Нова тимчасова більшість або Як Москаленко повернув собі статус "сірого кардинала" Київщини
"Моя Київщина" спостерігала
за епопеєю зі зміною більшості в Київській облраді. Про те, як працюватиме нове
керівництво головного представницького органу столичного регіону і хто справді
рулитиме процесами на Київщині, читайте в сьогоднішньому матеріалі
Після епічного провалу з призначенням на посаду голови Київської облради в листопаді минулого року (не вистачило одного голосу) одіозний екснардеп, а нині лідер "За Майбутнє" Ярослав Москаленко разом із союзниками із фракції "Євросолідарність" опинився в опозиції. Мабуть, найбільш болісним для Москаленка було те, що під час голосування за голову облради його "кинув" багаторічний партнер і союзник (а також сусід – їхні маєтки стоять поруч), нардеп та очільник обласного осередку "Батьківщини" на Київщині Костянтин Бондарєв. Той в останній момент переметнувся до "слуг" та "ОПЗЖ", створивши з ними більшість…
Утім, стабільності в тій більшості не було з самого початку, і вже
буквально за місяць союз почало трясти. Не в останню чергу криза останніх
місяців була пов’язана з постаттю нардепа Олександра Дубінського, який, схоже,
переоцінив свої здібності та довговічність усевладдя свого патрона – олігарха
Ігоря Коломойського. Ще під час кампанії на місцевих виборах у ЗМІ почала
з’являтися інформація про діяльність Дубінського, який разом зі своїм кумом
Олександром Горбачовим поставили формування списків "слуг", зокрема, і в
облраду, на грошовий потік. Тому не дивно, що представники
президентської фракції завели в Київську облраду всілякий мотлох. Урешті-решт,
після введення санкцій із боку США, Дубінського з партії "попросили", але
наслідки його діяльності залишилися.
На це наклалося й те, що головою облради "слуги" вирішили поставити
Олександра Склярова – досить досвідченого чиновника та державного службовця. Утім,
облрада для нього виявилася "непідйомною". Схоже, Скляров так і не зрозумів,
куди попав. Не дивно, що він, будучи випадковою людиною на Київщині, припустився
багатьох помилок, що звели всю його діяльність нанівець.
Як наслідок – ті ж "слуги" стали фундаментом для нової більшості, у яку замість "Батьківщини" і "ОПЗЖ" увійшли "За майбутнє" і "Євросолідарність". Останні в цій більшості виглядають украй кумедно – стосунки команд Зеленського та Порошенка можна порівняти зі стосунками кота і собаки. Чого лише вартує поява в цій більшості Володимира Горковенка – одного з публічних критиків курсу чинного президента. Але ж ні – тепер він разом із "зелебобиками" і "майбахами" будуватиме "райське" життя на Київщині…
Показово, що цього разу Москаленко публічно не претендував на центральне
місце в президії, усе ж таки зрозумівши, що його поява серед кандидатів лише
ускладнить переговори. За інформацією "Моєї Київщини", екснардеп регулярно бував із візитами і на Банковій, де як відомо, є різні "башти". Із деякими гравцями
домовився про союз. А де-факто – про здачу області Москаленку.
Досить довго шукали компромісну фігуру. Так, здійнялася зірка
Гуньків – Тетяни, яка стала головою облради, а також її чоловіка Анатолія
Гунька – чинного народного депутата від "Слуги народу", який став відомий у жовтні 2020 року, коли переміг на Чернігівщині (округ №208) вибори в Олега
Ляшка.
І якщо до новоспеченої голови облради особливих питань щодо біографії
немає, то кар’єра її чоловіка є непрямим поясненням того, що і як відбулося за
лаштунками і хто ж прийшов до влади на Київщині. Справа в тому, що Анатолій
Гунько – 100-відсоткова людина вкрай одіозного забудовника та олігарха з
російськими родинними зв’язками (свояк експрем’єр-міністра РФ Дмитра Медвєдєва)
– Віктора Поліщука. Він – власник торговельних мереж електроніки "Технополіс" і "Ельдорадо", торговельного та бізнесового центру "Гулівер" у центрі Києва, збанкротілого "Банку Михайлівського", а також низки будівельних компаній. Власне, на Київщині
він сумнівно відомий саме в останньому статусі. Особливо – у Броварах, де засвітився разом із Поліщуком.
Справа в тому, що у Броварах знаходився Радіопередавальний центр із
передавачем "Борей". 1 жовтня 2013 року мер Броварів Ігор Сапожко та депутати
від "Партії регіонів", які складали більшість Броварської міської ради,
проголосували за демонтаж Броварського радіопередавального центру та продажу
під Поліщуку земельної ділянки в 96 га, на якій він знаходився. Був здійснений
повний демонтаж радіовеж та передавального центру, потужності якого входили до
мобілізаційного плану держави на випадок війни чи надзвичайної ситуації. Лише
броварські передавачі, зокрема унікальний "Борей", могли здійснювати
радіомовлення на довгих хвилях по всій території України, тобто єдині хто могли
вести радіомовлення та глушити ворожі передачі в майбутній зоні проведення АТО
та окупованому Криму.
У 2016 році Гунько став фігурантом у справі приватизації земельних ділянок
Радіопередавального центру в Броварах. Слідство розглядало Гунька як
організатора злочинної групи, яка незаконно привласнила земельну ділянку площею
96 гектарів, знищивши стратегічне обладнання, що розміщувалось на ній. На суді
Гунька відпустили під заставу 1,762 млн грн і заарештували його майно.
Уже 20 березня 2019 року кримінальне провадження щодо Гунька та інших
підозрюваних було закрито "у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для
доведення їхньої вини в суді та вичерпанням можливості їх отримати". У червні
2020 Гунько ініціював судовий процес про стягнення моральної шкоди за "незаконне кримінальне переслідування". Суд визнав, що прокурор і начальник
управління Нацполіції в Київській області "поширили щодо Гунька негативну
інформацію" про причетність до привласнення земельної ділянки. 9 грудня
Печерський районний суд присудив народному депутату Анатолію Гуньку моральну
компенсацію за незаконні дії правоохоронних органів.
Тепер Гунько – нардеп, який має вплив на нового голову осередку "слуг" на
Київщині Андрія Мотовиловця, який, судячи з усього, є абсолютно несамостійною
фігурою.
Зрозуміло, що Тетяна Гунько стала головою облради абсолютно незаслужено та
безпідставно. Свого часу таку ж стрімку кар’єру здійснила Ганна Старикова, заслуга якої полягала в тому, що вона була помічницею Бондарєва. Тим не менш,
пані Гунько – компромісна фігура від "слуг" за відсутності інших. Бажання
Гунька-депутата провести подальший бліцкріг і "поставити" свого губернатора, може
призвести до неприємних для нього наслідків: його дружина може так само швидко
звільнити місце голови облради, як його і посіла. Не варто забувати, про куратора
області міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова, який не
потерпить подібних атак на своїх людей. Хіба що на Печерських пагорбах не
відбудуться перестановки в уряді, і чинний голова КОДА Василь Володін не піде
на підвищення.
Ще два місця в президії зайняли персонажі, які там уже сиділи в минулому
скликанні. Від "Євросолідарності" - Тетяна Семенова, яка представляла інтереси
команди Порошенка на Київщині та в минулому скликанні, будучи в.о. голови
облради. Показово, що як і у випадку зі "слугами" головну роль у цьому процесі об’єднання
грають забудовники. Йдеться про Лева Парцхаладзе, Георгія Цегереішвілі
та Хвічу Мепарішвілі – таких собі колоритних представників грузинської діаспори в
Україні, які міцно прив’язані до будівельного бізнесу.
Від "За майбутнє" крісло заступника знову отримав Ярослав Добрянський – досвідчений
бюрократ, амбітний. І на думку багатьох експертів, потенційно небезпечний для
Москаленка, адже має плани рано чи пізно очолити область та грати свою гру.
Схоже, що задача Москаленка полягає в тому, щоб розрулити ситуацію,
знаходячи по "плюшці" кожній політсилі, що представлені в більшості. Чому йому
простіше це робити? Справа в тому, що він завжди з владою – із кожною. Про "Партію регіонів", у якій він плідно працював, ми тут навіть не будемо згадувати. Важливо, що він брав участь у формуванні
нинішньої "Євросолідарності" за часів президентства Петра Порошенка та мав свого
голову ОДА Олександра Горгана (зараз, між іншим, директор скандально-відомої
бувельної компанії SAGA). Також Москаленко активно контактує з Офісом президента Зеленського. Ще й до
того ж підім’яв під себе
обласну "За майбутнє".
Таким чином, створивши цю більшість, він став єдиним тіньовим центром
впливу в області. Якщо додати до цього інтереси в будівництві та енергетиці і
вміння працювати з великими бюджетними коштами, то не дивно, що область Москаленко розглядає
як кормову базу та плацдарм для
повернення в парламентську політику.
Що ж до головних лузерів, то ними стали лідери місцевих ОПЗЖ та "Батьківщина",
нардепи Олександр Качний та Костянтин Бондарєв, які поплатилися за свої ігри з
Москаленком. Вочевидь, далі буде спроба чергового реваншу, але це буде потім. А
зараз ми побачимо перерозподіл посад і потоків…
Чи надовго проіснує ця більшість? Криза тут запрограмована з самого початку
– обласна рада наповнена випадковими несамостійними персонажами (сьогодні тут –
завтра там, тут із цими – там із тими). Об’єднання партії Порошенка з партією Палиці-Коломойського та партією
Зеленського – це фантастика…
Зрозуміло, що нова більшість в облраді більш ніж
тимчасова. Як завжди на всіх не вистачить посад і джерел фінансування. До того
ж не варто забувати про ображених, які ставитимуть палки в колеса. Москаленко фактично просто помінявся з Бондарєвим і Качним місцями. Шоу триває…
