Життя після Левченка: що далі буде з Обуховом
Після смерті багаторічного
мера Обухова Олександра Левченка постає питання, хто і як керуватиме громадою
одного з найбільших міст столичного регіону далі. Про те, які політичні розклади
вимальовуються в Обухові, читайте в матеріалі «Моєї Київщини»
Як відомо, 13 жовтня після тяжкої хвороби помер
багаторічний мер Обухова Олександр
Левченко. Місцевий бізнесмен та функціонер – його добре знали в місті
задовго до того, як очолив мерію. З 1991 по 2012 рік Левченко був незмінним
очільником Обухівського вентиляційного заводу. Після загибелі в ДТП Володимира Мельника у 2011 році, який
протягом 13 років керував містом, Левченко фактично отримав посаду мера «у
спадок», оскільки представляв групу місцевих промисловців. В результаті, він одноосібно
очолював місто протягом 10 років, і якби не страшна хвороба, керував би і далі.
У Левченка було класичне реноме мера-«господарника». Жодних політичних
обмежень для себе Левченко ніколи не мав. Свого часу навіть балотувався у
Верховну Раду від «Блоку Людмили Супрун - Український регіональний актив». Був свого
часу пов'язаний і з Партією регіонів, і з БПП, потім представляв «Наш край» та навіть
за часів Зеленського став «слугою».
Варто зазначити, що місто за його мерства справді стало значно більш комфортним,
виглядати стало більш доглянутим. Тим не менш, і питань до Левченка виникало
чимало. Так, у квітні 2020 року суд арештував майно Левченка у справі про
безоплатну передачу «своєму» кооперативу гектара під забудову. Звучали
претензії і щодо незаконного
будівництва в місті.
За кілька місяців він розповідав «Мої Київщині» про те, як Обухів живе в
умовах війни, розповідав про плани, але їм не судилося збутися.
Читайте: Голова
Обухівської громади Олександр Левченко: Ми збудували три лінії оборони
Варто зазначити, що зараз, з урахуванням воєнного стану, Обухів залишиться
без повноцінного мера надовго. Вибори можна буде призначити тільки після
завершення війни з Росією.
Наразі повноваження очільника міста обіймає Антоніна Шевченко – заступник міського голови з питань діяльності
виконавчих органів ради. Свого часу вона була директором міського будинку
культури. З 2016 року вона працює заступницею мера, обіймалася різними темами. Відповідно,
можна сказати, що вона досить непогано обізнана у всіх процесах. Але є одне «але»:
пані Шевченко не розглядається як самостійна фігура, яка здатна в майбутньому «політизуватися»,
себто претендувати на мерство.
Що ж до місцевих активістів, які мають політичні перспективи в Обухові, то
варто згадати екскандидата в мери Обухова від «Голосу» Богдана Яцуна, депутата міськради. Його плюси зрозумілі: його гарні
знання місцевих проблем та активність. Утім, відсутність ресурсів гальмує
будь-який політичний потенціал.
На відміну від пані Шевченко та Яцуна, які не мають ресурсів, у громаді є й
вельми грошовиті фігури. Зокрема, варто виділити Ларису Іллєнко, яка окрім скандальних «пісочних» історій відома
тим, що давно намагається взяти владу на Обухівщині. Опираючись на «Батьківщину»,
вона цілком може вирішити ще раз балотуватися в мери міста, хоча в 2020 році
програла Левченку «в одну калитку» (51,5% проти 13,5% голосів). Ключовий мінус Лариси
Іллєнко – вона немає жодного стосунку до міста. Позиціонування російськомовної
Іллєнко як «господарниці», яка може «підняти» Обухів, не витримує критики.
Що ж до іншого колишнього претендента на посаду мера, бізнесмена Ігоря Лавренюка, то і для нього, хоч
він і досить давно будує політичну кар’єру в Обухові, але так і залишився для
містян «варягом».
Дуже показово, що і місцевий нардеп-мажоритарник Олександр Дубінський, який міг би включитися в гру, банально втік,
і зараз за деякими даними, перебуває на заході України. Відповідно, його вплив
на процеси в Обухові мінімізовані.
Варто враховувати, що наступні мерські вибори відбудуться вже після війни. І
чималою капіталізацією стане безпосередня участь у військових діях. Наразі з
потенційних кандидатів на мерство на фронті перебуває лише Богдан Яцун, який не
лише на словах, але і на ділі демонструє свою патріотичну позицію.
Утім, наразі вкрай важливим є питання збереження
керованості процесів у мерії. Враховуючи специфіку претендентів на мерське
місто, не можна виключати спроби рейдерського захоплення влади у місті без
проведення виборів. У такому разі є серйозні ризики, що місто перетвориться на
майданчик політичних розбірок. Враховуючи ситуацію, цього б дуже не хотілося…
