Вимирання триває: як закриттям шкіл на Київщині "князьки" чинять внутрішній геноцид

Закривати школи у селах - неприпустимо

Міністерство освіти на чолі з уродженцем Київщини Оксеном Лісовим фонтанує «реформами» у той час як у рідному йому столичному регіоні закриваються сільські школи. А нема школи – нема села, молоді, а, отже і кому народжувати дітей

«Моя Київщина» уважно стежить за тим, як в окремих громадах області місцева влада замість шукати кошти на фінансування сільських шкіл просто їх закриває. Такий ганебний випадок стався 25 червня на сесії Тетіївської міської ради. Тамтешні антинародні слуги вирішили закрити 8 освітніх закладів, де навчається 50 і менше учнів, ще один - Теліженецький ліцей – понизити у ступені. Байдуже тим депутатам, що у Теліженцях народився, провів дитинство і за заповітом похований на місцевому цвинтарі український поет і колишній народний депутат Іван Драч. А ще в одній зі шкіл, яку вирішили «вбити», у Дзвенячому, Іван Федорович починав учительство.

«Поховайте мене в Теліжинцях, де так пахне безсмертям трава, де ліси, мов списи, гороїжаться і де Роська, мій Стікс, проплива… Мчать ракети, теліги теліжаться. Пропаде все у землю сиру. Поховайте мене в Теліжинцях – там ніколи я не помру…», - писав Драч про рідний край. А його сучасні земляки свій край знелюднють.

Їхній аргумент – відомий: 5 березня Кабінет міністрів видав горезвісну постанову №245, яка передбачає припинення субвенцій для шкіл з кількістю учнів менше ніж 45 осіб з 1 вересня 2025 року, а 2026-го – менше аніж 60 здобувачів освіти. Та як слушно зауважують критики тетіївського аргументу, цьогоріч  школи продовжують фінансуватися субвенцією з держави, то ж міські депутати біжать поперед воза, аби якнайшвидше позбавитися тягаря видатків на школи. І ще й брешуть, що у таку ситуацію їх поставив уряд.

І це не єдина їхня брехня. Міністерство освіти роз’яснило: громадам дали час аж півтора роки для вирішення, як їм краще виконати постанову – довозити учнів малокомплектних шкіл у найближчу більшу школу, або оплачувати працю вчителів малих шкіл із місцевих бюджетів. Крім того, постанова стосується 5-11 класів, а не початкової школи. Тому тетіївські депутати своїм рішенням ще й перекрутили суть постанови Кабінету міністрів. 

Нема школи – нема проблеми? Насправді закриваючи навчальні заклади буцімто через брак коштів місцева влада чинить внутрішній геноцид. Тенденція до вимирання сіл в Україні спостерігається давно, але там, де думають про майбутнє, шкіл не закривають. У Міністерстві освіти мають своє бачення: мовляв, в опорних школах, а це здебільшого великі міські школи, і класи будуть повні, і вчителі навантажені, і знання кращі. Але це їхнє бачення, на місцях владу не примушують вішати замки на шкільні двері.

До того ж останній аргумент міністерства Оксена Лісового про кращі знання у великих школах дуже сумнівний. У щорічних рейтингах шкіл, які укладаються за результатами НМТ, достатньо сільських шкіл та ліцеїв, чиї учні показали високі бали. А от міські – пасуть задніх. До речі, раз вже мова про Тетіїв, то в рейтингу за 2024 рік найвищу сходинку з усіх освітніх закладів громади посів ліцей №2. І сходинка ця аж 211-а у рейтингу із 367-ми учасників! Резонно було б депутатам поцікавитися, чому тутешні освітні заклади дають низькоякісну освіту, а не добивати освітню галузь закриттям шкіл.

Чи матимуть майбутнє такі громади? Чисельність населення України невпинно знижується. У нас смертність значно переважала народжуваність і до війни, а нині тим більше. За даними ООН, станом на 1 січня 2024 року населення України становило 37 мільйонів 441 тисяча людей. У подальші роки кількість людей в країні почне щороку зменшуватися і до 2100 року може скоротитись до 15,3 мільйона осіб. В Інституті демографії ці цифри називаються надто песимістичними, хоча й погоджуються, що смертність над народжуваністю в Україні домінуватиме ще довго.

Крім того значну кількість українців вимела вимушена втеча від війни за кордон. Скільки по світу нашого цвіту достеменно не знає ніхто. В тому числі – дітей. В останньому за часом інтерв’ю «Українській правді» заступник міністра освіти Андрій Сташків заявив, що понад 335 тисяч дітей, перебуваючи за кордоном, продовжують навчатися в наших школах. А от точної цифри, скільки маленьких українців навчається поза межами нашої системи освіти, нема – приблизно від 200 до 250 тисяч. Наша держава зацікавлена у поверненні усіх біженців додому, у поверненні додому дітей. А куди їм повертатися, коли замість покращення умов навчання, поліпшення якості освіти місцеві чиновнички шукають шляхи скорочення видатків за рахунок сільських шкіл. Не спитавши навіть думку жителів громади, що мали зробити обов’язково.

Експерти наголошують: якщо діти не повернуться, на нас чекатиме незворотна втрата інтелектуального потенціалу країни — і після війни це відчуватиметься особливо гостро. Додамо до цього дуже важливий момент: люди повертатимуться туди, де зможуть осісти, створювати або возз’єднувати родини, народжувати і ростити дітей, де будуть садочки і школи. Де цього не буде – там люду ставатиме ще менше. Отже, ці громади втратять привабливість для бізнесу, інвестицій, там просто не буде кому працювати, скрізь пануватимуть злидні і безнадійність. Ось на таке сумне майбутнє прирікають мешканців Тетіївської громади нерозумні земляки Івана Федоровича Драча.