Війна змінила пріоритети, але громади мають отримувати конкретний результат - депутат Київської облради Юліан Москаленко

Юліан Москаленко

«Моя Київщина», газета «Слово і діло» поспілкувалися з депутатом Київської обласної ради, президентом Київської обласної федерації боксу Юліаном Москаленком. У розмові він розповів про реалізовані ініціативи, виклики війни, роботу з громадами та волонтерську діяльність. Від укриттів у школах і спортивних залів до допомоги військовим та вирішення екологічних проблем — Москаленко ділиться досвідом, як поєднувати депутатську роботу, розвиток інфраструктури та підтримку Сил оборони України.

- Що з Ваших передвиборчих обіцянок і ініціатив, із якими Ви заходили в обласну раду, вдалося реалізувати за час каденції, а що залишилося нереалізованим?
- За час каденції вдалося реалізувати значну частину того, з чим я заходив в Київську обласну раду. Насамперед, це підтримка громад Лівобережної Київщини у сфері соціальної інфраструктури, освіти, медицини та спорту, а з 2022 року – системна допомога Силам оборони України. Ми спрямовуємо ресурси на будівництво нових та ремонти укриттів, оновлення закладів освіти, зокрема в Баришівській територіальній громаді, підтримку медичних установ, розвиток спортивної інфраструктури, допомогу внутрішньо переміщеним особам. Звісно, що війна внесла корективи у всі наші плани, але все одно притримувалися напрямку у виконанні обіцянок, заявлених у передвиборчій програмі.

Приміром, у Баришівській громаді, де я проживаю, реалізовується дуже великий проєкт – укриття для школи. Понад тисяча дітей, які навчаються в школі, не мали відповідного укриття. Їм доводилося в разі тривоги ходити дуже далеко, що наражало їх на небезпеку. Отже зробити укриття у своїй громаді – це першочергове завдання зараз. Я часто буваю на цьому будівництві, особисто перевіряю стан справ. Думаю, за місяць-два укриття на 1200 квадратних метрів буде готове. До речі, я як президент Київської обласної федерації боксу ініціював, щоб це укриття було подвійного призначення, тобто, щоб частина укриття поза навчальним процесом використовувалася як боксерський зал. Пишаюся таким рішенням.
Звісно, що багато проєктів, які були заплановані, довелося зупинити, але якусь частину ми встигли реалізувати.

- Попри обмежені бюджети і пріоритет в оборонному аспекті, чи актуальними є нереалізовані проекти, і які з них не можуть чекати повоєнного періоду?

- Як я вже сказав, частину довоєнних планів, а це масштабні інфраструктурні проекти, розвиток окремих регіональних програм довелося призупинити або переглянути через війну. Причини очевидні: обмежені бюджети, пріоритет оборони нашої держави та відновлення критичної інфраструктури. Але, ці ідеї не зняті з порядку денного –  вони актуальні в повоєнній перспективі. Та все ж є питання, які потребують вирішення вже сьогодні. Наприклад, до повномасштабного вторгнення село Морозівка Баришівської громади було фактично без води. На території громади ще з радянських часів діяла птахофабрика, якій належало все, навіть свердловина та очисні споруди. А коли вона припинила своє існування, люди залишилися без води. Звернулися до мене, і я зміг допомогти їм в рамках обласної програми. В результаті зробили нову свердловину і подали воду в будинки жителів громади. Але, на жаль, не працюють очисні споруди, тому назріває екологічна катастрофа. Цю проблему я, як депутат і член постійної комісії з екології, тримаю на контролі. Задля вирішення даної проблеми ми вже провели виїзні комісії, залучили Міністерство екології. Зробимо все для того, щоб подолати ці наслідки.

- З якими питаннями найчастіше звертаються до Вас жителі громади?

- Найчастіше люди зверталися з соціальних і життєво важливих питань: медицина, освіта, житло для ВПО, допомога військовослужбовцям та їхнім родинам, ремонти комунальних об’єктів, транспортне сполучення. Протягом 2025 року мною проведено зустрічі з громадянами в Баришівській, Згурівській, Березанській територіальних громадах, а також в місті Бровари. У межах депутатських повноважень я працював із цими запитами через депутатські звернення, ініціювання рішень в Київській обласній раді, взаємодію з громадами та профільними департаментами. Там, де питання не вирішувалося одразу, ми супроводжували його до результату.

Відмічу, що найбільше жителі громад звертаються за матеріальною допомогою за програмою «Турбота» на лікування, на подолання наслідків війни. Звісно, що звертаються переважно ті,  хто знає про цю програму, зокрема йдеться про ВПО. Проблем багато, можливостей, на жаль, не багато. Є люди, які залишилися без житла, і до речі, якось з цією проблемо зверталося ціле село. Величезна робота зроблена, але, не до кінця, бо щоразу після атак ворога є що ремонтувати. Хочу нагадати, що я завжди відкритий до спілкування, підтримую зв'язок через соцмережі, завжди відповідаю на запити громадян.

- На які напрямки спрямовані та використані державні субвенції?

- Депутатські субвенції я розглядаю як інструмент прямої допомоги громадам. Основні напрями  це освіта (укриття, ремонти, обладнання), медицина, спорт і молодіжна інфраструктура, зокрема, розвиток боксу як олімпійського виду спорту, соціальний захист та допомога Силам оборони України. Пріоритет визначався просто: безпека людей, нагальність потреби та ефект для громади, а не політична доцільність. Субвенції направляються не одноосібно, приймається рішення з керівництвом громади, обговорюємо, що важливіше. Останні субвенції були реалізовані на будівництво сучасного бомбосховища, облаштування діючих укриттів, які були у неналежному стані. Зараз постало питання з освітленням. В цьому  напрямку пріоритет – навчання, медицина і освіта. Нині у моїй громаді будуються школи – Лукашівська, Ружницька, імені Зерова.

- Які системні питання Київщини залишаються невирішеними після кількох років роботи?
- Найбільші системні проблеми –  це нерівномірний розвиток громад, кадровий дефіцит у соціальній сфері, зношена інфраструктура та наслідки війни.

Також потребує удосконалення координація між рівнями влади, щоб рішення швидше доходили до реалізації. Це питання не одного року, але облрада має відігравати тут ключову роль. Мені здається, що все працює повільно через бюрократичні моменти. Я людина швидка, і коли до мене звертаються за допомогою, я швидко вирішую, як цю допомогу надати. Маємо працювати набагато швидше, бо розвалено пів країни. Все треба робити вчасно, а не класти асфальт в морози, крити дахи в дощ. На жаль, всі процедури затягують, а врешті починаються гонки, неякісні роботи, дороги. Тому, хотілося б, щоб була більша комунікація між областю, депутатами та громадою, бо спільними зусиллями можна зробити набагато більше. Конкуренція тут тільки стає на заваді.

- Які обласні програми, що діють у 2025 році Ви вважаєте найбільш ефективними з огляду реального впливу на громади Київщини?

- Найбільший реальний вплив мають програми, пов’язані з підтримкою Сил оборони України, відновленням критичної інфраструктури, соціальним захистом і допомогою ВПО,

розвитком спорту та молоді. Їхня ефективність –  у конкретному результаті, який бачать люди у своїх громадах. Підтримуючи молодь і спорт, ми закладаємо фундамент у майбутнє нашої нації. Спорт завжди недооцінений та залишається на останніх сходинках. Якщо ми хочемо здорове майбутнє, то треба їх підтримати, навчити.

- Як людина спорту, маєте особистий приклад?

- Так. В мене син чемпіон, і коли у Баришівці збудували спортивний майданчик, я приходив і вчив там своїх дітей. Потім підійшли й інші, і згодом вже близько 150-ти дітей збиралися на ці тренування. Безперечно, підтримка області спорту для мене дуже важлива. Взагалі всі програми важливі. Але, найперше – це підтримка військовослужбовців. Спочатку вторгнення ми збирали все, що треба було: берці, одяг, аптечки. Зараз працюють програми по закупівлі оснащення, дронів, технологічної зброї та техніки.

- Ваша волонтерська діяльність триває вже декілька років. Чи змінився запит від військових у 2025 році порівняно з 2022-2023 роками?

- Так, запит суттєво змінився. Якщо у 2022–2023 роках це було все –  від форми до транспорту, то у 2025 році запит став більш технологічним і системним: дрони, засоби зв’язку, ремонт техніки, спеціалізоване обладнання. Також зросла потреба у підтримці поранених військових і реабілітації, і це напрям, якому я приділяю особливу увагу. З перших днів повномасштабного вторгнення росії ми з командою налагодили чітку логістику, комунікацію з військовими підрозділами та постачання необхідного спорядження.

Ця діяльність важка, іноді непомітна для широкого загалу, але надзвичайно важлива. Зазначу, що до 2022 року я не займався волонтерством, і мені дуже за це соромно. Звісно, робив також добрі справи, але війна для мене тоді була далеко. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я писав звернення як депутат, як людина зі спортивним минулим, звертався куди тільки можна було: і закордон, і до мерів, і до замісників. За ці роки завдяки спільній роботі моєї команди для Сил Оборони України було передано:

понад 250 автомобілів, 89 інверторних генераторів, 27 генераторів інших типів, 18 бензопил, тепловізори, амуніція, форма, засоби захисту та гігієни –  усе це доставлялося на фронт за цільовими запитами. У 2025 році ми доставили лише два автомобілі. Рівень підтримки, на жаль, впав, і хоча ентузіазм не зменшився, але цифри кажуть зовсім інше. Але, не дивлячись на це, розуміючи потреби військових, які здобули досвід за роки війни, ми чітко знаємо, що саме їм потрібно, і надалі робитимемо все для забезпечення цих потреб.