два коти» є на картах Гугла та на « Букінгу». Ми завжди
раді і відкриті для різноманітної підтримки мистецьких, літературних, наукових
та інших ініціатив, які можуть проводитися, або проводяться в Богуславі. Людям,
які розвивають Богуслав, ми надаємо безкоштовне проживання або з дуже великими
знижками. Мріємо бачити Богуслав чистим, багатим, розвиненим, насиченим
позитивними подіями і емоціями.
- Знаю, що крім туризму, Ви займаєтеся
громадською, просвітницькою діяльністю. Розкажіть, будь ласка, про це.
- Аби
зробити щось для міста і культури важливе і вагоме придумали і разом з друзями-однодумцями започаткували літературний конкурс
«Богуславська мініатюра». Наші друзі і стали членами журі конкурсу: Оксана
Волинець, Віталій Ніщименко, Марина Гогуля. Основна мета конкурсу – привернути
увагу до Богуслава, постаті Марка Вовчка, до проблем з садибою у селі Хохітва.
Нас підтримали літературна агенція «Екзестенц_і_я», музеї Богуславщини. Цьогоріч вдалося залучити до конкурсу і нашу
громаду: були учасники з Богуслава, були грамоти і подарунки від керівництва ОТГ. Особливо потішило, що усі твори переможців були надруковані у альманасі,
який видала наша громада до Дня Незалежності України. Усі твори також
публікувалися в місцевій газеті «Вісті Богуславщини».
Також наша родина активно долучається до освітньої ініціативи «Медвин. Повстання»: допомагаємо фізично і фінансово, поширюємо інформацію, беремо участь у заходах. Відновлення історичної пам’яті є запорукою незалежного майбутнього. Ініціатори такої ініціативи Марина та Віталій ( я про них вже згадувала) ведуть освітню роботу в інтернет мережі та на різних заходах. Так, 9 жовтня відбувалася акція «Квіти пам’яті». Краще про це можна прочитати на сторінці чи на сайті освітньої ініціативи.
Оскільки в Богуславі відсутній досить активний громадський рух, намагаємося залучати до спільних справ громадян. Ми не єдині, є і інші активні люди, групи. Так, з приємного, вже стало традицією прибирання острова на Ямі, тобто найпопулярнішого місця для відпочинку влітку. Результати є, адже цього року сміття було менше і влада звертає увагу на острів, дивиться на нього інакше, вже як на потенціал можливостей! Приємно, що це вже справа, яку неможливо пропустити. Дякую нашим активним тревел-блогерам Олені та Євгену Пузаткам, які підхопили і розвивають цю ініціативу.
Ще з позитивного – була проведена толока біля пам'ятника Героям Небесної Сотні.
Є, на жаль, невдалі проєкти. Як от ніяк не виходить порозумітися і знайти
правильний підхід у боротьбі з агресивними алергічними рослинами. Не виходить,
щоб у громаді були безпечні дороги, переходи, тротуари. Ще важче переконувати у тому, що у громаді не
має бути занедбаних кладовищ. Наразі в Богуславі йде обговорення проєкту
розвитку громади на 6 років, у якому ми беремо активну участь.
- Чи практикуєте у своїй діяльності співпрацю з колегами з інших регіонів, зокрема
Київщини та загалом України?
- У моїх мріях є взаємозв’язки між різними населеними пунктами в нашій громаді та з сусідніми громадами. Для туризму це – відкрита карта. По-перше – туристичний маршрут вздовж річки, де річка стає пішою і вело-прохідною, човнярською, чистою, з берегами без сміття і кемпінгами. Цей маршрут перетинає багато громад і цим самим нас об’єднує.
По-друге – велич постаті Шевченка створює потужний притягувальний магніт. В Богуслав малий Тарас ходив на базар, тож прокладаємо маршрут шляху на базар. У Богуславі народився його великий друг Сошенко. Тут же, в Богуславі довгий час жила подруга Марія Олександрівна.
По-третє – беремо період Ярослава, створюємо маршрут містами-фортецями, ось і налагоджуємо зв’язок з Корсунем та Білою Церквою.
По-четверте – нині дуже популярно рухатися резиденціями письменників чи, вірніше, навіть сторінками написаних книг, чи листів, чи спогадів. Тут безмежний простір стежок і маршрутів. Чого вартує сама Марко Вовчок, чи Іван Семенович Нечуй-Левицький.
По-п’яте – відпочинок у релакс-зоні: бо тиша довкола теж лікує. І цієї тиші по довколишніх громадах вдосталь. У відпочинку важливо все: люди, клімат, повітря, страви, фрукти, овочі, краєвиди. У нас є все, тож варто скласти мережу позитивних відгуків: ми, як садиба рекомендуємо поїхати в Медвин, отримати екскурсію, потім вирушити на хутір Шампань, звідти мандрувати до палацу Енгельгардтів...
По-шосте – спортивний туризм: наші гори зачекалися на велогонки, на бігунів. До того ж, у нас є льодова арена. І це вже родзинка, це вже заради неї з нашої громадою мають хотіти співпрацювати інші. Не слід забувати, що зов предків також манить туристів. Люди повертаються у пошуках свого коріння, і це теж можна використовувати разом з громадами сусідніми, районами, областями.
Богуславу пощастили бути мультикультурним містом. Можна далі розвивати зв’язки,
досліджуючи педагогіку, науку, мистецтво. З цікавого у нас є щастя дослідити
побут і архітектуру тих, хто закладав свої оселі сто та більше років тому. Хати
різні, у кожній місцевості є свої архітектурні особливості. Одним словом, ми
живемо в час можливостей. От візьми собі тему українського спротиву 20-го
століття і вирушай в мандрівку: починай з монастирської гори в Богуславі,
постав мітку 600 -літній дуб в Медвині, міністерська школа, Стара Буда,
Холодний Яр, Врадіївка... Відкриваючи Україну відкриваємо себе. І на останок ще
хочеться сказати, що стало помітне
зменшення відірваності ініціатив між владою і людьми. Зокрема, у Обухівському районі
є дуже потужний центр розвитку туризму, де активно просуваються різні
ініціативи, де підтримуються ідеї, де чують і дають можливість висвітлити
думку.
- Як і в кожній новоствореній громаді, у Богуславській також є свої проблеми.
Які основні проблеми, на Вашу думку, існують
у громаді та які шляхи їх вирішення?
- Проблем у громади багато. Основні: відсутність
статистичних даних, планів громади і населених пунктів, спільності між громадою
і владою; єдності в громаді на погляди по її розвитку, тобто немає спільної
думки куди рухатися, в якому напрямку. Якщо такі питання вирішити, то можна
гори перевернути: знайти шляхи наповнення бюджету і розвиватися в позитивному
руслі: чиста вода, чисте повітря, земля без тон сміття, весни і осені без
паління, відповідальне утримання тварин, екофрендлі виробництво, розвиток
туризму, відремонтовані мости і освітлені вулиці, пішохідні зони у центрі
міста, доглянуті пляжі, вулички з тротуарами, люди з посмішками. Наразі багато
що можна змінити, не залучаючи інвестицій. Кожен творець щастя, тобто, ми разом
або руйнуємо, або будуємо. Можливість писати план розвитку влади і громади разом
– шлях до позитивного, шлях до відповідального, бо не хтось за тебе будує, а ти
сам змінюєш свою громаду. Аби майбутнє було щасливим я дарую книги, проводжу
читання в дитячій бібліотеці, запрошую цікавих людей в Богуслав. Бо просвіта
громадян – перевірений спосіб будувати цивілізоване майбутнє.