Удари стали трагічною рутиною, але система працює як годинник – голова Вишгородської РДА Олексій Данчин

Олексій Данчин

Вишгородський район одним із перших прийняв удар російської навали у лютому 2022 року, а сьогодні, маючи статус прикордонного регіону, тримає стрій в умовах щоденного ворожого терору. Як влада на місцях координує сили під час обстрілів, чому деякі об’єкти відновлюються роками, як бізнес впроваджує приватну ППО та які безпекові заходи впроваджуються у Чорнобильській зоні відчуження заради захисту столиці — в ексклюзивному інтерв’ю виданню «Моя Київщина» розповів голова Вишгородської районної державної адміністрації Олексій Данчин.
— Після чергових російських атак саме районна державна адміністрація координує взаємодію між громадами, екстреними службами та Київською ОВА. Як сьогодні організована ця робота і що вдалося вдосконалити за останній час?

— За чотири з половиною роки повномасштабної війни удари, на превеликий жаль, перетворилися на трагічну рутину. Проте ми навчилися працювати в цих умовах максимально злагоджено та ефективно. Перший і найважчий удар завжди приймають безпосередньо громади, які й реагують першими. Наразі вся система взаємодії відпрацьована до дрібниць і функціонує як єдиний годинниковий механізм.

Наші громади набули колосального практичного досвіду: ми пройшли крізь низку масштабних випробувань, зокрема жорстокі ракетно-дронові удари по Вишгороду. Надзвичайно критична ситуація свого часу склалася і в Славутичі, коли місто чотири доби поспіль перебувало в умовах повного блекауту. Але місцеве самоврядування навчилося діяти оперативно. Суттєву підтримку надають волонтерські організації, серед яких окремо відзначу товариство Червоного Хреста. Важливу роль відіграє і специфіка нашого району: наприклад, на відміну від сусідніх Броварського чи Бориспільського районів, на Вишгородщині немає такої високої концентрації промислових або логістичних вузлів.

— Наближаються холоди. Як Ви оцінюєте готовність Вишгородського району до прийдешньої зими?

— До зими район готовий, хоча ми цілком тверезо оцінюємо ризики нових ворожих атак по енергетиці. Ми маємо загартовуючий досвід лютого-березня 2022 року, коли три великі громади району перебували в тимчасовій окупації. Той період чітко дав зрозуміти: якщо збережена логістика і до населеного пункту є фізичний доїзд — будь-яку проблему можна оперативно розв'язати.

— У районі триває відновлення пошкоджених об'єктів. Якими є реальні темпи цих робіт і з якими проблемами доводиться стикатися?

— Наше ключове завдання — спонукати органи місцевого самоврядування активізувати відновлювальні процеси та координувати їх на кожному етапі. Головне питання тут незмінно впирається у фінансування.

Показовим прикладом є Вишгород, де внаслідок влучань було понівечено кілька житлових будинків. Зокрема, по будівлі на Набережній, 2 уже розроблено проєкт відновлення, і зараз ми спільно з містом шукаємо необхідні ресурси. Тим часом по вулиці Грушевського, 1 роботи ведуться вже четвертий рік. Основна перепона криється в кадровому голоді — будівельній галузі сьогодні катастрофічно бракує кваліфікованих робітників. Усі сторони максимально зацікавлені якнайшвидше завершити відбудову, адже місто сплачує кожній постраждалій родині щомісячну компенсацію на оренду житла в розмірі 10 тисяч гривень, що лягає важким тягарем на місцевий бюджет.

Важливий нюанс полягає у принциповій позиції влади: відновлене житло має бути якіснішим і сучаснішим за те, що було зруйноване, аби люди відчули відчутну зміну на краще. Наприклад, на тій же Грушевського, 1 стояла стара хрущовка, а в результаті комплексної реконструкції вийде сучасний енергоефективний будинок.

— Як впливає на економіку району той факт, що частина територій перебувала під окупацією, а сьогодні Вишгородщина залишається прикордонним форпостом?

— Попри воєнний стан, ми фіксуємо зростання річних бюджетів у громадах району. Показово, що позитивна динаміка спостерігається навіть у найбільш бідній Поліській громаді, попри переважання сільської місцевості. Завдяки системному впорядкуванню земельних питань — передусім перегляду та оптимізації умов оренди — громадам вдається стабільно наповнювати свої бюджети власними доходами.

— На півночі району чимало віддалених сіл, де мешкають здебільшого люди похилого віку. Вони скаржаться на логістичну ізоляцію. Зокрема, у Рудні Тальській пенсіонери змушені йти кілометри через ліс, аби дістатися до автобуса. Як плануєте розв'язувати цю проблему?

— Організація пасажирських перевезень — це спільне завдання органів місцевого самоврядування та управління транспорту КОВА, яке затверджує маршрутну мережу. Якщо перевізник самовільно відхиляється від графіка чи зриває рейси, ми оперативно втручаємося разом з обласним управлінням. Слід розуміти географію: у районі 163 населених пунктів, більшість із яких — це невеликі хутори й села, розпорошені по значній площі лісистої місцевості. Але забезпечення базового транспортного зв’язку для кожного мешканця залишається для нас пріоритетним зобов’язанням.

— Підтримка ветеранів та їхніх родин набуває особливої ваги. Як ця робота вибудовується на рівні району?

— Мережа ветеранських просторів розширюється практично в кожній громаді: нещодавно сучасні хаби запрацювали у Вишгороді, Іванкові, Красятичах та Нових Петрівцях, на черзі — відкриття аналогічного осередку в Славутичі.

Проте варто усвідомлювати реальність: наразі це лише стартовий етап системи. Наші захисники зараз перебувають на передовій, а ті, хто повернувся через поранення чи стан здоров’я, — це лише мала частка від тієї кількості ветеранів, з якими держава працюватиме після Перемоги. Тому ми розгортаємо інфраструктуру на випередження. Зразковим є такий простір в Іванкові, де комплексно підтримують як демобілізованих, так і чинних військовослужбовців: там функціонують тренажерний зал, перукарня, надається кваліфікована психологічна та правова допомога.

— Яка ситуація з внутрішньо переміщеними особами? Чи вистачає ресурсів для їхньої адаптації?

— У порівнянні з південними та східними сусідами по області у нас помірна кількість переселенців — близько 15 тисяч осіб. Ми не стикаємося з проблемою хронічного безробіття серед переселенців, адже вакансій на ринку праці завжди вистачає. Водночас помітна чітка внутрішня міграція: люди прагнуть селитися ближче до столиці задля зручного щоденного доїзду на роботу. Наприклад, у Демидові польські партнери звели модульне містечко на 264 місць, але сьогодні там мешкає 50 людей. А аналогічні містечка в Кухарях та Іванкові заповнені на 50%. Люди обирають постійне житло ближче до Києва.

— Район активно працює із західними донорами. Які масштабні міжнародні проєкти вже втілені в життя?

— Результатів чимало. Взірцевим кейсом стала відбудова в Іванківській громаді: після деокупації уряд Швейцарії напряму профінансував компанію, яка виробляє якісні модульні будинки на Житомирщині. Громада лише формувала списки найуразливіших категорій — перш за все родин загиблих героїв, багатодітних сімей та людей, які втратили все майно. У підсумку швейцарські партнери збудували людям понад 100 повноцінних будинків із сонячними станціями, енергоефективним утепленням і всією побутовою технікою.

Німецьке місто-побратим Айхенау систематично забезпечує Вишгород генераторами потужного класу та спецтехнікою. Славутич виступає лідером інновацій — там успішно запущено муніципальну сонячну електростанцію та багато іншого. Димер виграв грант від французького фонду на 1 млн євро для автономізації об’єктів освіти та житлово-комунального господарства, а в Нових Петрівцях уряд Бельгії через бельгійській фонд Enabel профінансував будівництво сучасного укриття для учнів місцевого ліцею.

— Чи можна в нинішніх безпекових умовах говорити про залучення інвестицій у прикордонний район?

— Кожен відповідальний інвестор тверезо усвідомлює: під час масованих повітряних ударів будь-яке підприємство перебуває під постійним прицілом. Тому на перший план виходить саме фактор безпеки. Нещодавня постанова уряду щодо надання бізнесу можливості створювати власні мобільні вогневі групи та елементи ППО є таким практичним кроком. На Київщині вже є перші успішні приклади, коли підприємства самостійно розгортають підрозділи для захисту критичних виробничих потужностей.

— Що на сьогодні є особисто для Вас завданням номер один на посаді голови РДА?

— Мій пріоритет залишається незмінним — військова безпека та обороноздатність території. Вишгородський район межує з Білоруссю, тому ключова увага зосереджена на інженерно-фортифікаційному зміцненні рубежів. Більшість масштабних робіт, які ми щоденно виконуємо в Чорнобильській зоні відчуження, залишаються непублічними для цивільних очей. Але саме надійна оборона північного кордону є головним щитом для спокою Київщини та безпеки столиці.