Посивілі діти зі звільненого селища Клавдієве-Тарасове досі просять у батьків хліба (ВІДЕО)

Фото з мережі Інтернет

Сім’ї із деокупованого селища Клавдієве-Тарасове на Бучанщині розповіли, як їм вдалося вижити завдяки місцевому хлібу

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з покликанням на "ТСН".

Сотням родин у селищі довелося понад місяць виживати у пеклі російської окупації. У багатьох дітей від пережитог з’явилося сиве волосся, з того часй найкращим смаколиком для них залишається хліб.

У 9-річного Дениса вже є сиве волосся, а усе через те, що йому довелося пережити. Хлопчик розповів:

Мама йшла до магазину по хліб, хлопці кажуть, що йдуть танки,  всі тікали через ліс, а ми самі вдома, і ми боялися. Мама пішла по хліб. 

Мати дитина каже, що той похід по хліб родина запам'ятає на все життя. Тоді танк рашистів зупинився біля їхнього  дому і направив свою гармату:

Просто чудом ми лишись живі, правда, дитина в мене трохи посивіла.

У родині Покропивних троє дітей, тато в теробороні, а мамі, щоб купити хоча б хліб, доводилося залишати дітей самих удома. Діти залишалися самі, коли жителі селища кричали про те, що насуваються ворожі танки.

Дорослим доводилося йти повз танки, вбрід через річку, по коліна у воді і по пів дня в черзі за хлібом, проте тоді продавали лише по пів буханця в одні руки і діти все одно залишалися голодні. Діти пригадують:

Мама пекла нам паляниці, вони були смачні, бували із сіллю, бували із цукром.

Жінка додає:

Вони за той хліб хапались, я не їла. Я їм пекла маленькі палянички.

На іншій вулиці Клавдієво-Тарасового жила ще одна родина і пятеро дітей.  Найменшому Кирилкові всього лише два роки. Батьки дітей розказали:

Важко було дивитися, як діти сприймають це все. А дітям як розкажеш, особенно в 2 роки. Було, що без хліба лягали спать діти. Коли була окупація, то єдиний смаколик був – хліб. Всі діти мріяли про хліб на той час.

Щоб вижити у російському оточенні, люди самотужжки почали вчитися пекти хліб. В окупації у селищі опинилась і родина столичного дитячого онколога Вадима Кобися. Сім’я переїхала у Клавдієво-Тарасове із Києва, бо вважала, що там буде безпечніше. На дачі хірурга була піч, яка врятувала його онуків від голоду.  Чоловік розповів:

Я завжди хотів зробити піч, щоб внукам показати, а виявилось, що це безвихід, треба вижити. Найбільше не вистачало хліба.

Вийшло так, що ця піч урятувала не лише їхню сім’ю, а й сусідів. Усі, в кого було борошно, несли його до дому Вадима Кобися, випікали хліб і розносили його по хатах.

Поруч у Немішаєвому тривали обстріли і бої, все довкола вибухало. Але російські окупанти проїжджали їхнім селом, не зупинялись. Жителі називають це дивом і припускають, що ймовірно це через те, що на старих картах – на місці Клавдієво-Тарасового замість села – болото.

Зараз у селищі вже відчинилися магазини і працюють пекарні, але діти без домашнього хліба вже не можуть. Тепер родина Покропивних із трьома дітьми хліб купує  із запасом:

Ми купуємо хліб по дві-три булки, кидаємо в морозилку.

Нагадаємо, що  спеціальний представник Європейського Союзу з прав людини Еймон Гілмор побував у Бучі та Ірпені.