Колишній голова Департаменту охорони здоров'я КОДА Максим Іонов: Чим довше медициною керуватимуть непрофесіонали, тим більше страждатимуть пацієнти

Максим Іонов

Наприкінці квітня портал «Моя Київщина» вже інформував своїх читачів, про те, що , що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 24 квітня Максима Іонова було звільнено з посади керівника Департаменту охорони здоров'я. Кадрові пертурбації у виконавчій владі регіону-річ настільки регулярна, і ми на ній би не акцентували свою увагу, якби заміна ключового менеджера Київщини в сфері медицини не відбулася в період пандемії, а головне відставник не змірився з цим, на його погляд,  несправедливим рішенням. Нагадаємо, що Максим Іонов  написав заяву в НАБУ і звернення до голови ОПУ Андрія Єрмака та має намір подавати до суду й обстоювати свої права. Тим часом, з подачі нардепа від фракції "Слуга народу"  голови парламентського  підкомітету з питань регулювання публічних закупівель Комітету Верховної Рад з питань економічного розвитку Олексія Мовчана, на підставі звернення його колег, проти Іонова поліція порушила кримінальне провадження щодо зловживання службовим становищем під час здійснення закупівель. Аби з’ясувати усі обставини конфлікту, як кажуть, з перших  вуст, ми вирішили звернутися до самого Максима Миколайовича.

- Пане Максиме, планували поспілкуватися з Вами відразу після вашого призначення на початку нового року, аби висвітити для наших читачів особливості запровадження медичної реформи, та хто знав, що 2020-й  став для всього людства таким несподіваним? Тож маємо зараз нагоду одночасно поговорити і про реформу, і про пандемію, і про Ваш конфлікт з керівництвом регіону. Але хотілося, щоб на початку бесіди Ви трохи розказали про себе, де навчалися та працювали до приходу на посаду директора Департаменту охорони здоров'я? Тим паче нещодавно дехто вже встиг називати Вас непрофесійним управлінцем.

-Навчався я у провідному медичному виші країни - у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця, там же і працював асистентом на кафедрі соціальної медицини та громадського здоров’я. Маю другу спеціалізацію з організації та управління охорони здоров’я. Сертифікований спеціаліст Польської школи реанімації, яка є однією з найпровідніших в Європі. Крім цього, маю низку курсів і тренінгів, у тому числі міжнародних. Окрім того, з метою отримання другої вищої освіти,  зараз ще заочно навчаюсь за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування”, оскільки з минулого року це є новою додатковою кваліфікаційною вимогою для керівників та управлінців.

Взагалі, весь мій професійний шлях відбувся “від санітара до головного лікаря” (навіть до директора департаменту) у службі екстреної медичної допомоги, на якій я починав працювати ще студентом, і в цій сфері завжди продовжував свою професійну діяльність. Два роки поспіль - з 2015 по 2017 роки очолював Громадську раду Міністерства охорони здоров’я України. Також був завідувачем приймального відділення однієї з найбільших лікарень міста Києва (КМКЛ №3), а потім заступником головного лікаря і головним лікарем Броварської станції екстреної медичної допомоги.

Про свою роботу на кафедрі, в лікарні, а також керівником станції екстреної допомоги в Броварах, мені не соромно і можу відверто запросити розпитати про це у моїх колег.  Особливо останній рік мого керівництва в Броварах, де фактично, була налагоджена робота станції, і співпраця з місцевою владою, і ремонт автомобілів, і взаємодія з колективом, і спільна колективна робота над тим, щоб “безболісно” увійти в реформу, тощо.

До речі, не можу засвідчити, що така ж позитивна ситуація станом на зараз, при новому керівництві екстреної допомоги області. Адже, як Ви зазначаєте про “непрофесійне керівництво”, то це як раз відноситься до тих осіб, які керують структурою, а уяву про її роботу мають тільки опосередковану. Цілком імовірно, що проблеми, які зараз  поширюються всією екстреною допомогою Київщини, здатні призвести до протестів медичних працівників або до серйозного  кадрового голоду, про що свідчить  поступове, але  передбачуване звільнення  професіоналів з лав з екстреної служби.

- Яка Ваша версія звільнення з посади директора Департаменту охорони здоров’я?

- Маю не версію, а беззаперечні факти. Моє незаконне звільнення пов’язано  з відмовою підписати відверто корупційний тендер на закупівлю дороговартісного медичного обладнання. Хочу додати, що з моменту проходження конкурсу, телефонні дзвінки від попередніх керівників Департаменту, дали мені зрозуміти, що в налагоджені там схеми «відкатів», я не вписуюсь.

 Але, не так сталося, як гадалося. Моїми руками набивати кишені таким людям, як команда попереднього керівництва ДОЗ та діючому тимчасовому керівництву Київської області, я не дозволив. Додатковим свідченням цього, можу сказати, що одразу як заступив на посаду директора, неодноразово звертався до Олега Торкунова провести повний аудит фінансової діяльності ДОЗ за каденцію попереднього керівництва, але мені категорично було це заборонено!

До речі, інформація про керівництво, біографії, професійні здобутки та декларації Василя Володіна, Олега Торкунова, а також моїх попередників Алли Арешкович та Олександра Світлого, знаходяться у відкритому публічному доступі.

Зі всіх джерел видно, що Василь Володін має чималий досвід у юридичному супроводі, у тому числі державних закупівель. Натомість, біографічна довідка Олега Торкунова не містить жодної згадки про його діяльності та роботу хоча б в одній із сфер, якою він керує, по розподілу обов’язків профільного заступника голови КОДА: освіта, соціальний захист, служба дітей та неповнолітніх, медицина. Тим більше, у медицині! Не дивно, чому ці напрямки на Київщині зараз знаходяться у повному занепаді.

Та й загалом, в інших “управлінців” ДОЗ можна сміливо брати майстер-класи по безкарному відмиванню державних коштів та збагаченню на пандемії.

 Станом на сьогодні, завдяки незаконним діям Олега Торкунова та Василя Володіна, моя сім’я (дружина у декретній відпустці, двоє малолітніх дітей) залишилась без засобів існування, так як єдиного годувальника незаконно звільнено під час епідемії коронавірусу.

Але, попри навіть це, я не жалкую про жодне сказане мною слово та жодну дію в ситуації з моїм звільненням, адже мої руки перед законом чисті, на відміну від моїх опонентів...

- Що Вам відомо про корупцію та вимагання у Київській обласній лікарні?

- Про Київську обласну лікарню невідомо, але добре відомо про корупцію у Київській обласній державній адміністрації, керівництво якої розглядає департамент охорони здоров’я як майданчик для проведення закупівель, побудованих на сумнівних схемах та “відкатах”. Про що я вже сказав вище, а головне-  написав відповідну заяву в НАБУ і Офіс Президента.                    

- Як Ви загалом оцінюєте існуючі правила, а головне - практику прийому в органи влади керівників департаментів та окремих служб?

- На мою думку, правила і практика прийому в органи влади потребує оновлення та вдосконалення. Посади мають обіймати люди, які мають відповідну освіту та знання галузі, яку збираються очолити, а не так, як профільний заступник голови КОДА, не маючи уявлення про систему охорони здоров’я, приймає по ній доленосні рішення, особливо під час пандемії…

- Що, на вашу думку, має бути головним при здійсненні кадрових рішень: партійна квота, конкурс на заміщення вакансій чи рекомендації професійної спільноти?

- Жодного з перерахованих. Єдиний критерій — це професіоналізм і реальні здобутки в розвитку галузі. Про партійну квоту і мови не може бути. Особливо такої якості, як у представників діючої владної політичної сили.

- Чи погоджуєтеся Ви з існуючим поділом області на чотири госпітальні округи?

-Такого поділу вже немає. З минулого року в Київській області тільки один госпітальний округ. Таке рішення було прийняте на рівні Кабінету Міністрів України. Один госпітальний округ — це нормально. Але негативним є те, що коли готувались до формування чотирьох госпітальних округів, був зовсім інший розподіл опорних лікарень. Тепер, з подачі МОЗ, цей перелік змінено, що стало несподіванкою для багатьох лікарень Київщини.

Станом на сьогодні, керівництвом КОДА досі не затверджено склад госпітальної ради Київської області, хоча пропозиції мною були подані ще у січні. Тому, це питання (як і багато інших, які гальмуються) професійної відповідальності керівництва області.

- Як іде підготовка лікарень другого і третього рівнів у госпітальних округах області до обслуговування населення?

- Власне самої підготовки вже немає. Вона завершилась ще у лютому. В березні були допрацьовані всі організаційні питання щодо переходу закладів вторинного  і третинного рівня у комунальні некомерційні підприємства (КНП). І, саме, вже у березні почалась подача заявок на укладання договорів по наявним “пакетам послуг” від закладів «вторинки» до НСЗУ . Всі заклади були переведені у КНП.

- Як Ви взагалі оцінюєте результати впровадження медреформи на Київщині?

- Важко однозначно відповісти на це питання, оскільки залежить від того, про який рівень медичної допомоги йде мова. Якщо це «первинка», то можна сказати, що ситуація - більш-менш впорядкована. Якщо це «вторинка», «третинка» та екстрена, - то говорити ще зарано, оскільки результатів, як таких, ще немає.  Але, однозначно можу сказати, що робота була проведена колосальна: щоденна комунікація із закладами, робочі поїздки по лікарнях, регулярні заходи спільно з МОЗ та НСЗУ,  процедура переведення закладів у КНП, і все це у короткий встановлений термін, це все те, через що мені прийшлося пройти, як новопризначеному керівнику.

Інше питання, що буде далі? Адже, після такої проведеної роботи і впровадження стратегії абсолютно нових для системи охорони здоров’я фінансово-економічних механізмів роботи, новопризначене керівництво Міністерства охорони здоров’я, яке на мою думку, почало свою діяльність зі стратегічних помилок, і фактично гальмує реформу. Більше того, нова команда МОЗ навіть не змогла правильно сформулювати свою мету: спочатку це була відміна реформи, потім це була зупинка, станом на сьогодні це переформатування. Тобто, зараз на порядку денному одне питання — що далі?! Команда міністра Максима Степанова на це запитання громадянам України відповіді, на жаль, надати не може.

Гадаю, нинішнє керівництво Міністерства охорони здоров’я - теж тимчасове і має бути дуже швидко  заміненим. Чим довше керуватимуть особи, які до управління медициною мають опосередковане відношення і здібності, як наприклад, більшість із заступників Міністра, тим більше  будуть в подальшому страждати пацієнти.

Більше того, зараз будуть намагатися всі проблеми з реформою галузі спустити на місцеву владу.

Але реформу однозначно проводити потрібно, саме тому, ми, разом з медичною спільнотою Київщини та командою однодумців, готуємо презентувати власний - більш  адаптивний та ефективний -  проект реформи, який був складений професійною медичною спільнотою.                                  

- На скільки відсотків забезпечена медиками Київська область? Яких спеціалістів і в яких районах не вистачає?

- Питання фундаментальне. Загальний відсоток та ще й по районам, сказати на зараз не готовий, але є основна негативна тенденція. Кадрову кризу ніхто не усунув і не покращив ситуації. Щоб відповісти, державі спершу потрібно визначитись: яка кількість і яких саме спеціалістів необхідна країні?

Разом з тим, важливо ретельно проаналізувати структуру кадрового забезпечення галузі охорони здоров’я в цілому по Україні, і зокрема по Київській області. В рамках реформи відбувається впровадження окремих видів медичних послуг, які потребують наявність того чи іншого лікаря-спеціаліста, тому, саме в цей перехідний для  охорони здоров’я період, важко сказати достовірну ситуацію.

Знаю точно, що  кількість лікарів і середнього медичного персоналу скорочується, наявна диспропорція у забезпеченості медичними кадрами (лікарі та медичні сестри) між районами по Київській області, тенденція до збільшення передпенсійної та пенсійної вікової структура медичного ресурсу Київщини.

Також, наявна проблема з педіатричними фахівцями, відкрите питання по лікарям сімейної медицини, а головне — не вирішене питання по залученню та розподілу інтернів та молодих спеціалістів, що нівелює їхню зацікавленість подальшої роботи в Україні.

Трудова міграція дійсно є, причому медики, а особливо молоді спеціалісти, від'їжджають за кордон працювати, навіть -  не обов’язково у сфері медицини. Загалом, зниження престижу професії медичного працівника- це ганьба для керівництва держави! Тому впевнений, що на державному рівні необхідно терміново приймати стратегію кадрової політики системи охорони здоров’я, відповідно до потреби населення і обов’язкового безперервного професійного розвитку медичного працівника.                         

- Чому на загальнодержавний розподіл для випускників медичних ВУЗів столичний регіон не подав вакансій?

- Не можу відповісти на це питання з кількох причин: 1. Мені фактично не дали допрацювати до моменту формування вакансій для інтернів. 2. Пандемія коронавірусу, яка загальмувала більшість процесів нашої діяльності. 3. Відповідно до нового формату роботи стаціонарних закладів, не визначена позиція щодо впорядкування прийняття і утримання на робочому місці лікарів-інтернів, адже керівник КНП самостійно визначає діяльність автономного закладу. Зараз побачимо велику кількість інтернів, які просто не зможуть знайти собі місця або змушені будуть піти з медицини.

- Як ідуть справи з організацією первинної ланки допомоги?

- Реформа первинної ланки була розпочата ще з 2017 року. Можна сказати, що справи на первинці йдуть стабільно та нормально, організація роботи впорядкована. Навіть є чим похвалитись на місцях. Свого часу на старт реформування «первинки» і фінансове заохочення лікарів виділили чимало коштів, чого зараз, на жаль, не відбувається з «вторинкою». І це буде великою проблемою в майбутньому, особливо на етапі взаємодії первинного рівня та вторинного, що мало б бути, як годинниковий механізм.

- А загалом - чи виконує вона свою роль повноцінно?

- Наважусь сказати, що так. Особисто бачив яскраві приклади повноцінної роботи первинної ланки у Борисполі, Ірпіні, Броварах, Білій Церкві, а також інших містах і районах Київщини, де успішно організована робота первинної медицини. З таких керівників первинки, як Євген Черенок у Борисполі та Андрій Левківський у Ірпіні, потрібно брати приклад.

- Скільки закладів охорони здоров'я області ще не підписали договір із НСЗУ, а відповідно ризикують залишитися без фінансування?

- Всі лікарні вторинного рівня Київської області підписали договори з НСЗУ, окрім Обласної лікарні відновлювального лікування. Але, це не означає те, що у всіх лікарень, які підписали договори з НСЗУ, буде достатнє фінансування. Зараз яскраво проявляється ситуація, що більшість закладів «вторинки» потребуватимуть додаткового фінансування, щоб утриматись в робочих умовах.. Тим більше, що стратегію реформування начебто переглядають, а значить проблемне питання одне — фінансування галузі.

- У яких районах найважче скористатися урядовою програмою "Доступні ліки"?

- Не можу сказати. Ця урядова програма впроваджується в рамках НСЗУ. Місцеве населення може скористатися аптеками, які включені у роботу програми.

-  Скільки аптек надають такі послуги?

- Наскільки я пам’ятаю - в Київській області 435 аптек працюють в рамках урядової програми “Доступні ліки”.

- Коли вздовж найбільших автошляхів області почнуть працювати центри політравми?

- Ідея створення центрів політравми в області вже давно, задовго до мого приходу на посаду директора. Навіть були включені у програму “Здоров’я Київщини 2018-2020”. Але ситуація в цьому році стрімко змінилась у зв’язку переліком лікарень, які були визначені БЛІЛами (багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування), а також проектом Президента по 200 відділенням екстреної медичної допомоги. Коли повернуться до питання власне центру політравми, мені важко сказати. Але згодом може ще щось зміниться на краще.                                                     

- А що для цього потрібно?

- Кошти на відповідне спеціалізоване обладнання і створення ефективної логістики пацієнта.  

- Чому в Білій Церкві так і не було відкрито Центр серцево-судинних катастроф?

- Оскільки головною причиною мого звільнення було небажання мовчки підписувати  сумнівні державні закупівлі, то відкриття Центру ССК, як раз і пов’язане із закупівлею дороговартісного ангіографу на суму понад 20 млн грн. Ось і затримувалось. Мабуть, найближчим часом, у зв’язку із моїм звільненням, цю закупівлю нарешті проведуть, правда вже за завищеною ціною і можу спрогнозувати — проведуть закупівлю-  вартістю не менш, ніж 30 млн гривень.

Також можу сказати, що відвідував  у Білій Церкві  міську лікарню імені Семашка, де планується встановлення ангіографу і створення цього центру. Бачив проектно-технічну документацію і спілкувався з високопрофесійною та поважною людиною-  головним лікарем —  Ніною Василівною Головенко, яка тримає лікарню на вищому рівні. Сподіваюсь, що в цьому році ангіограф встановлять і відкриють Центр ССК.

- Яка статистика по захворюваності та смертності серед жителів області на онкологію за останні 5 років?

- Вже не маю доступу до точних статистичних даних, але можу сказати загально по структурі смертності (останні дані): перше місце, 70% — хвороби системи кровообігу (інфаркти, інсульти); друге, 14% — злоякісні новоутворення; третє, 5,5% -  травми, отруєння, зовнішні чинники, решта, 10,5% - всі інші класи хвороб.

По ситуації з онкозахворюваннями має бути чітка позиція на рівні держави, а не області. А поки що, окрім парламентських слухань з онкології на початку цього року, далі боротьба “не пішла”.

А от найбільш гострі проблеми пов’язані із здоров’ям населення області зазначити можу, це:

* високий рівень загальної смертності, особливо чоловіків працездатного віку;

* низький рівень народжуваності;

* від’ємний приріст населення;

* низька очікувана тривалість життя;

* високий  показник старіння;

* Зростання навантаження на працездатне населення за рахунок росту числа непрацездатного населення.

На жаль, якщо соціально-економічна ситуація в країні та області не зміниться, то ці показники призведуть до кризи в подальшому.                                                       

- Які глобальні проблеми має медична галузь Київщини? Що можна зробити для їх вирішення?

- Можна проектувати не тільки на Київщину, а й на всю Україну.                                

Глобальні проблеми:

1. Хронічне недофінансування медичної галузі;

2. Проблема кадрового забезпечення;

3. Низька заробітна плата і відсутність соціального захисту медиків;

4. Низька матеріально-технічна база, недостатність медичного оснащення.

Що можна зробити, аби покращити ситуацію?

-Доцільним, на мою думку,  є здійснення чотирьох кроків

1.  Прийняти Обласну (державну) програму фінансової підтримки медичних закладів;

2. Створити всі можливі сприятливі умови для добору кваліфікованих кадрів, залучення лікарів-інтернів, стримання відтоку та збереження медичних кадрів на місцях, обов’язкове підвищення кваліфікації медичних працівників на високому професійному рівні;

3. Впровадити на обласному (державному) рівні механізми заохочень та стимулів, захист трудових прав медичних працівників, надання соціальних гарантій та захисту;

4.  Покращення матеріально-технічної бази ( в тому числі закупівля медичного обладнання)   за рахунок будь-яких можливих джерел фінансування.     

- Зараз левова частка українців мешкає поза межами міст реєстрації - як їм діяти аби мати "сімейного лікаря"?

- Відповідно до законодавства, місце реєстрації не є обов’язковим для вибору сімейного лікаря. Можна проживати в Києві, а мати сімейного лікаря в Броварах, наприклад. Необхідно прийти з паспортом в амбулаторія, написати заяву на обслуговування і підписати декларацію з лікарем, який може взяти на облік.

- Але окрім профілактичного звернення до медиків у трудових мігрантах та внутрішньо переміщених осіб можуть трапитися і більш важкі причини звертатися до медиків, скажімо, при більш важких - операційних випадках?

- Все одно варто діяти через сімейного лікаря. В первинній ланці, за наявності професійного адекватного лікаря або керівника, всі ці процеси і алгоритми правильно організовані.                  

- Наприкінці хотілося аби Ви дали власну оцінку феномену нинішнього коронавірусу, які Ваші особисті прогнози щодо  його подолання, нарешті - як Ви оцінюєте адекватність дій різних країн по його локалізації?

-Так, вірус існує, як і багато інших небезпечних для людини. Але, боротьба із ним повинна бути оптимально адаптована під рівень життя, соціальні особливості певної країни. А головне — ні в якому разі не переходити у “масовий психоз” та маніпуляції, як зараз це стає очевидним.

- Зараз режим карантину дещо послабився і стало помітно, як багато людей на вулиці ігнорує захисні маски…

- Насправді, маска від вірусу суттєво не захищає. А першочергові заходи, які мають бути — це дистанція та дотримання елементарних правил гігієни. Також важливими є здоровий спосіб життя та зміцнення імунітету.

Якщо ми говоримо про ізоляцію, як запобіжний засіб, то віна має бути категоричною для всіх, а не так, як було у нас: відкриті деякі ресторани і працюють мережі великих магазинів, наприклад.

Крім того, коли чуєш заяви головного санітарного лікаря України — заступника Міністра Віктора Ляшко про психологічний тиск на населення, а також брехню міністра Максима Степанова про доплати медичним працівникам, то хочеться їм сказати: - “шановні, збирайте речі, і на вихід!”. А міністр нехай ще і бере з собою заступниць, які не мають жодного стосунку до охорони здоров’я...

- Дуже вдячні Вам, пане Максиме, за таке грунтовне та відверте інтерв’ю!

-Вам також - за можливість оприлюднити свою позицію. Бажаю всім читачам «Моєї Київщини» міцного здоров’я і здорового глузду!