Єва Басіста (журналіст): Як "слуги народу" забули про пенсіонерів

Як відомо, людина звикає до будь-яких умов життя. Отак і люди в маленьких населених пунктах давно звикли до байдужості наших чиновників. Ми, в свою чергу, так часто пишемо про бідність людей та зверхність держслужбовців, що нас вже мало що дивує. Але, як виявилося, одне діло дивитися на це збоку, а зовсім інше – зануритись в атмосферу безвиході.

Так сталося, що нам випала можливість завітати до одного із маленьких сіл Ставищенського району. У Торчицькому Степку проживає лише близько сотні осіб, та й ті є переважно пенсіонерами. Молодь вже давним-давно виїхала у сусідні більші села чи міста, а то й закордон на заробітки.

Так і залишилися бабусі й дідусі у повністю відрізаному від цивілізації селі. Тут немає аптеки. Якщо стареньким потрібні медикаменти, вони змушені просити працівника пошти, аби та принесла ліки. У населеному пункті є лише один маленький продуктовий магазинчик, у якому зовсім мізерний вибір продуктів. Найближча продовольча крамниця у сусідньому населеному пункті за декілька кілометрів. Зрозуміло, що дана відстань є нездоланною для стареньких. Про найближчі базари годі й говорити, та й дістатися пенсіонерам туди не так і просто. У селі – повністю відсутній громадський транспорт. Підприємцям економічно невигідно їздити в це село, а чиновники не поспішають навіть пальцем об палець ударити, щоб вирішити це питання. Невже так важко виділити декілька тисяч з бюджету, аби забезпечити стареньких автобусом хоча б раз на тиждень? Нехай хоч раз державні кошти дійдуть до цих людей, а не потраплять можновладцям в карман. Парламентські вибори минули, але ніхто з місцевих депутатів так і не звернув увагу на це маленьке село, хоча натомість була можливість отримати мінімум 100 голосів на свою підтримку.

Будемо сподіватись, що в когось з нової влади все ж таки дійдуть руки до цієї справи, хоча жителі Торчицького Степка вже не надто вірять у такий розвиток подій.